ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НР З МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Лекція № 5 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ З ОВОЛОДІННЯ ІНШОМОВНИМИ МОВЛЕННЄВИМИ КОМПЕТЕНТНОСТЯМИ 1. 1. 1. Оволодіння компетентністю в аудіюванні 1. 1. 2. Оволодіння компетентністю в говорінні 1. 1. 2. 1. Оволодіння компетентністю в монологічному мовленні 1. 1. 2. 2. Оволодіння компетентністю в діалогічному мовленні 1. 1. 3. Оволодіння компетентністю в читанні 1. 1. 4. Оволодіння компетентністю в письмі 1. 2. Організація самостійної роботи з оволодіння мовними компетентностями 1. 2. 1. Оволодіння фонетичною компетентністю 1. 2. 2. Оволодіння лексичною компетентністю 1. 2. 3. Оволодіння граматичною компетентністю 2. АУДИТОРНА І ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА З ІМ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ІМ. 4. УРОК З ІМ. 5. КОНТРОЛЬ У НАВЧАННІ ІМ 6. ОГЛЯД ЗАРУБІЖНИХ МЕТОДІВ ВИКЛАДАННЯ ІМ ХХ СТОЛІТТЯ

Під методикою розуміють сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя, тобто «технологію»

Методика організації НР учнів з ІМ сукупність методів, прийомів роботи, які застосовує вчитель в організації НР і заохочує до використання учнями з метою забезпечення максимально ефективного оволодіння ними ІКК та розвитку їхньої навчальної автономії.

І. Л. Бім методи навчання реалізуються безпосередньо за допомогою вправ

Вправа як основа організації системи навчання є рушійною силою процесу оволодіння ІМ Н. К. Скляренко (вимоги, класифікація і система вправ) Є. О. Маслико, П. К. Бабінська, А. П. Будько, С. І. Петрова (система вправ і методичних прийомів для навчання аспектам мови) Г. С. Чекаль, П. Г. Асоянц і Т. І. Коваль (комп’ютерні вправи)

ВПРАВА планомiрне та органiзоване виконання вихованцем рiзних дiй з метою формування та розвитку їх особистостi [Психология и педагогика: Учебное пособие для вузов / Составитель и ответственный редактор А. А. Радугин; Научный редактор Е. А. Кротков. - М. : Центр, 1999. - 256 с. , с. 206 ]. це метод навчання, що полягає у повтореннi певних дiй, пiд час яких учнями виробляються вмiння та навички застосовування вже набутих знань [Лозова В. I. , Троцко Г. В. Теоретичнi основи виховання i навчання: Навчальний посiбник. - Харкiв, 1997. - 338 с. , с. 264].

Вправа це вид навчальної діяльності, яка ставить учнів перед необхідністю багаторазового та варіативного використання набутих знань у різних зв’язках та умовах» [М. Р. Львов]. Доля вправ, які виконує учень, дуже велика: вони займають близько 80% навчального часу

Навички відпрацьовані операції, або комплекс операцій, тобто мовленнєву діяльність, що досягла вищого ступеня досконалості У теорії МД іншомовну мовленнєву навичку здатність автоматизовано здійснювати дію, як відносно самостійну мовленнєву дію в системі свідомої мовленнєвої діяльності, яка стала, завдяки наявності повної сукупності властивостей однією з умов виконання цієї діяльності [Р. К. Миньяр-Белоручев]

Навички характеризуються автоматизованістю стійкістю гнучкістю репродуктивністю • плавністю, швидкістю протікання несприйнятливістю до перешкод • готовністю до функціонування в новій ситуації, на новому матеріалі • яка полягає в стереотипному відтворенні дій свідомістю самостійністю зумовленістю що реалізується в переносі дій з одного об’єкта на інший яка полягає в залежності її «запуску» від зовнішніх і внутрішніх стимулів

Вміння здатність людини, яка стає реальністю внаслідок розвитку навичок та мовленнєвої практики вираження конкретних думок здатність користуватися мовою (ІМ) в процесі комунікації

Мовленнєве вміння це здатність керувати мовленнєвою діяльністю під час вирішення комунікативних задач у нових ситуаціях спілкування

Із погляду навчання ІМ [Щукін А. М. ] ЗНАННЯ є одним із компонентів змісту навчання включають правил користування цією знання системи мовою в теоретичній і практичній діяльності

знання Декларативне процедурне • експліцитне знання різноманітних фактів, яке ми можемо повідомити і яке ми усвідомлюємо • знання про те, як виконувати дію, і воно часто імпліцитне

Мовленнєві вправи передбачають створення таких умов на занятті, коли учень постійно залучений до процесу спілкування, тобто до процесу практичного користування мовою в різних видах МД: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі.

Комп’ютерна вправа засіб, що здійснює подання інформації, контроль, оцінку і корекцію навчальних досягнень студента та управління його навчально-пізнавальною діяльністю у процесі навчання за індивідуальною траєкторією учіння для досягнення поставленої мети (Г. С. Чекаль та Т. І. Коваль)

вправи передбачають необхідні компоненти завдання зразок (факультатив -но) виконання контроль виконаного завдання підпорядковані відповідним вимогам: до завдання змісту виконання контролю

вимоги до завдання включають: комунікативність наявність навчально-комунікативної ситуації вмотивованість професійна спрямованість ступінь керування наявність опор форми організації місце виконання

вимоги до завдання включають: індивідуальні в малих групах (в парах, в трійках) аудиторні загальногрупові позааудиторні

Вимоги до контролю завдання реалізуються через самоконтроль взаємоконтроль викладача ІМ

класифікація вправ Рецептивні репродуктивно -продуктивні вправи У процесі виконання яких той, хто навчається, послідовно проходить стадії від рецепції до побудови власних висловлювань в усній чи писемній формі.

Для укладання підсистеми вправ необхідно 1) критерії класифікації вправ; 2) типи, види і групи вправ, які складають підсистему; 3) послідовність розташування вправ; 4) місце цих вправ у загальній системі.

За критерієм наявності чи відсутності опор вправ и без опор, вправи з природними опорами, тобто з такими, що використовуються в природній комунікації, вправи із штучно створеними опорами різних видів: змістовним и або формальни ми повни вербаль ми або ними або слухов частко невербал ими, ьними, вими Зоровим и або зоровим ислухови м, об’єктив ними (складен ими вчителем) суб’єк тивни ми (склад еними учнем)

За критерієм „місце виконання” вправи поділяються на аудиторні лабораторні позааудиторні (домашні)

У методиці передбачено використання вправ некомунікативних умовнокомунікативних залежно від специфіки навчального матеріалу з урахуванням особливостей оволодіння видами МД

Організація навчальної роботи з оволодіння мовленнєвими компетентностями аудіюванні говорінні читанні письмі

Аудіювання рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який забезпечує розуміння того, що сприймається на слух.

Перелік умінь аудіювання комунікативного наміру і змісту висловлювання, що сприймається на слух; якості мовленнєвого висловлювання; точності і повноти розуміння інформації; використання опор у тексті чи власних знань для здогадування чи прогнозування змісту.

Говоріння комплекс умінь для кожного року навчання визначаємо відповідно до: комунікативного наміру і змісту висловлювання; якості мовленнєвого висловлювання з погляду складності, обсягу, мовних труднощів, різноманітності мовних засобів, швидкості мовлення; ступеня впевненості у використанні мовних засобів, наявності зайвих пауз і повторів; спонтанності мовлення; ступеня самостійності в ході мовленнєвих контактів, який виражається в ініціативності, відсутності допомоги.

Читання рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання та розуміння того, що читається

Перелік умінь читання визначаємо з урахуванням: комунікативного наміру, якості мовленнєвого висловлювання, яке сприймається; точності і повноти розуміння інформації; використання опор у тексті для розуміння та прогнозування змісту.

Письмо продуктивний, інколи репродуктивний вид мовленнєвої діяльності

Для визначення вмінь письма комунікативний намір; якість мовленнєвого висловлювання з погляду складності, обсягу, мовних засобів, структури; вживання характерних мовних засобів.

Зміст мовних компетентностей Мовні компетності включає Лексичної усвідомленість Фонетичної Граматичної навички відповідні знання

Фонетична компетентність передбачає оволодіння учнями слухо-вимовними, інтонаційними навичками, відповідними знаннями формування фонетичної усвідомленості.

Граматична компетентність єдність граматичних знань (декларативних і процедурних), навичок (репродуктивних і рецептивних), граматичної усвідомленості передбачає знання форми, значення, вживання та мовленнєвої функції граматичної структури

Лексична компетентність Здатність (обізнаність) у знанні форми (звукової і графічної) значенні вживання лексичної одиниці лексичну усвідомленість

Граматична компетентність Передбачає знання форми, значення, вживання та мовленнєвої функції граматичної структури

Самостійна робота як методична проблема Один із принципів Болонського процесу, проголошених у травні 2001 р. в Празі, – навчання протягом усього життя

У дидактичній та методичній літературі СР розглядають як: засіб організації навчального чи наукового пізнання учня; керівництва пізнавальною діяльністю учнів, їх залучення до самостійної діяльності;

вид чи форму навчальної діяльності, організовану безпосереднього керівництва з боку вчителя; здійснену учнем у найбільш раціональний з його погляду час, контрольовану ним самим як за процесом, так і результатом на основі зовнішнього опосередкованого системного керівництва з боку вчителя (навчальної програми) чи через спеціальні навчальні матеріали

Засіб залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, її логічної і психологічної організації

Метод навчання під час здійснення якого учні за завданням вчителя і під його керівництвом самостійно вирішують пізнавальну задачу, демонструючи зусилля та активність (Ю. К. Бабанський, В. К. Буряк, Л. В. Жарова)

метод безперервної освіти та одночасно засіб індивідуалізації процесу навчання у вигляді індивідуальної, групової, фронтальної навчальної діяльності, в основу якої покладено партнерський тип взаємодії вчителя та учня та яка характеризується більшою активністю протікання пізнавальних процесів і слугує засобом підвищення результативності навчання і підготовки учнів до самоосвіти

самостійна навчальна діяльність Ø Ø вид пізнавальної діяльності, яка регулюється і скеровується учнем як суб’єктом цієї діяльності і спрямована на оволодіння предметними знаннями, вміннями та культурно-історичним досвідом

форма самостійної навчальнопізнавальної діяльності учнів, яка сприяє розвитку їхньої активності, самостійності, творчості. СР

Види самостійної роботи з іноземної мови КРИТЕРІЙ ВИД САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Вид мовленнєвої діяльності й аспект мови СР з читання; СР з аудіювання; СР з говоріння; СР з письма; СР з оволодіння лексичним матеріалом; СР з оволодіння граматичним матеріалом; СР з оволодіння фонетичним матеріалом; Комплексні СР відтворююча, перетворююча, творча СР, спрямована на формування навичок та вмінь у видах мовленнєвої діяльності; СР, спрямована на контроль знань, навичок та вмінь колективна, групова, парна, індивідуальна, комбінована (індивідуально-групова) СР, безпосередньо керовані ззовні; СР, частково керовані ззовні; СР, керовані опосередковано; СР, керовані учнем Рівень самостійності Дидактична функція Кількість учасників Характер управління

Вправи та завдання для аудиторної та позааудиторної самостійної роботи

Аудіювання Розвиток умінь аудіювання здійснюється на основі цікавих за змістом аудіотекстів різного типу.

Завдання на перевірку розуміння прослуханого подаються у такому порядку: розуміння основного змісту, знаходження спеціальної інформації в аудіотексті, прослуховування з повним розумінням деталей тексту комунікативно виправдане реагування на вилучену з тексту інформацію.

Усне мовлення Для досягнення цієї мети пропонується широко використовувати спонтанні бесіди, рольові гри, проведення презентацій, роботу в парах і малих групах тощо.

Читання уміння читати й розуміти основний зміст тексту читати з повним і глибоким розумінням основної інформації, включаючи розуміння деталей.

Вправи і завдання для розвитку вмінь читання можуть містити завдання на прогнозування, в яких пропонується здогадатися про зміст тексту на основі певної інформації (наприклад, заголовка); вилучення певної інформації з підтексту, тобто того, на що автор тільки натякає, не висловлюючись прямо; аналіз структури тексту, мови автора, його стилю, жанрових особливостей; використання вилученої інформації у подальшому спілкуванні.

Граматичні вправи треба надавати за ступенем складності: від більш контрольованих вчителем до творчих

Навчання фонетики включає фонетичний аналіз мови та інформацію про навички вимови, розвиток умінь учнів використовувати логічний наголос і відповідні інтонаційні моделі з різними комунікативними цілями.

Письмо тренувальні вправи під контролем вчителя творчі завдання

Тренувальні вправи включають завдання, що готуються до письма: користування нотатками, Ø організація тексту не параграфах та абзацах, Ø логічний і послідовний виклад, Ø пунктуація, Ø оформлення листів тощо спрямовані на оволодіння вміннями Ø планувати виправляти написане редагувати

У творчих письмових завданнях чітко визначається адресат тексту і контекст, для того щоб учні могли вибрати відповідний функціональний стиль письма

Лексика Лексичні одиниці подаються та активізуються в усіх видах репродуктивних і рецептивних вправ; дозволяють учням повторювати і закріплювати мовний матеріал, яким вони вже володіють, розширювати свій активний і потенційний словник.

Граматичні вправи побудовано за ступенем складності: від більш контрольованих вчителем до творчих Наголос робиться на використанні мовних структур із комунікативною метою в завданнях проблемного характеру.

КОНТРОЛЬ на таких принципах: • контроль забезпечує валідність і надійне оцінювання рівня успішності учнів у відповідності до цілей, завдань та змісту Програми; • підхід, прийнятий у Програмі, обумовлює комунікативну спрямованість контролю, що дозволяє визначити рівень сформованості навичок та вмінь мовлення;

КОНТРОЛЬ (продовження) у процесі навчання реалізується як поточний, так і підсумковий контроль; • система контролю характеризується зв'язністю та зростаючою складністю тестів для кожного року навчання; • система контролю підлягає корекції та подальшого розвитку.

Цілі. Контроль проводиться з метою: • оцінки навчальних досягнень учнів в оволодінні ІМ згідно з визначеним рівнем досягнень; • оцінки Програми та різноманітних аспектів її впровадження у практику навчання; • забезпечення якості процесу навчання; • заохочення та мотивації учнів

Система контролю поточний включає контроль підсумковий

Контроль відображає складність процесу вивчення засвоєння матеріалу

Поточний контроль реалізується під час виконання учнями поточних тестів, письмових контрольних робіт, заповнення опитувальників щодо власної оцінки успішності, виконання проектів, написання есе тощо.

Метою підсумкового контролю є визначення рівня володіння учнями ІМ наприкінці навчального року відповідно до градуйованих за складністю рівней навчальних досягнень, що описані в Програмі для кожного року.

Підсумковий контроль може проводитись у формі традиційних іспитів усний екзамен з оцінюванням відповіді учня на підставі власного враження екзаменатора) або у формі комбінованого тесту, який застосовується з метою перевірки сформованості конкретних навичок і вмінь мовлення.

Виконання учнями тестових завдань з говоріння і письма оцінюється за спеціально розробленою рейтинговою шкалою згідно з такими критеріями: у говорінні у писемному мовленні зміст та організація тексту, лексико-граматична правильність і різноманітність, орфографічна та пунктуаційна правильність; реалізація комунікативного наміру, готовність спілкуватися, використання лексикограматичного матеріалу, вимова інтонація.

Урок як основна одиниця організації навчального процесу Вимоги до сучасного уроку ІМ. Типи уроків. Структура уроку. Постійні й змінні складники уроку. Театралізована гра як типова форма уроку ІМ. Драматизація. Рольова гра. Використання ляльок. Моделювання.

продовження Емоційні фактори на уроці ІМ у школі. Пісні й вірші. Ігри й змагання. Види діяльності школярів на уроці ІМ. Використання дошки. Використання візуальної наочності. Різновиди опор. Схема загального й поглибленого аналізу уроку.

До зустрічі на практичних заняттях