Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови

Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови.

Орфографічні норми – це єдині загальноприйняті правила передачі усного мовлення на письмі. Орфограмою називають правильне написання, яке треба вибрати із низки можливих графічних варіантів. В українській орфографії функціонують такі орфографічні правила: вживання апострофа, м’якого знака, написання слів разом, окремо, через дефіс; правила переносу слів із рядка в рядок, уживання великої літери та ін.

Зразки відмінювання чоловічих прізвищ – іменників ІІ відміни Тверда група М’яка група Мішана група Н Білан Бойко Баль Доній Іваньо Ткач Р Білана Бойка Баля Донія Іваня Ткача Д Біланові(у) Бойкові(у) Балеві(ю) Донієві(ю) Іваньові(ю) Ткачеві(у) З Білана Бойка Баля Донія Іваня Ткача О Біланом Бойком Балем Донієм Іваньом Ткачем М (в/на) Білановий(у) Бойк(у) Балеві(ю) Донієві(ю) Іваньові Ткачеві(у) К Білане(Білан) Бойку(Бойк о) Балю Донію Іваньо Ткачу

Чоловічі прізвища прикметникового типу відмінюють так: Прізвища на -ий Прізвища на –ин, -ін ( -їн) Прізвища на – ов, -ев (-єв) Н Русий Павлишин Іванов Р Русого Павлишина Іванова Д Русому Павлишинові (-у) Іванову З Русого Павлишина Іванова О Русим Павлишиним Івановим М (в/на) Русому Павлишинині (-у) Іванові(у) К Русий Павлишин, Павлишине Іванов, Іванове Прізвища на -ів Яцків Ковалів Яцкова (-ківа) Яцкову (-ківу) Яцкова (-ків) Яцковим (-ківим) Яцкрві (-у) Яцківі (-у) Яцкове (-ківе) Яцків Ковалева (-ліва) Ковалеву (-ліву) Ковалева (-ліва) Ковалевим (-лівим) Ковалеві(-у) Коваліві(-у) Ковалеве (-ліве), Ковалів У сучасній українській літературній мові жіночі прізвища на приголосний та–о не відмінюються: повідомити Білан Ользі Вікторівні, запросити Братусь Ірину Яківну, зв’язатись з Бойко Вірою Олексіївною

Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові Ø У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім’я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах – перед прізвищем. Ø При утворенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс–ович, -йович: Сергій – Сергійович, Василь – Васильович, Ігор – Ігорович. Ø Жіночі імена по батькові мають суфікс –івна, а після голосних – ївна: Ігор – Ігорівна, Петро – Петрівна, Микола – Миколаївна. Ø Але треба пам’ятати винятки: Григорій – Григорович – Григорівна, Сава – Савич – Савівна, Лука – Лукич – Луківна. Ø У родовому відмінку жіночі імена по батькові маються закінчення –івн(и), -ївн(и), а в давальному –івн(і), їв(і): Олексіївни – Олексіївни, Петрівни – Петрівні. Ø Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвищах змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Одарка – Одарці, Муха – Мусі.

Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження Написання прізвищ і географічних назв іншомовного походження в цілому підпорядковується принципам української орфографії, але є ряд специфічних правил. Російський, болгарський, чеський звук [е], польський [іе] передаються: Літерою е Літерою є 1. Після букв, що позначають приголосні звуки: Лермонтов, Венгеров, Державін, Пенза, Онега. 2. У суфіксі –евпісля букв ц, р та тих, що позначають шиплячі [ж], [ч], [ш]: Муромцев, Писарев, Аракчеєв, Нехорошев, Плещемо. 1. На початку слова: Єршов, Єфимов, Єгоров, Єреван. 2. Усередині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа і м’якого знака: Достоєвський, Гуляєв, Аляб’єв, Афанасьєв, Єгор’євськ.

Російська літера ё передається Сполученням літер ьо Літерою е Літерою о йо 1. На початку слова: Усередині чи в кінці У прізвищах, які Під наголосом після Йолкін складу після букв на утворені від спільних ч, ц: Лихачов, Грачов, 2. Після букв на позначення м’яких для української і Хрущов, Рогачово. позначення голосних приголосних звуків: російської мов імен: та на позначення Верьовкин, Тьоркін, Артемов, Семенов, губних звуків: Корольова, мис Орел. Соловйов, Бугайов Дежньова. Літерою і 1. На початку слова: Ігнатьєв, Іжевськ. 2. Після букв, що позначають приголосні (крім шиплячих і ц): Пушкін, Мічурін. Російська літера и передається Літерою ї 1. Після голосних: Ізмаїлов, Кутаїсі. 2. Після апострофа та м’якого знака: Гур’їн, Ільїн, Ананьїно. Літерою и 1. Після шиплячих перед приголосним: Шишкін, Лучин, Нальчик, Щиглов. 2. У префіксі при-: Пришвін, Привалов. 3. У суфіксах –ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -етич: Новиков, Радищев, Григорович, Гнідич, Трублаєвич.

Правопис складних іменників

Правопис складних прикметників

Відмінкові форми іменників Ми зупинимося лише на тих відмінкових формах, які мають слабку норму, тобто часто призводять до помилок. Питання щодо норм спостерігаємо в родовому відмінку однини іменників ІІ відміни. Щодо з’ясувати, які саме іменники мають закінчення –а(я), а які –у(ю), розглянемо такі схеми: Назви міст та інших населених пунктів: Парижа, Лондона, Львова У назвах річок, якщо наголос падає на закінчення: Дінця, Дніпра, Дністра У наукових термінах: атома, сегмента, відмінка, квадрата -а(я) У назвах дерев: дуба, клена, ясена У назвах істот: хлопця, півня, чоловіка У назвах чітко окреслених предметів: автобуса, зошита, олівця У назвах будівель та їх частин: карниза, сарая, хліва; алебудинку, льоху, поверху

У назвах річок з постійним кореневим наголосом: Бугу, Дону Географічні назви, що позначають просторові поняття: Сибіру, Криму, Сахаліну У літературознавчих термінах: сюжету, роману, фейлетону, памфлету У назвах окремих населених пунктів: Кривого Рогу, Зеленого Гаю, Червоного Лиману -у(ю) У назвах ігор та танців: тенісу, вальсу, футболу балету, боксу, але: гопока (якщо наголос падає на закінчення у Р. в. ) У назвах збірних понять: взводу, капіталу, хору, лісу, оркестру У назвах установ та організацій: інституту, клубу, університету, універмагу У назвах суспільно-політичних формацій: капіталізму, феодалізму У назвах рослин: барвінку, ковилю, щавлю

Запам’ятайте! Деякі іменники мають паралельні закінчення, причому значення слів не змінюється: полка – полку, стола – столу, моста – мосту, гурта – гурту. У ряді іменників зміна флексій впливає на значення: Акт Апарат Звук Термін Блок • Акта (як документа): не здала акта; дані взяті з акта. • Акту (як дії): в кінці сценічного акту; насильного акту • Апарата (самогонного): не виявлено апарата; • Апарату (як керівного органу): дії керівного апарату. • Звука (термін): не вимовляє звука «р» ; • Звуку (як дія): жодного звуку; не було чути ні звуку. • Терміна (слово): не знав значення нового терміна; • Терміну (часове поняття): гарантійного терміну не встановлено. • Блока (будівельного): не привезли блока; • Блоку (угрупування): до блоку демократичних сил приєдналась ще одна партія.

Як відомо іменники чоловічого роду ІІ відміни мають паралельні закінчення: -ові, -у (тверда група) – еві(єві), -у(ю)- м’яка і мішана групи. Уживання подвійних форм у сучасній українській мові характерні для всіх іменників ІІ відміни чоловічого роду без будь-якої семантичної і стилістичної диференціації, однак закінчення –ові, -еві(єві) найхарактерніші для назв істот (людей): прокуророві. У назвах істот закінчення –у вживається тоді, коли поряд виступає кілька іменників з флексією ові, еві(єві) і їх потрібно урізноманітнювати: 1. Заяву подали начальникові райвідділу полковникові Харчуку Іванові Степановичу, замість: Заяву подано начальнику райвідділу полковнику Харчуку Івану Степановичу. Отже, прізвище рекомендують закінчувати на (у), а чергувати з іменем на (ові, еві): Філіпчуку Іванові Петровичу, Михальчуку В’ячеславові Васильовичу.

Форма знахідного відмінка може збігатися із формою називного або родового. Це пов’язано із граматичним розрізненням категорії істот/неістот, наприклад: побачив товариша, знайшов економіста, потурбував бухгалтера, але показувати приклад, уміння тощо. Однак деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах – заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев’язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера вживання форм із закінченням –а(я) – розмовне мовлення і художня література. Утворюючи форми орудного відмінка, слід пам’ятати про групи іменників: виконавцем, інженером, лікарем, господарем, прокурором, суддею, але Гончаром, Плющом (хоч: гончарем, плющем)

Кличний відмінок Іменники І відміни мають закінчення –о (тверда група): колего, Миколо, Ірино, Антоніно; -е(є) (м’яка та мішана): Земле, мріє, Маріє, Насте, душе; -ю (пестливі назви): Галю, бабусю. Іменники ІІ відміни мають закінчення –у(ю): полковнику, Василю, батьку, діду, товаришу, -е: пане, Богдане, брате, Степане, сержанте. Іменники ІІІ відміни мають закінчення –е: радосте, любове, смерте.

Порушення морфологічної норми на рівні числівника • Неправильне поєднання числівників з іменниками: півтори року ( замість півтора) • Невідмінювання або неповне відмінювання складних і складених числівників, напр. : Сімсот сімдесяти восьми тонн металу не було оприбутковано на складі, починаючи з 1990 року. Помилка полягає в тому, що числівник сімсот слід також поставити у форму родового відмінка: семисот. Або: Більше сорок автомобілів були такі, що не пройшли техогляду. Правильно: Більше сорока. . . • Неправильне уживання збірних числівників, стильовий дисонанс: тридцять двоє діб. сімнадцятеро міністрів. семеро днів тощо. • Неправильне уживання числівників на позначення живих осіб: гордимося п'ятьма курсантами замість п'ятьома.

Правопис прислівників Окремо Разом • Прислівники, утворені поєднанням прийменників з повнозначними частинами мови: надвечір, вгорі • Прислівники, утворені складанням основ: повсякчас, босоніж • Прислівники, утворені за допомогою частинок аби-, ані -, де-, що-, як-: абикуди, деколи • Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменниками (без, по, в, до, з, на, під): без упину, в разі • Прислівникові сполучення, утворені поєднанням іменника, числівника, займнника у Н. в. з іменником, числівником, займенником в Ор. в. : кінець кінцем, одним одна • Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: рік у рік, день за днем Через дефіс • Прислівники, утворені повторенням того самого слова або споріднених слів: давно, зроду-віку • Прислівники, утворені поєднанням прийменникапрефікса по- і прикметника чи займенника з суфіксами –ому, -ему(-єму), -ки: по-родинному, по-українськи • Прислівники, утворені за допомого. Часток будь-, небудь -, казна-, хтозна-, бозна-, -но, то, -от, -таки: будь-коли, як-от, якось-то • Прислівники, в яких повторювані основи розділені прийменниками та частками: всього-на-всього, де-не-де • Прислівники, утворені прийменником-префіксом пота порядковим числівником: по-перше, по-четверте