Основні поняття соціальної педагогіки Понятійний апарат науки

Основні поняття соціальної педагогіки

Понятійний апарат науки (тезаурус) – сукупність понять і категорій, які дозволяють в узагальненій формі відобразити явища, що вивчаються певною наукою, а також зв’язки між ними шляхом фіксації їх істотних ознак та закономірностей

Поняття • відображення в узагальненій формі найбільш суттєвих властивостей, зв’язків предметів, явищ шляхом визначення їх особливостей Види понять • загальні, одиничні, конкретні, абстрактні

Категорії ( з грец. Kategoria – ознака) – найважливіші ключові поняття певної наук, що становлять основу її понятійного апарату

Групи понять і категорій соціальної педагогіки Загальні – поняття і категорії, які використовуються у більшості гуманітарних наук Переважно це поняття • з філософії (діяльність, пізнання, метод, розвиток, суспільство) • соціології (суспільні відносини, групи) • психології (активність, особистість)

Групи понять і категорій соціальної педагогіки Запозичені – поняття і категорії, які визначені • • • іншими науками Соціологія – соціалізація, соціальне середовище, соціальний інститут Медицина – профілактика, реабілітація Право – делінквент Психологія – інтеріоризація, новоутворення, вікова криза Біологія – адаптація, адикція Педагогіка – виховання, навчання

Власні поняття соціальної педагогіки • • Соціальне виховання Соціально-педагогічна діяльність Соціальний супровід Прийомна сім’я

Соціалізація – процес послідовного входження індивіда в суспільне життя, що супроводжується засвоєнням та відтворенням соціального досвіду, внаслідок взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах

ВИДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ • Стихійна соціалізація людини відбувається внаслідок впливу на особистість різноманітних спеціально не створюваних обставин суспільного життя

ВИДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ • Відносно спрямована соціалізація має на меті організацію в суспільстві певних економічних, законодавчих та інших передумов, які впливають на розвиток та життєвий шлях особистості (наприклад, початок навчання в школі, мінімальний освітній рівень, віковий ценз початку трудового життя тощо)

ВИДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ Соціально-контрольована соціалізація (виховання) – це процес спеціально організованої передачі соціального досвіду особистості та розвитку її потенційних можливостей, який відбувається в різних державних та недержавних організаціях (школа, позанавчальні заклади, дитячі та молодіжні організації тощо)

Соціально-психологічні механізми соціалізації • імпринтинг – фіксування людиною на рецепторному та підсвідомому рівні особливостей об’єктів, що на неї впливають; наслідування – копіювання людиною певних зразків поведінки та діяльності інших • ідентифікація – ототожнення людиною себе з іншими людьми, групою, спільнотою

Соціально-психологічні механізми соціалізації • рефлексія – оцінка особистістю різних проявів свого “Я” • інтеріоризація – процес перетворення зовнішніх, реальних операцій соціальної діяльності у внутрішні, ідеальні • екстеріоризація – процес переходу від внутрішньої, психічної діяльності до зовнішньої, практичної

Соціально-педагогічні механізми соціалізації • традиційний – засвоєння людиною норм, зразків поведінки, поглядів, стереотипів, які притаманні її найближчому оточенню (сім’я, сусіди, родичі, друзі) • інституціональний – функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства та різноманітними організаціями, а також засобами масової інформації

Соціально-педагогічні механізми соціалізації • стилізований – діє в межах окремої субкультури, як комплекс певних цінностей та особливостей поведінки, притаманний для людей певного віку, професії, національної чи соціальної групи, що в цілому впливає на стиль життя та мислення особистості • міжособистісний – функціонує в процесі взаємодії людини з авторитетними для неї особистостями

Соціальне виховання – створення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціальнопозитивних ціннісних орієнтацій

Соціальні інститути – це специфічні соціальні утворення, що забезпечують відносну сталість зв’язків і стосунків у межах соціальної організації суспільства, певні історично зумовлені форми організації та регулювання суспільного життя.

Соціальний інститут – це сукупність груп, установ і організацій, що мають у розпорядженні певні людські, матеріальні та духовні ресурси задля реалізації покладених на них функцій

Види соціальних інститутів • економіко-соціальні інститути – банки, господарські об'єднання різного типу – забезпечують усю сукупність виробництва та розподілу суспільного багатства, з'єднуючи водночас, економічне життя з іншими сферами соціального життя • політичні інститути – держава, партії, громадські організації, які спрямовані на встановлення та підтримку визначеної форми політичної влади • соціокультурні та виховні інститути (школа, церква, заклади культури) мають на меті освоєння та подальше відтворення культурних і соціальних цінностей, включення індивідів у визначену субкультуру, а також соціалізацію індивідів через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки і, нарешті, захист визначених цінностей і норм • відтворюючі (сім’я)

Функції соціальних інститутів • репродуктивна (відтворювальна) функція • комунікативна функція • регулятивна функція • адаптивна функція • інтегративна функція • соціалізуюча функція • гедоністична функція

Соціальне середовище • складне багаторівневе утворення, конкретний прояв суспільних стосунків, що мають місце в суспільстві, у якому живе та розвивається особистість

Соціальне середовище сукупність соціальних умов життєдіяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), які впливають на її свідомість та поведінку

Соціальне середовище Макросередовище Сусіди Сім’я Соціальн і інститут и Мікросередовище Референтна група Економічна система Фактор впливу Соціальна структура Навчальний колектив Політична система Фактор впливу Особистість Культура Фактор впливу

Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством. Ніхто не сміє зупинити нас. . Тим часом ми проходимо крізь час. Ліна Костенко

Адаптація – пристосування організмів до умов існування

• Соціальна адаптація – процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи стосунків із соціальними об’єктами, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища • Соціальна адаптація - процес та результат встановлення взаємної відповідності між потребами особистості й вимогами соціального середовища

Форми соціальної адаптації • акомодація (повне підпорядкування вимогам середовища без їхнього критичного аналізу) • конформізм (вимушене підпорядкування вимогам середовища) • асиміляція (свідоме й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними)

Види соціальної адаптації • Активна адаптація - індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток та зміни, долати труднощі й перешкоди, вдосконалювати суспільні процеси • Пасивна адаптація - індивід не прагне до змін оточуючої дійсності, пасивно реагує на існуючі норми, оцінки, способи діяльності, слабо мобілізує біологічні та психологічні ресурси для пристосування в соціальному середовищ

Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі

Види профілактики • Первинна профілактика в більшій мірі носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок • Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі попередження загострення таких явищ та їх наслідків, на запобігання поглибленню соціальної дезадаптації осіб, яким властива асоціальна чи небезпечна поведінка • Третинна профілактика спрямована на попередження рецидивів асоціальної або небезпечної поведінки серед осіб, яким така поведінка була властива раніше

Реабілітація – процес, що має на меті допомогти особистості досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і / або соціального рівня діяльності та підтримувати його

Соціальна реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв’язків та відносин внаслідок стану здоров’я зі стійкими розладами функцій організму (інвалідність); зміни соціального статусу (люди похилого віку, безробітні, біженці). Метою соціальної реабілітації є повернення особистості до суспільнокорисної діяльності, формування позитивного відношення до життя, праці, навчання

Об’єкти соціальної реабілітації • сім’ї, що опинилися в складних життєвих обставинах • діти-інваліди та їх батьки • діти, позбавлені батьківського піклування • жінки та діти, що зазнали різних форм насилля • безробітні • особи похилого віку

Види соціальної реабілітації • Психологічна реабілітація спрямована на подолання у свідомості особистості уявлення про безвихідь її становища, відновлення захисних сил організму, формування впевненості та мотивації щодо подолання почуття тривоги, страху чи провини, психологічних комплексів, невпевненості у своїх силах, зміцнення активної, діяльної особистісної позиції людини • Педагогічна реабілітація передбачає навчання, виховання та всебічний розвиток, в першу чергу, дітей з фізичними та розумовими обмеженнями, створення умов для розвитку їх потенційних можливостей • Професійну реабілітацію розглядають як систему заходів, спрямованих на відновлення людиною втрачених професійно важливих якостей, необхідних для повернення до трудової діяльності в тій сфері, яка найбільш придатна для людини відповідно її індивідуальним можливостям

Комплексна реабілітація – поєднання кількох видів реабілітації • Медична + психологічна • Психологічна + Педагогічна • Професійна + психологічна

• Соціальні послуги - дії державних або неурядових організацій, спрямовані на задоволення потреб і забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин окремих осіб чи соціальних груп

ВИДИ Соціальнопобутові Медикооздоровчі СОЦІАЛЬНИХ Психологічні д і а г н о с т и ч н і к о р е к ц і й н і ПОСЛУГ Педагогічні о с в і т н і Юридичні р о з в и в а ю ч і Інформаційнодовідкові