Основні характеристики вулично-дорожньої мережі Найважливіші характеристики транспортної

Основні характеристики вулично-дорожньої мережі

Найважливіші характеристики транспортної мережі міста: • щільність магістральної мережі; • ступінь непрямолінійності сполучень • ступінь навантаження транзитними кореспонденціями центрального транспортного вузла; • складність конфігурації перехресть.

Щільність магістральної мережі ( ) = Lм / S відношення протяжності мережі до площі території, яку вона обслуговує, вимірюють в км/км² • Lм – сумарна протяжність магістральної мережі, км. • S - площа території, яку вона обслуговує, км².

Висока щільність транспортної мережі: • • Переваги: короткі пішохідні сполучення невеликі витрати часу на досягнення зупинок Недоліки: часті взаємні перехрестя магістральних ліній падіння швидкостей руху транспорту • витрати часу на очікування транспорту • поїздки зі зменшеними швидкостями • великі капіталовкладення та експлуатаційні витрати

Низька щільність транспортної мережі: • • Переваги: вільна від недоліків високої щільності транспортної мережі менші експлуатаційні витрати Недоліки: значна протяжність пішохідних підходів великі затрати часу на пересування

Вимоги до щільності ВДМ: 1. 2. 3. Бути достатньо високою, щоб забезпечувати зручні пішохідні підходи до зупинок громадського транспорту. Бути достатньо малою, щоб забезпечувати необхідні швидкості пересувань транспорту. Бути достатньо економічною в широкому розумінні, враховуючи не тільки витрати на будівництво а також на експлуатацію.

Висновок • Забезпечення оптимальної щільності ВДМ при проектуванні міста призводить до побудови економічної транспортної системи, що характеризується високим рівнем транспортного обслуговування населення.

Ступінь непрямолінійності сполучень • вимірюється коефіцієнтом непрямолінійності • • - коефіцієнт непрямолінійності сполучень; - довжина пересування між пунктами i та j по вуличній мережі, км; • - відстань між тими ж пунктами по повітряній лінії, км.

Ступінь непрямолінійності • може визначатися між житловими та промисловими районами, між промисловими районами та об’єктами зовнішнього транспорту тощо. • коефіцієнт непрямолінійності пасажирських сполучень в цілому по місту не повинен перевищувати 1, 20 - 1, 25, а на зв’язках периферійних житлових районів з громадським центром – 1, 10 -1, 15. • ступінь непрямолінійстості сполучень з головнім транспортнім вузлом міста (центром міста) може виступати показником компактності міського плану. Коефіцієнт 1, 30 характеризує виключно високу ступень непрямолінійності, коефіцієнт – 1. 10 виключно малу.

Ступінь навантаження транзитними кореспонденціями центрального транспортного вузла • визначається коефіцієнтом транзитного руху у загальному транспортному потоці (12 -100%). При завантаженості центрального вузла: • завантаженість центральних та серединних районів • зменшення пропускної спроможності транспортної системи в цілому, • збільшення затрат часу на пересування, • підвищення небезпеки руху, • погіршення екологічних показників стану прилеглих територій

Складність транспортних вузлів Транспортні системи формуються з: • лінійних елементів • вузлових елементів. Лінійні елементи: • дороги, • вулиці, • траси позавуличного транспорту, • мости, • тунелі

Складність транспортних вузлів визначається: • категоріями вулиць що перетинаються • інтенсивністю транспортних потоків • та пішохідних потоків За планувальними транспортні вузли бувають: • в одному рівні і • в декілька рівнях

Транспортні вузли Відповідно до організації руху поділяються на: • • нерегульовані, з примусовім регулюванням, саморегульовані, з розведенням рівнів що перетинаються, • комбіновані.

Транспортні вузли В кожному вузлі транспортні потоки • Відгалужуються • Зливаються • Перетинаються Кількість цих показників визначають складність транспортного вузла