"Організації Об'єднаних Націй альтернативи немає. Вона залишається останньою з надій на краще для всього людства " (Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН, 10 січня 1997 р. )
15 травня - Міжнародний день сім'ї , Всесвітній день інформаційного співтовариства; 24 жовтня - Всесвітній день інформації про розвиток; 26 листопада - Всесвітній день інформації; 30 листопада - Міжнародний день захисту інформації. • • Діяльність ООН має велике значення для розвитку інформаційного суспільства. Запорукою успішної діяльності ООН є широкомасштабна підтримка народів світу. У цьому зв'язку винятково важливу роль для ООН відіграє комунікаційна робота. Без інформаційного забезпечення неможливо досягти основних цілей ООН. Миротворча діяльність не буде успішною, якщо люди не розумітимуть мету миротворців та сутності їх дій. Інформаційне забезпечення дедалі стає все більш важливим аспектом покращення ефективності миротворчих операцій.
Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: q неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; q негативний інформаційний вплив; q негативні наслідки застосування інформаційних технологій; q несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації. Властивості : крім того, можуть враховуватися інші властивості такі, як: q q автентичність; відстежувальність; неспростовність; надійність.
Під інформаційною безпекою (ІБ) ми розумітимемо захищеність інформації політики, що розробляє та інфраструктури, що її підтримує, від випадкових або навмисних дій природного або штучного характеру, які можуть завдати неприйнятного збитку суб'єктам інформаційних відносин, зокрема власникам і користувачам інформації та інфраструктури, що її підтримує Інформаційна безпека розглядається як : глобальна про блема захисту інформації, захисту інформаційного простору та інформаційного суверенітету, а також як проблема інфор маційного забезпечення прийняття урядових рішень. Захист інформації - це комплекс заходів, направлених на забезпечення інформаційної безпеки.
…інформація є життєво необхідним… Одна з головних причин створення ООН і основна частина її повноважень – забезпечення міжнародного миру і безпеки. ООН застосовує: 1. Превентивну дипломатію для ліквідації конфлікту до того, як він вибухне; 2. Також постконфліктне миробудівництво для створення умов стійкого миру; 3. Усунення причин нового конфлікту; 4. Захист всіх залученних та наявних субєктів. На всіх цих етапах використання індустрії інформації є життєво необхідним.
Інформаційна діяльність ООН спрямована на: § § на підвищення її престижу у швидко мінливому світі; § § інфраструктуру: її фінансування, розвиток і стійкість; § роль урядів, бізнесу і громадянського суспільства у просуванні ІКТ з метою розвитку інформаційного суспільства; § § § § освіта, розвиток людських ресурсів і професійна підготовка; ООН виступає за розвиток культури громадської інформації, вважаючи що це має кардинальне значення в справі її підтримки. ; визначення і подолання бар'єрів, що перешкоджають створенню інформаційного суспільства; доступ до інформаційних і комунікаційних технологій; безпека інформації в мережевому середовищі; розробка політики і регламентних рамок; види застосування ІКТ (освіта, охорона здоров'я, культура, ліквідація; бідності, державне управління, працевлаштування, бізнес); велика частина інформаційної діяльності ООН зосереджена в її департаменті громадської інформації (Дої), який спирається на активну участь постійних представників держав членів ООН у здійсненні суспільно інформаційної стратегії.
Інформаційний механізм Секретаріату ООН Формувався у 1946 р. , і мав складну структуру. Він складався з: o інформаційної служби Генерального секретаря; o o інформаційних служб ряду головних департаментів і управлінь; o інформаційні центри і служби. Вони спеціалізованих установ ООН - ЮНЕСКО, ПРООН, та і ін. Координація їх дій здійснюється Об'єднаним інформаційним комітетом Найважливішою ланкою всієї інформаційної системи ООН є Департамент публічної інформації (ДПІ), що має розгалужену систему збору, опрацювання і поширення інформації. відповідають за діяльність з поширення Інформації про систему ООН на національному і Регіональному рівні, за забезпечення розуміння ідеалів і програм роботи ООН і мобілізацію громадськості в їхню підтримку
Міжнародне право інформаційної безпеки Практичне вирішення проблем інформаційної безпеки, притягнення до відповідальності за порушення або загрозу інформаційній безпеці у кожній державі здійснюється у порядку, передбаченому нормами міжнародного права, відповідними міждержавними договорами а також внутрішнім законодав ством. Інформаційна безпека регулюється визначеними нор мами міжнародного права, які зафіксовані у документах ООН, а саме його статутом і ЮНЕСКО, у документах європейських міжнародних організацій, а також у нормативних актах окремих держав.
Довгострокові державні програми 1) Під час 53 сесії ГА ООН було прийнято резолюцію ГА ООН 53/70 (A/PES/53/70) „Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки” (1999 р. ) 2) Інститутом ООН з проблем роззброєння та Департаментом з питань роззброєння Секретаріату ООН в серпні 1999 року в Женеві був організова ний міжнародний семінар з питань МІБ 3)резолюція 55/28, було підготовлено проект документу (A/56/164/Add. 1) «Загальна оцінка проблем інформаційної безпеки. Погрози міжнародній інформаційній безпеці» 4) ГА ООН проголосувала також резолюцію 56/121 (2001 р. ) під загальною назвою „Боротьба зі злочинним використанням інформаційних технологій” 5) За наполяганням США ГА ООН ухвалила резолюцію 567/27 Заходи з ліквідації міжнародного тероризму (2003 р. ). Загалом у цьому контексті ГА ООН було прийнято 14 резолюцій, покликаних сприяти ефективнішій співпраці країн для подолання міжнародного тероризму, що використовує інформаційні озброєння, і сприяння міжнародній інформаційній безпеці.
Резолюція (A/RES/57/53) (2002 р. ) визначила також напрями діяльності ООН: n n n узгодження понятійного апарату у сфері МІБ; розгляд чинників, що впливають на стан МІБ у контексті загроз терористичного, кримінального та військового характеру; визначення заходів запобігання використанню інформаційних технологій та засобів в терористичних і інших злочинних цілях; розгляд можливих шляхів міжнародної взаємодії правоохоронних органів по запобіганню і припиненню правопорушень в інформаційному просторі; забезпечення уніфікованої класифікації правопорушень у сфері інформаційної безпеки, а також визначення відповідальності, яка виникає у зв’язку зі здійсненням дій, що класифікуються як злочинні; оцінка можливості надання міжнародної допомоги країнам, що стали жертвами інформаційних атак.
Інформаційні реформи щодо захисту в області миру і безпеки 1) впровадження всеосяжної системи матеріально технічного забезпечення польових місій у Центральних установах і 15 польових місіях; 2) інформування й оперативна підтримка інформаційних компонентів польових місій; 3) створення інформаційних механізмів, пропаганда місій через міжнародні ЗМІ 4) вдосконалення системи фінансового керування, що підвищило якість даних і поліпшило фінансове планування. На прикладі: інформаційного забезпечення місій ООН в Африці та колишній Югославії. § § § у Мозамбікові, Місія спостерігачів ООН у Сьєрра Леоне, Місії ООН в Демократичній Республіці Конго, ЦАР, Кот д'Івуарі, Ліберії, Ефіопії та Еритреї; а також Сили ООН по охороні, Група ООН по підтримці цивільної поліції, § Місія ООН у Боснії і Герцеговині, § Місія по справах тимчасової адміністрації в Косово та ін.
Заходи ООН щодо покращення інформаційної безпеки • На перший план висувається поліпшення механізмів обміну інформацією і координації між департаментами, а також іншими підрозділами системи. • Перехід до практики комплексного рішення політичних, економічних і гуманітарних проблем, передбачає використання інформаційних можливостей в повному обсязі, що має вирішальне значення для підвищення ефективності ОПМ та вирішення проблеми забезпечення миру в цілому. • Ефективне поширення серед громадськості інформації про діяльність у рамках операцій ООН на користь миру. • Ефективна структура керування, що дозволяє планувати і контролювати процес роззброювання і реінтеграції • Впроваджння додаткових досліджень, аналізу й узагальненння досвіду, отриманого в таких взаємозалежних областях, як реформування сектору безпеки, роззброювання, демобілізація і реінтеграція • Існує професійна система для накопичення знань стосовно конфліктних ситуацій, ефективного поширення цих знань серед широкого кола користувачів, підготовки аналітичних оцінок політики і формулювання довгострокових стратегій.
Міжнародна інформаційна безпека є визначеною системою міжнародних відносин держав з метою підтримання міжнародного миру і безпеки, що регламентується принципами і нормами статуту ООН Принцип 1. Діяльність кожної держави та інших суб’єктів міжнародного права в міжнародному інформаційному просторі повинна сприяти загальному соціальному та економічного розвитку і здійснюватися таким чином, щоб відповідати завданням підтримання сталого миру і безпеки, суверенних прав інших держав, інтересам безпеки, принципам мирного врегулювання спорів та конфліктів, незастосування сили, невтручання у внутрішні справи, поваги до прав і свобод людини. Така діяльність повинна відповідати праву кожного шукати, отримувати та поширювати інформацію та ідеї, як це зафіксовано у документах ООН, з врахуванням того, що таке право може бути обмежене законом з метою захисту інтересів національної безпеки кожної держави. При цьому кожна держава та інші суб’єкти міжнародного права повинні мати рівні права на захист своїх інформаційних ресурсів та критично важливих структур від неправомірного використання; несанкціонованого інформаційного втручання і можуть сподіватися на підтримку світового співтовариства в реалізації цих прав.
Принцип 2. Держави повинні прагнути до обмеження загроз у сфері міжнародної інформаційної безпеки і з цією метою утримуватися від: розробки, створення і використання засобів впливу і завдання шкоди інформаційним ресурсам і системам іншої держави ; спрямуваного інформаційного впливу на критично важливі структури іншої держави; інформаційного впливу з метою руйнування політичної, економічної та соціальної системи інших держав і задля дестабілізації суспільства; несанкціонованого втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи та інформаційні ресурси, їх неправомірне використання; дій, що сприяють домінуванню і контролю в інформаційному просторі; протидії доступу до новітніх ІКТ, створення умов технологічної залежності у сфері інформатизації як загрозу іншим державам; заохочення дій міжнародних терористичних, екстремістських і злочинних угрупувань, що загрожують інформаційним ресурсам та критично важливим структурам інших держав; розробки та ухвалення планів, доктрин, які передбачають ведення інформаційних воєн, здатних спровокувати гонку озброєнь, а також викликати напруженість у відносинах між державами і самих інформаційних воєн; використання ІКТ проти основних прав і свобод людини, які реалізуються в інформаційній сфері; транскордонного поширення інформації, яка суперечить принципам і нормам міжнародного права, а також внутрішньому законодавству конкретних країн; маніпулюванню інформаційними потоками, дезінформації та засекречування інформації з метою викривлення психологічного і духовного середовища суспільства, ерозії традиційних культурних, моральних та етичних і естетичних цінностей; інформаційної експансії, монополії в національних інформаційних системах інших держав, включаючи умови їх функціонування в міжнародному інформаційному просторі.
Принцип 3. ООН та її спеціалізовані установи сприятимуть міжнародному співробітництву, метою якого є обмеження загроз у сфері міжнародної інформаційної безпеки і формування відповідної міжнародно правової бази для: визначення ознак та класифікації інформаційних воєн; визначення ознак і класифікації інформаційних озброєнь і засобів відповідного призначення; обмеження обігу інформаційних озброєнь; заборону розробки, поширення і використання інформаційної зброї; попередження загрози виникнення інформаційної війни; визнання безпеки застосування інформаційної зброї щодо критично важливих структур як зброї масового ураження; створення умов для рівноправного і безпечного міжнародного інформаційного обміну на основі загальновизнаних норм і принципів міжнародного права; попередження використання інформаційних технологій і засобів впливу на суспільну свідомість з метою дестабілізації суспільства і держави; розробки процедури взаємного інформування та попередження транскордонного несанкціонованого інформаційного впливу; створення системи міжнародного моніторингу для відстеження загроз в інформаційній сфері; створення міжнародної системи сертифікації технологій і засобів інформатизації і телекомунікацій (в тому числі програмно технічних) щодо гарантій їх інформаційної безпеки; створення механізму контролю виконання умов режиму міжнародної інформаційної безпеки; створення механізму врегулювання конфліктних ситуацій у сфері інформаційної безпеки; розвитку систем міжнародної взаємодії правоохоронних органів з попередження і припинення правопорушень в інформаційному просторі; гармонізації на добровільній основі національних законодавств для забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
Принцип 4. Держави та інші суб’єкти міжнародного права повинні нести міжнародну відповідальність за діяльність в інформаційному просторі, яка здійснюється ними, під їхньою юрисдикцією або в рамках міжнародних організацій, членами якої вони є і за відповідність такої діяльності принципам, які містяться у цьому документі. Принцип 5. Будь які спори між державами та іншими суб’єктами міжнародного права, які виникають при застосуванні цих принципів, регулюються за допомогою встановлених процедур мирного врегулювання спорів.
Скачать презентацию Організації Об єднаних Націй альтернативи немає Вона залишається останньою
инф безп оон.pptx