ОРАТОРИ ДАВНИНИ Презентація учня 11 класу Олександра Шуриги

ОРАТОРИ ДАВНИНИ Презентація учня 11 класу Олександра Шуриги

Вступ Історія ораторського мистецтва береже чудові зразки і прийоми красномовства, багатющі революційні традиції усної політичної пропаганди й агітації. Кожна епоха характерна своїм стилем і методом у красномовстві, не говорячи вже про розходження їх політичних спрямованостей. Але протягом ряду епох в ораторському мистецтві, як і в інших сферах людської культури, формувалися деякі основні принципи, що мають визначену соціальну цінність і зараз.

Оратори давнини - Демосфен Найблискучішим ритором Стародавньої Греції, владарем дум був всесвітньо відомий Демосфен промови якого, відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю. Для Демосфена була характерна артистична манера триматися на трибуні, що також сприяло його успіхові як оратора. Сучасники так характеризували Демосфена: «Нашого ритора з його умінням все запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихорем або блискавицею» .

Оратори давнини - Цицерон Теоретиком ораторського мистецтва і великим ритором античного світу був Марк Тулій Цицерон. Він провів на форумі майже 40 років і був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, який дозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним. Чудовими властивостями цицеронівської промови були мелодійність і ритмічність. Прославився він своїми знаменитими патетичними виступами і висновками. Складовими успіху оратора Цицерон вважав освіту, природний дар і ораторські здібності.

Арістотель розглядав ораторське мистецтво у філософському плані, підкреслюючи його етичні й естетичні функції. Він вважається творцем теорії суперечки, дискусії. Арістотель розрізняв: діалектику — мистецтво сперечатися з метою встановлення істини; ерістику — мистецтво будь-що залишитися правим у суперечці; софістику — намагання добитися перемоги в суперечці шляхом навмисного використання недостовірних доказів.

Красномовство У свій час ще Платон казав, що “красномовство належить до тих мистецтв, які усе здійснюють і усього досягають словом. . . Адже воно зібрало й тримає у своїх руках, можна сказати, сили усіх мистецтв!” Красномовству властиво захоплювати серця й хвилювати їх усякими способами. Воно то вривається в думки, то закрадається в них, сіє нове переконання, визволяє вкорінене.

Красномовство — це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням, і щоб захоплені метою й підбурені самолюбством, вони захотіли глибше у неї проникнути.

Дякую за увагу.