Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Взаємозв’язки санітарно-профілактичних та лікувально-профілактичних установ.

Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення. Взаємозв’язки санітарно-профілактичних та лікувально-профілактичних установ. Складач: д.мед.н. Децик Орина Зенонівна Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я Лекція з соціальної медицини та організації охорони здоров'я:

План лекції: Місце і роль санітарно-епідеміологічної служби у системі охорони здоров’я, правові засади її діяльності. Організація санітарно-епідеміологічної служби в Україні. Типи і категорії санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), їх структура, управління. Основні напрямки діяльності СЕС. Організація запобіжного та поточного санітарного нагляду. Методи роботи лікарів СЕС. Відповідальність і заходи для припинення порушень санітарного законодавства. Взаємодія СЕС із лікувально-профілактичними закладами та розподіл функцій між ними. Організація медико-гігієнічного навчання та виховання.

Основні напрямки профілактики: санітарно-епідеміологічний - вплив на природне, виробниче, побутове і культурне середовище; поведінковий - формування правильного способу життя, відношення населення і медичного персоналу до чинників ризику; лікувально-оздоровчий - раннє виявлення захворювань, їх ефективне лікування та диспансеризація; функціонально-біологічний - виявлення і корекція індивідуальних ендогенних біологічних чинників ризику.

Санітарне та епідемічне благополуччя населення це оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (1994)

Санітарні та протиепідемічні заходи це діяльність, спрямована на створення безпечних для здоров’я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (1994)

Заходи із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: гігієнічна регламентація і державна реєстрація (сертифікація) небезпечних факторів; державна санітарно-гігієнічна експертиза; ліцензування видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей; гігієнічне навчання і виховання громадян; обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди; профілактичні щеплення; госпіталізація та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб; санітарна охорона території України від занесення інфекційних хвороб. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (1994)

Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) це обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (1994)

Санітарно-епідеміологічна справа це комплексна система державних та громадських санітарно-профілактичних заходів, елементами якої є: система державних і громадських протиепідемічних, санітарно-гігієнічних, санітарно-оздоровчих заходів; санітарне законодавство; державна система підготовки, спеціалізації та вдосконалення санітарних кадрів; науково-дослідна робота в галузі гігієни, епідеміології, мікробіології та інфекційної патології; діяльність санітарно-епідеміологічної служби як державного санітарно-контрольного органа і організатора санітарно-профілактичної роботи.

Галузі санітарно-епідеміологічної справи: комунальна гігієна гігієна харчування гігієна праці гігієна дітей та підлітків протиепідемічна справа

Правова основа діяльності санітарно-епідеміологічної служби: Законні нормативно-правові акти: Конституція України, ст. 50 (1996) Основи законодавства України про охорону здоров’я, р. ІV (1992) Кодекси законів: Кримінальний, Адміністративний, Трудовий Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (1994) Закон України “Про охорону праці” (1992) Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” (2000) Інші законні документи

Правова основа діяльності санітарно-епідеміологічної служби: Підзаконні нормативно-правові акти: Постанова КМУ від 22.06.1999 № 1109 “Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні” Постанова КМУ від 24.09.2004 № 1272 “Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу” Інші Укази Президента України, Постанови КМУ, Накази МОЗ України

Основні принципи санітарно-протиепідемічної служби України: Державний характер; Наукова обґрунтованість здійснюваних санітарно-профілактичних та протиепідемічних заходів; Єдність санітарних та протиепідемічних заходів; Єдність запобіжного та поточного санітарного нагляду; Єдність організації санітарно-протиепідемічних заходів в місті і селі, обов’язкова участь в цих заходах не тільки санітарних органів, а й всіх медичних закладів, розташованих на даній території; Єдність управління санітарно-профілактичною і протиепідемічною діяльністю; Участь населення в масових санітарно-оздоровчих заходах і санітарна пропаганда.

Система державної санітарно-епідеміологічної служби в Україні: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України та інших відомств Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) республіки Крим Обласні СЕС Міські (районні) СЕС Відомчі СЕС Кожний структурний підрозділ системи очолює головний державний санітарний лікар відповідної території або відомства (МВС, СБУ, Міністерства оборони, лінійних підрозділів та об'єктів транспорту і т.п.)

Категорії СЕС: СЕС сільських районів І – при кількості населення від 60 до 100 тисяч; ІІ - від 30 до 60 тисяч; ІІІ – до 30 тисяч. Міські СЕС: І – понад 300 тисяч населення; ІІ – від 200 до 300 тисяч; ІІІ – до 200 тисяч. Міські СЕС із районним поділом: І – понад 600 тисяч населення; ІІ – від 400 до 600 тисяч; ІІІ – до 400 тисяч.

Структура міської (районної) СЕС:

Особливості структури інших СЕС При більшому обсязі роботи і спеціалізації в складі СЕС (обласних, міських з районним поділом тощо) виділяють додаткові підрозділи: організаційно-методичний (інформаційно-аналітичний) відділ, відділ особливо небезпечних інфекцій, вірусологічне відділення, радіологічне відділення, відділення профілактичної дезинсекції, дезинфекції та дератизації, спеціальні лабораторії, і інші.

Основні напрямки діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду (запобіжного і поточного); визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також в охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;

Основні напрямки діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби (продовження): підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та розповсюдженню особливо небезпечних (в тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань.

Запобіжний санітарно-епідеміологічний нагляд облік всіх об’єктів і споруд, що проектуються, будуються чи реконструюються; узгодження відведення земельної ділянки під будівництво; державна санітарно-гігієнічна експертиза проекту будівництва (реконструкції); систематичний санітарний контроль за ходом будівництва (реконструкції) у відповідності із затвердженим проектом; прийом в експлуатацію вибудованого (реконструйованого) об’єкту, споруди, агрегату.

Запобіжний санітарно-епідеміологічний нагляд (продовження) охорона атмосферного повітря, водойм, водопостачання і ґрунту через повний облік всіх джерел їх забруднення; встановлення державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів (санітарних норм, державних стандартів); обов’язкова сертифікація продукції на предмет безпеки здоров’я і життя населення; врахування вимог державної санітарно-епідеміологічної служби при ліцензуванні діяльності, пов’язаної з потенційною небезпекою для здоров’я людей.

Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд: це організація і проведення планових чи позапланових (в залежності від санітарної та епідемічної ситуації або за заявами громадян) вибіркових перевірок дотримання санітарного законодавства на діючих об’єктах, а саме: вивчення, гігієнічна оцінка та контроль за умовами праці, виховання, навчання; планове систематичне вивчення санітарно-гігієнічного стану атмосферного повітря, джерел водопостачання, місць водокористування, ґрунту та їх впливу на захворюваність населення; виявлення тих чи інших санітарних шкідливостей, забезпечення заходів по їх усуненню та запобіганню надалі;

Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд (продовження): вивчення і проведення заходів по профілактиці захворюваності та травматизму в робітників, службовців, дітей і підлітків; організація і контроль за проведенням медичних оглядів; санітарна охорона кордонів; забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм при виробництві продуктів харчування, їх транспортуванні, збереженні та реалізації; тощо

Види відповідальності при порушенні санітарного законодавства: Дисциплінарна (догана, звільнення з роботи) Адміністративна (штраф) Кримінальна

Заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об’єктів, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками в разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об’єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту; тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо вони визнані шкідливими для здоров’я людей;

Заходи для припинення порушення санітарного законодавства (продовження): обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими; вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров’я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Документація органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби 1. Обліково-розпорядча: Акт санітарного обстеження Акт відбору проб води, харчових продуктів, кулінарних виробів Акт розслідування професійного отруєння (захворювання) Протоколи досліджень питної води, повітря населених місць, повітря закритих приміщень, ґрунту, вимірювань шуму, вібрації тощо Плани-завдання 2. Дозвільна: Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи Дозвіл Погодження

Документація органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби 3. Адміністративного примусу: Постанова про накладання штрафів Постанова про припинення діяльності підприємства, установи, організації Постанова про припинення будівництва, реконструкції Постанова про вилучення з реалізації небезпечних для здоров’я продуктів харчування тощо 4. Юрисдикційна: Подання органам виконавчої влади місцевого самоврядування Подання до прокуратури

Взаємодія і розподіл функцій між СЕС та ЛПЗ

Взаємодія і розподіл функцій між СЕС та ЛПЗ

Взаємодія і розподіл функцій між СЕС та ЛПЗ

Взаємодія і розподіл функцій між СЕС та ЛПЗ

Медико-гігієнічне виховання і навчання населення: це виховання здорового способу життя через прищеплення гігієнічних навичок у побуті та на виробництві, розповсюдження знань про правильний режим праці та відпочинку, харчування, які базуються на новітніх досягненнях сучасної медичної науки, ознайомлення населення з причинами виникнення різних захворювань та заходами боротьби з ними: це соціальний маркетинг – рекламування, просування і підтримка ідей та навичок здорового способу життя серед цільових груп населення.

Напрямки формування здорового способу життя (ЗСЖ)

Завдання санітарної просвіти: виховання гігієнічних навичок; медико-гігієнічна просвіта або розповсюдження і закріплення гігієнічних та медичних знань; організація громадської підтримки; інформація населення; переорієнтація соціальних і управлінських служб. Форми медико-гігієнічного навчання: масова; групова; Індивідуальна.

Методи і засоби санітарної просвіти:

Учасники формування ЗСЖ:

Учасники формування ЗСЖ (продовження):