Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччина Виконала: Студентка 3 курсу К 34 10 ЕПК ЗНУ Коперчак Валентина 5
ЗМІСТ 1. Конституція 2. Партії і вибори 3. Основи державного ладу 4. Вищі органи державної влади 5. Федералізм і самоврядування 6. Судова система
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Федеративна Республіка Німеччина – високорозвинена європейська країна. Державна територія Федеративної Республіки Німеччина становить 355, 8 тис. кв. км. Німеччина налічує близько 83 млн жителів. У сучасних межах Німеччина існує з 3 жовтня 1990 року – дати вступу колишньої НДР до складу ФРН. У зв’язку з об’єднанням Німеччини конституція 1949 р. піддалася змінам, але продовжує діяти. Договір про об’єднання ФРН і НДР був підписаний 31 серпня 1990 р. Германське право належить до континентальноєвропейського правового кола і бере свій початок як в римському праві, так і в праві різних германських племен. Римське право стало застосовуватись у Німеччині в XV й XVI століттях, але воно не витіснило цілком германського звичаєвого права.
1. КОНСТИТУЦІЯ Німеччина як єдина держава існує понад 100 років. За цей час були прийняті три загальнонімецькі конституції. Прийняття кож ної з них відповідало перехідним етапам в історії розвитку держави. Перша конституція Німеччини була дарована Імператором Вільгельмом І в 1871 р. Вона юридично закріпила об’єднання країни. 6 лютого 1919 р. Національні збори, прийняли другу загальногерманську конституцію, яка увійшла в історію, як Веймарська (м. Веймар, де проходило засідання Національних зборів). Великі повноваження голови держави вкупі з тривалим терміном повноважень (7 років), відсутність реальної «стримуючої» противаги в особі парламенту, права якого були значно урізані, призвели до узурпації влади в країні фашистами в 30 х роках XX ст.
Нині діюча конституція Німеччини 1949 р. офіційно іменується Основним законом. Був створений у 1949 р. з метою надання державі на «перехідний період» нового, вільнодемократичного ладу. Основний закон був задуманий не як остаточна конституція, а як тимчасовий закон. Його основні засади у вигляді «франкфуртських документів» були розроблені у червні 1948 р. на конференції представників окупаційної влади з прем’єр міністрами земель у Франкфурті на Майні. Після прийняття Основного закону парламентською радою, його ухвалення окупаційними владами і ратифікацією ландтагами земель 23 травня 1949 р. відбулася процедура його підписання. Конституція Німеччини виходить із принципів загальнолюдських цінностей: демократії, розподілу влади, рівності, справедливості тощо. Федеративна Республіка Німеччина визначається конституцією як демократична, соціальна і правова держава. Законодавцями у 1948 р. були, як зазначалося вище, прем’єр міністри утворених у західних окупаційних зонах земель і Парламентська рада, яка була обрана ландтагами.
2. ПАРТІЇ І ВИБОРИ У сучасній демократії конститутивне значення мають політичні партії, що конкурують між собою. Обрані на певний час, вони виконують політичні завдання керування і контрольні функції. Партії відіграють значну роль у формуванні політики. Основний закон враховує цю обставину і присвячує партіям окрему статтю (ст. 21). Вона наголошує: «Партії беруть участь у політичному волевиявленні народу, їх заснування вільне, їх внутрішній устрій має відповідати демократичним засадам. Вони повинні давати звіт громадськості про походження своїх коштів» .
БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ ФРН На сьогодні найвпливовішими партіями є: Християнсько демократичний союз (ХДС)-орієнтація на екологічно спрямовану ринкову економіку; Християнсько соціальний союз (ХСС), мета діяльності партії аналогічна позиціям ХДС; Соціал демократична партія Німеччини (СДПН) – найстаріша партія (створена ще у останній третині XIX ст. ) виступає за економічне перетворення ринкової економіки, соціальну справедливість, збереження приватної власності, охорону і збереження існуючої держави; Вільна демократична партія (ВДП) –обстоює вільні ринкові відносини, виступає проти ведення планового господарства. Партія зелених (Союз ’ 90/Зелені) –виступає за екологічний гуманізм, здійснює заходи щодо поліпшення роботи енергетики, підприємств, транспорту, а також житлового будівництва; Партія демократичного соціалізму (ПДС) – ліва партія, наступниця колишньої СЄПН (яка колись була керівною в НДР). підтримує ринкову економіку, виступає за екологічну безпеку, охорону природи, права людини.
ЕЛЕМЕНТИ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ: Вибори і референдум. Населення Німеччини обирає нижню палату парламенту – Бундестаг, законодавчі органи влади земель – ландтаги, а також місцеві органи влади: крейстаги в районах, представництва в громадах (у містах обираються збори місцевих уповноважених або рада міста). Члени і фінанси. За станом на 1994 р. партії, що представлені у Бундестагу, мали таку кількість членів: СДН – 851 тис. , ХДС – 690 тис. , ХСС – 177 тис. , ВДП – 94 тис. , ПДС – 123 тис. , Союз ’ 90/ Зелені – 43 тис. Усі партії збирають внески від своїх членів. Але таким чином вони можуть лише частково покрити свої фінансові потреби.
3. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ЛАДУ v П’ять принципів визначають державний лад Основного закону: Німеччина є республікою і демократією, федеративною державою, правовою державою й соціальною державою. Республіканська державна форма знаходить свій конституційний вираз передусім у назві «Федеративна Республіка Німеччина» . Зовнішньо вона виявляється у тому, що главою держави є призначений шляхом виборів федеральний президент. Основною демократичною державною формою є принцип народного суверенітету. Конституція наголошує, що вся державна влада виходить від народу. Зміни Основного закону. Основний закон може бути зміненим лише за згодою двох третин членів Бундестагу (парламенту) і двох третин голосів Бундесрату (палата земель). Оскільки одна партія або коаліція партій надзвичайно рідко має таку більшість як в бундестагу, так і бундесраті, то зміна Основного закону вимагає дуже широкого консенсусу.
4. ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Бундестаг Федеральний з’їзд Федеральний президент Федеральна рада Федеральний уряд Федеральний конституційний суд
СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ ФЕДЕРАЛЬНОГО ПРЕЗИДЕНТА Федеральний Президент. Главою держави Федеративній Республіці Німеччина є федеральний Президент. Він обирається строком на п’ять років Федеральними зборами – конституційним органом, що скликається лише з цією метою. Він складається із депутатів Бундестагу, а також рівної їм кількості делегатів, що обираються парламентами земель. Часом до Федеральних зборів висуваються видатні і заслужені особи, які не належать до парламенту землі. Федеральний Президент обирається більшістю голосів Федеральних зборів строком на п’ять років. Дозволяються одноразові перевибори. Федеральний Президент представляє Федеративну Республіку Німеччина з точки зору міжнародного права. Він укладає від імені федерації договори з іноземними країнами, акредитує і приймає послів. Сама ж зовнішня політика є справою федерального уряду. Федеральний Президент призначає і звільняє федеральних суддів, урядовців федеральних установ, офіцерів і унтер офіцерів. Він може милувати злочинців. Він перевіряє конституційне ухвалення законів, після чого вони публікуються у Віснику Федеральних законів.
ПОСАДУ З 18 БЕРЕЗНЯ 2012 ЗАЙМАЄ ИОАХИМ ГАУК.
БУНДЕСТАГ, БУНДЕСРАТ Бундестаг є народним представництвом Федеративної Республіки Німеччина. Він обирається народом на чотири роки і вважається відповідно до Конституції однопалатним, а фактично складається з двох палат – Бундестагу (Федеральний з’їзд) та Бундесрату (Федеральна рада). Власне парламентом є Бундестаг, у складі якого 496 депутатів, які обираються загальними виборами строком на чотири роки. Бундесрат відповідно до ст. 50 Основного закону вважається органом через який землі беруть участь у законодавстві й управлінні федерацією та в справах Європейського Союзу. У складі Бундесрату – 69 чоловік, які призначаються урядами земель на чотири роки із свого складу. Бундестагу також належать контрольні повноваження щодо уряду. Вони виявляються у формі інтерпеляцій, усних питань, у роботі слідчих комісій та в праві вимагати відставки уряду. Бундесрат, представництво 16 федеральних земель, бере участь у справах законодавства та урядування федерації. На протилежність сенаторській системі федеральних штатів США або Швейцарії, Бундесрат не складається із обраних народних представників, його утворюють члени урядів земель або їх уповноважені. Залежно від кількості мешканців землі мають три, чотири, п’ять або шість голосів; вони можуть віддаватися лише одностайно
Боннський зал засідань Бундестаґу Берлінський Бундестаґ
Федеральний уряд, «кабінет» , складається із федерального канцлера і федеральних міністрів. Федеральний канцлер у межах федерального уряду і стосовно федеральних міністрів займає самостійну, вищу посаду. Він голосує у фе деральному кабінеті. Лише від один має право на утворення кабінету: він обирає міністрів і робить федеральному Президентові пропозицію щодо їх призначення або звільнення. Крім того, канцлер визначає кількість міністрів і встановлює галузі їх діяльності. Федеральний конституційний суд в Карлсруе стежить за додержанням Основного закону. Він складається з двох сенатів, по вісім членів Федерального конституційного суду в кожному. Очолює роботу всього суду і першого сенату голова суду. Робота другого сенату координується віцеголовою. Він вирішує спірні питання тлумачення Конституції, наприклад, між федерацією і землями або між окремими федеральними органами.
5. ФЕДЕРАЛІЗМ І САМОВРЯДУВАННЯ Вже в самій назві держави «Федеративна Республіка Німеччина» знаходить вираз її федеративна структура. Федеративна Республіка складається із 16 земель: Баварія, Баден Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гесен, Мекленбург Передня Померанія, Нижня Саксонія, Рейланд Пфальц, Саар, Саксонія Анхальт, Північний Рейн Вестфалія, Тюрингія, Шлезвіг Гольштейн. Із 16 земель є містами: (Берлін – столиця; Гамбург і Бремен – у минулому були містами республіками і входили до Ганзейського Союзу. Землі також мають свої конституції, виборний законодавчий орган – ландтаг (у 15 землях – однопалатний, а в Баварії – двопалатний) – уряд здійснює свою роботу на чолі з прем’єр міністром. Одинадцять земель первісної території федерації були відновлені або створені після 1945 року. Федеративний державний лад має довгу конституційну традицію, яка була перервана лише єдинодержавністю націонал соціалістів у 1933– 1945 рр. Німеччина належить до класичних країн з федеральною державністю. Федералізм себе виправдав: від дозволяє набагато легше вправлятися із регіональними властивостями і проблемами, ніж це могла б зробити центральна урядова влада. Комунальне самоврядування як символ громадської свободи має в Німеччині традицію. Воно сягає до привілеїв вільних міст у середньовіччі, коли міське громадянське право звільняло людей від гноблення феодального кріпосництва. В новий час комунальне самоврядування пов’язують, у першу чергу, з реформами барона фон Штайка, надто з пруським муніципальним урядуванням від 1808 року Право самоврядування охоплює, передусім, місцевий громадський транспорт у межах комун, місцеве будівництво шляхів, забезпечення електроенергією, водою, газом, каналізацію, містобудівне планування. Сюди належать також будівництво і утримання шкіл, театрів і музеїв, лікарень, спортивних закладів і басейнів. До компетенції общин належать також освіта дорослих і догляд за молоддю.
6. СУДОВА СИСТЕМА ВКЛЮЧАЄ ТАКІ ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ : Загальна Фінансова Трудова Соціальна Адміністративна
ГАЛУЗІ ЮСТИЦІЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ НІМЕЧЧИНИ: Суди з трудових справ. Вони покликані розглядати суперечки між наймодавцями й індивідуальними робітниками з питань оплати праці, надання відпусток, звільнення, а також конфлікти між профспілками й об’єднаннями підприємців. Очолює цю систему Федеральний суд з трудових справ у м. Кассель, що складається з п’ятьох сенатів. У кожній із земель ФРН є один, а в Північному Рейні-Вестфалії – два суди землі з трудових справ. Система судів з соціальних питань створена для розгляду конфліктів, пов’язаних із соціальним страхуванням, виплатою допомоги безробітним і тим, які «які повернулися на батьківщину» , наданням безкоштовної або пільгової медичної допомоги тощо. Система цих судів очолюється Федеральним судом, що знаходиться, як і Федеральний суд з трудових справ, у м. Кассель. Він складається з 12 сенатів, у яких розглядаються касаційні скарги на рішення нижчестоящих судів. Система фінансових судів створена головним чином для розгляду справ, пов’язаних із сплатою податків і митних зборів. Вона включала до 1990 р. Федеральний фінансовий суд у Мюнхені і 15 фінансових судів — по одному-два у кожній землі. У Федеральному фінансовому суді утворено вісім сенатів, де в колегіях із п’ятьох фахових судів розглядаються касаційні скарги на рішення фінансових судів. Система адміністративної юстиції у ФРН створена для розгляду скарг фізичних і юридичних осіб на дії та акти органів державного управління, а також спорів між органами місцевого самоврядування. Очолює цю систему Федеральний адміністративний суд, що знаходиться в Берліні. У його структурі є 12 сенатів, в основному зайнятих розглядом у складі п’ятьох фахових суддів касаційних скарг на рішення нижчестоящих адміністративних судів. Адміністративні суди розглядають у першій інстанції в складі трьох фахових і двох «почесних» суддів переважну більшість справ, віднесених до компетенції органів адміністративної юстиції. За постановою адміністративних судів може бути скасований акт органу державного управління, що оскаржується, або відновлені права громадян або закладів, порушені діями посадових осіб.
Скачать презентацию Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччина Виконала Студентка
Коперчак-КП ФРГ.pptx