Олександр Олесь Олександр Олесь При народженні

Олександр Олесь

Олександр Олесь При народженні : Олександр Іванович Кандиба. Псевдонім: Олександр Олесь. Дата народження: 23 листопада (5 грудня) 1878. Місце народження: Крига, Російська імперія. Дата смерті: 22 липня 1944 (65 років). Місце смерті: Прага, Чехословаччина. Національність: українець. Мова творів: українська. Рід діяльності: поет, драматург. Роки активності: 1906– 1944.

Село Білопілля

Село Білопілля Білопі лля — село в Україні, Вінницькій області, Козятинському районі. Населення становить 702 осіб. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Білопільської волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 932 особи, налічувалось 141 дворове господарство, існували католицький костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 4 постоялих двори, постоялий будинок, 20 лавок, водяний і вітряний млин, відбувалось 7 ярмарків на рік[2]. За версту — пивоварний завод.

Батьки Олександра Олеся Батько- Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати-Олександра Василівна, Мати залишилась сама з трьома дітьми. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря» .

Дитинство майбутнього письменика Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщинів чумацькоселянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Тут, серед краси природи, працьовитих і співучих жителів краю, минало його дитинство, тут він навчався спершу в початковій школі, потім у двокласному училищі. Проте найкращим спогадами юнацьких літ було перебування Олександра в селі Верхосулля. Саме сюди привозили його щоліта, аж поки хлопчикові не виповнилося тринадцять років, разом із сестрами Галею та Марусею до дідуся Василя, котрий прищепив малому Сашкові почуття людяності, щирості, справедливості. Дідусь знав чимало казок, легенд, пісень, оповідей про козацькі часи і залюбки ділився цими скарбами з онуками. В одинадцять років Олександр втратив батька (той трагічно загинув). Виховувати дітей продовжувала мати — Олександра Василівна, яка навчила сина ще в чотирирічному віці читати, розповіла йому про Тараса Шевченка. .

Навчання Олександра Олеся Закінчив початкову школу й двокласне училище у м. Білопілля, а у віці 15 років (1893 р. ) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів "Комета" та "Первоцвіт", в яких з'являються його перші вірші. Фахові дисципліни його цікавили менше, зате наполегливо працював хлопчина над вивченням мов. Музика слова настільки заполонила юнака, що бажання писати вірші дедалі міцнішало. І сімнадцятирічний Олександр виносить на суд друзів написані українською та російською мовами свої перші поетичні спроби, які вміщує в рукописному журналі «Комета» . Його ранні вірші, щирі й безпосередні, нагадують за своєю стилістикою думи та балади, часто трапляються й наслідування шевченківської тематики, ритміки. Прагнення людини до волі, світла пронизує один з найхарактерніших для того періоду творів поета — «До сокола» (1896).

Творчість Олександра Олеся Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907– 1918) та в еміграції (1919– 1944). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіантами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від «Драматичних етюдів» послідовно використовує позначення «Кн. » плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки. У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся За 1907– 1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась» (1907). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 р. виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань. книжка «Драматичні етюди» (Кн. IV, 1914). 1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!. . » (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком «Поезії. Кн. ІІ» ). 1911 -го — третя збірка «Книжка третя» .

Вірші письменника Вірші Аскольд і Дір Бій над Каялою Княгиня Ольга Микита Кожум’яка Наші предки — слов’яни Похід на хозар Похід на Царгород Початки Києва Україна в старовину Чари ночі Ярослав Мудрий

Твори письменника 1918 рік А ти, Марку, грай… Айстри «Ах, скільки струн в душі дзвенить!. . » Безсмертники «Болить душа моя, болить…» «Брати-вигнанці, пригадаймо…» «В болотах жаби рай знайшли…» «В дитинстві ще» «Вас стільки сонця золотого…» «В вигнанні дні течуть, як сльози…» … давно, давно колись…"

Книги письменника