Організація як система та соціум 1 Формування системних

Організація як система та соціум 1. Формування системних уявлень - 2. 2. Системний підхід (погляд) - 7. 3. Будова систем - 20. 4. Соціальна організація - 24. 5. Організаційний порядок - 29. 1

1. Формування системних уявлень. Системність як загальна властивість матерії: § Системність практичної діяльності § Системність пізнавальної діяльності § Системність навколишнього оточення 2

Системність практичної діяльності § Цілеспрямованість § Алгоритмічність 3

Системність пізнавальної діяльності § Аналіз § Синтез § Системний підхід 4

Системність навколишнього оточення § Натуральна системність природи § Системність суспільства § Системність взаємодії людини з природою 5

§ Система – це цілісна сукупність взаємопов’язаних елементів, яка має певну структуру і взаємодіє із зовнішнім середовищем в інтересах досягнення мети § Стан системи – упорядкована безліч істотних властивостей, які вона має в певний момент часу § Властивості системи – сукупність параметрів, які визначають поведінку системи § Поведінка системи – реальна або потенційна дія системи § Дія – подія, що відбувається із системою і яка викликана іншою подією § Подія – зміна хоча б одної властивості системи 6

2. Системний підхід (погляд). § Системний підхід розглядає організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та її зв’язків із зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про організацію та управління нею. 7

ВХІД Організація ВИХІД Трансформаційний процес Схема системного підходу до організації 8

Принципи системного підходу § Принцип цілі § Принцип двоїстості § Принцип цілісності § Принцип складності § Принцип множинності § Принцип хронологічності 9

§ Принцип цілі: при дослідженні об'єкту раніше за все необхідно виявити мету його функціонування. Тобто, в першу чергу нас повинно цікавити не як побудована система, а для чого вона існує, яка мета стоїть перед нею, чим вона визначена, які засоби досягнення мети. § Умови: § мета формулюється, щоб ступінь досягнення можна було оцінити (задати) кількісно; § у системі повинен бути механізм, що дозволяє оцінити ступінь досягнення 10 мети.

§ Принцип двоїстості – продовжує принцип цілі і означає, що система повинна розглядатися як частка системи більш високого рівня і одночасно як самостійна частка, яка складає єдине ціле у взаємодії зі середовищем. Кожен елемент системи має власну структуру і може розглядатися як система. Взаємозв'язок з принципом цілі полягає у тому, що мета функціонування об'єкту повинна бути підпорядкована рішенню завдань системи більш високого рівня. Мета – категорія зовнішня стосовно системи. Вона ставиться їй системою більш високого рівня, куди ця система входить як елемент. 11

§ Принцип цілісності вимагає розглядати об'єкт певним чином виокремлено від сукупності інших об'єктів, він є цілим стосовно зовнішнього середовища, має свої специфічні функції і розвивається за властивими йому законами. Одночасно, не відкидається необхідність вивчення окремих його боків. 12

§ Принцип складності – підкреслює необхідність дослідження об'єкту як складного утворення. Якщо його складність занадто велика, необхідно послідовно спрощувати уявлення об'єкту, проте так, щоб зберегти всі його суттєві властивості. 13

§ Принцип множинності - вимагає уявляти опис § § об'єкту на трьох рівнях: Морфологічний рівень (опис) створює уяву про будову системи. Глибина опису, рівень деталізації, тобто вибір елементів, у середину яких опис не проникає, визначається призначенням системи. Цей опис є ієрархічним. Конкретизація морфології здійснюється на стількох рівнях, скільки їх необхідно для створення уявлення про основні властивості системи. Функціональний опис (рівень) пов’язаний з перетворенням енергії й інформації. Раніше за все, важливо знати про об'єкт результати його існування та місце, яке він займає проміж інших об'єктів оточення. Інформаційний опис (рівень) створює уявлення про організацію системи, тобто інформаційних взаємозв'язках між елементами системи. Він доповнює попередні описи. На кожному рівні діють свої, специфічні закономірності. Всі рівні взаємопов'язані. Зміни на одному рівні вимагають обов'язкового аналізу можливих змін на інших. 14

§ Принцип хронологічності – вимагає вивчати минуле системи, виявляти можливі тенденції та закономірності її розвитку у майбутньому. Прогнозування поведінки системи у майбутньому є необхідною умовою того, що прийняті рішення з удосконалення системи або створення нової забезпечать ефективне функціонування системи протягом визначеного часу. 15

§ Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації. § Системний аналіз - сукупність наукових методів і практичних прийомів рішення різноманітних проблем на основі системного підходу. § Методологія системного аналізу ґрунтується на трьох концепціях: проблема, рішення проблеми й система. 16

§ Проблема – це невідповідність або відмінність між існуючим та необхідним станом системи § Рішення проблеми полягає у ліквідації відмінностей між існуючим та необхідним станом системи § Для рішення проблеми складається система. 17

Компоненти системного аналізу: § Мета системного аналізу § Мета, яку повинна досягнути система § Альтернативи (варіанти побудови або вдосконалення системи), шляхом яких можливе рішення проблеми § Ресурси, необхідні для аналізу та вдосконалення існуючої системи, або створення нової § Критерії (показники) які дозволяють порівняти різні альтернативи та обрати найбільш кращі § Модель, яка об'єднує у ціле мету, альтернативи, ресурси й критерії 18

Методика проведення системного аналізу: § Описання системи § Виявлення та и описання проблеми § Вибір та реалізація напряму рішення проблеми 19

3. Будова систем. § Елемент системи – найбільш проста, така, що не діліться частка системи. Елемент – межа ділення системи. Ділення здійснюється послідовно: система – підсистема – елемент. § Структура відображає внутрішню побудову системи. Містить: елементи, зв’язки, атрибути зв’язків. § Зв’язок – поняття, яке виражає необхідні і достатні зв’язки між елементами. 20

§ Атрибути зв’язку: § Спрямованість зв’язку: спрямовані (прямі, зворотні) зв'язки; не спрямовані зв’язки § Сила виявлення зв’язку: слабкі зв’язки; сильні зв’язки § Характер зв’язку: підпорядкування (лінійні, функціональні); народжування (причинно-наслідкові відносини) 21

§ Зв’язки між елементами характеризуються певним порядком, внутрішніми властивостями, спрямованістю на функціонування системи. § Таки особливості системи називаються її організацією 22

Типи систем: § Абстрактні системи – елементи є поняттями § Конкретні системи – фізичними об'єктами § Відкрити системи § Закрити системи § Динамічні системи – мають вхід - вихід § Адаптивні системи § Ієрархічні системи 23

4. Соціальна організація. § Соціальні системи – це підпорядковані у певному відношенні множини індивідів та груп індивідів, які взаємодіють між собою і створюють цілісність. § Важелями, що спонукають об’єднуватися є потреби та обмеження, притаманні кожній людині. 24

§ Організація є … § Характер соціальних зв’язків всередині організації нав’язується організацією. Організація починає жити самостійним життям, частогусто не залежним від людей, яки її створили. У такому сенсі організація є соціальною спільністю. 25

§ Соціальна спільність – це сукупність індивідів, яка реально існує, емпірично фіксується, вирізняється відносною цілісністю і є самостійним суб’єктом соціальних дій та поведінки. 26

§ Найбільш важливим компонентом соціальних систем є людина. § Людина – це суспільна та свідома істота, яка пов’язана з іншими безліччю різних відносин і форм взаємодії. Основною її властивістю є активна, цілеспрямована поведінка. 27

§ Саме індивід надає організованому цілому постійну різноманітність, що дозволяє цілому адаптуватися до зовнішнього середовища і тому забезпечувати йому необхідну рівноважність та стійкість. 28

Риси соціальної організації: § Стабільна взаємодія елементів, що сприяє міцності і стабільності їх існування у просторі і часі § Відносно високий рівень згуртованості § Виразна однорідність складу § Входження в більш широкі спільноти як елементи структурних утворень 29

§ Соціальні організації: формальні, неформальні § Механізм регулювання в соціальних системах: § Цільова управлінська дія § Саморегуляція § Організаційний порядок 30

5. Організаційний порядок. § Управлінська праця здійснюється у середовищі різних відносин, цілей, зв’язків, норм, які сформувалися раніше. Вони є об’єктивними умовами та обмеженнями стосовно праці будь-якого керівника, тобто він діє у межах певної незалежної нормативної системи. 31

§ Отже, збільшення попередньої управлінської діяльності призводить до ускладнення управління: це прояв історичної закономірності, згідно з якої вплив попередньої управлінської праці на теперішню (панування досвіду) посилюється. 32

§ Аспекти організаційного порядку: § Організаційний порядок, в якому об’єктується попередня праця, має властивість знеособленості. § Він є важливим засобом подолання суб’єктивізму в управлінні. § Він характеризується відносною неповнотою, за його допомогою неможливо контролювати усі елементи системи. 33

Типологія організацій: § За принципами управління: унінодальні, мультінодальні, гомогенні (однорідні), гетерогенні (різнорідні) § За функціональними ознаками: організації, напіворганізації § З точки зору суспільних функцій: задоволення людських потреб, інтеграція 34

§ За ознакою визначення мети: ціннісно § § § -орієнтовані організації; організації, які формують власні цілі; цілескеровані організації; цілеспрямовані організації; цілеорієнтовані організації; цілепридатні організації; паразитичні організації 35