Основи проблемного навчання План 1 Основні поняття

Основи проблемного навчання

План 1. Основні поняття теорії проблемного навчання. 2. Методи проблемного навчання. 3. Способи створення і типи проблемних ситуацій.

“Проблемне викладання ґрунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем…” В. Окунь

Характерні особливості нових дидактичних систем ü спрямованість на максимальний розвиток творчих сил учнів і забезпечення глибоких і міцних знань; ü посилення уваги до вдосконалення процесу учіння на основі його педагогічних для його психологопедагогічних закономірностей; ü активізація учіння, мислення, пізнання; ü прагнення до забезпечення постійно функціонуючого ефективного управління учбово-пізнавальною діяльністю що вчаться на основі індивідуального зворотнього зв'язку.

Поняття проблемного навчання • Проблемне навчання — організований викладачем спосіб активної взаємодії суб'єкта з проблемнопредставленим вмістом навчання, в ході якого він залучається до об'єктивних протиріч наукового знання і способів їх рішення, вчиться мислити, творчо засвоювати знання (А. М. Матюшкин).

• Проблемне навчання — це сукупність таких дій як організація проблемних ситуацій, формулювання проблем, надання учням необхідної допомоги у вирішенні проблем, перевірка цих рішень і, нарешті, керівництво процесом систематизації і закріплення набутих знань (В. Оконь).

Основні поняття проблемного навчання • Проблемна ситуація – це інтелектуальна скрута людини, що виникає у разі, коли він не знає, як пояснити факт, явище або процес дійсності, не може досягти мети відомими йому способами дій.

Проблемна ситуація по суті є: üзакономірністю продуктивної, творчої пізнавальної діяльності; üпричиною, спонукаючою людину шукати новий спосіб пояснення або дій.

Ознаки наявності учбової проблеми ü Наявність проблемної ситуації. ü Інформаційна готовність до рішення. ü Внутрішня психологічна готовність увійти до ситуації. ü Варіативність рішення.

Методи проблемного навчання

1. За способом вирішення проблемних завдань виділяють чотири методи: • проблемний виклад (педагог самостійно ставить проблему і самостійно вирішує її); • спільне вчення (педагог самостійно ставить проблему, а рішення досягається спільно з учнями); • дослідження (педагог ставить проблему, а рішення досягається такими, що вчаться самостійно); • творче вчення (учні і формулюють проблему і знаходять її рішення).

2. За способом представлення проблемних ситуацій і міри активності що вчаться виділяють шість методів (М. І. Махмутов): ü метод монологічного викладу; ü міркуючий метод; ü діалогічний метод; ü евристичний метод; ü дослідницький метод; ü метод програмованих дій.

Монологічний метод ü являє собою незначну зміну традиційного методу; ü використовується, як правило, з метою передати значний об'єм інформації і сам учбовий матеріал при цьому перебудовується несвідомо; ü педагогом здійснюється не створення, а номінальне позначення проблемних ситуацій.

Міркуючий метод ü у монолог викладача вводяться елементи міркування, логіка виходу з витікаючих в силу особливостей побудови матеріалу скрути; ü вчитель, відзначає наявність проблемної ситуації, показує, як висувалися і стикалися різні гіпотези; ü метод вимагає вже більшої перебудови учбового матеріалу в порівнянні з традиційним;

ü порядок дотримання фактів, що повідомляються, вибирається так, щоб об'єктивні протиріччя вмісту були представлені особливо підкреслено і збуджували пізнавальний інтерес учнів і бажання їх вирішити; ü ведеться не стільки діалог, скільки монолог: питання можуть і задаватися і викладачем, але вони не вимагають відповіді і використовуються лише для того, щоб залучити учнів.

Діалогічний метод ü структура учбового матеріалу залишається такою же, як в міркуючому методі; ü задаються інформаційні питання і до обговорення широкого залучення учнів; ü учні активно беруть участь в постановці проблеми, висувають припущення, намагаються самостійно їх довести;

ü учбовий процес при цьому відбувається під контролем вчителя, їм самостійно ставиться учбова проблема і здійснюється не стільки допомога таким, що вчиться по знаходженню відповідей, скільки самостійна їх констатація; ü характеризується можливість учнів реалізувати свою пошукову активність.

Евристичний метод ü учбовий матеріал розбивається на окремі елементи, в яких викладачем додатково ставляться певні пізнавальні завдання, що вирішуються що безпосередньо вчаться; ü педагогом ставляться проблеми, які належить вирішити, констатується правильність тих або інших методів, які вже надалі служать основою лише для самостійної діяльності учнів; ü імітація самостійного дослідження такими, що вчаться, але в межах керівництва і допомоги педагога.

Дослідницький метод ü структура і послідовність подачі матеріалу як в евристичному методі; ü постановка питань здійснюється не спочатку того або іншого елементу вивчення проблеми, а вже за підсумками її самостійного розгляду учням;

ü діяльність вчителя носить не направляючий характер, а оцінний, констатуючий; ü діяльність учнів набуває самостійного характеру, вони додатково виучуються не лише вирішувати проблему, але і стають здатними її виділити, усвідомити, сформулювати.

Метод програмових дій ü педагогом здійснюється розробка цілої системи програмованих завдань, в якій кожне завдання складається з окремих елементів (або «кадрів» ); ü «кадри» містять частину матеріалу, що вивчається, або певної спрямованості, в рамках якого вчиться належить самостійно ставити і вирішувати відповідні підпроблеми, врегулювати проблемні ситуації;

ü після вивчення одного елементу що вчиться, зробивши самостійно відповідні виводи, переходить до наступного, причому доступність наступного етапу визначається правильністю виводів, зроблених на попередньому.

Виникнення проблемної ситуації Проблемна ситуація породжується: ü логікою учбового предмету; ü логікою учбового процесу; ü учбовою або практичною ситуацією. По-перше двох випадках, як правило, вони виникають об'єктивно, тобто незалежно від бажання вчителя. Проблемні ситуації вчитель створює навмисно, якщо йому відомі загальні закономірності їх виникнення.

Способи створення проблемних ситуацій 1. Спонука явищ, що вчаться до теоретичного пояснення, фактів, зовнішньої невідповідності між ними. 2. Використання ситуацій, що виникають при виконанні що вчаться учбових завдань, а також в процесі їх звичайної життєдіяльності, тобто тих проблемних ситуацій, які виникають на практиці.

3. Пошук нових доріг практичного вживання що вчаться чи того іншого явища, що вивчається, факту, елементу знань, навику або уміння. 4. Спонука фактів, що вчаться до аналізу, і явищ дійсності, що породжують протиріччя між життєвими (побутовими) уявленнями і науковими поняттями про них.

5. Висунення припущень (гіпотез), формулювання виводів і їх дослідна перевірка. 6. Спонука учнів до порівняння, зіставлення і зіставлення фактів, явищ, теорій, що породжують проблемні ситуації. 7. Спонука нових фактів, учнів до попереднього узагальнення, на основі наявних знань, що сприяє ілюстрації недостатності останніх для пояснення всіх особливостей узагальнюваних фактів.

8. Ознайомлення учнів з фактами, що привели в історії науки до постановки наукових проблем. 9. Організація міжнаочних зв'язків з метою розширити діапазон можливих проблемних ситуацій. 10. Варіювання, переформуліровка завдань і питань.

Типи проблемних ситуацій 1. Недостатність колишніх знань для пояснення нового факту або колишніх умінь для вирішення нового завдання. 2. Необхідність використання, раніше засвоєні ЗУНи в принципово нових практичних ситуацій.

3. Наявність протиріч між теоретичноможливим шляхом рішення задачі і практичної нездійсненності вибраного способу. 4. Наявність протиріч між практично досягнутим результатом виконання учбового завдання і відсутністю в знань, учнів для його теоретичного обгрунтування.

Прогнозований результат ü уміння мислити логічно, науково, діалектично, творчо; ü сприяння переходу знань в переконання; ü пробудження інтелектуальних відчуттів (задоволеності, упевненості в своїх можливостях); ü пробудження інтересу до наукового знання.

Підготували студентки 3 курсу групи Г Русакова Анастасія Яцола Ганна