Організація країнекспортерів нафти ОПЕК Organization of the petroleum

Організація країнекспортерів нафти (ОПЕК) Organization of the petroleum exporting countries (OPEC)

Створена на Багдадській конференції в 1960 році. Статут ОПЕК був затверджений в Каракасі (Венесуела) в 1961 році. У 1965 році був повністю переглянутий. Пізніше також до нього вносилися численні зміни та доповнення.

Штаб-квартира - м. Відень (Австрія)

. В ОПЕК на сьогоднішній день входять 12 держав: Алжир, Венесуела, Габон, Індонезія, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія

Цілі, декларовані ОПЕК: Координація і уніфікація нафтової політики держав-членів. Визначення найбільш ефективних індивідуальних і колективних засобів захисту їх інтересів. Забезпечення стабільності цін на світових ринках нафти. Увага до інтересів країн-виробників нафти і необхідності забезпечення: 1. устойчівих доходів країн-виробників нафти; 2. еффектівного, рентабельного і регулярного постачання країн-споживачів; 3. справедлівих доходів від інвестицій у нафтову промисловість; 4. Охорони навколишнього середовища в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.

Повноправними членами ОПЕК можуть бути тільки держави-засновники та ті країни, чиї заявки на прийом були схвалені вищим органом ОПЕК - Конференцією. Будь-яка інша країна, в значних розмірах експлуатуюча сиру нафту і має інтереси, в своїй основі схожі з інтересами країн-членів ОПЕК, може стати повноправним членом за умови, що її прийняття буде схвалено більшість м три чверті голосів, включаючи голоси всіх членівзасновників. Статус асоційованого члена не може бути надано жодній країні, яка не має інтересів і цілей, схожих у своїй основі з інтересами держав-членів ОПЕК.

Структура ОПЕК складається з Конференції, комітетів, ради керуючих, секретаріату, генерального секретаря та економічної комісії ОПЕК. Вищим органом ОПЕК є Конференція, що складається з делегацій (до двох делегатів, радники, спостерігачі), що представляють країн-членів. Зазвичай делегації очолюються міністрами нафти, добувної промисловості або енергетики. Засідання проводяться двічі на рік, зазвичай штаб-квартирі у Відні. Конференція визначає основні напрями політики ОПЕК, а також приймає рішення по бюджету і доповідей та рекомендація. Акредитуючою Радою керуючих. Конференція також обирає президента (пост займається до наступного засідання), стверджує призначення членів. Ради керуючих, призначає голову та заступника голови ради, генерального секретаря, заступника генерального секретаря і аудитора. Для прийняття рішень (за винятком процедурних питань) необхідно їх одностайне схвалення всіма дійсними членами.

У 1976 році ОПЕК організувала Фонд міжнародного розвитку ОПЕК (штаб-квартира у Відні, спочатку ця організація називалася Спеціальний фонд ОПЕК). Це багатосторонній фінансовий інститут у галузі розвитку, який сприяє співпраці між державами - членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються. Допомогою Фонду можуть користуватися міжнародні фінансові інститути, що надають допомогу країнам, що розвиваються, і не входять в ОПЕК. Фонд ОПЕК надає позики на пільгових умовах в основному трьох видів: для проектів, програм і підтримки платіжного балансу. Фінансові кошти Фонду формуються за рахунок добровільних внесків держав-членів і прибутків, отриманих за рахунок кредитних та інвестиційних операцій Фонду.

Багатосторонні інститути допомоги ОПЕК: Арабське головне управління сільськогосподарських інвестицій і розвитку (Судан) Програма арабських держав Перської затоки для організацій розвитку системи ООН (Саудівська Аравія) Арабський валютний фонд (Об'єднані Арабські Емірати) Арабський фонд економічного і соціального розвитку (Кувейт) Арабська програма фінансування торгівлі (Об'єднані Арабські Емірати) Арабський банк економічного розвитку Африки Ісламський банк розвитку Фонд міжнародного розвитку ОПЕК

Двосторонні інститути допомоги розвитку ОПЕК: Фонд арабського економічного розвитку (ОАЕ) Організація з інвестицій, економічної і тхеніческой допомоги Ірану - Організація Ірану (Саудівська Аравія) Іракський фонд розвитку зарубіжних країн Іракський фонд (Ірак) Кувейтський фонд арабського економічного розвитку - Кувейтські фонд (Кувейт) Саудівський фонд розвитку - Саудівський фонд (Саудівська Аравія) Венесуельський інвестиційний фонд (Венесуела)

Трастові фонди ОПЕК: Арабський нафтовий фонд (Кот'де'Івуар) Трастовий фонд Нігерії Африканський банк розвитку (Кот'де'Івуар) Венесуельський трастовий фонд Міжамериканський банк розвитку

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Алж ир Анго ла Еквадо р Іран Ірак Кувейт Лівія Нігерія Катар Саудівс ька Аравія ОАЕ Венесуе ла Населення ( млн. ) 35. 40 18. 50 14. 01 74. 10 31. 23 3. 48 6. 41 156. 04 1. 64 25. 40 4. 62 28. 38 Площа (1000 км²) 2382 1247 281 1648 438 18 1760 924 11 2150 84 916 ВВП на душу населення (дол. ) 3751 3717 3669 4460 4363 30240 10479 1064 51201 54552 49782 11883 Експорт нафти (млрд. дол. ) 30. 59 38. 81 6. 96 55. 60 41. 85 46. 57 31. 38 26. 47 26. 84 157. 41 58. 68 54. 20 Доведені запаси нафтопроду ктів ( млрд. барелів) 12. 20 9. 50 6. 51 137. 01 115. 00 101. 50 46. 42 37. 20 25. 58 264. 59 97. 80 217. 17 Видобуток ( 1000 барелів на день) 1216 1739 465 3537 2336 2262 1474 1842 733 8184 2242 2878 Дані по країнах ОПЕК за червень 2011

Допомога країн ОПЕК іншим державам, що розвиваються. Особливе місце в експорті капіталу з країн-членів ОПЕК займає допомога та кредити іншим державам, що розвиваються. На відміну від коштів, на Захід, допомога країн ОПЕК є інструментом незалежної національної політики у сфері вивезення капіталу. У період 1974 -1978 років допомога склала 12, 5% від загального обсягу вивезення капіталу з країн ОПЕК. У 1980 році її обсяг перевищив 35 млрд. дол. На 2008 рік ОПЕК схвалив надання 4227 млн. доларів, хоча надав фактично 3182 млн. Країни-члени ОПЕК надають допомогу головним чином у рамках двосторонніх або регіональних відносин. Деяка частина коштів надходить в країни, що розвиваються за посередництва МВФ і МБРР.

ОПЕК- добровільна міжурядова економічна організація, завданням і головною метою якої є координація та уніфікація нафтової політики своїх держав-членів.