Огляд Традиції і новаторські зрушення в літературі ІІ

Огляд. Традиції і новаторські зрушення в літературі ІІ половини ХІХ ст.

1. Ø Ø 2. 3. 4. Ø Ø Ø 4. 5. План. Естетичні та художні пошуки течії, напрями в європейській літературі ХІХ ст. : нові грані романтично-поетичного світу в творчості «пізніх» романтиків”. принципи «чистого мистецтва» у поезії – групи «Парнас» , поезії А. Фета. Поняття про декаданс. Поетична група «Парнас» - помітне явище у французькій і всесвітній поезії. Художні досягнення «парнасців» : відхід від суб єктивних емоцій романтичної поезії, звернення до внутрішнього світу. Поетична досконалість їхніх віршів. Символізм як літературний напрям ост. третини ХІХ –поч. ХХ ст. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство символістів: настрій розчарування – філософія декадансу; поняття про символ. колір, світло й звук символістської поезії. Суг. Естія (навіювання) як важливий художній засіб символістської поезії. Відмова від інформаційно-розповідної функції поетичної мови. Вплив французьких символістів на подальший розвиток світової поезії.

Бог помер, залишилась одна людина! Ф. Ніцше ТЕ, ПРО ЩО МИ ГОВОРИМО, НІЩО ПОРІВНЯНО З ТИМ, ЩО МИ ВІДЧУВАЄМО. . .

Тривогою й невпевненістю в майбутньому відзначалися настрої людей на межі ХІХ і ХХ століть.

Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Помер Бог» , і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри.

Почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності

Починаючи з ІІ половини ХІХ століття й особливо в останній третині ХІХ століття Франція стала визнаним культурним центром Європи

Провідними шляхами розвитку літератури ІІ пол. ХІХ ст. були модерністьскі зрушення, які поєднувались із традиційними ознаками романтизму.

Які традиційні романтичні риси нам відомі? 1. Переважання суб єктивного начала: акцент не на зображенні, а на вираженні почутів, мрій, настроїв героїв. 2. Заглиблення у внутрішній світ людини. 3. Людина – найвища цінність, їй властива “внутрішня бескінечність”. 4. Людина і світ сповнені нерозгаданих таємниць (містика, …) 5. Наявність двох світів – реального і ідеального (уявного). 6. Неприйняття буденного і водночас одухотворення дійсності через внутрішнє “Я”. 7. Возвеличення творчої уяви і свободи митця. 8. Поклоніння ПРИРОДІ , що є уособленням гармонії і цілісності буття. 9. Інтерес до минулого, народної творчості, міфів. 10. Незвичайність головного героя, який заглиблений у свій внутрішній світ, схильний до самооцінки, змальовується у незвичайних обставинах. 11. Утвердження високих ідеалів – свободи, кохання, гармонії зі світом). 12. Дух романтичних творів – піднесений або критичний (чи то оспівували чи то викривали вади суспільства). 13. Мова романтичних творів – барвиста, яскрава, що відповідає сильним пристрастям, характерам, пристрастям

Що означає «модерністські» ? «сучасний, найновіший» . нереалістичне (“анти”) зображення дійсності протест проти застарілих ідей та форм. пошук нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, прагнення докорінного оновлення літератури (форма "потоку свідомості", далеких асоціацій, теорії багатоголосся тощо). відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриття ірреального та непізнаного.

Риси модернізму q Особлива увага до внутрішньоог світу особистості q Проголошення самоцінності людини та мистецтва q Надання переваги творчій інтуїції q Розумінні літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтимніші глибини існування людини і одухотворити світ q Пошук нових засобів у мистецтві (метамова, симоволіка, міфотворчість тощо) q Прагнення відкпити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси й мистецтва.

Модернізм має багато течій: Імпресіонізм Символізм Акмеїзм Імажизм

Цей період пов’язаний із появою декадентства, викликаного нестабільністю й хаосом життя, втратою ідеалів і колишніх цінностей.

Основні мотиви творчості декадентів — сум, відчай, розчарування, песимізм.

Декаданс (у пер. з французької — «занепад» ) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося у світобаченні, у літературі та мистецтві.

Декаданс В центрі людина – яка відчуває свою відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів, віри в майбутнє. Вона не сприймає дійсність і заглиблюється у себе. Провідні теми декаданса: 1. утвердження ролі мистецтва, його переваги над реальністю. 2. Оспівування хворобливості і згасання життя. Тяжіння до фантастики, містики, ірраціональності. Настрій розчарування.

Філософія декадансу цивілізація вичерпала себе і вступила в епоху спаду та згасання.

1870 -і роки ХІХ ст. – поч. ХХ період злету поезії “пізні” романтики Шарль Бодлер, Уолт Уїтмен, Федір Тютчев поетичне угрупування “Парнас” Ш. Леконт де Ліль Теофіль Готьє Жозе де Ередіа Сюллі-Прюдом

Шарль Бодлер Уолт Уїтмен Федір Тютчев “Пізні” романтики

“Пізні” романтики не лише увінчали своєю творчістю розвиток романтичної традиції, але й передбачили настання нової модерністської епохи. Ш. Бодлера вважають першим поетом-символістом, а У. Уїтмена універсальною особистістю, його погляди пов язували із трансцеденталізмом. Ф. Тютчев писав про трагізм, самотність людини на тлі буття Всесвіту і природи. Критикували мову за її нездатність виражати найважливіше і найпотаємніше (верлібр Уїтмена; іншіза творення «музичності» )

Ф. Тютчев *Silentium Молчи, скрывайся и таи И чувства и мечты свои — Пускай в душевной глубине Встают и заходят оне 5 Безмолвно, как звезды в ночи, — Любуйся ими — и молчи. Как сердцу высказать себя? Другому как понять тебя? Поймет ли он, чем ты живешь? 10 Мысль изреченная есть ложь. Взрывая, возмутишь ключи, — Питайся ими — и молчи. Лишь жить в себе самом умей — Есть целый мир в душе твоей 15 Таинственно-волшебных дум; Их оглушит наружный шум, Дневные разгонят лучи, — Внимай их пенью — и молчи!

Літературне угрупування це - група поетів (письменників), об'єднаних на основі спільності поглядів, діяльності, творчих інтересів щодо шляхів розвитку літератури і поезії зокрема.

Ш. Леконт де Ліль Теофіль Готьє Сюлли-Прюдом Поетичне угрупування “Парнас”

Високе служіння Мистецтву, Красі, яке протиставляється вульгарності світу. 2. Наполеглива робота над вдосконаленням форми віршів. Бездоганність форми (уяву треба контролювати розумом і дотримуватись суворих правил віршування). Поезія мала нагадувати скульптуру або живопис. 3. Ідея “чистого мистецтва” 1. Відстороненість і об`єктивність митця в описах краєвидів, тварин, давнини. Головне – не поет, а образи, їх видовищність. 4. Жанр – сонет. Прекрасним є лише те, що нікому і нічому не служить, А все корисне – потворне. Т. Готьє

Парнас – символ “високого мистецтва” - в давньогрецькій міфології гора в Греції, на якій Аполон, бог музики, сонця і поезії, разом із Музами жив творив.

Шёпот, робкое дыханье…(А. Фет)

Основні модерністські течії ♦ символізм ♦ імпресіонізм ♦ експресіонізм ♦екзистенціалізм ♦неоромантизм ♦неокласицизм

Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда, К. Г. Юнга та ін.

В. Перов Тройка”

К. Моне “Схід сонця. Враження”

В. Перов «Тройка» К. Моне «Схід сонця. Враження» Порівняйте дві картини. Чим вони різняться?

Імпресіонізм - від фр. «враження» ) – течія раннього модернізму, яка відзначається витонченим відтворенням особистісних вражень та спостережень, мінливих чуттєвих станів, почуттів і переживань.

Фрагментарність описів (мить внутрішнього буття) Гра кольорів та відтінків, світла й тіні Миттєві стани душі, відчуття, враження Вишукана мелодика твору Ознаки Імпресіоніз му Злиття звуків і кольорів, слів і звуків, слів і барв

Символізм як літературний напрям останньої третини ХІХ — початку ХХ століття

Головний принцип символізму Мистецтво повинно творити новий, піднесений світ, який не можна пізнати, а лише відчути.

Символізм — напрям у європейській літературі ост. трет. ХІХ-поч. ХХ ст. , у якому замість художнього образу використовується художній символ.

Завдання поета-символіста - не розповісти про той «ідеальний світ» , натякнути про це допомогою символів. а за

Поет–символіст має стати пророком, ясновидцем, медіумом між ідеальним і реальним світами.

Засади символізму яскраво відображені в поезії С. Малларме «Лебідь»

С. Малларме Лебедь Могучий, девственный, в красе извивных линий, Безумием крыла ужель не разорвёт Он озеро мечты, где скрыл узорный иней Полётов скованных прозрачно-синий лёд? И Лебедь прежних дней, в порыве гордой муки Он знает, что ему не взвиться, не запеть: Не создал в песне он страны, чтоб улететь, Когда придёт зима в сиянье белой скуки. Он шеей отряхнёт смертельное бессилье, Которым вольного теперь неволит даль, Но не позор земли, что приморозил крылья. Он скован белизной земного одеянья, И стынет в гордых снах ненужного изгнанья, Окутанный в надменную печаль.

Основні принципи символізму: Віра в життєвотворчі можливості мрії. “Принцип відповідностей” - всі предмети та явища, відчуття і почуття невидимо пов`язані в одну невиразну, містичну цілісність. Відкриття митцем смислової бескінечності символу Основи музичності Функція слова - не розповідати , а навіювати настрій, відчуття (суг. Естія)

Філософія символізму Існують 2 світи - світ видимий і світ “ідей, таїн, сутностей”, вищий світ. 2. Цей світ Краси, Ідеалу, Істини не можна осягнути розумом, лише - на рівні підсвідомості за допомогою інтуїції, натяку, символу. 3. Функція мови не інформаційнорозповідна, а описова. 4. Музичність слова – головне. 1.

Символ (від. грец. “знак”, “прикмета”) – предметний або словесний знак, який виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість і тому - безліч тлумачень.

П`єр Луї: “…Ніколи не слід пояснювати символи і намагатися осягнути їх. Майте довіру до них. О, не варто сумніватися! “ /Отже, Таємниця полягає не в невідомому, яке ми прагнемо розгадати , а в самій нерішучості шукань…/

Суг. Естія (лат. «натяк» , «навіювання» ) - художній засіб символістської поезії, який характеризується впливом на читача навіюванням йому певного настрою.

Суг. Естія. Французькі символісти за допомогою звукопису, натяку, символу, асоціації, викликаних різними органами чуття, навіювали певні настрої. Близькість до музики – “найперше - музика у слові” (Верлен)

Шарль Бодлер – теоретик символізму (Франція)

Шарль Бодлер «Відповідності» Природа - храм живий, де зронюють колони Бентежні стогони і неясні слова. Там символів ліси густі, немов трава, Крізь них людина йде і в них людина тоне. Всі барви й кольори, всі аромати й тони Зливаються в мог. Уть єдиного єства. Їх зрівноважують співмірність і права, Взаємного зв'язку невидимі закони. Є свіжі запахи, немов дітей тіла, Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі, Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола, Як ладан і бензой, як амбра й мушмула, Що опановують усі безмежні речі; В них - захват розуму, в них відчуттям - хвала.

Шарль Бодлер «Відповідності» У цьому вірші змальовано природу як «живий храм» , у якому все говорить, перегукується між собою, розмовляє мовою символіввідповідностей. Внаслідок цього звичний усталений світ повільно й непомітно починає перетворюватися, набувати рухливості: звуки та запахи забарвлюються, натомість кольори набувають музичного звучання, а всі вони разом втягуються в єдине коло взаємоперетворень. Тобто звук, запах, форма, колір створюють єдність, і між ними існує відповідність. А душа поета, споріднена з «душею речей» , чує й розуміє їх голос. Для Бодлера роль поета — це роль привілейованого посередника між природою і людьми. Саме поет перекладає незрозуміле для більшості смертних звучання природи на ясну, відшліфовану мову мистецтва. І тому його завдання — не привертати увагу оригінальністю власного «я» , а уважно вслухатися в голос світотворення, що «підкаже» потрібні образи. Взагалі предметом зображення в поезії Бодлера найчастіше є переживання самого поета, його зболена, роз’ятрена самотністю душа. Він розмірковує над сенсом життя, над взаємозв'язками людини і природи, людини і Всесвіту, над призначенням митця

Теорія «відповідностей» - будується на вірі в наявність прихованої від пересічного людського розуму системи “відповідностей” між душевними станами людини і “знаками” їх виявлення у реальному світі.

Відмова від інф. розповідної функції Інтуїція Музичність Кольористика Символізм Теорія відповідн остей Сугестія Символ Натяк

Найвидатніші представники символізму (Франція) А. Рембо П. Верлен С. Малларме

Найвидатніші представники символізму (Бельгія) М. Метерлінк Е. Верхарн

Найвидатніші представники символізму (Росія) В. Брюсов О. Блок А. Бєлий

Найвидатніші представники символізму (Україна) О. Олесь М. Вороний П. Тичина