“Оратори” Підготували учні 13 групи Оратори Стародавної Греції

“Оратори” Підготували учні 13 групи

Оратори Стародавної Греції та Риму

Риторика Риторика — це ж наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Школа софістів Прикладом може слугувати грецьке місто-держава Афіни в середині V ст. до н.е. Найвідомішою у Давній Греції була ораторська школа софістів. Софісти вважали, що мета оратора не подолати істину, а переконати, слабке зробити сильним.

Найдавнішим ритором-оратором був Георгій, що перший подав грекам риторику як науку. За деякими відомостями, елліни навіть відзначили заслуги Георгія-промовця золотою статуєю.

Сократ (бл. 470-399 рр. до н.е) Давньогрецький філософ, оратор. Сократ був надзвичайно колоритною фігурою. Він шукав істини в точних поняттях, ставлячи запитання і спростовуючи відповіді. Йому був властивий діалектичний метод “запитання-відповідь”, необхідний для встановлення об’єктивної істини, яка народжувалася в муках та стражданнях.

Сократ завжди оточений своїми друзями та слухачами, привертав до себе увагу допитливої молоді. І коли в 407 р. до н.е. Платон зустрів Сократа, для нього назавжди відійшли геть всі його заняття, крім основного – філософії.

399 р. до н.е. Сократа засудили до страти за критику традиційної релігії та “шкідливий” вплив на молодь. Філософ загинув, прийнявши отруту.

Платон ( 427 – 347 рр. до н.е.) Платон походив із знатної родини, у молоді роки був учнем Сократа. Близько 387 р. Платон заснував у гаю героя Академа свою школу, знамениту “Академію”. Він створив власну теорію красномовства, найціннішою ідеєю якої була ідея впливу промови на людську душу.

Всі його філософські твори написані у формі діалогів. Центральним образом мудреця є Сократ. Найвідомішим діалогом Платона є “Георгій” – про риторику та моральність; “Бенкет” і “Федр” – про кохання; “Протагор” – про можливість навчити доброчинності; “Федон” – про душу; “Держава” та “Закони” - про діяльні поліси; “Феєстат” - про пізнання; “Парменід” – про ідеї; “Софіст” – про буття та небуття; “Філеб” – про насолоду; “Тімей” – про світобудову.

Цікаво, що Платон вважав поезію шкідливою, бо вона звертається до “низької” частини людської душі, до її пристрастей – а це погано відбивається на моральному стані громадянина.

Арістотель (384-322 рр. до н.е.) Упродовж двадцяти років був учнем Платона, ретельно вивчаючи при цьому різноманітні науки. Пізніше - вихованцем самого Арістотеля три роки був майбутній видатний полководець Олександр Македонський.

Близько 335 р. Арістотель заснував у Афінах свою школу “Лікей”, у якій філософи працювали у співдружності з риторами. Арістотелю належать літературно-публіцистичні твори, переважно у формі діалогів. Один із найвідоміших - “Протрептик” – “спонукання” до занять філософією, написане у вигляді промови, зверненої до кіпрського царя.

Демосфен (384-322 рр. до н.е.) Найславетнішим оратором Стародавньої Греції був Демосфен. Сучасники зазначали, що “силу його слова можна порівняти хіба що з вихором чи блискавкою”. Збереглося понад 60 промов і листів Демосфена. Найбільшими є його політичні промови. Виголошені проти македонського царя Філіпа, який намагався позбавити Афіни самостійності.

Цицерон (106-42 рр. до н.е.) Цицерона вважають батьком риторики, бо на основі багатого досвіду йому вдалося створити власну теорію красномовства. Цицерон сказав, що риторика – це істинна наука, що є практично й корисною систематизацією ораторського досвіду.

Ідеальним оратором Цицерон вважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літературу, юриспруденцію, може володіти аудиторією, примушуючи людей сміятися або плакати. Найпершу промову виголосив у віці 25 років, останню – на 63 році. Усього виголосив понад 100 промов.

Оратори Київської Русі

митрополит Іларіон Митрополитові належить знамените “Слово о законе и благодати” та “Исповеданіе веры”, невелике повчання священикам. “Слово...” своїм мистецтвом рівнем не поступається перед найвидатнішими зразками візантійського урочистого церковного красномовства.

Кирило Туровський 1169 р. Кирило Туровський був обраний єпископом у рідному місті Турові й прославився ораторським та літературним мистецтвом. Проповідями були не тільки його “Слова”, а й притча “Сказання про чернечий стан”, які призначалися для проголошення в церкві.

“Слова” - традиційні: похвала святу , пояснення його релігійного сенсу, розповіді про події. На честь яких встановлено свято. Проповіді Кирила Туровського відзначалися яскравим, поетичним і своєрідним стилістичним ладом, в основі якого лежить риторична ампліфікація, натхненням, поетичною схвильованістю.

Києво-Могилянська академія Про розвиток риторики як науки у XVII – XVIII ст. в Україні свідчить такий факт: курс риторики викладався у Києво-Могилянській академії. Донині збереглися описи 183 підручників риторики, 127 з них складені саме в цьому навчальному закладі. Академія виховала багатьох славетних ораторів, але найпомітніші постаті серед них – Феофан Прокопович, Григорій Сковорода, Михайло Ломоносов.

Григорій Сковорода (1722-1794 рр.) Сковорода вмів знаходити за допомогою красномовства шлях до сердець як простих селян, так і “вчених мужів”. Він був добре знайомий з досягненнями античної риторики та науки красномовства пізніших часів, сам писав філософські трактати у формі діалогів на зразок античних.

Феофан Прокопович (1681-1736 рр.) У 1716 р. став головним помічником Петра І, насамперед у духовних справах. Відомий також як автор історичної драми «Владимир». На думку видатного оратора, риторика охоплює всі предмети, що знаходяться у сфері людських інтересів.

Михайло Ломоносов (1711-1765 рр.) Михайло Ломоносов написав перший підручник з риторики російською мовою. Цей підручник складався з “Ораторії” – настанов до складання промов у прозі, та “Поезії” – настанов до складання поетичних творів. Сам він володів мистецтвом упродовж всієї промови вести боротьбу за душу адресата.

Оратори ХХІ сторіччя

Маршал Маклуен (1911 – 1980 рр.) Канадський філософ, філолог, літературний критик, дослідник впливу медіа, як засобів комунікації на аудиторію. Здобув широку популярність завдяки дослідженню формуючого впливу електричних і електронних засобів комунікації на людину і суспільство, зокрема, концепції глобального села. Його ідеї мають важливе значення для розуміння розвитку сучасної цивілізації як глобального суспільства, яке «абсолютно забезпечує неузгодженість за всіма питаннями».

“Яка користь з янгольської мови, коли в ній нема доброї думки?” (Григорій Сковорода “Вдячний Еродій”)