Основи охорони праці Викладач: к. т. н. ,

Основи охорони праці Викладач: к. т. н. , доцент Денисова Наталя Миколаївна Кафедра харчових технологій Чернігівський національний технологічний університет

Література: Основна література: 1. Основи охорони праці: Підручник. 2 -ге видання / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний та ін. — К. : Основа, 2006 — 448 с. 2. Запорожець О. І. , Протоєрейський О. С. , Франчук Г. М. , Боровик І. М. Основи охорони праці. Підручник. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 264 с. 3. Основи охорони праці: / В. В. Березуцький, Т. С. Бондаренко, Г. Валенко та ін. ; за ред. проф. В. В. Березуцького. — Х. : Факт, 2005. — 480 с. Методична література: 1. Охорона праці. Тексти лекцій для студентів усіх напрямів підготовки/ Укл. : Гуменюк О. Л. , Челябієва В. М, Денисова Н. М. , Авер’янов Ф. І. – Чернігів. : ЧДТУ, 2008. – 174 с. . 2. Практикум з охорони праці для студентів напрямів підготовки 0502 – Менеджмент, 0501 – Економіка і підприємництво / Укладачі: Гуменюк О. Л. , Челябієва В. М. , Денисова Н. М. – Чернігів: ЧДТУ, 2009. – 112 с. .

Консультації: Пятн. (непарн. ) 12 -50 – 14 -00 (ауд. 1 -427) Вівт. (парн. ) 12 -50 – 14 -00 (ауд. 1 -427)

За статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі • близько 125 млн. людей за рік травмується на виробництві; • кожні 3 хвилини гине одна людина; • кожні 2 секунди травмується 8 осіб Рівень травматизму в Україні в розрахунку на 100 тис. працюючих один із найвищих у Європі порівняно з Великобританією вищий більш, ніж у 8, 5 разів, Німеччиною – у 5, 5 разів, Японією – у 3, 0 рази тощо. Щорічно на виробництві в Україні травмується: близько 50 тис. чоловік, з них 1, 5 тис. гинуть, понад 3, 5 тис. отримують професійні захворювання. Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100 -2200 тис. грн.

АКТУАЛЬНІСТЬ З вини працівників на Україні відбувається: до 70% усіх травм і майже 80% смертельних випадків. Співвідношення кількості загиблих до травмованих В Україні: 1 до 18. У Німеччині 1 до 1260. У Китаї: 1 до 5.

Причини виникнення нещасних випадків – 70% мають організаційний характер; – 20% припадає на технічні причини; – 10% становлять причини психофізіологічного характеру. Організаційні причини: – порушення трудової та виробничої дисципліни; – незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт; – порушення технологічної дисципліни тощо. Технічні причини: – незадовільний технічний стан виробничих об’єктів і засобів виробництва; – недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу; – конструктивні недоліки; – тощо. Психофізіологічні причини: – алкогольне, наркотичне сп’яніння; – токсикологічне отруєння; – безвідповідальне ставлення керівників виробництва та безпосередніх виконавців до вимог ОП; – протиправні дії інших осіб.

В Україні щорічно виникає 40 -50 тис. пожеж, з них 72% — пожежі в житловому секторі. За останні п’ять років кількість загиблих становить 7534 чоловіка, із них 900 — діти. Основні причини їх виникнення – • порушення правил експлуатації • теплогенераторів і печей (3%), • самозаймання речовин і матеріалів (9, 1%), • порушення правил пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт (12, 1%), • несправність устаткування та підпали (15, 2%), • порушення правил будови та безпечної експлуатації електроустаткування (21, 2%), • необережне поводження з вогнем, несвоєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів обладнання, безвідповідальне ставлення керівників та інших посадових осіб до пожежної безпеки (разом — 24, 2%).

це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці

Охорона праці складається: 1. Правові та організаційні питання охорони праці 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії 3. Основи техніки безпеки 4. Основи пожежної безпеки

Правові та організаційні основи охорони праці – це комплекс взаємопов’язаних законів та інших нормативно-правових актів, соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на правильну і безпечну організацію праці, забезпечення працюючих засобами захисту, компенсацію за важку роботу в шкідливих умовах, навченість працівників безпечному веденню робіт, регламентацію відповідальності та відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівника або його смерті.

Виробнича санітарія це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних та інших практичних заходів і засобів, яка спрямована на запобігання виробничій небезпеці, обумовленій шкідливими факторами.

Виробнича безпека це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Пожежна безпека на виробництві це комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.

Людина Машина Виробниче Середовище Небажані наслідки Аналіз причин небажаних наслідків Розробка заходів і засобів щодо усунення несприятливих виробничих факторів Створення безпечних умов праці Травми Смертельний наслідок Аварії Техногенні катастрофи Захворювання

Історія розвитку науки: • Гіппократ – вперше почав вивчати умови праці людини. • Аристотель– здійснив реформу античної медицини і показав її зв’язок з умовами діяльності людини. • Парацельс – вперше вивчав шкідливі та небезпечні фактори, що пов’язані з гірничою справою. відомий лікар епохи Відродження : «Все є отрута і все є ліки, і тільки одна доза робить речовину отрутою або ліками» . • Ломоносов. М. В. – розробив теорію природної вентиляції шахт; дав рекомендації з безпеки при використанні драбин; пропонував використання робочого одягу; розробив блискавковідвід; у 1742 р. видав книгу «Первые основания металлургии или рудных дел» . • Нікітін А. М. – вперше описав заходи попередження професійних захворювань та аварій; у 1847 р. видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів» . • Кірпічов В. Л. – вперше провів дослідження технологічних процесів у машинобудуванні; у 1882 р. на з’їзді Технічного товариства доповідь «Про заходи запобігання при поводженні з машинами і приводами» . • Ерисман. Ф. Ф. – надрукував першу книгу про гігієну праці – «Курс гігієни» у 1887 р. ; видав 19 томів матеріалів з дослідження фабрик і заводів Московської губернії. • Сєченов І. М. – у 1901 р. розробив фізіологічні критерії, за якими встановлюється тривалість робочого часу. • Жуковський. М. Є. – розробив теорію розрахунку вентиляційних систем. • Скочинський. А. А. – вперше проводив дослідження пожеж та вибухів у вугільних шахтах. • Зелінський М. Д. – у 1915 р. розробив принципову конструкцію протигазу. • Семенов. М. М. – розробив теоретичні основи вибухів та горіння. • Патон. Б. О. – розробив ідентифікацію професійної небезпеки.

Лекція 1 Правові та організаційні основи охорони праці 1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці 2. Управління, нагляд та контроль за охороною праці в Україні 3. Управління охороною праці на виробництві та обов’язки роботодавця 4. Навчання з питань охорони праці

Законодавство України про охорону праці це система взаємопов’язаних законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері реалізації державної політики щодо соціального захисту громадян в процесі трудової діяльності. До законодовчо-нормативної бази включено : — закони, які приймаються Верховною Радою, — міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, — підзаконні акти (постанови, статути підприємств, правила, інструкції, положення і т. ін. ), — спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державними органами

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Конституція України , яка встановлює право людини на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43), право на відпочинок, що забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (ст. 45), спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров’я жінок (ст. 24) та інше.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про охорону праці” (14 жовтня 1992) В розділі І “Загальні положення” наводяться визначення понять охорона праці, роботодавець, працівник, окреслюється дія цього закону (стаття 2): “дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих”.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про охорону праці” В розділі ІІ “Гарантії прав громадян на ОП” йдеться про гарантії прав громадян під час прийому працівника на роботу і під час роботи. Під час укладення трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та про пільги й компенсації за роботу в таких умовах (стаття 5) Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про охорону праці” Розділ ІІІ “Організація охорони праці” містить положення про обов’язки роботодавця щодо створення належних умов праці та забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці; про обов’язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці; про службу охорони праці на підприємстві та ін.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про охорону праці” У розділі ІV “Стимулювання ОП” зазначається наступне: до працівників можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці; ФССНВ може знижувати розмір страхового внеску для підприємства за умови досягнення належних умов праці, відсутності нещасних випадків (НВ) та професійних захворювань (ПЗ). Мінімальний розмір страхового внеску становить 0, 86% від місячного фонду оплати праці (1 клас ризику); максимальний– 13, 8% (67 -й клас ризику); роботодавець згідно з діючим законодавством здійснює відшкодування збитків за порушення правил ОП–державі, юридичним і фізичним особам, а також відшкодовує витрати на рятування потерпілих під час аварії та ліквідацію її наслідків, на розслідування її причин, а також інші витрати.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Кодекс законів про працю (КЗп. П, № 322 -VIII від 10. 12. 71), регулює трудові відносини всіх працівників, встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників, (розділ XI “Охорона праці”). Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗп. П України: “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професійні спілки”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”. Крім того, КЗп. П містить положення про колективний (Глава II в редакції Закону № 3693 -12 від 15. 12. 93) та трудовий (Глава IIІ) договори.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (№ 1105 -ХIV від 23. 09. 99) визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі людини на виробництві.

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Закон України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”; Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”; Закон України “Про відпустки”. Закон України “Про пожежну безпеку” ; Закон України “Про дорожній рух” ; Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” ; Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” ;

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Нормативно-правовий акт (НПАОП)–це офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов’язкові правила (правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних НПАОП здійснює Держгірпромнагляд за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та за погодженням із іншими органами державного нагляду за охороною праці (НПАОП 0. 00 -4. 08 -94“Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці”, Постанова КМУ № 135 від 02. 03. 94). Реєстр НПАОП–це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду цих актів.

Структура позначення (кодування) НПАОП ХХ. Х- Х. ХХ- ХХ | рік затвердження | порядковий номер | вид нормативно-правового акта | вид економічної діяльності | скорочена назва НПАОП

До законодавчої та нормативної бази з питань охорони праці входять: Міжнародні стандарти безпеки праці (ГОСТ) Державні санітарні норми (ДСН), Державні санітарні правила і норми (ДСан. ПіН), Державні будівельні норми (ДБН), Нормативні акти з пожежної безпеки (НАПБ), Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕ), Норми радіаційної безпеки України (НРБУ), Строительные нормы и правила (СНи. П), Санитарные нормы (СН), Правила устройств электроустановок (ПУЭ) та ін.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці 1) пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства; 2) повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці; 3 ) обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; 4) використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці; 5) комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища; 6) встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; 7) здійснення навчання населення, підвищення кваліфікації працівників з охорони праці; 8) співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) прийнятті рішень з охорони праці; 9) міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Система управління охороною праці в Україні Кабінет Міністрів України Міністерства Органи виконавчої влади Виконавчі органи самоврядування Державні наглядові органи Державне управління охороною праці Власник підприємства Служба охорони праці Керівники структурних підрозділів. Управ- ління охороною праці на підпри- ємстві Участь в управлінні охороною праці Працівник, профспілки Уповноважений, комісія з охорони праці підприємства Фонд страхування ОХОРОНА ПРАЦІ

Державне управління охороною праці здійснюють: 1 – Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці в країні. Забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, затверджує Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; визначає порядок створення і використання фондів охорони праці. При Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яка координує діяльність органів державного управління охороною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють: 2 – Спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці , який розробляє і контролює виконання Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; координує роботу міністерств й інших органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці; бере участь у міжнародному співробітництві стосовно охорони праці.

Державне управління охороною праці здійснюють: 3 – Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють і реалізують комплексні заходи поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльності підприємств з охорони праці. Фінансують розробку і перегляд нормативно-правових актів з охорони праці. Міністерство праці та соціальної політики проводить державну експертизу умов праці; здійснювати контроль за якістю проведення атестації робочих місць стосовно їх відповідності до нормативно-правових актів з охорони праці (стаття 33). МОЗ України розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях і у межах робочої зони підприємств, розробляє санітарні норми щодо нормативів і методик визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль з вимогами гігієни праці та ін.

Державне управління охороною праці здійснюють: 4 – Місцеві державні адміністрації, та органи місцевого самоврядування забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці; вносять пропозиції та приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності; здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів з охорони праці.

Державний нагляд та контроль за станом охорони праці в Україні Державний департамент з нагляду за охороною праці, його територіальні управління в областях та державні інспекції; органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та та інших центральних органів виконавчої влади; Головне управління державної пожежної охорони МНС , територіальні й місцеві органи державного пожежного нагляду; Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використанням джерел іонізуючого випромінювання)

Державні інспектори органів державного нагляду мають право безперешкодно відвідувати підприємство, здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірки дотримання законодавства з охорони праці; вимагати від роботодавця, посадових осіб пояснення, документацію про забезпечення охорони праці; видавати обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень та недоліків у сфері охорони праці; забороняти, призупиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць до усунення загрози життю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці; передавати матеріали органам прокуратури для притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства.

Види контролю з охорони праці: державний (державні органи) вищий (( Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори) відомчий (міністерства та відомства) регіональний (місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування) внутрішній (триступеневий) (1 -й ступінь–один раз на день контролюється кожне робоче місце майстром, бригадиром, начальником дільниці, громадським інспектором з ОП тощо; 2 -й ступінь–не рідше одного разу на тиждень здійснюється контроль кожного структурного підрозділу його начальником а також громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства; 3 -й ступінь–один раз на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства керівництвом підприємства і відділом охорони праці підприємства) громадський (професійні спілки, інші громадські організації, комісії підприємств та уповноважені трудових колективів)

Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці Дисциплінарна відповідальність (( догана абоабо звільнення з роботи) Адміністративна відповідальність (накладання штрафу на працівників службових осіб підприємств, а також власників підприємств) Матеріальна відповідальність (відшкодування матеріальних збитків державі, підприємствам, організаціям та потерпілим особам). Загальними підставами є: наявність прямої дійсної шкоди; провина працівника (у формі наміру чи необережності); протиправні дії або бездіяльність працівника; наявність причинного зв’язку Кримінальна відповідальність (штраф до п’ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).

Управління охороною праці на виробництві Роботодавець обов’язково створює систему управління ОП на підприємстві і забезпечує її функціонування На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці (відповідно до НПАОП 0. 00 -4. 21 -04 “Типове положення про службу охорони праці”) На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб — сторонні спеціалісти на договірних засадах Ліквідація служби ОП можлива у разі ліквідації підприємства.

Обов’язки роботодавця щодо створення системи управління охороною праці • – створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; • – розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; • – впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; • – забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; • – забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

Обов’язки роботодавця щодо створення системи управління охороною праці • – організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів; • – розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; • – здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; • – організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; • – вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Працівник зобов’язаний: – дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; – знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; – проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про охорону праці” СИСТЕМА НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ( відповідно до ст. 18 Закону України “Про охорону праці”) Навчання з охорони праці посадових осіб Навчання з охорони праці під час професійної підготовки Спеціальне навчання з охорони праці

Підприємства Навчальні заклади Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. ПЕРЕЛІК ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ (типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці додаток 3) Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

1. Керівники, заступники керівників, головні спеціалісти, керівники основних виробничих та технічних служб підприємств, які безпосередньо пов’язані з організацією безпечного ведення робіт 2. Керівники та фахівці служб охорони праці 3. Члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці 4. Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки 5. Експерти технічні з промислової безпеки 6. Державні службовці системи Держгірпромнагляду ПЕРЕЛІК ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Підприємства Навчальні заклади Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

1. Керівники, заступники керівників навчальних закладів, на яких покладена відповідальність за організацію безпечного ведення робіт, керівники та штатні викладачі навчальних закладів, які здійснюють навчання з питань охорони праці посадових осіб 2. Майстри та інструктори виробничого навчання, керівники виробничої практики та інше посадові особи, які викладають питання охорони праці, безпечного ведення робіт або проводять інструктажі з охорони праці учнями, студентами, курсантами, слухачами ПЕРЕЛІК ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Підприємства Навчальні заклади Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

Перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, функціональні обов’язки яких пов’язані з організацією діяльності підприємств в галузі з охорони праці ПЕРЕЛІК ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Підприємства Навчальні заклади Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

Заступники керівників обласних, районних державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням охорони праці ПЕРЕЛІК ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКУ ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Підприємства Навчальні заклади Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

предмет » охорона праці » обов’язково в професійно-технічних навчальних закладах (п. 2. 1 Типового Положення) навчальні дисципліні » основи охорони праці » (не менше 54 год. ) та » охорона праці в галузі » (не менше 36 год. ) обов’язково у ВНЗ України ( п. 2. 1 Типового Положення) Вивчення основ охорони праці (нормативна дисципліна) в навчальних закладах під час професійної підготовки Вивчення забезпечуються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці

1. Для профпідготовки працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою — не менше 30 годин • для перепідготовки та підвищення кваліфікації — не менше 15 годин. 2. Під час профпідготовки працівників для виконання робіт, які не належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою : • не менше 10 годин • Перепідготовка та підвищення кваліфікації — не менше 8 годин. Спеціальне навчання (згідно типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці)

З урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються наказом керівників відповідні положення про навчання з питань охорони праці , а також формуються плани-графіки проведення та перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники ( п. 3. 2 Типового положення) Організація спеціального навчання працівників на підприємствах

Перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом керівника Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов’язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.

• До складу комісії підприємства входять • (п. 3. 10 Типового положення) спеціалісти служби охорони праці страхові експерти з охорони праці ФССНВВ представник профспілки або уповноважена найманими працівниками особа Підприємствапредставники юридичної, виробничих, технічних служб викладачі Участь представника спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці або його територіального управління у складі комісії обов’язкова лише під час первинної перевірки знань з питань охорони праці в працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки. Комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії Закон України “Про охорону праці” Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань

Основні характеристики інструктажів з питань охорони праці Види інструктажів Хто проводить Де фіксується Форма перевірки знань Повторний інструктаж і перевірка знань Вступний Спеціаліст служби ОП або інший фахівець відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який пройшов навчання і перевірку знань з питань ОП В Журналі реєстрації вступного інструктажу , а також у наказі про прийняття працівника на роботу Не передбачено Первинний Безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю В Журналі реєстрації інструктажів з питань ОП на робочому місці Усне опитування або за допомогою технічних засобів, перевірка набутих навичок безпечних методів праці Допускається на протязі 10 днів у разі незадовільних знань, умінь і навичок. Повторний Позаплановий Цільовий У разі виконання робіт з оформленням наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску Не дозволяється

вступний Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці в кабінеті охорони праці з усіма працівниками, що наймаються на роботу; особами, які прибули у відрядження на підприємство; учнями і студентами, що прибули на практику; учнями і студентами перед початком лабораторних робіт, роботи в майстернях тощо.

первинний інструктаж проводиться з новоприйнятими працівниками, які переводяться з іншого структурного підрозділу, відрядженими працівниками з інших підприємств, з учнями, студентами перед виконанням лабораторних робіт на робочому місці до початку роботи за діючими на підприємствах інструкціями з охорони праці

Орієнтовний перелік питань первинного інструктажу 1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці, виробничій дільниці, в цеху. Основні небезпечні виробничі фактори. Питання виробничої санітарії та особистої гігієни. 2. Безпечна організація робіт та утримання робочого місця. 3. Небезпечні зони машин, механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (запобіжні, гальмові пристрої та огорожа, системи блокування та сигналізації, знаки безпеки). Вимоги запобігання електротравматизму. 4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлення та інших засобів захисту). 5. Безпечні прийоми та методи роботи; дії при виникненні небезпечної ситуації. 6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання. 7. Схема безпечного руху працівників по території цеху, дільниці. 8. Внутрішньоцехові транспортні та вантажопідйомні засоби і механізми. Вимоги при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу. 9. Характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо), випадків виробничого травматизму. 10. План ліквідації аварій, запасні виходи. 11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов’язки і дії працівників при аваріях. Способи застосування існуючих на дільниці засобів пожежегасіння, проти аварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування. 12. Надання долікарської допомоги потерпілим. 13. Вимоги безпеки при закінченні роботи. 14. Зазначені питання розглядаються в поєднанні з інструкцією з охорони праці для конкретного виду робіт чи професії, вимогами технічної документації та технологічних регламентів.

повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу на робочому місці з працівниками, зайнятими на роботах з підвищеною небезпекою: один раз на квартал, для решти робіт: один раз на півріччя

позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у разі: 1) введення нових правил або внесення в них змін; 2) при зміні технології або устаткування; 3) при порушенні працівником правил безпеки; 4) на вимогу працівників державного нагляду, якщо виявлено недостатнє знання правил безпеки; 5) при перерві у роботі понад 30 днів для працюючих з підвищеною небезпекою, 60 днів – для решти робіт.

цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням: 1) разових робіт, що не пов’язані з їх безпосередніми функціональними обов’язками; 2) робіт з ліквідації наслідків аварії; 3) робіт, на виконання яких оформлюється наряд-допуск; 4) під час організації масових заходів з учнями, студентами (екскурсії, спортивні заходи, походи).