Одеська область Виконала : студентка КЕФ 1 курсу, 1 групи Примачик Альона
Одеська область розміщена на крайньому південному заході України. Вона межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, а також на суші та на морі з Республікою Молдовою, Румунією, Болгарією, Туреччиною. Область займає територію північнозахідного Причорномор'я від гирла річки Дунай до Тілігульського лиману (морське узбережжя в межах області простягається на 300 км), а від моря на північ - на 200 -250 км. Загальна площа території області складає 33, 3 тис. кв. км (5, 5% території України)
Одеська область була утворена постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету XII скликання від 9 лютого 1932 року у складі 4 міст обласного підпорядкування (Одеси, Кіровограда, Миколаєва, Херсона) та 46 районів. Карта Одеської області на 1937 рік
Нинішня Одеська область складається з обласного центру–м. Одеси, 26 адміністративних районів та 6 міст обласного значення, 12 - районного, 33 селища міського типу та 1143 сільських населених пункти.
Станом на 1 листопада 2012 року населення Одеської області становило 2 млн. 391 тис. 504 особи, що становить 5, 25% населення України. З початку року, шляхом природного приросту, чисельність населення скоротилась на 2558 осіб. Протягом 2011 року на території області народилося 29 225 немовлят, померло 33 688 осіб. Природне скорочення населення становило 4 463 особи, що на 40% менше, ніж за аналогічний період попереднього року (- 7 454 особи). Міграційний приріст склав 4090 осіб (+1, 7 на 1000), що на 20% менше, ніж у минулому році (+ 5 102). Найбільше зростання населення спостерігалось у містах Южне (+ 5, 13%), Іллічівськ (+ 0, 66%) та Теплодар (+ 0, 53%), Овдіопольському (+ 2, 01%) та Роздільнянському (+ 0, 60%) районах.
Історія формування населення регіону Заселення території регіону відбувалось ще у первісні часи. У VI—II століттях до н. е. територію Одещини населяли іраномовні племена скіфів-хліборобів, які мігрували сюди із сходу. Свої поселення на узбережжі засновували грецькі колоністи, які прибували сюди у VI столітті. Вони заснували такі відомі міста як Тира, Ніконій. Згодом, у I—III століттях, територію північно-західного Причорномор'я завоювали римляни, на зміну яким прийшли готи, а в кінці IV століття зі сходу прийшли гуни. У VIII столітті в межиріччі Дністра і Дунаю осіли албано-болгарські племена. Селилися тут і словянські племена антів, які розселились від Кодими, Балти і Саврані — до Арциза, Рені і Кілії. Полянський князь Кий після повернення із Константинополя, де він провадив переговори з імператором Юстиніаном І, зупинився зі своїми дружинниками на Дунаї:
Посадники-управителі, за наказом Київського князя Володимира Мономаха, були «посаджені по дунайських містах» вже у ХІІ столітті. За правління Ярослава Осмомисла сюди сягали кордони Галицького князівства. Навала монголів у XIII столітті перетворила Причорномор'я у безлюдний степ, який носив назву Дике Поле. Довгий час цими територіями кочували Єдисанська і Буджацька орди ногайців, поки у 1774 році, за умовами Кайнарджійського мирного договору, землі, визволені від турків та ординців російською армією, було включено до складу Російської імперії. Вже у 1812 році до складу Російської імперії увійшли ще й Буджацькі степи Задністров'я. Нові території були швидко заселені росіянами, українцями, молдаванами, греками та іншими народами, а на узбережжі, на місці старих турецьких фортець, були засновані нові міста. Міграція сюди стимулювалась звільненням від військової повинності, сплати податків на деякий час тощо. Після селянської реформи 1861 року та ряду інших реформ (судової, військової і міської), розпочався стрімкий розвиток капіталістичних відносин, ріст портових міст і кількості населення загалом. Важливу роль відіграло прокладення залізниць, зокрема, однієї з перших в Україні Одеса — Балта (1865 рік). Період Першої світової війни, громадянської війни спричинив значне скорочення населення, адже тут проходили активні бойові дії. Область також сильно постраждала під час Голодомору 1932– 1933, втративши близько 15% населення. 27 лютого 1932 року, у складі Української РСР, була утворена Одеська область, а коли 15 лютого 1954 року у склад області була включена територія Ізмаїльської області, область була сформована остаточно.
За кількістю населення Одеська область посідає шосте місце серед усіх регіонів України. Протягом 2003 — 2011 років спостерігалась депопуляція населення. Його кількість, у порівнянні з 2001 роком скоротилась на 3, 30%. Динаміка чисельності населення
За даними Держкомстату: (чисельність населення) Міське населення Станом на 2013 р. міське населення становило 1 млн. 602 тис. 123 особи, що становить 66, 70%. Найбільшими містами Одещини є Одеса, Ізмаїл та Іллічівськ. Сільське населення Станом на 1 вересня 2013 р. сільське населення становило 793 тис. 319 осіб, що становить 33, 30%.
Національний склад Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей і при цьому особи некорінної національності складають понад 37% населення області. При перевазі українського населення – 62, 8%, в області проживають росіяни – 20, 7%, болгари – 6, 1%, молдовани – 5, 0%, євреї – 0, 6%, гагаузи – 1, 1%, білоруси – 0, 5%, поляки – 0, 1%, вірмени – 0, 3%, цигани – 0, 2%, татари – 0, 1%, німці – 0, 1%, албанці – 0, 1%, чехи, греки та інші.
Національний склад районів та міст Одеської області
Промисловість Одеської області відіграє значну роль у структурі народногосподарського комплексу України та південного економічного району. На території області розташовані підприємства з виробництва продуктів нафтоперероблення, машинобудування, ремонту та монтажу машин, металургії та оброблення металу, хімічної і нафтохiмічної, харчової, легкої промисловості та інших галузей. Конкретна робота з реструктуризації виробництва, спеціальні регіональні програми дозволили освоїти нові види продукції і збільшити обсяги виробництва.
Структура галузей промисловості Одеської області У січні–вересні 2013 р. проти січня– вересня 2012 р. обсяг промислового виробництва в регіоні зменшився на 1, 6% (у січні–вересні 2012 р. проти січня–вересня 2011 р. спад становив 6, 3%). У вересні 2013 р. проти серпня 2013 р. відбулося збільшення виробництва на 2, 9%, а проти вересня 2012 р. ‑ на 36, 8%. У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів у січні– вересні 2013 р. проти січня–вересня 2012 р. обсяг випуску продукції зменшився на 12, 6% (у вересні 2013 р. проти серпня 2013 р. збільшився на 28, 4%, а проти вересня 2012 р. зменшився на 10, 4%). Скоротилось виробництво свіжого чи охолодженого м’яса свиней на 44, 0%, обробленого рідкого молока – на 31, 0%, жирних сирів – на 24, 6%, ферментованого чи сквашеного йогурту та іншого молока та вершків – на 10, 5%. Водночас, зросло виробництво готових та консервованих продуктів з м’яса чи субпродуктів в 1, 7 раза, свіжого чи охолодженого м’яса великої рогатої худоби – на 26, 8%.
У жировій промисловості на 35, 7% відбулось зменшення випуску нерафінованої соняшникової олії. На підприємствах із перероблення овочів та фруктів зменшилось виробництво фруктових та овочевих сумішей соків на 34, 2%, натуральних консервованих овочів – на 8, 8%. У той же час в 1, 7 раза збільшилось виробництво фруктових та овочевих соків. У борошномельно-круп’яній промисловості зафіксовано збільшення обсягів виробництва макаронних виробів, локшини та подібних борошняних виробів на 43, 2%, круп – на 9, 1%, борошна – на 8, 8%, здобних виробів – на 6, 8%. Водночас, зменшилось виробництво тортів на 10, 1%, пряників та аналогічних виробів – на 7, 7%. У виробництві напоїв збільшилось виробництво натуральних мінеральних негазованих вод у 4, 0 раза, безалкогольних напоїв – в 1, 9 раза, натуральних мінеральних газованих вод – на 27, 5%, виноградного вина – на 4, 9%. У текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів спостерігався приріст у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 4, 0%, за рахунок виробництва взуття та інших текстильних виробів. У січні–вересні 2013 р. проти відповідного періоду 2012 р. спостерігалося збільшення обсягів у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції на 28, 2%, виробництві гумових і пластмасових виробів; іншої неметалевої мінеральної продукції – на 16, 3%. Однак, зменшились обсяги у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин і устаткування на 11, 5%, машинобудуванні – на 6, 8%, виготовленні виробів з деревини, виробництві паперу та поліграфічної діяльності – на 5, 8%.
Провідною галуззю промислового комплексу Одеської області є машинобудування, у складі якого налічується до 110 промислових підприємств, 10 з них включені до переліку підприємств стратегічного значення (акціонерні товариства “Одескабель”, з випуску ковальсько-пресових автоматів “Пресмаш”, “Одессільмаш”, “Завод прецизійних верстатів “Мірон” та інші). Багато машинобудівних підприємств, галузевих інститутів області володіють технологіями, які не мають аналогів в Україні і в країнах СНД. Комплекс машинобудівних підприємств спеціалізується на верстатобудуванні, сільськогосподарському, технологічному машинобудуванні, виробництві інструменту, сталепрокатному і канатно-дротяному виробництвах, ремонті суден тощо
В машинобудівному виробництві найбільш розвинута верстатобудівна галузь. Вона представлена 13 підприємствами з виробництва металорізальних верстатів та ковальсько – пресового устаткування, оснастки для верстатів та їх ремонту. Серед чотирьох заводів, що випускають металорізальні верстати, виділяється завод прецизійних верстатів «Мікрон» (Одеса), який випускає універсальні обробні центри та фрезерні верстати, комплектуючі вузли на внутрішній та зовнішні ринки. Підприємством побудовані нові дільниці по випуску шарико-гвинтових механізмів, калібрів для паливної промисловості, корпусних деталей (основи) для верстатів із замінника чавунного литва “синтегралу” (гранітне литво), металевих дисплеїв торгового обладнання. Випуск правильно-згинальних машин, гідравлічних ковальсько-пресових автоматів (термопластавтоматів і вузлів до них) налагоджено на ВАТ “Пресмаш”(Одеса). Серед нових зразків продукції підприємства – машини для брикетування тирси та пакетування листового металу.
На ВАТ «Кисеньмаш» (Одеса) зосереджено виробництво газифікаційного азотного устаткування для газополум’яної обробки металу, оснащеного сучасними агрегатами охолоджування, повітряно-розподільчих установок і устаткування (компресорів). Крiогенне устаткування і компресори до побутових і виробничих холодильних установок, шахтні кондиціонери виробляються на орендному науково-виробничому об'єднанні «Одесхолод» і ВАТ «Машинобудівне виробниче об'єднання «Орiон» . Власну базу з монтажу магістральних волоконно-оптичних ліній зв’язку, з виробництва кабелів для локальних обчислювальних мереж та коаксіальних кабелів, сучасного LAN- кабелю для оснащення комп`ютерів, алюмінієвих кабелів зв’язку, проводів установочних та шлангових, кабелів міського телефонного зв’язку створено на ВАТ “Одескабель”. Продукція підприємства спроможна конкурувати з продукцією провідних світових виробників. ВАТ "Одескабель" співпрацює з представниками японських телекомунікаційних фірм Fudjikura і Kanematsu Corp.
Широким попитом користується обладнання для молочної, консервної промисловості та виноробства (гомогенізатори для харчових та технічних потреб – гомогенізації нафтопродуктів, масел, виготовлення паливно-водяних сумішей, гомогенізатори для випуску плавлених сирів), які виготовляє ВАТ «Одмез» . Устаткування для борошномельної, хлібопекарської і молочної промисловості – головна продукція народного підприємства «Продмаш» . Сучасною грунтообробною технікою забезпечує сільськогосподарські підприємства ВАТ “Одессільмаш”. Впроваджено у виробництво модульні тракторні плуги, агрегати (культиватори) типу “Європак” та агрегат грунтообробний, комплекс широкозахватних культиваторів для передпосівної обробки ґрунту та дискового комбінованого культиватора. ВАТ “Завод поршневих кілець” виготовляє майже 90 модифікацій компресійних поршневих кілець зі сталевого прокату з нанесенням зносостійкого покриття (до двигунів Мінського моторного заводу), автомобілів “Москвич”, двигунів Харківського тракторного заводу.
Будівельно-шляхове машинобудування представлено продукцією ВАТ “Завод будівельно-обробних машин (комплекс пневмотехніки для прокладки кабелів, нафтогазопроводів, пневмоударних, паркетошліфувальних машин). Виробництво апаратури для трансляції передач, запису та відтворювання звуку здійснюють ТОВ “Фарлеп-абонент”, “Телекарт-прилад”, ВАТ “Нептун”, ВКФ “Телекарт”, АТЗТ “Фарлеп-2000”. Ваговимірювальне обладнання та контрольно-вимірювальні прилади, оптичне та фотографічне устаткування виготовляють відкриті акціонерні товариства: «Точмаш» , “Спецавтоматика”, ТОВ “Сфера”, Іллічівське СП “Платон”. Єдине в країні підприємство, що випускає шахтні лебідки для вугільної і гірничодобувної промисловості, редуктори для вежових кранів і ліфтів – ВАТ «Одеський машинобудівний завод «Червона Гвардiя» . Набуло розвитку в області виробництво автомобільного транспорту, корпусів для автомобілів, причепів та напівпричепів на ВАТ “Автоагрегат”, ДП ЗАТ ОДАЗ “Причеп-рефрижератор”, трамваїв нового покоління на СП «Татра-Юг» .
Досить широко представлені ремонтні виробництва машинобудівного комплексу: заводи по ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання (міста Одеса, Iзмаїл, Болград, Котовськ); верстаторемонтні (ст. Борщі, міста Балта, Одеса); ремонт побутової техніки і обладнання для легкої та харчової промисловості (м. Одеса); виробництво металевої арматури і обладнання для будівництва (міста Одеса, Білгород-Дністровський); скоб’яні вироби, металева тара і пакувальні кришки, литво та інші (міста Iзмаїл, Одеса, Арциз).
Ефективно використовуються потужності на підприємствах з суднобудування та судноремонту. На Кілійському суднобудівельно-судноремонтному заводі здійснюється побудова зерновозів, барж (типу спарених ліхтерів з вставками), корпусів контейнеровозів, баржконтейнеровозів. Нарощуються потужності по випуску контейнерів на Іллічівському судноремонтному заводі. Співпрацює з підприємствами Болгарії, судновласниками Сирії, Греції, Німеччини судноремонтний завод "Україна". Ремонт барж для Українського Дунайського пароплавства здійснює Ізмаїльський судноремонтний завод.
Чорна металургія представлена головними підприємствами з виробництва метизів, зварювальних електродів (ВАТ “Стальметиз”, ЗАТ “Зварювальні метали”), широко впроваджуються нові конструкції сталедротової продукції (шахтні канати мірної довжини, восьмипрядні екскаваторні канати, вайєрні канати для риболовецького флоту на ВАТ “Стальканат”). Виробництво водо- та газопровідних стальних труб здійснює ЗАТ “Резон”.
Підприємствами хімічної та нафтохімічної промисловості виробляються мінеральні добрива (м. Южне), лакофарбові вироби (м. Одеса), продукція побутової хімії і пластмасових виробів (м. Одеса), гумовотехнічні вироби (м. Одеса), виробництво фармацевтичних виробів і препаратів (м. Одеса).
Провідне місце в структурі товарної продукції займає харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, у складі галузі переважають виробництво жирів, цукру, хлібобулочних виробів, круп та борошна, какао, шоколаду, шоколадних і цукристих кондвиробів, риби, промислова переробка овочів та фруктів, Істотну роль м`ясна та молочна промисловість, виробництво алкогольних напоїів, вин, пива, мінеральних вод та у внутрішньообласному виробничому комплексі прохолодних напоїв. відіграє виробнича діяльність Відомими представниками виробництва ВАТ “Одеський олійножировий алкогольних напоїв, шампанських вин, пива, комбінат”. Поширена мінеральних вод та прохолодних напоїв являються номенклатура олійножирової, ЗАТ “Лікерогорілчаний завод”, ОТ “Одеський маргаринової продукції, коньячний завод”, ОП “Завод шампанських вин”, майонезу та господарських “Одесавинпром”, науково-виробниче підприємство товарів користується “Нива”, ВАТ “Пивзавод Чорномор”, ВАТ підвищеним попитом на “Гамбринус”. Досить розвинута мережа внутрішньому та регіональному підприємств з перероблення та консервування ринках. овочів та фруктів – ЗАТ ВО “Одеський консервний завод”, ВАТ “Консервний завод “Іллічівський” та ВАТ “Консервний завод дитячого харчування”. Значні потужності по виробництву цукру з тростинної сировини та цукрових буряків представлені ЗАТ “Одеська цукрова компанія”, Котовським, Заплазьким цукровими заводами та Іванівським ЗАТ “Південний”.
Серед підприємств промисловості будматеріалів провідну роль відіграють підприємства по виробництву цегли, цементу, природних стінових матеріалів, залізобетонних виробів і конструкцій. Ці виробництва базуються на місцевих сировинних ресурсах. Серед них виділяються ЗАТ «Одеський цементний завод» , ЗАТ «Пік» і ВАТ «Олексіївське заводоуправління будматерiалів» (стінові вапнякові блоки), ВАТ «Білгород-Дністровський експериментальний завод ніздрюватих бетонів і виробів» , ВАТ «Одеський керамзитний завод» , ВАТ «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій» , ВАТ «Арцизький завод залізобетонних виробів» та інші. Деякі підприємства, безпосередньо не пов'язані з місцевою мінерально-ресурсною базою (лiнолеумний завод «Більшовик» і ВАТ «Комбiнат покрівельних матерiалів» ), відіграють важливу роль на міжрегіональному рівні в межах України.
Сільське господарство – одна з основних по обсягу виробництва і зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва. В ній зайнято 35% населення, зосереджено понад половину виробничих фондів, виробляється 42% валового суспільного продукту, 80% товарів народного споживання. Земельний фонд області складає 3331, 3 тис. га, в тому числі 2594, 5 тис. га (78, 0%) – сільськогосподарські угіддя, з них 2076, 5 тис. га (80, 0%) – рілля, 19, 9 тис. га (0, 9%) – перелоги , 90, 7 тис. га (4, 4%) – багаторічні насадження , 50, 6 тис. га (2, 4%) – сінокоси, 356, 8 тис. га (17, 2%) – пасовища.
Обсяги продукції сільського господарства за оперативними даними за січень–вересень 2013 р. (в постійних цінах 2010 р. ) проти січня– вересня 2012 р. збільшились на 31, 6%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 62, 8%, у господарствах населення – на 8, 5%. Рослинництво. За січень‑вересень 2013 р. обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2012 р. збільшився на 42, 2%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 67, 7%, у господарствах населення – на 12, 9%. Тваринництво. За січень–вересень 2013 р. обсяг виробництва тваринницької продукції проти січня–вересня 2012 р. збільшився на 3, 0%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 9, 0%, у господарствах населення – на 2, 1%.
Обсяги виробництва зернових і зернобобових культур (включаючи кукурудзу) порівняно з початком жовтня 2012 р. перевищено в усіх районах. Найбільші намолоти зерна одержано сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) Саратського (196, 3 тис. т) , Білгород. Дністровського (158, 7 тис. т), Тарутинського (153, 4 тис. т) та Арцизького (131, 8 тис. т) районів. Найвища урожайність зернових та зернобобових культур спостерігалась у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) Кодимського (45, 0 ц з 1 га), Любашівського (38, 2 ц з 1 га) , Саратського (38, 1 ц з 1 га) , Арцизького (37, 7 ц з 1 га) та Балтського (37, 3 ц з 1 га) районів.
Господарствами всіх категорій отримано 464, 9 тис. т насіння соняшнику (у початково оприбуткованій вазі), що на 13, 9% більше порівняно з 1 жовтня 2012 р. Збільшення загального виробництва цієї культури зумовило суттєве зростання врожайності в 1, 7 раза (становила 20, 7 ц з 1 га). Господарствами всіх категорії накопано 509, 7 тис. т картоплі (при середній урожайності 134 ц з 1 га), що на 1, 6% більше ніж на початок жовтня 2012 р. , за рахунок збільшення зібраних площ (на 1, 8%). Виробництво овочів відкритого ґрунту становило 329, 4 тис. т, що на 11, 2% менше минулорічного (за рахунок зменшення площ збирання на 8, 8% та зниження врожайності зі 137 до 134 ц з 1 га). Ріпак зібрано на площі 95, 3 тис. га (98, 4% до площі посіву). Його валовий збір склав 196, 0 тис. т (у 5, 5 раза більше, ніж на початок жовтня 2012 р. ), середня врожайність – 20, 6 ц з 1 га (збільшилась на 7, 1 ц з 1 га).
Виробництво плодоягідної продукції (72, 1 тис. т) зросло порівняно з початком жовтня 2012 р. на 5, 3% за рахунок підвищення врожайності з 1 га площі насаджень у плодоносному віці на 3, 2 ц. Виробництво винограду (168, 8 тис. т) зросло на 20, 3%, за рахунок зростання врожайності (95, 1 ц з 1 га проти 77, 2 ц торік).
У січні-вересні 2013 порівняно з січнем– вереснем 2012 р. загальні обсяги виробництва м’яса (реалізації худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшились на 1, 6%, виробництво молока – на 0, 4%, виробництво яєць ‑ на 1, 1%, зменшилось виробництво вовни на 1, 4%. На 1 жовтня 2013 р. порівняно з 1 жовтня 2012 р. в усіх категоріях господарств чисельність поголів’я великої рогатої худоби збільшилась на 5, 1%, свиней – на 2, 8%, овець та кіз – на 0, 7%, птиці ‑ на 3, 1%, зменшилось поголів’я корів на 0, 4%.
Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за січень–вересень 2013 р. порівняно з січнем– вереснем 2012 р. зріс на 13, 8%, у т. ч. продукції рослинництва – на 13, 8%, тваринництва – на 13, 6%. Частка продукції рослинництва у загальній вартості реалізованої продукції склала 92, 8%, тваринництва – 7, 2% (у січні–вересні 2012 р. відповідно 92, 8% та 7, 2%). Проти січня–вересня 2012 р. збільшили обсяги реалізації худоби та птиці аграрні підприємства 13 районів; найбільше – Ізмаїльського, Великомихайлівського, Савранського. Продаж молока та молочних продуктів збільшено підприємствами 5 районів; найістотніше – Татарбунарського, Балтського, Болградського. Обсяг реалізації яєць значно збільшили аграрні підприємства Болградського та Великомихайлівського районів.
Підприємства житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу області забезпечують населення та інших споживачів життєво необхідними послугами: енергопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, санітарною очисткою тощо. БУДІВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ У січні–вересні 2013 р. підприємствами області виконано будівельних робіт на суму 2611, 8 млн. грн. Індекс будівельної продукції у січні– вересні п. р. порівняно з відповідним періодом 2012 р. становив 98, 7%. Серед регіонів України за обсягами будівельних робіт, виконаних власними силами, Одеська область посіла 4 місце.
ТРАНСПОРТ І ЗВ’ЯЗОК За січень–вересень 2013 р. підприємствами транспорту перевезено 27, 0 млн. т вантажів, що на 1, 7% менше, ніж у відповідному періоді минулого року. Вантажооборот зменшився на 6, 3% і склав 46, 5 млрд. ткм. Одеською залізницею відправлено 21, 5 млн. т вантажів, що на 1, 2% менше, ніж у січні–вересні 2012 р. Зменшення у відправленні основних номенклатурних груп вантажів зафіксовано за зерном і продуктами перемолу на 28, 2%, цементом – на 20, 0%, лісовими вантажами – на 19, 1%, хімічними і мінеральними добривами – на 10, 5%, кам’яним вугіллям – на 3, 9%. Але, в той же час, збільшилось відправлення чорних металів в 1, 9 раза, нафти та нафтопродуктів – на 46, 8%, брухту чорних металів – на 17, 8%, будівельних матеріалів – на 4, 9%, руди залізної та марганцевої – на 4, 3%.
Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74, 1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64, 8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП» , ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» , СК «Укрферрі» , ДСК «Укртанкер» , ДСК «Укрріфер» , ДСК «УМП» ) та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній. Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і в гирлі ріки Дунай. За географічним розташуванням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ; регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Южне.
На 1 вересня 2013 р. в області, за оцінкою, проживало 2392, 5 тис. осіб. Упродовж січня–серпня 2013 р. чисельність наявного населення області зменшилась на 2673 особи. Загальне скорочення населення відбулося виключно за рахунок природного скорочення – 3455 осіб, що склало 2, 2 особи на 1000 населення, у той час як міграційний приріст населення становив 782 особи (0, 5‰). Природне скорочення населення спостерігалось у 2 міськрадах, 3 містах обласного значення та у 19 районах області. Приріст відмічений у містах обласного значення Теплодарі та Южному, а також у Біляївському, Великомихайлівському, Іванівському, Овідіопольському, Роздільнянсь-кому, Тарутинському та Фрунзівському районах.
Середньооблікова кількість штатних працівників підприємств, установ та організацій області у серпні 2013 р. становила 487, 6 тис. осіб, що на 0, 3% менше, ніж у попередньому місяці. За даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності за І півріччя 2013 р. середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15– 70 років становила 1127, 3 тис. осіб, з яких 1063, 9 тис. були зайняті економічною діяльністю, а решта (63, 4 тис. ) – безробітні, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості. Рівень зайнятості населення становив: у віці 15– 70 років – 59, 6%, а в працездатному віці – 66, 6%. Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15– 70 років становив 5, 6%, а працездатного віку – 6, 0%. За сприянням державної служби зайнятості у вересні 2013 р. працевлаштовано 1, 5 тис. осіб, які мали статус безробітного або 12, 1% від їх загальної кількості. Серед працевлаштованих більше половини (56, 5%) становили жінки та молодь у віці до 35 років – 50, 5%. Найбільша частка працевлаштованих серед осіб, які мали статус безробітного спостерігалася у містах Теплодар (30, 5%), Южне (24, 3%) та Комінтернівському районі (24, 2%), найменша – у Саратському районі (3, 5%).
Середньомісячна номінальна заробітна плата одного середньооблікового штатного працівника за січень–серпень 2013 р. становила 2894 грн. і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 9, 2%. Нарахування за одну оплачену годину дорівнювали 19, 38 грн. , що на 9, 8% більше, ніж у січні–серпні 2012 р. борг по заробітній платі залишається на економічно активних підприємствах м. Одеса – 2821 тис. грн. (12, 5% загальної суми боргу), а серед міст та районів області – у м. Ізмаїл – 18215 тис. грн. (80, 9%), Кілійському – 1166 тис. грн. (5, 2%), Іванівському – 301 тис. грн. (1, 3%) районах та у м. Теплодар – 22 тис. грн. (0, 1%).
Середня освіта З метою розвитку освіти в області розроблена та реалізується регіональна програма розвитку освіти Одещини на 1999 -2010 роки, проводиться робота з обдарованою молоддю, приділяється увага розвитку сільських шкіл, комп’ютерно-інформаційному забезпеченню. Оптимізовано мережу освітніх закладів відповідно до потреб населення та бюджетних можливостей. В Одеській області функціонують 926 загальноосвітніх шкіл, в яких навчається 315, 6 тисяч учнів. Розвиток економіки в ринкових умовах зумовили вихід на ринок мережі установ освіти нового типу: працюють 10 гімназій, 10 ліцеїв, 19 навчально-виховних комплексів “школаліцей”, “школа-гімназія”, 29 приватних шкіл.
Дитячі садки Дошкільна освіта є обов’язковою складовою неперервної освіти в Україні, реформування якої вимагає переходу від навчально-дисциплінарної до особистісно-орієнтованої моделі навчання та виховання. В Одеській області функціонують 705 дошкільних навчальних закладів, у яких виховуються 42, 2 тисячі дітей. 445 дитячих садків знаходяться у комунальній власності, 36 – державній, 224 – приватній.
Професійна освіта В області створено мережу навчальновиховних об’єднань “Дошкільний навчальний заклад – школа”. Сьогодні їх функціонує 65. Існує 53 дошкільних навчальних закладів гуманітарного, валеологічного, інтелектуального, художньо-естетичного, оздоровчого профілю. В області приділяється значна увага розвитку професійної освіти. У системі професійнотехнічної освіти області функціонують 40 професійно-технічних навчальних закладів та 4 філії, з яких 19 – сільськогосподарського профілю, 8 – промислового, 7 – будівельного, 6 – побутового. На території Одеської області розташовано 47 державних вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації, у тому числі 19 вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації та 28 – І-ІІ рівнів акредитації. Навчається 124, 3 тисячі студентів, у тому числі іноземних громадян – 3, 1 тисяча.
Медичні установи На території області діє 124 лікарняних заклади на 19640 ліжок, з яких з місцевого бюджету фінансується 121 заклад на 19005 місць. З метою охоплення та лікування різних захворювань діють лікарняні заклади для дітей, інвалідів та ветеранів війни, спеціалізовані, пологові, психіатричні лікарні. З метою лікування протитуберкульозних, онкологічних, венерологічних, психоневрологічних, наркологічних та кардіологічних захворювань в області діють 19 диспансерів на 2270 ліжок. Працюють також дві станції з переливання крові, 47 відділень швидкої медичної допомоги, 152 амбулаторнополіклінічних заклади, 19 стоматологічних поліклінік, 5 центрів здоров’я, 4 будинки дитини тощо. У лікарняних закладах працюють більше 23, 5 тисяч працівників медичного персоналу, з яких 11, 7 тисяч – лікарі. З метою надання кваліфікованої медичної освіти в області діють один медичний університет, 3 медичних училища та 4 науково-дослідних інститути.
Фізична культура та спорт На території області діють спортивно-концертний комплекс “Одеський палац спорту”, спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з фігурного катання на ковзанах “Крижинка”, обласна школа вищої спортивної майстерності “Олімпієць”, обласний центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”, Котовська дитячо-юнацька спортивна школа для дітей-сиріт, обласна дитячо-юнацька спортивна школа стрільби.
Основними напрямками інвестиційної політики Одеської обласної державної адміністрації є створення потужної матеріально-технічної, технологічної, інформаційної, інтелектуальної основи для стійкого і динамічного розвитку економіки регіону, надання інноваційних кредитів для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки, а також створення мережі бізнес-центрів. Основними джерелами залучення інвестицій: внутрішні інвестиції, розширення лізингу, вторинний ринок цінних паперів, іноземні інвестиції.
зовнішньоекономічна діяльнасть У січні–серпні 2013 р. обсяги експорту та імпорту товарів становили 970, 2 млн. дол. США та 2538, 4 млн. дол. США відповідно і зменшилися у порівнянні з січнем–серпнем 2012 р. як в експорті на 0, 8%, так і в імпорті – на 12, 9%. Частка підприємств регіону в загальному обсязі експорту товарів країни складає 2, 4%, імпорту – 4, 5%2. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 1568, 2 млн. дол. США.
Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися до Російської Федерації – 10, 8% від загального обсягу експорту, США – 8, 3%, Туреччини – 7, 3%, Франції – 4, 9%, Білорусі – 4, 5%, Саудівської Аравії – 3, 8%, Німеччини – 3, 3%, Польщі – 3, 0%, Молдови – 2, 9%. У порівнянні з відповідним періодом 2012 р. суттєво збільшились експортні поставки до Індонезії, Лівії, США, Франції, Малайзії, Китаю, Сенегалу, Філіппін, Тунісу, Нідерландів, Німеччини. Зменшення експорту товарів спостерігалось до Греції, Румунії, Іраку, Пакистану, Туреччини, Індії, Лівану, Мальти, Кіпру, Шрі-Ланки. У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювалися з Китаю – 31, 8% від загального обсягу імпорту, Російської Федерації – 17, 0%, Туреччини – 10, 1%, Індонезії – 4, 5%, Румунії – 2, 8%, Еквадору та Німеччини – по 2, 4%, США – 2, 2%, Єгипту – 2, 1%.
Загальний стан екологічної безпеки в області продовжує залишатись складним і здебільшого зумовлений надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, нерівномірною територіальною концентрацією виробництва, його високою енергомісткістю. Серед головних чинників забруднення довкілля є надзвичайно розвинута мережа транзитних нафтопродуктопроводів, а також численні місця складування та перекачування нафти та нафтопродуктів.
Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення
Вивчаючи проблеми розвитку та розміщення господарського комплексу регіону, їх можна поділити на певні групи. 1. Проблеми природокористування. Вони пов’язані з недостатньо ефективним використанням природних умов і ресурсів. Наприклад, підвищення ефективності використання агрокліматичних умов надасть можливість поглибити спеціалізацію на виробництві зерна, олійних культур, продукції виноградарства, овочівництва, баштанництва. Поліпшити природокористування можна за рахунок впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, нетрадиційних видів енергії. Існують значні проблеми з охороною природи. Збереження орних земель є можливим за правильної організації меліоративних робіт, проведення лісонасаджень, використання різноманітних прийомів обробітку ґрунту. Забруднення повітря, води, земель можна значно зменшити за наявності очисних споруд, скорочення використання пестицидів і мінеральних добрив у сільському господарстві, контролю за роботою автомобільного транспорту, наявності ефективних водоканалізаційних об’єктів у приморських містах.
2. Соціальні проблеми, вирішення яких пов’язане з підвищенням реальних доходів населення, розвитком соціальної інфраструктури, особливо в сільській місцевості, вивільненням частини працюючих з галузей промисловості та сільського господарства для роботи у сфері послуг тощо. 3. Удосконалення спеціалізації області. Останні 30 років тут невиправдано віддавалась перевага розвитку важкої індустрії. Це при тому, що найефективніше в регіоні розвивати рекреаційне і приморське господарство, агропромисловий комплекс. 4. Проблема забезпеченості населення області прісною водою. Централізоване водопостачання охоплює лише 57% населених пунктів, у 83% з них вода не відповідає вимогам державного стандарту «Питна вода» . Дефіцит питної води в області складає понад 600 тис. м 3/добу. Необхідно поліпшити централізацію водопостачання та якість питної води, збудувати водоочисні споруди 5. Удосконалення територіальної структури господарства з урахуванням економіко-географічного положення та наявності всіх видів ресурсів. 6. Проблеми рекреаційного комплексу, який має застарілу інфраструктуру, що кількісно і якісно не задовольняє потреб рекреантів. У районі до недавнього часу розвивався фактично лише відомчий туризм, тому необхідно впроваджувати різноманітні нові форми відпочинку.
Використані джерела 1. Державна служба статистики України http: //www. ukrstat. gov. ua/ 2. Одеська обласна державна адміністрація http: //www. od. ukrstat. gov. ua/ 3. Перелік потенційно небезпечних об’єктів Одеської області, які зареєстровані у Державному реєстрі ПНО (станом на 24. 09. 2013) 4. Новости районов Одесской области http: //odessaregion. com/
Скачать презентацию Одеська область Виконала студентка КЕФ 1 курсу
Презентация Microsoft PowerPoint1.pptx