Основи нумізматики і боністики Підготував студент групи Г

Основи нумізматики і боністики Підготував студент групи Г - 46 Вакуленко Микола

Поняття «монета» . Назва монети і її номінал Монета – це злиток металу визначеної форми, ваги, проби і якості, який слугує узаконеним засобом платежу. Назва монети – відображає назву грошової одиниці або її фракції Британський фунт стерлінгів = 20 шилінгів = 240 пенні Рубль-копійка Юань – цзянь - финь Єгипетський фунт – піастр - мільєм

Номінал – позначення вартості в цих одиницях (1, 2, 5, ½, 1/360 тощо). Повноцінні монети номіналу не містили, оскільки співпадали з ваговими одиницями.

Монетні метали Монетний метал перших монет: електр(он), золото, срібло, в Китаї – мідь і бронза, в Європі – мідь з IV ст. Нині – розмінні монети з нойзільбера (сплав Cu. Ni. Zn), мідно-нікелевого сплаву, латуні (сплав 56 -67% Cu і Zn), бронзи, алюмінію, цинку, залізо-нікелевого сплаву, рідше - з білону, заліза й сталі. Повноцінні монети мають позначення проби (метричну, золотникову). Неповноцінні монети Розмінні монети

Монетна стопа – кількість грошових одиниць, яку отримували з одиниці ваги металу. Домішки до дорогоцінних металів, які додають для надання монетним сплавам більшої твердості (срібло до золота), чи здешевлення (мідь до срібла) називають лігатурою. Монетна стопа французької монархії

Монети в часі Античні монети

Середньовічні монети

Монетний двір НБУ

Рекомендації щодо чистки і збереження монет Срібні монети Чистка срібних монет залежить від їх кородованості (тривалості перебування в землі), та проби металу. Якщо монети довго перебували в землі (наприклад, знайдені у скарбі), та мають низьку пробу срібла, то вони часто злипаються у грудки. Для відділення таких монет використовують 5% розчин сірчаної кислоти, підігріваючи його, час від часу змиваючи і зчищаючи їх поверхню від кородованого шару. Можна використовувати 5 -10% розчин мурашиної кислоти, нагрітий до 50 -70˚С. Слабокородовані срібні монети очищають за допомогою суміші соди харчової, зубної пасти й нашатирного спирту (10% розчину аміаку). Покривши монету сумішшю натирають її поверхню пальцями чи м’якою щіткою, без натиску. Після очистки монети слід добре промити водою. Низькопробні (білонні) монети спочатку очищають 10% розчином трилону Б, або лимонним соком, а потім – сумішшю соди й нашатирного спирту. Інколи достатньо потримати монету до 1 години в нашатирному спирті, а потім протерти содою. У будь-якому випадку, перед закладкою до колекції монети слід промити теплим розчином господарського мила, а потім – проточною водою, та протерти м’якою ганчіркою.

Мідні монети, покриті рівномірною патиною (шаром окислів чорного, шоколадного, зеленуватого відтінків) краще не чистити взагалі, оскільки вона зберігає метал від подальшої корозії. Достатньо її промити й обезжирити (без механічного впливу). Бронзові монети Античні мідні й бронзові монети від патини не очищають ніколи.

Систематизація монет За призначенням монети поділяють на: -загальнообов’язкові державні (у т. ч. коронні, або імперські); -місцеві (для Румунії і Молдавії, для Грузії, для Польщі, для Лівонії і Прусії, для Фінляндії); -приватні монети; -донативні (подарункові) монети; -пам’ятні (меморіальні), у зв’язку з коронацією, весіллям, перемогами, ювілеєм; -фантастичні монети („колеса” із дорогоцінних металів”), серії монет, монети-парадокси, коли вартість металу в десятки раз перевищує номінал. Місцеві монети

Пам'ятні монети Подарункові монети

Приватні монети Фантастичні монети

Поняття «бона» Бони — це паперові гроші та інші цінні папери, що вийшли з грошового обігу. Термін охоплює грошові знаки (банкноти, казначейські білети, державні кредитні білети, розрахункові та кредитні грошові знаки), необов’язкові (місцеві й приватні) випуски грошей — власне бони, а також цінні папери, що перебували в обігу разом із грішми (акції, облігації державних позик, купони цінних паперів, векселі, боргові розписки, квитанції, чеки, сертифікати, ордери, талони, знаки казино, лото, контрамарки, лотерейні білети тощо).

Боністика — це допоміжна (спеціальна) історична дисципліна, яка займається вивченням діючих паперових грошових знаків, а також бон і їх сурогатів, як історичних джерел, політичних та економічних документів і культурних пам’яток минулого.

Розрізняють такі види загальнодержавних паперових грошей, за виконуваними функціями: Банкнота v у минулому — паперовий грошовий знак, який підлягав розміну на золото, і випуск якого дозволявся лише за умови наявності в емісійного банку золотого запасу; v у період дії Ямайської великої угоди — різновид кредитних грошей, специфічні векселі, емісія яких здійснюється Центральними банками (в тому числі України).

Казначейські (скарбничі) білети Переважно нерозмінні паперові гроші, які випускалися емісійними банкнотами та державним казначейством у розмірах, що залежать від фінансових потреб держави, які (на відміну від банкнот) зараз мають примусовий курс і випускаються для покриття дефіциту державного бюджету. Казначейський білет часів СРСР

Державні кредитні білети — паперові гроші з борговим зобов’язанням держави. В царській Росії випускалися з 1843 по 1896 роки (1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 р. ), 1898 — 1915 роки (1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 500 р. ). Тимчасовим урядом (1917), Радянським урядом (1918), УНР (1917 — 100 крб. , 1918 — 2, 100, 500 гривень), Українською державою (у 1918 році — 1000 і 2000 гривень).

Державні асигнації (1769 -1841 рр. ) - російські паперові гроші — фактично, державний займ для покриття видатків держави. Поступово, в часи економічних криз, різко знецінювалися. У 1841 році за 3 рублі 50 коп. асигнаціями давали 1 срібний рубль.