ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ” ТЕМА ЛЕКЦІЇ ХІРУРГІЧНА

ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ” ТЕМА ЛЕКЦІЇ ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ

Актуальність теми Хірургічна інфекція дуже часто зустрічається у нашому житті. Акушерка повинна знати її та вміти надавати невідкладну допомогу, вміти лікувати тематичних хворих та проводити профілактику гнійно-хірургічний захворювань.

Загальні питання ЕТІОЛОГІЯ Гнійно-запальні захворювання викликаються різними видами збудників: • грампозитивними і грамнегативними, аеробними і анаеробними, • спороутворюючих і неспороутворюючих, • іншими видами мікроорганізмів, а також патогенними грибами.

Класифікація хірургічної інфекції За походженням : нозокомінальна (внутрішньолікарняна), позалікарняна. За характером збудника : неспецифічна — аеробна (стафілококова, стрептококова, колібацилярна, синьогнійна), анаеробна (клостридіальна, неклостридіальна), грибкова, специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін. ), неспецифічна інфекція За джерелом інфікування : екзогенна; ендогенна За клінічним перебігом : гостра, хронічна, латентна, атипова За клінічними проявами : гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна (правець, актиномікоз, сибірська виразка та ін. ). За поширенням : місцева, прогресуюча (інвазивна), генералізована (сепсис). За локалізацією : ушкодження шкіри, підшкірної клітковини; ушкодження кісток і суглобів; ушкодження органів грудної клітки, черевної порожнини та ін.

Місцева та загальна реакція на інфекцію Місцевими клінічними ознаками прогресуючого гнійного запалення служать почервоніння у вигляді смуг на шкірі (лімфангіт), щільні шнуроподібні хворобливі ущільнення по ходу поверхневих вен (тромбофлебіт), поява щільних болючих ущільнень в місці розташування регіонарних лімфатичних вузлів (лімфаденіт). Клінічними ознаками загальної реакції організму на запалення є підвищення температури тіла, озноб, збудження або, навпаки, млявість хворого, у вкрай важких випадках потьмарення свідомості, а іноді і втрата його, головний біль, загальне нездужання, розбитість, почастішання пульсу, виражені зміни складу крові , ознаки порушення функції печінки, нирок, зниження артеріального тиску, застій в малому колі кровообігу.

Самостійний розтин Стан після розтину гемангіоми Стан після видалення Період заживлення ділянки остеонекрозу

Geyrwsz Пункція м’яких тканин Розкриття і дренування абсцесу: а- Г – етапи проведення

ДІАГНОСТИКА, ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ Основними елементами місцевого лікування є: • у фазі інфільтрації призначають антибіотики, новокаїнові блокади, волого відсмоктуваючі пов’язки та фізіотерапевтичні процедури; • у фазі деструкції своєчасне розкриття гнійника, при невеликих гнійниках підшкірно жирової клітковини, молочної залози здійснюють їх висікання у межах здорових тканин; • адекватне дренування гнійника: пасивне, активне, проточно-аспіраційне ; • надання функціонально вигідного положення ураженій кінцівці чи ділянці організму та її лікувальна іммобілізація; • лікування гнійної рани залежно від фази раневого процесу.

Перев’язка гнійної рани (алгоритм виконання) При проведенні перев’язки гнійної рани в стадії гідратації 1. Зняти пінцетом колишню пов’язку і опустити в таз з 5%-ним розчином хлораміну. 2. Оглянути рану, оцінити відокремлюване. 3. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекису водню у напрямку до рани. 4. Осушити шкіру. 5. Обробити шкіру навколо рани спиртом або йодонатом по напрямку до рани. 6. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню і фурациліну з допомогою кульки або по трубчастому дренажу шприцом. 7. Просушити рану серветкою. 8. Рясно змочити серветку або турунду гіпертонічним розчином і пухко ввести в рану. 9. На рану накласти стерильну серветку, зверху – шар гігроскопічної вати. 10. Накласти на рану клеолову пов’язку (забинтувати). По мірі промокання повязки змінити її.

При проведенні перев’язки гнійної рани в стадії дегідратації 1. Зняти пінцетом колишню повязку і опустити її в таз з 5%-ним розчином хлораміну. 2. Шкіру навколо рани обробити 3%-ним розчином перекисі водню, осушити шкіру, потім протерти її спиртом у напрямку до рани. 3. Промити рану 3%-ним розчином перекису водню з фурациліном. 4. Осушити рану. 5. На серветку шпателем нанести мазь за призначенням лікаря. 6. Серветку з маззю накласти на рану. 7. Зафіксувати перев’язувальний матеріал за правилами десмургії. 8. Зробити перев’язку через три доби.

Види дренування Пасивне дренування

Активне дренування

Загальне лікування Основні елементи загального лікування : 1. зупинка розвитку, поширення інфекції та її ліквідація; 2. зниження й ліквідація інтоксикації організму; 3. активація захисних та імунних сил організму; 4. корекція порушень функцій органів і систем; 5. пришвидшення процесу загоєння гнійної рани.

Місцеві гнійні захворювання шкіри, підшкірної жирової клітковини, судин, кісток та суглобів Гнійні захворювання шкіри: фолікуліт — запалення волосяного мішечка. фурункул — гнійне запалення сальної залози і волосяного мішечка; фурункульоз — декілька фурункулів; карбункул — гостре гнійно-некротичне запалення кількох волосяних мішечків і сальних залоз з розвитком значного інфільтрату та некрозу шкіри гідроаденіт — гнійне запалення потових залоз флегмона — розлите гнійне запалення п/жк літковини; абсцес (гнояк) — обмежене скупчення гною в тканинах чи органах бешиха — гостре запалення шкіри, рідше слизових оболонок, викликане стрептококом.

Фурункул верхньої губи Карбункул шиї Флегмона долонної Гідраденіт лівої Бешиха правої поверхні правої пахової ділянки стопи ділянки

Запалення судин : лімфангіт — гостре запалення лімфатичних судин; лімфаденіт — гостре запалення лімфатичних вузлів, вторинне захворбвання; артереіт — запалення артерій; флебіт — запалення вен; тромбофлебіт — запалення стінок вен, що супроводжується утворенням тромбів; перифлебіт — запалення клітковини, що оточує вени Гнійні захворювання кісток і суглобів: бурсит — запалення слизової сумки суглобу, періостит — запалення окістя, артрит — гостре запалення суглоба остеомієліт — гнійне запалення кісток

Післятравматичний Остеомієліт ІІІ пальця остеомієліт кісток лівої кисті правої ступені (після панарицію)

ЗАГАЛЬНА ГЕНЕРАЛІЗОВАНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ Сепсис (sepsis — гниття) — загальне інфекційне захворювання, що спричиняється різними мікроорганізмами та їх токсинами у зв’язку з прогресуванням та поширенням місцевого інфекційного процесу. Септичний шок — складний патофізіологічний процес, що виникає в результаті дії екстремального фактору, пов’язаного з проривом у кровотік збудників або їх токсинів, що викликає поряд з пошкодженням тканин і органів надмірне неадекватне напруга неспецифічних механізмів адаптації і супроводжується гіпоксією, гіпоперфузією тканин, глибокими розладами обміну. Токсико-інфекційна лихоманка — невідкладний стан, що виникає внаслідок бактеріємії (лихоманка Еболи)

ГОСТРА АНЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ Газова гангрена — збудниками її є Cl. perfringens, Cl. oedematiens, Cl. hystoliticus та Vibrion septicum. Форми газової гангрени : • набрякова (з явищами сильного набряку тканин та інтоксикації); • емфізематозна (утворюється газ у тканинах); • некротична (переважає некроз тканин); флегмонозна (перебігає за типом флегмони, розплавляючи м’які тканини) і змішана форма (характеризується сильним набряком і газоутворенням, гнільна гангрена).

Газова гангрена правого стегна

Правець — правець (tetanus) — специфічне інфекційне захворювання, що спричиняється вірулентною анаеробною паличкою (Cl. tetani), проявляється тяжкими ураженнями нервової системи та інтоксикацією організму. Клінічні форми : вісхідна та низхідна У продромальний період захворювання виникає: кволість, безсоння, головний біль, болючі відчуття в потилиці, попереку та інш. У період розполу правця , як правило, з’являється один із класичних симптомів правцевої тріади: тризм (судоми жувальних м’язів); дисфагія (порушення ковтання); ригідність потиличних м’язів, сардомічна посмішка (судоми мімічних м’язів)

Опістотонус при правцеві

Профілактика правця Згідно з існуючим наказом МОЗ України № 198 від 05. 08. 99 р , профілактику правця необхідно проводити в таких випадках: 1) при будь-якій травмі з порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок; 2) при опіках і відмороженнях ІІ, ІІІ та IV ступенів; 3) породіллям при родах вдома без медичної допомоги; 4) при позалікарнянних абортах; 5) при операціях на шлунково-кишковому тракті; 6) при укусах тварин; 7) при гангрені або некрозі тканин, абсцесах будь-якого походження. Існує планова та екстрена імунізаця проти правця. Для екстреної активної імунізації проти правця застосовують : • адсорбований правцевий анатоксин (АП-а); • адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), його ж зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а); • протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють з крові імунізованих людей (одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць, МО); • протиправцеву сироватку (ППС), яку отримують із крові гіперімунізованих коней (одна профілактична доза ППС становить 3000 МО).

Благодарим за внимание !