ОРГАНІЗАЦІЙНА ДИНАМІКА ТЕМА НОВОВВЕДЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ 2 год

ОРГАНІЗАЦІЙНА ДИНАМІКА ТЕМА НОВОВВЕДЕННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ (2 год. ) План 1. Інновації як фактор життєзздатності організацій. 2. Соціологічний аналіз інноваційних процесів в організаціях. 3. Фактори, які сприяють та заважають ефективному впровадженню нововведень в організаціях. "Сучасне нововведення значно частіше полягає в тому, що воно створює потребу, яку ще ніхто не відчував" (Д. Гелбрейт)

Проблематика інновацій як змін, нових комбінацій вперше і найбільш послідовно почала розвиватись Й. Шумпетером, який виділяв п'ять типових змін: 1) використання нової техніки, нових технологій або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж); 2) впровадження продукції з новими якостями; 3) використання нової сировини; 4) зміни в організації виробництва та його матеріально-технічному забезпеченні; 5) поява нових ринків збуту продукції.

Впровадження інновацій (нововведень) - один із способів проведення змін в організації. Але не всі зміни в організації можна розглядати як інновації. Інновація означає ідею, предмет, процедуру, які вперше освоюються в практичній діяльності, вона є свідоцтвом того, що основні ідеї визнані суспільно корисними і сприймаються як нові. Інновації - це свого роду «гра в те, хто кращий» . Їм, як правило, віддають перевагу організації, які претендують на роль лідерів у тій чи іншій галузі, або їх позиція зобов'язує бути першими. Найчастіше під інноваціями розуміють процес розробки, освоєння, використання й вичерпання виробничо-економічного та соціальноорганізаційного потенціалу новини, яка покладена в його основу. Інновації вносять як рухливість в організаційний соціально-економічний порядок, так і більш високий рівень невизначеності та ризику. Не всі інновації мають універсальну корисність і тому освоюватися повинні вибірково окремими організаціями (їх групами), залежно від їх конкретних потреб та умов існування, як правило, їм віддають перевагу організації-лідери.

ОСНОВНІ МОТИВИ НОВОВВЕДЕНЬ, НА ЯКІ ЧАСТІШЕ ВСЬОГО ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ ДОСЛІДНИКИ СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ: 1. Пошук рішення проблем, що виникають в організації та її підрозділах. 2. Бажання покращати своє вміння в конкретній сфері діяльності. 3. Наслідування поведінки інших організацій. 4. Підтримка або підвищення престижу організації. 5. Реалізація знань про нові технології (серед яких і соціальні технології), нових співробітників, що прийшли до організації. 6. Запити споживачів. 7. Поради консультантів.

ВИЗНАЧИТИ ВИД КОНКРЕТНОГО НОВОВВЕДЕННЯ ДОПОМОЖЕ ЙОГО АНАЛІЗ ЗА ТАКИМИ ПАРАМЕТРАМИ: • організаційні межі (новина всередині організації або міжорганізаційна); тиражованість (нововведення одиничне або дифузне); • завершеність (нововведення завершене або незавершене); • цільове призначення; результативність; • джерело ініціативи (заказна або авторська новина); • тривалість процесу нововведення; • характер появи новини; • обсяг нововведення, його цілі; • сфери об'єктивізації новини (її реалізація).

ОСНОВНІ ВИДИ НОВОВВЕДЕНЬ: • продуктові (спрямовані на споживача з метою зменшення у нього витрат, удосконалення способу задоволення відомої або нової потреби); • технологічні (спрямовані на виробника і мають ціллю зниження витрат при виготовленні продукції, її оновлення); • управлінські (спрямовані на персонал організації з метою пристосування структур управління під нові цілі, впровадження передових форм і методів управління, економії управлінської праці).

ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – послідовний ланцюг подій, у ході яких нова ідея, предмет, процедура визрівають до конкретного продукту, послуги і розповсюджуються в конкретній системі практичної діяльності. Його, як правило, підрозділяють на такі стадії: 1) виникнення передумов нововведення (усвідомлення нових потреб, генерація ідей, наукових відкриттів, збір інформації про можливості нового, а також міри ризику при його розробці); 2) утворення нового, розробка ідеї нового продукту (процесу, технології), технологічна її розробка, комерційне обгрунтування новини; 3) розповсюдження новини серед користувачів, її використання, взаємна адаптація нововведення і організації, яка його впроваджує; 4) широке тиражування новини для насичення потреби в ній.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ БУДЬ-ЯКОГО НОВОВВЕДЕННЯ СКЛАДАЄТЬСЯ З ПОСЛІДОВНИХ СТАДІЙ: • старт, • зростання, • зрілість, • насичення потреби в новині, • фініш.

КОНКРЕТНА РОЗРОБКА НОВИХ ПРОДУКТІВ (ВИРОБІВ) ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКІ ПОСЛІДОВНІ СТАДІЇ: 1) збір інформації про можливості нового виробу, міру ризику його випуску, розробку ідеї нового виробу та базової політики; 2) технічну розробку нового виробу (продукту); 3) комерційне обгрунтування випуску; 4) вкладення капіталу та розгортання широкого виробництва і збуту нового виробу.

АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕДБАЧАЄ: Соціальне обгрунтування розробки, проектування новини (визначення соціальних цілей конкретного нововведення; співвіднесення цілей нововведення з цінностями суспільства; визначення міри адекватності новини середовищу її впровадження; аналіз можливостей здійснення інноваційного процесу; визначення розмаху, радикальності запланованих нововведень). Забезпечення впровадження нововведення та його використання (уточнення кількості нововведень, їх видів (типів); мотивацію активності (пасивності) організації (її членів при впровадженні нововведень; вибір форм взаємодії суб'єктів інноваційного процесу; визначення напрямів змін в організації у процесі впровадження нововведення; аналіз співвідношення соціальних витрат і соціальних стимулів нововведень; виявлення прибічників та супротивників нововведення, їх якостей, сили). Аналіз результатів інноваційного процесу (конкретизацію характеру змін у результаті впровадження новини; оцінювання завершеності нововведення; аналіз співвідношення цілей нововведення і одержаних результатів).

ЗА СТАВЛЕННЯМ ДО ІННОВАЦІЙ ВИДІЛЯЮТЬСЯ КІЛЬКА ТИПІВ ЛЮДЕЙ: • зацікавлені в освоєнні новини, ініціативні; • такі, що гальмують впровадження нововведення; • такі, що мають нестійку або невизначену позицію (їх думки і дії змінюються залежно від того, якою мірою вони зацікавлені у проведенні конкретної інноваційної політики, що саме особисто від них вимагається в ході реалізації інноваційних планів організації).

ХАРАКТЕРИСТИКАМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ МОЖУТЬ ВИСТУПАТИ: • Зміст соціальних критеріїв оцінки (вибору) нововведень для освоєння (стан громадської думки про конкретну новину; міра солідарності різних груп організації у ставленні до нововведення; характерні риси прихильників та противників нововведень, їх частка серед персоналу організації). • Масштаб (рівень бригади, цеху, підрозділу, всієї організації) та вид особистого вкладу членів організації у прийняття інноваційного рішення (пропозиція, заперечення, згода тощо). • Мотивація поведінки у сфері впровадження новини (співвідношення зовнішньої та внутрішньої мотивації; міра зацікавленості в конкретній новині). • Демонстрація того чи іншого рівня інноваційної активності (ініціатива, сприяття, протидія, бездіяльність). • Характер інноваційної поведінки (перетворююча, творча, пристосувальна, руївнича).

СОЦІАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОВВЕДЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЯХ • Такі структурні характеристики організації, як висока міра її складності, низька міра формалізації сприяють початку інноваційного процесу завдяки більшій відкритості організації до її навколишнього середовища. Але одночасно ці структурні риси утруднюють саме впровадження нововведення. • Сила впливу параметрів організації (її розмір, міра централізації) істотно залежить від типу нововведення, котре впроваджується. Так, великі організації можуть сприяти впровадженню нової технології завдяки економії на обсязі виробництва і наявності ресурсів, але можуть також утруднювати її сприйняття через недостатню гнучкість великих систем. • Організаційні нововведення і ефективність організацій пов'язані між собою. Так, успішно діючі організації розробляють більше нових виробів, ніж компанії-невдахи.

СОЦІАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОВВЕДЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЯХ (продовження) • Усі нововведення потребують певних ресурсів. Важливою передумовою освоєння нововведення є наявність в організації резервних ресурсів. • Одна з системних характеристик середовища, в якому реалізуєтьсяя інноваційний процес, - інноваційний потенціал організації - здатність організації до саморозвитку. • Організації з більш високо мірою контролю з боку їх навколишнього середовища більш схильні до нововведення. • Кожна організація пристосовує нововведення до своїх цілей, організаційних цінностей, структур, тобто процес його освоєння і впровадження підлягає коректировці. • Позиція лідерів організації (як формального, так і неформального) один з провідних факторів інноваційного процесу.

ФАКТОРИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ (ЗАВАЖАЮТЬ) РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕННЯ: 1. Загальні фактори: соціокультурні особливості суспільства; рівень розвитку науки, техніки, виробництва та міра злагодженості у ланцюгу «наука - техніка - працівник - організація виробництва (праці) - власне процес виробництва» ; територіальні (регіональні) особливості; стан міжорганізаційного співробітництва та конкуренції; ефективність системи стимулювання інноваційної активності; наявність (відсутність) механізму організаційного забезпечення впровадження нового. 2. Характеристики людських ресурсів: рівень освіти і професійної кваліфікації; статеві та вікові особливості; тип мислення (в широкому діапазоні: від інноваційного до консервативного) тощо. 3. Внутрішньоорганізаційні фактори: структура та розмір організації; цілі та цінності організації; стиль і методи управління; економічне положення організації, її престиж; організаційний клімат; інформаційно-комунікативне забезпечення діяльності організації.

ПОБЛЕМИ НОВОВВЕДЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЯХ В УКРАЇНІ: • економічна незацікавленність суб'єктів в інноваційній діяльності; • сповільненість інноваційних процесів; • недостатня ефективність багатьох із них; • незначна питома вага радикальних нововведень як технічно-технологічного, так і соціального типу; • розвиток негативних соціальних і економічних наслідків ряду нововведень.