ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ Ільков Іван Західні

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ Ільков Іван

Західні дослідники пропонують кілька варіантів періоди зації історії соціології, які в принципових моментах збігаються. На сьогоднішній день доцільно виділити 4 основні етапи розвитку соціології

Перший етап: Становлення соціології як самостійної науки на основі методології позитивізму (типові теорії такого типу знаходимо у О. Конта, Г. Спенсера). В середині XIX ст. соціологія інституційно виділилася з соціальної філософії як самостійна наука з власним баченням суспільства і власними методами його пізнання. Перший період розвитку соціологічної науки характеризувався пануванням позитивістської методології. Чіткіше вона була сформульована у працях О. Конта.

Другий етап: Формування національних соціологічних шкіл, початок існування «великих соціологічних теорій» , що претендують на універсальність пояснення будь яких проявів соціальності і закладають основи власне соціологічної методології. Ці теорії досить часто називають «класичними» . Це, зокрема, теорії М. Вебера, Е. Дюркгейма, К. Маркса, Ф. Тьонніса, Г. Зіммеля та ін. У другій половині XIX ст. відбувається урізноманітнення методологічних орієнтацій соціологічного пізнання, з’являються соціологічні теорії, які тривалий час визначали основні тенденції розвитку соціології (вчення Е. Дюркгейма, М. Вебера, К. Маркса). Саме ці теорії вважаються «класичними» у сучасній соціологічній науці.

Третій етап: Вихід соціології за національні межі, її інтернаціоналізація. Проте цей період супроводжувався і поширенням теоретико методологічного розмежування, зумовленого суперечністю між прибічниками теорій еволюційного розвитку (структурний функціоналізм) і послідовниками К. Маркса, які намагалися пояснити усі соціальні процеси, грунтуючись на виділенні об’єктивно існую чих соціальних суперечностей. У цей період важливим чинником розвитку соціології стало протистояння методологічних орієнтацій макро і мікросоціології, що довели існування істотно різних картин соціальної реальності.

Четвертий етап: Даний етап почався у 1980 х роках і тісно пов’язаний з «постмодернізмом» як тлом, на якому розвивалася сучасна культура. Цей етап позначений заявами про чергову методологічну кризу в соціології, що веде до усвідомлення необхідності нового бачення світу, корегування уявлень про предмет, метод, суб’єкта пізнання тощо. В цілому методологічна неоднозначність, аморфність, що були характерною ознакою соціологічної науки цього часу, досить часто призводили до того, що соціологією називалося все що завгодно.

П’ятий (сучасний) етап Найважливішими особливостями сучасного етапу розвитку соціології є поява багатьох нових теорій і напрямків, посилення плюралізму теоретичної соціології, тенденція до об’єднання теоретичної й емпіричної соціологій, макро і мікросоціології створення інтегральних об’єднавчих парадигм, прагнення до створення єдиної узагальнюючої соціологічної теорії та ін. Основні соціологічні напрямки сучасності: символічний інтеракціонізм, феноменологія й етнометодологія — об’єднані загальною лінією в тлумаченні соціальних явищ і процесів.

Підводячи підсумок, можна говорити, що назва науки «соціологія» , яку так вдало застосував О. Конт, пізніше було насичено науковим теоретичним змістом завдяки працям яскравої когорти мислителів. Саме в результаті їх зусиль соціологія перетворилась в науку, яка має свій предмет, свою теорію і можливості для емпіричних підтверджень різних аспектів цієї теорії. Не стояли осторонь цього процесу і українські мислителі. Дякую за увагу