Основи фізіології та гігієни праці ПЛАН 1

Основи фізіології та гігієни праці

ПЛАН 1. Гігієна праці та виробнича санітарія. Чинники, що визначають санітарно гігієнічні умови праці. Основи гігієнічної класифікації умов праці. 2. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, їх класифікація. 3. Мікроклімат виробничих приміщень. 4. Виробничий пил. 5. Виробничий шум. 6. Виробниче освітлення.

1. Гігієнічне нормування та основи санітарно-гігієнічного законодавства

ГІГІЄНА – це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.

САНІТАРІЯ – це сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення середовища, що оточує людину. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ – це галузь санітарії, спрямована на впровадження комплексу санітарно оздоровчих заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ – це система організаційних, гігієнічних і санітарно технічних заходів та засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів.

САНІТАРНІ НОРМИ № 1 2 3 Назва державних санітарних Номенклатура норм Державні санітарні норми ДСН 2. 3. 6 037 -99 виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку Державні санітарні норми ДСН 3. 3. 6 039 -99 виробничої загальної та локальної вібрації Державні санітарні норми ДСН 3. 3. 6 042 -99 мікроклімату виробничих приміщень

Умови праці (ГОСТ 19605 74 «Організація праці» ) сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі

Чинники санітарно-гігієнічних умови праці 1. 2. 3. 4. Санітарно гігієнічні елементи. Психофізіологічні елементи. Естетичні елементи. Соціально психологічні елементи. 5. Технічні елементи.

Гігієнічна класифікація умов праці І клас — оптимальні умови такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

ІІ клас — допустимі умови характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламен тованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

ІІІ клас — шкідливі умови характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство.

IV клас — небезпечні (екстремальні) умови характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

2. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, їх класифікація

ШКІДЛИВИЙ ЧИННИК НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЧИННИК це такі чинники, які у відповідних умовах спричиняють захворювання або зниження працездатності. При цьому зниження працездатності буде зберігатися після відпочинку чи перерви в активній діяльності це чинник дія якого у відповідних умовах призводить до травматичного ушкодження тканин організму або порушення його функцій

НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ЧИННИКИ за ГОСТ ССБТ 12. 0. 003 -74* Небезпечні чинники: машини і механізми, що рухаються; будь-які вантажопідйомні пристрої, а також вантажі, які пересувають; незахищені елементи виробничого обладнання, що рухаються та обертаються; частини оброблюваного матеріалу й інструменту, що розлітаються після руйнування та ін. фізичні Шкідливі чинники: підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, підвищена вологість і швидкість руху повітря, підвищені рівні шуму, вібрацій, ультразвуку і будь-яких випромінювань — теплових, іонізуючих, інфрачервоних та інших, підвищена концентрація пилу і газу в повітрі робочої зони, не нормоване освітлення робочих місць, проходів і проїздів; підвищена яскравість світла і пульсація світлового потоку

хімічні загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), канцерогенні (що викликають розвиток пухлин), мутагенні (що діють на статеві клітини організму). До цієї групи належать численні пари і гази (пара бензолу, толуолу, оксид вуглецю та ін. ), а також належать такі агресивні рідини (кислоти, луги), які можуть спричинити хімічні опіки шкіряного покрову під час дотику до них біологічні мікроорганізми (бактерії, віруси й ін. ), а також мікроорганізми рослини і тварини, вплив яких на працюючого викликає травми чи захворювання психофізіологічні фізичні перевантаження (статичні і динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, перевантаження аналізаторів слуху, зору та ін. )

3. Мікроклімат виробничих приміщень

ДСН 3. 3. 6. 042 99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

ВИРОБНИЧЕ ПРИМІЩЕННЯ замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей. РОБОЧЕ МІСЦЕ місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.

МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ – умови внутрішнього середовища приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи.

Нормування параметрів мікроклімату ОПТИМАЛЬНІ найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. ДОПУСТИМІ допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.

Мікрокліматичні умови v. Оптимальні поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності

v Допустимі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності

Фізичні роботи КАТЕГОРІЇ РОБІТ Легкі фізичні роботи (категорія І) Фізичні роботи середньої важкості (категорія ІІ) Важкі фізичні роботи (категорія III) ХАРАКТЕРИСТИКА РОБІТ Іа роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження Іб роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням ІІ а роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження ІІ б що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих(до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням - роботи, пов'язані зпостійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг)вантажів, які потребують великих фізичних зусиль

Параметри мікроклімату Ш температура повітря, Ш відносна вологість повітря, Ш швидкість руху повітря, Ш інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення, Ш температура поверхні

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень Відносна вологість, % Швидкість руху, м/с 22 -24 60 -40 0, 1 21 -23 60 -40 0, 1 Середньої важкості IIа 19 -21 60 -40 0, 2 Середньої важкості IIб 17 -19 60 -40 0, 2 Важка III 16 -18 60 -40 0, 3 Легка Iа 23 -25 60 -40 0, 1 Легка Iб Теплий Температура повітря, 0 С Легка Iб Холодний Категорія робіт Легка Iа Період року 22 -24 60 -40 0, 2 Середньої важкості IIа 21 -23 60 -40 0, 3 Середньої важкості IIб 20 -22 60 -40 0, 3 Важка III 18 -20 60 -40 0, 4

Допустимі величини температури , відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень на постійних робочих місцях на непостійних робочих місцях Відносна вологість, % на робочих місцях – постійних і непо – стійних Легка Iа 25 26 21 18 75 не більше 0, 1 Легка Iб 24 25 20 17 75 не більше 0, 2 Середньої важкості IIа 23 24 17 15 75 не більше 0, 3 Середньої важкості IIб 21 23 15 13 75 не більше 0, 4 Важка III 19 20 13 12 75 не більше 0, 5 Температура, 0 С Період року Холодний Категорія робіт Верхня межа Нижня межа Швидкість руху, м/с на робочих місцях – постійних і непо – стійних

Температура, 0 С Відносна вологість, % на на непо робочих на помісцях – стійних постійних і роборобонепо – чих чих стійних місцях Верхня межа Період року Категорія робіт Легка Iа Нижня межа 28 22 30 Швидкість руху, м/с на робочих місцях – постійних і непо – стійних 20 55 –при 280 С 0, 2 -0, 1 0, 3 -0, 1 Легка Iб Теплий 28 30 21 19 60 –при 270 С Середньої важкості IIа 27 29 18 17 65 –при 260 С 0, 4 -0, 2 15 70 –при 250 С 0, 5 -0, 2 13 75 –при 240 С і нижче 0, 6 -0, 5 Середньої важкості IIб Важка III 27 26 29 28 15 15

4. Виробничий пил

ПИЛ – це дрібні частинки твердої або рідкої речовини, які знаходяться у повітрі в зваженому стані.

Види пилу за походженням Ш Органічний (тваринний і рослинний); Ш Штучний (пластмаси, гуми); Ш Неорганічний (металевий, сталевий, чавунний); Ш Мінеральний (цемент, гіпс, вапно, пісок); Ш Змішаний.

Видимий (10 -100 мкм) Виробничий пил за ступенем дисперсності Субмікроскопічний (< 0, 25 мкм) Мікроскопічний (0, 25 -10 мкм)

Види пилу за станом АЕРОЗОЛЬ - зважений в повітрі АЕРОГЕЛЬ той, що осів на предмети

Виробничий пил в будівництві • • • подрібнення каменів; вибухи земляних мас; розбирання старих будівель; роботи на будівельному майданчику; розвантажування сипучих матеріалів та ін.

Шкідлива дія пилу • механічні пошкодження шкіри; • пошкодження слизової оболонки; • пошкодження дихальних шляхів, легенів; • пошкодження очей; • отруйна та хімічна дія.

Стійкі хронічні захворювання від тривалого вдихання пилу (цементу, вапна, електрозварювального аерозолю) • • силікоз; сілікатоз; антрохоз; асбезтоз.

Засоби індивідуального захисту РЕСПІРАТОРИ

ЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ

МАРЛЕВІ ПОВ’ЯЗКИ

Заходи колективного захисту Шмеханізація та автоматизація процесів; Шзміна технологічного процесу (мокрі способи); Шзволоження переробних матеріалів і підтримання чистоти приміщень та устаткування; Шгерметизація устаткування, влаштування місцевої вентиляції) та ін.

5. Виробничий шум

ДСН 3. 3. 6. 037 -99 САНІТАРНІ НОРМИ ВИРОБНИЧОГО ШУМУ, УЛЬТРАЗВУКУ ТА ІНФРАЗВУКУ

ШУМ – сукупність звуків різної інтенсивності та частоти, які викладають подразнюючу і шкідливу дію на організм людини.

Параметри постійного шуму на робочих місцях, що нормуються, є рівнями звукових тисків у октавних смугах з середньогеометричними частотами 31, 5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц в децибелах, які визначаються за формулою: L = 20 Lg Р/Ро, [L] = д. Б де Р середньоквадратичне значення звукового тиску у кожній октавній смузі, Па; Ро вихідне значення звукового тиску у повітрі, що дорівнює 2 х 10 5 Па.

Рівень інтенсивності звуку визначають за формулою: L = 10 Lg І/Іо де І інтенсивність звуку в даній точці, Вт/м 2; І0 =10 12 Вт/м 2 інтенсивність звуку, що відповідає порогу чутливості.

Мінімальний звуковий тиск Р 0=2*10 5 Па і мінімальну інтенсивність звуку І0=10 12 Вт/м 2 називають абсолютним порогом, а звуковий тиск, що спричиняє біль, Р=2*102 Па, називають больовим порогом.

Сумарний рівень шуму від однакових за інтенсивністю джерел визначають за формулою: ∑ L = L 1 + 10 lg n де L 1 рівень шуму одного джерела, д. Б; n кількість джерел. Сумарний рівень шуму від різних за інтенсивністю джерел визначають за формулою: ∑ L = 10 lg (100, 1 L 1+ 100, 1 L 2+ 100, 1 Ln) де L 1, L 2, …Ln – рівні звукового тиску або рівні інтенсивності звуку, що створюються кожним з джерел у розрахунковій точці, д. Б.

ШДіапазон звуків, що сприймається вухом людини 0 150 д. Б; ШНешкідливий рівень шуму для людини – 70 д. Б (частота 1000 Гц); ШШум 120 д. Б – поріг чутливості вуха людини; ШШум із рівнем 130 150 д. Б – больовий поріг – викликає механічні пошкодження органів слуху.

Рівні шуму різних джерел Джерело шуму Спокійне дихання Тиша в горах Шелест сторінок Шепіт Комп’ютер Кондиціонер Розмова людей Сирена Рівень шуму, д. Б 10 10 20 30 37 -45 40 -45 66 100

Вплив на організм людини виробничого шуму За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на: ь подразнюючий (викликає нервове напруження і внаслідок цього — зниження працездатності, загальну перевтому); ь шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, котрі безпосередньо або опосередковано пов'язані зі слуховим сприйняттям, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразкою шлунку); ь травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Засоби індивідуального захисту протишумові навушники протишумові вставки беруши

Засоби колективного захисту v акустичні зменшення шуму за допомогою методу звукопоглинання та методу звукоізоляції ; v архітектурно-планувальні - акустичне планування споруд і будівель в межах генеральних планів розміщення технологічного обладнання, організацію робочих місць, планування зон руху транспортних засобів, а також створення шумозахисту в місцях перебування людей; v організаційно-технічні - впровадженні малошумних технологічних процесів, обладнанні шумових машин засобами дистанційного управління та використанні раціональних режимів праці й відпочинку.

Вимірювання шуму шумоміри

6. Виробниче освітлення

Види виробничого освітлення ПРИРОДНЕ ШТУЧНЕ ЗМІШАНЕ

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ КПО = Евн/ Езов. ·100 % Евн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим); Езов — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

а б Схематичне зображенні внутрішньої (а) та зовнішньої (б) освітленості

Джерела світла при штучному освітленні • люмінісцентні лампи типу ЛБ;

• металогенні лампи потужністю 250 Вт;

• лампи розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Розрахунок штучного освітлення [Ф] = лм де Е — нормована освітленість, лк; S — площа приміщення, що освітлюється, м 2; К 3 — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп; Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1, 15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1, 1 для люмінесцентних ламп, якщо відношення L/h не перевищує встановлених значень); N — кількість світильників; n — кількість ламп у світильнику; η — коефіцієнт використання світлового потоку.

Розміщення світильників в приміщенні Схема паралельного розташування світильників у приміщенні

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!!!!!!