Олександр Володимирович Запорожець 12 9 1905 Київ

Олександр Володимирович Запорожець (12. 9. 1905, Київ, — 7. 10. 1981, Москва), відомий радянський психолог, котрий працював у царині виявлення і дослідження закономірностей психічного розвитку дітей раннього і дошкільного віку.

Життя Народився у м. Києві в сім'ї інженера та вчительки. Дитячі та юнацькі роки його проминули в Україні. Хлопцеві поталанило стати учнем знаменитого режисера, засновника «Молодого театру» та «Березоля» Леся Курбаса. У 1925 р. він виїхав до Москви й вступив у 2 -й Московський державний університет. Ще у студентські роки О. Запорожець розпочав роботу лаборантом кафедри психології Академії комуністичного виховання ім. Н. К. Крупської.

Брав активну участь в роботі групи молодих дослідників-психологів, керівником якої був Лев Семенович Виготський. В Академії комвиху по отриманні диплома (1930) О. В. Запорожець працював асистентом кафедри психології. Спершу Олександр Володимирович працює старшим асистентом, а згодом і завідувачем лабораторії психології розвитку. Вивчає закономірності психічного розвитку дітей раннього і дошкільного віку.

Разом з Леонтьєвим формулює гіпотезу щодо походження психіки та виникнення чутливості. У 1941 р. О. В. Запорожець зарахований доцентом Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Однак діяльність його проходила не в аудиторіях, а в шпиталях. Психолого-фізіологічні підвалини змісту й методів функціонально-рухової терапії О. Запорожець у співавторстві з О. Леонтьєвим виклав у монографії «Восстановление движений» (1945).

З 1944 р. очолює колектив лабораторії психології дошкільного віку Інституту загальної й педагогічної психології АПН СРСР. У 1958 р. О. В. Запорожця обирають членомкореспондентом АПН РРФСР, а з 1960 -го призначають директором Науково-дослідного інституту дошкільного виховання. З 1960 -х років він був визнаним керівником усієї науково-практичної роботи в галузі дошкільного дитинства.

Наукова спадщина Він доводить: дитина дошкільного віку спроможна розумно і послідовно розмірковувати, робити висновки. Стверджує, що мова, хоч і відіграє надзвичайно важливу роль у розумовому розвитку дитини, між тим не є провідною причиною розвитку. Розвиток кожної дитини йде своїм особливим шляхом, в якому загальні закономірності виявляються в індивідуальній формі.

Стверджував, що емоції складаються в ході практичної діяльності, взаємин дитини з людьми, які її оточують. Підкреслив, що дитина відчуває те чи інше переживання після того, як вона здійснила певний вчинок, позитивно чи негативно оцінений дорослими чи іншими дітьми. Вчений підкреслював, що емоції, викликані діями казкових персонажів, виникають на основі активної «співдії» , співпереживання, коли дитина стає ніби учасником хвилюючих її подій.

Вважав, що в умовах гри значно зростає можливість засвоєння необхідних навичок, спостерігається вищий, ніж за інших умов, рівень сприйняття, мислення, запам'ятовування. Під її впливом відбувається розвиток загальної здібності до уяви та образного мислення. Гра є вагомим засобом розвитку найважливіших психічних властивостей і здібностей дитини. Різко заперечував спроби штучної акселерації — прискорення розвитку дошкільників, намагання виховувати в них психічні якості, характерні для пізніших етапів розвитку, зокрема для шкільного дитинства.

Публікації та нагороди У 1953 р. виданий підручник психології для дошкільних педагогічних училищ, що вийшов тричі й відзначений премією ім. К. Д. Ушинського. Його наукові праці видані майже усіма європейськими, а також китайською та японською мовами. Був науковим редактором книг: «Воспитание и обучение в дестском саду» (1976), «Дошкольник» (1979), «Основы дошкольной педагогики» (1980)та ін. Плідна праця О. В. Запорожця відзначена кількома орденами й багатьма медалями, у тому числі вищими нагородами для працівників педагогічного фронту — медалями К. Д. Ушинського і Н. К. Крупської.

Підготувала: Студентка ПП-11 Пляцушок Наталія Перевірила: Сняданко І. І.