Онде люди наша слава слава України Виконали

Онде, люди, наша слава, слава України Виконали : учні сьомих класів

Що означає слово “козак” Турецькою мовою слово “козак” означає бурлака, забіяка. У мовах тюркських народів це слово означає вільну озброєну людину, що несе прикордонну вартову службу. “Козак”-людина, яка живе за військового промисла, вільна людина Польський автор: Від найменування легендарного отамана, що з давніх часів успішно боровся з татарами Польський автор: Від слова “коза, коса”козаки були жвавими і витривалими, з довгими косами.

1489 р. -козаки супроводжували поляків в поході проти татар 1492 р. -татарський хан скаржився литовському князю, що українські козаки напали на турецький корабель Ухідники, міщани, селяни, бояри. Козаками могли стати вихідці з різних верств населення. Хоча в ряди козаків вливалися й поляки, білоруси, росіяни, молдавани, навіть татари. Проте більшість складали українці.

Козаки були більшою частиною росту середнього, плечисті, статні, міцні, сильні, на вид повнолиці, округлі і від літньої і степової спеки смагляві. З довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем або чуприною, у смушковій гострій шапці на голові, вічно з люлькою в зубах. “Запорожець”не знав ні “цоб” ні “цабе”, від того був здоровий, вільний від хвороб, помирав більше на війні, ніж вдома. Д. І. Яворницький “ Історія Запорізьких козаків”

Відомо вісім дніпровських січей. Хортицька 1557 Томаківська 70 -90 ХУІ ст. Базавлуцька Микитинська 1638 -1652 Чортомлинська Січ 16521709 Кам’янецька Олешківська 1709 Нова Січ (Підпіленська)17341775

Протягом XVI – XVIII ст. Запорозька Січ мала ознаки держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військовоадміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами. Територія козацької держави називалася Землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов`ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Лівобережжі) та верхів'ях Інгулу й Інгульця (На Правобережжі). Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій (Військовій) Раді, яка обирала козацьку військову старшину.

Запорізька Січ для козацького родудуховний центр степового вільного лицарства та колиска бойового братерства, надійно захищена столиця усього козацького Запоріжжя, де знаходилася резиденція козацької старшини.

Своєріднім оберегом запорізького козацтва стала Покрова Божої Матері. Священною для кожного козака була Покровська церква на Січі, від її порогу запорожці виступали в похід, до січового храму і поверталися.

Військову, громадську і духовну владу на Січі очолював кошовий отаман. Авторитет головного (його часто поважно іменували «батьком» ) серед козаків був дуже високий.

Клейноди – атрибути влади старшин, войовничі значки, штандарти, стяги високо цінувалися в козацькому середовищі.

Бунчук-мідна або золочена куля на дерев'яному держалі із прикріпленим до нього пучком кінського волосся. Булава-вид зброї, що являє собою металевий стрижень з кулею на кінці. Печатка-її відбитком скріплювали найважливіші документи

Запорозькі козаки віртуозно володіли усіма видами зброї, навіть часто використовували коси, сокири, ножі. Нерозлучною супутницею козаків була шабля.

Перед тим, як виступати в похід, козаки насипали курган землі за допомогою шапок. Чим вище курган, тим більша впевненість у перемозі.

Кінь для козака - вірний супутник, нерозлучний товариш, рідний брат. Запорізькі козаки були неперевершеними майстрами джиготівки. Під час ігрових змагань на конях вони демонстрували відвагу і спритність.

В умовах дикої природи, в постійній готовності до сутичок з ворогом запорожці жили за власними законами. Перш за все у січовиків цінувалася сила духу, хоробрість. Винуватців судила козацька спільнота. Сувора кара чекала на вбивць. Хто лишав життя свого побратима, того разом із вбитим клали в труну й закопували в землю.

І в поході, і на хуторі, і у себе в курені запорожець був сам собі і ловець, і швець, і майстер, і коваль, і чоботар.

Візок був і транспортом, і домівкою, і фортецею, і бойовим засобом.

«Січ – мати, ось де треба помирати» , - говорили запорізькі козаки.