Ольга Юліанівна Кобилянська 1863 -1942 27 листопада

Ольга Юліанівна Кобилянська (1863 -1942)

27 листопада 1863 р. народилася в багатодітній сім'ї в м. Гура-Гумора, Буковина, Австро– Угорщина (нині м. Гура. Гуморулуй, Румунія.

Батько, Юліан Якович належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської) не були нотаріально підтверджені, бо він вважав, що синові буде достатньо його розумної голови для заробітку. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.

Мати, Марія Вернер, походила з німецької родини. Її родичем був відомий німецький поетромантик Захарій Вернер. Будучи спольщеною німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла грекокатолицьку віру та виховувала усіх дітей у пошані та любові до українства.

Брат Ольги Степан був живописцем. Ще один брат Юліан прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови.

З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німуцьку мови, якими говорили в її родині.

У 1868 р. - Ю. Кобилянського переводять до Сучави, згодом родина Кобилянських переїздить до Кімполунга.

У 1872 р. – Ольга познайомилася з Ольгою, дочкою українського поета Миколи Устиновича.

У 1877 р. – закінчила чотирикласну німецьку школу в Кімполунзі, далі продовжувати навчання не судилося. Проте вона навчалася самостійно: багато читала, брала приватні уроки з української мови.

1881 р. – Кобилянська зустрілася з Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини.

Перед Ольгою Кобилянською становиться питання: якою мовою писати, та хто буде її читачем. Тоді, Софія Окуневська познайомила молоду авторку з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині.

Ольга Юліанівна стала членом “Товариства руських жінок на Буковині”, написала працю “Дещо про ідею жіночого руху”(1894), в якій захищала рівність прав на освіту жінок і чоловіків. Їй у фемінізмі імпонувала ідея рівності чоловіка і жінки у всіх сферах суспільного та культурного життя.

Питання емансипації (звільнення від залежності) жінки було у полі зору Ольги Юліанівни, стало однією з ідей її прозових творів. Вона писала, що жінці слід забезпечити право вибору роботи, особисту самостійність і психологічну незалежність.

У 1899 р. – вийшла друком перша збірка новел “Покора”, що для письменниці принесла славу і визнання. В цьому ж році на неї звернула увагу Леся Українка. Спочатку вони листувалися, а в 1901 р. – зустрілися. Кобилянська видала німецькою мовою збірку “Українські новели”.

Ольга Юліанівна мріяла побачити Україну. Така нагода їй випала де на з'їзді археологічного товариства в Києві вона познайомилася з діячами культури Миколою Лисенком, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Старицьким, Оленою Пчілкою. Відвідала могилу Тараса Шевченка, потім гостювала у родині Косачів.

У 1903 р. – тяжко захворіла матір, та й сама страждала від серцевої недуги. Долаючи всі негаразди вона продовжувала писати.

Перша імперіалістична війна не обминула і сім'ю Кобилянських: один брат письменниці потрапив до полону, другий – пропав безвісти. Перебуваючи в Чернівцях, Ольга Юліанівна зазнала страждань і поневірянь, холоду і голоду.

У 1918 р. – після розпаду Австро. Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. Влада жорстоко розправлялася з повсталими селянами і мешканцями м. Хатинь: вбивали дорослих, жінок і дітей. Хвора письменниця зазнала переслідувань, та змушена була жити в підвалі.

Новий етап у житті Ольги Кобилянської настав у 1940 р. Коли Буковина була возз'єднана з Україною. В перші дні визволення до Чернігова прибули українські письменники, які відвідали авторку, дарували їй свої книги, артисти читали уривки з її творів. У цьому ж році урочисто відзначили 55 річний ювілей літературної діяльності письменниці, її твори ввели в шкільну програму для вивчення.

21 березня 1942 р. – Ольга Юліанівна померла. Спочиває Ольга Юліанівна в родинному скеплі на Чернівецькому кладовищі. Її ім'я присвоєно Чернівецькому обласному музичнодраматичному театру, вулицям у Чернівцях, Вижниці, Хотині. У селі Димка відкрито музей письменниці.

Виконала студентка 211 групи : Шевченко Олена