Олександр Васильович Грех
…Великий голод довів людей до жахливого відчаю, вони, аби вижити, відшукували бруньки, їли листя з дерев, траву і усіляку зеленину, гнилу картоплю. Люди помирали в хатах, на подвір’ях, на вулицях і полях, сидячи і лежачи…
Голодній людині потрібно було в буквальному сенсі зовсім нічого, людина втрачала мораль та власну гідність. Єдине бажання― наїстися!!!
… Багато пережито, чимало побачено і випробувано на своїй шкурі…Фізичні рани поступово заживали, моральні ж не гоїлися…
…Я навіть не встиг розкрити рота, як мені винесли вирок: 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав за зраду Батьківщині… А це – ГУЛАГ і його філії – РИБЛАГ – будівництво Рибінського водоймища. Ось таке комуністичне правосуддя вершили наді мною смершівці. І тут немає нічого дивного, адже комунізм та фашизм ― це два брати-близнюки…
…Це було повстання ― боротьба не тільки за свої, а хоча б елементарні людські права, за своє життя…
Моя відповідь була однозначною: перегляд моєї справи, скасування несправедливого вироку та негайне звільнення.
Мою “промову” раптом зупинив молодий лейтенант і на диво добрим людським голосом промовив: “Ось ваша довідка про звільнення…Ви вільні. ”
Студент Львівського торгово економічного інституту
Олександр Васильович з родиною
Життєву дорогу має кожна людина. В кожного вона своя і треба вміти вибрати ту, яка тобі по душі, яка з тобою спить та дрімає, яка бадьорить тебе. Вмійте пізнавати життя, пізнавайте його не по фільмах, а тільки по дійсності. Спостерігайте. Будьте відважними. І найголовніше: любіть своє життя…