ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ ТА МАЛЮНКУ Тема 4 Математичне естетичне

Скачать презентацию ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ ТА МАЛЮНКУ Тема 4 Математичне естетичне

OSNOVI_KOMPOZITsIYi_TA_MALYuNKU_tema_4.pptx

Количество слайдов: 68

ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ ТА МАЛЮНКУ Тема 4 Математичне, естетичне та художнє поняття гармонії. 1. Рівновага, неврівноваженість. 2. Пропорції і масштаб. 3. Єдність і цілісність — основа композиції

рівновага, неврівноваженість Умова зорової стійкості композиції - урівноваженість. Композиційна рівновага забезпечується поєднанням форм деталей, кольорами й пластикою. Рівновага форми - стан, при якому всі елементи збалансовані між собою, - викликає відчуття спокою й впевненості. Рівновага є безумовним у композиціях з вертикальною віссю симетрії. Більш складним і цікавим способом вона досягається при асиметричному компонуванні елементів. Композиційна рівновага може бути стійкою, статичною (рис. 3, а) або відрізняється внутрішньою динамікою (рис. 3, б). Композиційні засоби виразності.

досягнення рівноваги в симетричних й асиметричних композиціях рівновага, неврівноваженість

Математичне поняття гармонії - це рівність, домірність частин одна з одною і частини з цілим у вигляді певних числових пропорцій. Суть математичного поняття гармонії в кількості, а не в якості. арифметична пропорція : HI - Н 2 = Н 2 - НЗ, система пропорцій підлегла метричному ряду; Математичне поняття гармонії

Найважливішим засобом створення гармонійного образу є пропорції В основі гармонійних пропорцій лежать певні математичні співвідношення. Це єдиний засіб, за допомогою якого вдається «виміряти» красу. Пропорція - зв'язок складових усередині складного цілого. Пропорційність - домірність цілого й частин. Пропорціонування - використання пропорцій для організації елементів дійсної форми об'єкта в його цілісну структуру, тобто певний метод кількісного узгодження частин і цілого. Пропорції-це кількісний взаємозв'язок окремих частин композиції між собою і з цілим, що підкоряється певному закону. Композиція, яка організована пропорціями, сприймається значно легше і швидше, ніж візуально не організована. Математичне поняття гармонії Пропорции.

Пропорції визначають: • образність предмета (крісло для роботи й крісло для відпочинку складаються з тих самих елементів, а характер меблів визначається винятково пропорціями); • гармонію форми (саме пропорціями розрізнюються фігури Аполлона й Квазімодо. Гармонія - у пропорціях об'єкта); • масштабність. Масштабність - домірність прийнятому еталону (людині). “Людина є міра всіх речей”. Масштаб є один з початків, що впливають на форму промислового виробу. Сприйняття абсолютного розміру об'єкта залежить від кількості деталей, їхніх розмірів і форми, пропорцій складових частин. Це об'єктивний закон сприйняття. Масштабністю досягаються гармонійність й єдність форми. Композиційні засоби виразності. Пропорції і масштабність

Пропорції підрозділяються на: модульні (арифметичні), коли взаємозв'язок частин і цілого складається шляхом повторення єдиного заданого розміру(арифметична: HI - Н 2 = Н 2 - НЗ, система пропорцій підлегла метричному ряду); геометричні, які будуються на рівності відносин і проявляються в геометричному подобі членувань форм (геометрична: HI : Н 2 = Н 2 : НЗ. Як приклад наведемо пропорцію золотого перетину). Пропорція

Математичне поняття гармонії

Самим відомим прикладом гармонійної пропорції служить принцип золотого перетину, відомий ще художникам і архітекторам античності: у відрізку, розділеному на дві частини, менша частина, так відноситься до більшої, як більша відноситься до всьому відрізку, тобто до суми двох частин: a/b = b/(a + b). Найпростішим наближеним до пропорцій золотого перетину є ряд цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55, 89, 144, 233 і т. д. (де сума двох сусідніх членів дорівнює подальшому), ряд Фібоначчі, від імені італійського математика XIII в. Користуючись принципом золотого перетину, можна створювати в композиції найбільш досконалі пропорції і встановлювати органічний зв'язок між цілим і його частинами. Пропорція. Принцип золотого перетину.

Золотий перетин — це найкомфортніша для ока пропорція, форма, в основі побудови якої лежить поєднання симетрії і золотого перетину, сприяє якнайкращому зоровому сприйняттю і появі відчуття краси і гармонії. Золотий перетин

У математиці пропорцією називають рівність двох відносин: a : b = c : d. Золотий перетин — це таке пропорційне ділення відрізка на нерівні частини, при якому весь відрізок так відноситься до більшої частини, як сама велика частина відноситься до меншої. а : b = b : c або c : b = b : а. Наприклад: a = 38, 2, b = 62, 8, c = 100, отже 38, 2 : 62, 8 = 62, 8 : 100 Золотий перетин

Из точки В восставляется перпендикуляр, равный половине АВ. Полученная точка С соединяется линией с точкой А. На полученной линии откладывается отрезок ВС, заканчивающийся точкой D. Отрезок AD переносится на прямую АВ. Полученная при этом точка Е делит отрезок АВ в соотношении золотой пропорции.

Золотий перетин

Але найбільш вражаючий приклад "застосування" природою принципу золотого перетину — людське тіло. Воно цілком і його частини (обличчя, руки, грона рук і т. д. ) наскрізь пронизані пропорцією 1, 618. Золотий перетин

У тілі людини теж існують математичні співвідношення між окремими його частинами. Якщо взяти за модуль, тобто умовну одиницю, висоту голови, то (згідно Вітрувію, римського архітектора і інженеру 1 ст. до н. е. )у пропорційній фігурі дорослої людини уміщатиметься вісім модулів. Спрощена пропорція говорить про рівність чотирьох частин фігури: від верхівки голови до лінії грудей (по пахв); від грудей до стегон; від стегон до середини коліна, від коліна до підлоги. Ширина плечей повинна бути рівна 1/4 росту; довжина тулуба разом з головою - 1/2; ширина грудей - 1/6 зростання; довжина рук - доходить до середини стегна (яка вимірюється за внутрішньої частини); довжина ніг повинна становити 1/2 зростання; гомілки - 1/4 росту; обхват шиї - дорівнювати обхвату ікри; ширина шиї - досягати 1/4 висоти голови. Пропорції чоловічої і жіночої фігур трохи відрізняються. Так, ширина плечей у жінок трохи менше двох модулів голови, а ширина стегон приблизно дорівнює ширині плечей. Часто в зростанні жінки укладається не вісім модулів, а сім з половиною. Золотий перетин

Золотий перетин

Художнє поняття гармонії безпосередньо зв'язане з мистецтвом. Гармонія існує в тісному зв'язку з іншими поняттями і категоріями естетики, такими як: прекрасне, пропорція, симетрія, ритм, міра, цілісність і єдність у різноманітті. Художнє поняття гармонії

У всіх визначеннях композиції постійно присутня її основна ознака — цілісність форми. У свою чергу композиційна діяльність має своєю спрямованістю і кінцевою метою досягнення такої єдності і цілісності. Цілісність композиції, єдність її елементів виявляються в такій якості як гармонійність. Єдність і цілісність — основа композиції.

Сгармонійовані елементи знаходяться між собою в нерозривному зв'язку, у взаємній співрозмірності. Кожний елемент виявляється не тільки у власному значенні, але і в своїй підлеглості цілісній формі. У зв'язку з цим, форма набуває єдності у частині і в цілому. В ній відсутні випадкові елементи і випадкові зв'язки. Тому єдність і цілісність розглядаються як основний закон композиції. За відсутності єдності і цілісності форма втрачає свої виразні властивості. Єдність і цілісність — основа композиції.

Всі засоби виразності при об'єднанні слід підкоряти гармонії. Гармонія - домірність всіх частин цілого. Гармонія фону й переднього плану, кольорів і графічних елементів, висвітлення й ракурсу становлять основу композиції. Цілісність твору визначається можливістю відразу охопити його поглядом й одночасно визначити основну частину, навколо якої розташовуються не настільки значущі, але необхідні елементи композиції. Головний значущий елемент є центром композиції. Зазначимо, що центр у цьому випадку - поняття умовне. Форма й місце розміщення центра можуть бути будь-якими, але головна частина композиції завжди містить усередині себе точку або лінію, відносно якої встановлюється рівновага бічних частин верху або низу. Гармонія

Естетичне та художнє поняття гармонії

Естетичне поняття гармонії (на відміну від математичного) називають якісним, зв'язаним з естетичними переживаннями. Художнє поняття гармонії безпосередньо зв'язане з мистецтвом. Гармонія існує в тісному зв'язку з іншими поняттями і категоріями естетики, такими як: прекрасне, пропорція, симетрія, ритм, міра, цілісність і єдність у різноманітті Естетичне та художнє поняття гармонії

Естетичне та художнє поняття гармонії

Форма набуває єдності у частині і в цілому. В ній відсутні випадкові елементи і випадкові зв'язки. Тому єдність і цілісність розглядаються як основний закон композиції. Шлях до рішення композиційної єдності лежить через супідрядність, тобто встановлення єдності й цілісності через знаходження зв'язку між головними і другорядними частинами і елементами, нерідко через поєднання контрастних якостей. єдність і цілісність

У композиції встановлюється ієрархія елементів, що її формують — ведучих, підлеглих, супутніх, таких, що характеризують динамічну рівновагу. єдність і цілісність

Початком структурної єдності форми може бути її монолітність, внутрішня рівновага компонентів. Наприклад, прості не розчленовані на окремі елементи геометричні форми — куля, куб, конус, циліндр і т. д. в своїй початковій закінченості несуть в собі єдність. Проте для художньої практики, характерним є досягнення композиційної єдності при різноманітних компонентах, віддалених за своїми зовнішніми геометричними формами і фізичними якостями. єдність і цілісність

супідрядність У цьому випадку шлях до рішення композиційної єдності лежить через супідрядність, тобто встановлення єдності й цілісності через знаходження зв'язку між головними і другорядними частинами і елементами, нерідко через поєднання контрастних якостей. У композиції встановлюється ієрархія елементів, що її формують — ведучих, підлеглих, супутніх, таких, що характеризують динамічну рівновагу. єдність і цілісність

– Міра. Величина розміру, форми, маси, рекомендована для композиції або виміру. гармонійність, що узгоджує всі компоненти і формує відчуття цілого, базується на підпорядкованості. В законі єдності і цілісності композиції отримали віддзеркалення і втілення природні принципи організації об'єктів навколишнього світу. Адже приклади тісного зв'язку і взаємного узгодження всіх елементів форми людина постійно бачила перед своїми очима: відповідність форми листа дерева, його крони і стовбура, доцільну узгодженість частин тіла всіх тварин, гармонію природних ландшафтів і т. д. Усі частини розташовані в строгому порядку, групуючись і об'єднуючись в одне ціле за рахунок рівноваги, збалансованості, симетрії, повторюваності, ритму, відповідності, пропорційних співвідношень. єдність і цілісність

Поняття головного в композиції йде від принципу цілісності, єдності частини й цілого. Він полягає в ієрархічності побудови цілого. Це означає, що всі частини, які складають певну цілісність, знаходяться між собою у відносинах співпідпорядкованості: головна частина підпорядковує собі всі другорядні частини (домінує над усіма). Домінуюча роль головної частини потребує від неї певних якостей, що дозволяють легко виділити її з ряду частин. Поняття головного в композиції

СОПОДЧИНЁННОСТЬ. КОМПОЗИЦИОННЫЙ ЦЕНТР. Определяющее свойство композиции - это её целостность и неделимость. А целостность - это следствие соподчинения всех элементов композиции. "Соподчинение" означает, что в целостной композиции есть элементы главные, определяющие, "командующие", более важные, и есть второстепенные, как бы подчинённые главным, части. Элементы, которые ощущаются в композиции главными по смыслу, и берут на себя роль композиционного центра. СВОЙСТВА КОМПОЗИЦИИ.

Композиционный центр произведения - это группа композиционных элементов, которая является доминирующей в целостной композиции и её основным смысловым выразителем. Крупный элемент взял на себя роль композиционного центра картинки. Хотя, заметим, он вовсе не находится в её геометрическом центре. Композиционный центр

Домінуюча роль головної частини

В. Кандинский. Абстрактная композиция.

Домінуюча роль головної частини

Слід прагнути до такої структури твору, щоб його частини виглядали гармонійно, не здавалися занадто дрібними або великими, щоб кількість деталей і частин була оптимальною. Композицію слід обмежити загальною формою, але при цьому має чітко проглядатися система внутрішніх зв'язків.

є розуміння суті декоративності, як вищого прояву вражальності й реалізації мистецької ідеї, теми, задуму в безконечно різноманітних художніх формах, засобах, способах, прийомах, та методах зображення, інтерпретації, імпровізації та асоціації реального чи підсвідомого світу, середовища, а значить і уяви мислення.

Декоративна стилізація об’єкта (дерево) за наданими властивістями. Розробка образного зображення дерева з ПРАКТИЧНА практична РОБОТА Стилізація об’єкта графіки. використанням графічних та композиційних прийомів, що надають об'єкту певного характеру, передають певну ситуацію та властивість: пружність, невпевненість, потужність, тендітність, липкість, колючість, веселість, хворобливість.

Композиція стилізованого об’єкту являє собою сукупність елементів, які характеризуються певними властивостями і закономірним чином розміщені на площині та проявляється у пластиці елементів зображення та кольоровому рішенні твору. На площину можуть бути нанесені крапки, лінії, плями. Завдяки власним якостям елементи площинної композиції справляють на глядача певне враження. Наприклад, в залежності від конфігурації лінії сприймаються як енергійні чи мляві, спокійні чи збентежені. Водночас, слід враховувати, що ця дія може бути посилена, послаблена або усунена під впливом інших властивостей кожного елемента або за рахунок його взаємодії з іншими складовими композиції. Для того, щоб сукупність елементів сприймалася як єдине ціле, їх розташування має бути обумовлене первинною ідеєю, а між окремими складовими зображення мають бути встановлені відношення субпідрядності. Домінантою площинної композиції може бути один елемент (крапка, лінія, пляма) чи група елементів (фон, рух, ритм, напруга), система взаємозв'язків між елементами (логічних, емоційних, просторових). стилізація об’єкту

1. Склад задачі: На основі аналізу змісту загального поняття"дерево" виявити його морфологічні , фізичні , функціональні властивості після чого побудувати графічну композицію, образно підкоривши всі структурні елементи зображення дерева (корні, ствол, крона дерева). 2. Матеріали – вугілля , фарба, фломастер , туш , аркуш формат А-4 (можливе використання кольорового паперу) 3. Вимоги до виконання задачі : Завдання виконуються за таким поетапним графіком: 1 -й етап - пошуки у зарисовках реального образу дерева з характерними особливостями ( формат А 4); 2 -й етап - переведення найбільш цікавого образу дерева на «мову» плям і ліній шляхом підбору їх різноманітними за розмірами, формою ( формат А 4); стилізація об’єкту

3 -й етап - аналіз отриманих варіантів, відбір і визначення оптимального; 4 -й етап - робота над варіантами образу (за наданими характеристиками) , уточнення положень, розмірів, елементів зображення. (4 аркуші паперу формату А 4, по два зображення на кожному). 4. Форма подачі завдання: 6 аркушів формату А 4. Роботу над другою частиною завдання варто розпочинати з осмислення концепції композиції, тобто провідної ідеї, яка закладає основу доцільного вибору розміщення зображення на площині. Далі слід проаналізувати, за допомогою яких властивостей графічних елементів та засобів їх поєднання можна найліпшим чином втілити свій задум. Зображення стилізують таким чином, щоб кожна пряма лінія та кожна крива лінія, ії нахил, надавали певної характеристики зображувальному предмету, яка проявляється у пластиці елементів зображення. стилізація об’єкту

5. Критерії оцінки Максимальна творча винахідливість і оригінальність у пошуку способів композиційної реалізації заданої властивості в структурі об'єкта й забезпеченні цілісності його художньо-образного вираження. Дотримання міри узагальненості властивостей і ознак композиційних елементів графічного зображення. Графічна виразність ліній та плям різної конфігурації. Композиційна виразність загального листа. Виразність остаточної роботи. Використана література: Гребенюк Г. Е. Основы композиции и рисунок. , -К. : Техника, -1997 Ермолаев А. , Шулика Т. «Основи пластической культури архитекторадизайнера» изд. Архитектура С 2005 г. Козлов В. И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981 г. Ломоносова М. Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г. Станир П. , Розенберг Т. «Рисунок. Базовий курс» Москва «АСТ. Астель» 2005 г. стилізація об’єкту

Сильним засобом емоційної виразності форми є її орієнтація щодо горизонтальної площини, що надає їй стійкість або нестійкість. Форма кулі, наприклад, малостійка, форма куба – стійка. Вимога напруженості матеріалу висотних об'єктів, що обов'язково слід взяти до уваги для додання об'єкту стійкості, визначає необхідність зменшення його маси по висоті. Цього ефекту можна досягти або незначним відхиленням від вертикалі зовнішніх площин об'єкта, або конусністю поверхонь, або ступінчастістю обсягів з їхнім закономірним зменшенням по висоті. К числу композиционных средств, воспринимаемых неискушенным дизайнером как область интуитивных стимулов, но грамотным проектировщиком как вполне управляемые рациональные основы профессионального решения — относятся пропорции формы, масштабность объектов, иллюзии зрительного восприятия и ассоциации.

1. Поясніть взаємозалежність простору і формуючої його оболонки в творі архітектури. Наведіть приклади. 2. Що таке «композиційний центр» ? 3. Як композиційно-просторові осі фіксують центр? 4. Що таке «домінанта» ? 5. Дайте визначення «головного» в композиції. 6. Перелічить головні композиційні вимоги до домінанти. 7. Що становить смисловий зміст поняття «головне» ? 8. Наведіть приклади домінант

Определить масштаб и характер предмета и правильно расположить лист бумаги Чтобы правильно закомпоновать предметы, нужно в первую очередь проанализировать их форму, размеры и расположение предметов в постановке. Если возьмем, к примеру, кувшин по его вертикальной оси, формат бумаги располагается вертикально. Для изображения же предметов с большими горизонтальными размерами бумагу следует располагать скорее горизонтально, Есть некоторые закономерности зрительного восприятия, это когда предметы образуют (условно) общий объем, массу, которая отлично вписывается в горизонтальный формат, а вы размещаете его в квадрат или вертикальный, при этом гармонии ощущаться не будет. В каждом отдельном случае расположение листа выбирают в зависимости от конкретных предметов и их постановки. И, формат листа должен быть соразмерен предмету или группе предметов в целом.

1. Композиция монохромная из квадратов 2 Х 2, разных по тону (4 или 5 градаций тона). Тоно_ вой нюанс — контраст. 2. Композиция из однородных геометрических элементов, сближенных по цвету (холодная гамма или теплая) и контрастных по тону. 3. Композиция из контрастных по цвету, сближен_ ных по тону элементов. 4. Ритмическая композиция из разнородных по форме, тону и цвету элементов (орнамент). Симметрия, асимметрия ритм. 5. Асимметричная композиция из элементов, контрастных по величине, 6. Композиция на сочетание линейных, плоских и объемных форм (в цвете). 7. Фактуры. Метроритмический ряд с разными фактурами (перо, тушь), Фактуры в природе. 8. Ритмическая композиция из геометрических фигур с разной фактурой, (гладкой, ворсистой, зернистой и т. д. Могут быть использованы в задании натуральные материалы мех, ткань, зерна и др. ). 9. Композиция на сочетание родственных элемен_ тов (например, круг в сочетании с квадратом, в который вписан тот же круг, — исполнить в дополнительных цветах или в контрастных по тону). 10. Композиция из модульных элементов.

ков, склеенных из бумаги или картона, 7 Х 7 Х 7 см. в кубе. 3) Деформировать форму куба с помощью сво_ бодного линейного изображения на его по_ верхностях. 4) Свободным расположением различных цвето_ вых пятен, полос разбить форму (срезать углы, сплющить грани или создать впечатление вы_ ступов, углублений или вздутий поверхности и т. д. ). 5) Изменить фактуру поверхности. 6) Зрительно уменьшить, или наоборот, увели_ чить высоту куба. 7) Нодчеркнуть, акцентировать какую_либо из сторон или верх куба. 8) Ориентировать положение в пространстве, утя_ желив низ или иным образом. 9) Для уже выполненых в предыдущих упражне_ ниях кубиков подобрать подходящий по цвету фон, составить композицию из готовых куби_ ков на соответствующем фоне (экспозиция). Группа V Конструирование рельефных и объемных форм нз листа бумаги. Начать с геометрическбго чле_ нения плoскости листа параллельными линиями, пересекая их перпендикулярными и диагональ_ ными. Путем сгибания получить, фактурные ре_ льефные поверхности. Дальнейшее усложнение заданий — с использованием пересечений кри_ вых линий и использование разрезов. 1) Сделать из листа бумаги «гармошку» , гофриро_ ванную поверхность. 2) С помощью пересекающих прямых внести де_ кор — выпуклые ромбы, двойные, тройные ло_ маные линии — рельефные. 3) Тот же декор передать на форме с лучеобраз_ ной основой путем пересечения лучей косыми линиями, получив декоративные «розетки» . 4) Композиция рельефная с усложненной осно_ вой и разрезами. 5) Путем сворачивания рельефного листа полу_ чить объемную форму. 6) На объемной рельефной форме найти зону — оптимальную для расположения информации, знака, цветового сигнального пятна. ОСНОВЫ КОМПОЗИЦИИ В ПРИКЛАДНОЙ ГРАФИКЕ

Розрізнюють такі види пропорцій: модульні, геометричні

єдність і цілісність

співрозмірність, співузгодженість, співпідлеглість. Засвоївши принцип побудови замкнутих (закритих) композицій можна і необхідно чи то геометричні, чи природні елементи, мотиви укладати таким чином, щоб виразити симетрію, дисиметрію, асиметрію, стан спокою, зосередженості, статики, динаміки, що можуть реалізовуватись завдяки осередковій композиції. Це такий тип композиції, в якому переважно однотипні елементи зосереджуються всередині формату і виступають цілісним силуетом, співрозмірним до формату. Розширення діапазону виражальних засобів відбувається за рахунок засвоєння композицій з акцентом, нюансним співставленням форм, тону, кольору, навіть його температури, контрастів мас, величин, форм, тону, кольору і т. д. , тобто різних за вартостями співвідношень, які між собою перебувають в полярних станах і можуть бути згармонізовані в певну виразну цілісність разом з доповнюючими елементами всієї композиції. Важливими і цікавими завданнями є такі, що вирішуються завдяки співзвучності різноманітних кольорових фактур