Організаційно-правові форми підприємств в умовах ринкової трансформації

Організаційно-правові форми підприємств в умовах ринкової трансформації ! Виконали студентки гр. ФК-12 Голова А. і Пискарьова М.

А). Державні та комунальні унітарні підприємства, особливості їх господарської діяльності Важливою формою підприємництва в умовах ринкової економіки є державні та комунальні унітарні підприємства. Функціонування цих підприємств ґрунтується на державній власності, яка має 2 рівні: загальнодержавний і комунальний.

Державне унітарне підприємство – підприємство, що утворюється компетентним державним органом в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Воно не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу державної влади, до сфери управління якого входить це підприємство. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого воно входить, і є підзвітним цьому органові.

Згідно чинним законодавством України, державні унітарні підприємства можуть діяти як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності усім належним йому майном, яке закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний фонд такого підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до його реєстрації.

Мінімальний розмір його статутного фонду встановлюється законом. Водночас слід зазначити, що держава та уповноважений орган, до сфери управління якого входить це підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених законодавством.

Особливості казенних підприємств полягають в тому, що вони: • здійснюють господарську діяльність відповідно до виробничих завдань уповноваженого органу; • самостійно організовують виробництво продукції і реалізують її за цінами, що визначаються в порядку, встановленому урядом країни; • розпоряджатися закріпленим за підприємствами майном, що належить до основних фондів, вони мають право лише за попередньою згодою уповноваженого органу, який здійснює контроль за його використанням та збереженням.

Майно казенних підприємств формується за рахунок таких джерел: • державного майна, переданого підприємству; • коштів, одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг); • цільових коштів, виділених з державного бюджету; • кредитів банків та інших джерел.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств. Формування ринкової економіки призводить до виникнення різноманітних форм організації сучасних підприємств (суб'єктів господарювання).

Б). Господарські товариства, їх економічна сутність та види Особливою формою підприємницької діяльності є господарські товариства. Вони являють собою підприємства або інші суб 'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об 'єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками товариства, зберігають статус юридичної особи. У більшості країн з ринковою економікою господарські товариства залежно від характеру інтеграції та міри відповідальності за своїми забов'язаннями поділяються на товариства з Обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства та акціонерні товариства

В українській економіці сутність і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їхніх учасників та засновників визначає Закон України "Про господарські товариства".

Товариство з обмеженою відповідальністю — господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається статутом, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки власним майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з господарською діяльністю товариства в межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю — товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений його статутом. Учасники такого товариства солідарно несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

Повне товариство — господарське товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном. Це товаристворюється і діє на підставі засновницького договору, що підписується всіма його учасниками, якими можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва

Командитне товариство - товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаниями товариства усім своїм майном також є один або декілька учасників які несуть ризик збитків, повязаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в господарській діяльності товариства.

В). Кооперативні і орендні підприємства, принципи їх діяльності Кооперативне підприємство - це добровільне об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.

Вони можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові, садово-городи і тощо). Характерною ознакою кооперативних підприємств є особиста участь кожного учасника у спільній діяльності, використання власного або арендованого майна. В економіці України діють два основні типи кооперативів: виробничі та споживчі.

Виробничим кооперативом - є добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні кооперативом та розподілі доходу між його членами відповідно до їх участі у діяльності підприємства.

Споживчі кооперативи - добровільні об'єднання громадян не з метою одержання прибутку, а з метою надання допомоги своїм членам. Це зокрема, споживчі, житлові, гаражні, садово-городні та інші кооперативи.

За умовами створення, принципами діяльності та управління кооперативні підприємства відрізняються від інших видів підприємств: • добровільне членство громадян у кооперативі передбачає особисту трудову участь у його діяльності; • демократичний характер управління кооперативним підприємством, що здійснюється на основі самоврядування та гласності; • рівноправність членів кооперативу прийнятті рішень. Член кооперативу, незалежно від його пайового внеску, має один голос; • членство у кооперативі припиняється виключенням з його складу за рішенням загальних зборів.

Орендне підприємство - це підприємство, яке створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: • державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (послуг, робіт); • нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); • окреме індивідуально визначене майно виробничотехнічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Орендодавцями щодо державного та комунального майна можуть бути: • фонд державного майна України, його регіональні відділення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю; • органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управління майном, що належить відповідно Автономній Республіці Крим або є в комунальній власності; • державні (комунальні) підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна, а також (з дозволу орендодавців) цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Конкретний механізм розвитку орендного підприємства визначається істотними умовами договору оренди. Цими умовами є: • об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); • строк, на який укладається договір оренди; • орендна плата з урахуванням її індексації; • порядок використання амортизаційних відрахувань; • відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Передаючи в оренду майно, орендодавець розглядає його як певну вартісну величину, що зростає.

У цьому полягає суть його економічних інтересів. Тому величина орендної плати непостійна. Розмір ЇЇ може бути змінений за погодженням сторін. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Проте залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Абсолютна величина і строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Питання створення і діяльності орендного підприємства, майнові відносини в Україні регулюються чинним законодавством. Найперспективнішою формою оренди є лізинг. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Переваги лізингу пов'язані з тим, що він дає можливість швидко переходити на нову технологічну базу, не вимагає значних одноразових затрат, дає змогу звільнитися від обслуговування і зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки. Стрімкий розвиток лізингу у країнах з ринковою економікою пояснюється передусім необхідністю активізації інвестиційної політики. Певний досвід роботи щодо розвитку лізингу вже нагромаджений і в Україні.

Дякуємо за увагу.