Одеська національна морська академія ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА ТА

Одеська національна морська академія ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА ТА МЕНЕДЖМЕНТУ Кафедра адміністративного та кримінального права КРИМІНОЛОГІЯ доцент Д. В. Ягунов www. dmytro-yagunov. at. ua

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ та ЦІЛІ КРИМІНАЛЬНОПРАВОВОГО ВПЛИВУ

Основні кримінологічні школи qкласицизм qпозитивізм

КЛАСИЦИЗМ Злочинець – це раціональний актор, який вільно обирає лінію поведінки

КЛАСИЦИЗМ ÜЧезаре Беккаріа ÜДжеремі Бентам ÜДжон Говард ÜПауль Фейєрбах ÜГеорг Гегель

Чезаре Беккаріа

Чезаре Беккаріа Ü краще попередити злочин, аніж карати Ü домірність між злочином та покаранням Ü для досягнення мети покарання необхідно, щоб зло покарання перевищувало вигоду від злочину Ü чим швидше настає покарання за злочин, тим воно справедливіше та корисніше

Джон Говард 41777 – “Стан в'язниць в Англії та Уельсі 4 окреме утримання ув'язнених (стать, вік, особливості вчиненого злочину) 4 Уільям Блекстоун 41779 – Акт про пенітенціарні установи

Джон Говард

Іммануіл Кант “каральний імператив”

4“Человек по природе зол. . ” 41797 – “Метафізичні засади вчення про право”

§ покарання не може бути засобом сприяння іншому благу § покарання повинно бути покладене на злочинця лише тому, що він вчинив злочин § людину не можна використовувати як засіб для досягнення цілей іншої особи

Джеремі Бентам (1748 -1832) PANOPTICON

4 Причини злочинності полягають у недосконалих законах. . . 4“зло покарання має перевищувати вигоду від злочину. . . ”

Реалізація принципів паноптікону в сучасних умовах

Різниця?

Пауль Фейєрбах 4 Одним з перших почав виокремлювати з кримінального права філософію покарання, кримінальну психологію та кримінальну політику 4 Розробив кримінально-правову теорію психічного залякування або примусу

Георг Гегель

4Існують “суперечності між правом у собі і для себе і тим, чому свавілля надає силу права” 4 Ці суперечності – джерело можливої оцінки права як несправедливого, та, відповідно, суб'єктивного виправдання злочинних дій

4 Чим більше людей розглядають закони як несправедливі, тим більше громадян їх порушує

Право держави проявляється у самому діянні злочинця, який сам визнає, що його належить судити. Будучи вбивцею, він встановлює закон, що поважати право на життя на варто, чим і виносить собі смертний вирок

4 Людина – раціональний актор, який вільно обирає свою лінію поведінки 4 За кожною розумною людиною визнається право конструювати своє право

Гегель, як і Кант, був противником загальної та індивідуальної превенції. Мета покарання справедливість

“У тому, що покарання розглядається як таке, що містить його власне право, злочинець розглядається як розумна істота”

Отже, . . К Л А С И К А. . .

Сутність класичної школи 4 Людина є носієм свободної волі 4 Злочин є результатом вільного вибору людини 4 Процес прийняття рішення про вчинення злочину є результатом винятково раціонального вибору людини

Сутність класичної школи 4 Посилюючи покарання, держава робить злочини менш привабливими, що дозволяє утримувати людей від їх вчинення

Сутність класичної школи 4 Мистецтво законодавця та його гуманізм полягає не в тому, щоб посилення покарання проводилося за принципом “чим більше, тим краще”, а за принципом “посилювати настільки, щоб злочин був менш привабливим”

”Єдиним методом вчених класичної школи був стілець, на якому вони сиділи у процесі написання своїх творів” Едвін Сатерленд

Критика класичної школи 4 Ми дуже багато уваги приділяємо злочину та покаранню 4 Але ми зовсім забули про ОСОБУ ЗЛОЧИНЦЯ

Класицизм Позитивізм ГУМАНІЗМ ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСОБІВ ВПЛИВУ НА ЗЛОЧИННІСТЬ

ПОЗИТИВІЗМ ÜЛамбер Кетле ÜЧезаре Ломброзо ÜЕнріко Феррі ÜРафаель Гарофало ÜД. А. Дріль ÜВан Гамель ÜТарновська

Андре Мішель Геррі Міністр юстиції Франції (1802 -1866) Дослідження зв'язку між бідністю та злочинністю

Перші статистичні дослідження злочинності 4 Андре-Мішель Геррі 4 Адольф Кетле

Ламбер Кетле

4“Людські можливості або досвід соціальної фізики” 4“. . Існує бюджет, який виплачується з вражаючою акуратністю і вірністю. Це – бюджет, тюрем, рудників та ешафотів. Ми можемо з повною впевненістю сказати, скільки людей забруднить свої руки кров'ю ближнього, скільки буде підлогів, отруєнь. Ми можемо сказати це з такою ж точністю, з якою ми передбачаємо кількість смертей та народжень кожного року”

! сумніви в існуванні свободної волі

4“Соціальна система” 4“. . . Мета моя – показати, що у світі, у якому усі вбачають хаос, існують точні та незмінні закони”. 4 Висновок – спроба позбавитися від злочинності за допомогою суворих покарань приречена на невдачу

4 Усі явища в суспільстві пов'язані між собою. Певні явища обумовлюють інші 4“. . . є достатнім змінити причини, що керують нашою соціальною системою, щоб змінити також і печальні наслідки, що зустрічаються кожного року в літопису вбивств. . . ”

Фактори, що призводять до вчинення злочинів 4 Родинні стосунки 4 Релігія 4 Сімейний стан 4 Соціальні обов'язки 4 Оточуюче середовище

Дослідження Кетле показали, що злочини – це не просто сума одиничних дій. Там, де на перший погляд все залежить від людини, виявляється дії якихось скритих сил

Щодо вільного й раціонального вибору. . 4“. . . Між фізичною природою людини та його моральними та розумовими якостями існує тісний зв'язок” 4 Свободна воля перебуває у тісних рамках соціальних умов та фізичної природи людини

Л. Кетле почав розробляти теорію небезпечного стану особи

4 Досліджено 383 черепи померлих та 3839 черепів живих людей 4 Досліджено певну кількість черепів людей, які жили у період Середньовіччя 4 Проведено інтерв'ю з 26868 злочинцями, які порівнювалися з 25477 студентами, солдатами та іншими громадянами

Чезаре Ломброзо

“Людиназлочинець” 1871

Френологія 4 Франц Йозеф Галль (1758 -1828) 4“. . . об'єктом законодавства має бути виправлення злочинців та ізоляція тих, які не підлягають виправленню”

Людину-злочинця необхідно виявити за низкою ознак та ізолювати (ліквідувати)

Френологія 4 Франц Йозеф Галль 4(1758 -1828) 4 Засновник френології

Френологія 4 Фелікс Вуазен 4 Доповідь 1837 року у Французькій академії наук “Про недостачу мозкової організації більшої частини злочинців”

Критика ломброзіанства 4 Неможливо виділити злочинний тип, через те, що поняття “злочин” має історичний та соціальний характер 4 Деякі злочинці розпочинають свою кар'єру як крадії, а закінчують як вбивці 4 Злочинні риси фізіології можуть себе ніколи не проявити

Дуже дивно звучить твердження Ломброзо про те, що мозок у злочинця-вбивці важить на 30 г менше за мозок звичайної людини. Ці дані були отримані після дослідження 400 злочинців, страчених на гильотині, у порівнянні з 200 звичайними громадянами. Але є більш дивним інше. Ніхто, крім нього не робив більше таких експериментів, хоч усі його супротивники в один голос твердили про абсурдність таких висновків. О. Гуров

Значення ідей Ломброзо 4 Рівень аргументів примусів вчених зі всього світу перейти від “кабінетних” досліджень до “польових” 4 В центрі уваги опинився не злочин як формально-юридична конструкція, а жива істота – злочинець зі своїми суто індивідуальними якостями 4 Бертільонаж 4 Створення детектора брехні

Кримінальна соціологія Енріко ФЕРРІ

1878 “Теорія неосудності та заперечення свободної волі”

Злочин – це продукт трьох видів природних факторів 4 АНТРОПОЛОГІЧНІ 4 ФІЗИЧНІ (клімат, погода, географічні особливості) 4 СОЦІАЛЬНІ

PERICOLOSITA небезпечний стан особи

“. . . наука про злочин та покарання раніше була викладенням силогізмів, створених однією силою логічного мислення; наша ж школа зробила з неї науку позитивного спостерігання, яка, спираючись на антропологію, психологію та кримінальну статистику, а також на кримінальне право і на тюрмознавство, складає як раз ту синтетичну науку, яка йменується кримінальною соціологією”

4 Антропологія доводить, що злочинець не є нормальною людиною і являє собою окремий клас 4 Статистика доводить, що виникнення, збільшення, зменшення та зникнення злочинів залежить від інших причин, аніж покарання, вписані в кодекси, які застосовуються суддями 4 Дослідна психологія довела, що “свободна воля” є нічим іншим як суб'єктивною ілюзією

Отже, завдання кримінального права – лише охорона суспільства

4 Мета покарання – ізоляція 4 Покарання повинні призначатися суддею не апріорі, а спираючись на психіатричне дослідження злочинця 4 Можливість застосування необмежених за строком покарань

4 Закон насичення суспільства злочинністю 4 Приклади: бродяжництво богохульство 4 Концепція соціального захисту 4 Розробка класифікації злочинців 4 Розробка теорії стигматизації

Найважливіші тези Енріко Феррі 4 Злочинність – достатньо інертне явище 4 Для її динаміки характерно стабільність кількості тяжких злочинів та постійне зростання мене тяжких злочинів 4 Злочинність у всьому світі характеризується постійним зростанням.

Рафаель Гарофало 41884 – “Кримінологія” 4 Класифікація злочинців

Вплив позитивістської школи Пунітивна, формальна, карально орієнтована система кримінальної юстиції Науковий апарат, спрямований на убезпечення суспільства

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА СУЧАСНУ ПЕНАЛЬНУ ПОЛІТИКУ ТА ПРАКТИКИ

ЗРОСТАННЯ В’ЯЗНИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ

Кількість ув’язнених (на 100 тис. населення) 1992 2004 2008 Англія та Уельс 88 141 153 Франція 84 91 96 Німеччина 71 98 89 Бельгія 71 88 93 Нідерланди 49 123 100 Італія 81 96 92 Іспанія 90 138 160 Швеція 63 81 74 Фінляндія 65 66 64 Норвегія 58 65 69 Австрія 87 106 95 Польща 153 210 221 Росія 487 587 629 Білорусь 327 468 Україна 248 410 323

США Кількість засуджених та ув'язнених

“Не можна пояснювати це зростання політикою тієї чи іншої держави або ідеологією і практикою тієї чи іншої партії (хоч було б невірним заперечувати вплив політики на прискорення або уповільнення зростання в цій сфері). Причини зростання кількості ув’язнених мають виключно глобальний характер (як в територіальному, так і в культурному аспектах). Причини цього зростання пов’язані з широким спектром перетворень, які називаються «глобалізація» . З. Бауман

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПОКАРАННЯ

• «В’язниці працюють, і я не бачу сенсу від них відмовлятися» (Майкл Говард) • «В’язниці працюють …. Альтернативні санкції є жорсткими, ефективними та результативними» (буклет Міністерства юстиції Англії та Уельсу про переваги альтернативних покарань)

Стратегія заохочення застосовувати ширше альтернативні покарання провалилася не лише з огляду на незначне зменшення в’язничного населення, але і враховуючи, що вона не була здатна запобігти подальшому його зростанню. Більше того, ця стратегія була звинувачена у сприянні збільшенню в’язничних місць, що пов’язується із в’язничною приватизацією. Cavadino M. , Dignan J. The Penal System: An Introduction. – London, 2002. – Р. 121.

В’ЯЗНИЧНА ПРИВАТИЗАЦІЯ

ь ь ь ь ь Данія Канада Велика Британія США Австралія Нова Зеландія Франція Німеччина …

В Англії та Уельсі нова історія в’язничної приватизації розпочалася з 1970 року, коли уряд підписав контракт з фірмою Securitor Ltd щодо управління центрами для нелегальних мігрантів, збудованими на базі чотирьох аеропортів. 1988 року половина осіб зазначеної категорії утримувалася в приватних центрах, що, за свідченням деяких учених, знаменувало перший надлом державної монополії на право ув’язнювати

Correction Corporation of America

CCA Management Team

CCA Board of Directors

ПОЗИТИВІЗМ ТА БЕЗПЕКА СУСПІЛЬСТВА друге життя теорії природженого злочинця або нові погляди на сутність та мету покарання

“Людину-злочинця необхідно виявити за низкою ознак та ізолювати (ліквідувати) …”

PERICOLOSITA небезпечний стан особи

На сучасному етапі можна спостерігати відродження концепції соціального захисту, захисту сформульованої ще у ХІХ столітті представниками антропологічної, соціологічної школи кримінального права та нового соціального захисту 4 Чезаре Ломброзо 4 Енріко Феррі 4 Рафаель Гарофало 4 Дмитро Дріль

Можна нагадати, що представниками зазначених вище шкіл вчинення злочину розглядалося як прояв хворобливого, тобто небезпечного стану особи. Злочинець, на відміну від класичного підходу, не розглядався як раціональний актор, а його злочин – як прояв його вільного вибору.

«Уся плутанина в питанні осудності ґрунтується на тому, що автори наших кодексів, відповідно до старої традиції, засновують відповідальність на понятті свободи волі та, як наслідок, понятті можливості свободи вибору. Дриль Д. Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. – М. , 2006. – С. 609.

4 Класичні погляди щодо кримінальної відповідальності, що ґрунтувалися на карі та кримінально-правовому залякуванні не спрацьовували у такому випадку. 4 На відміну від класичної школи, позитивістів не цікавило питання пошуку найточнішого співвідношення між тяжкістю злочину та ступенем суворості кари, який потрібно відшукати у кримінальному кодексі з метою досягнення цілей кримінального покарання.

4 Суспільство могло вплинути на таких злочинців шляхом не покарання з його традиційними цілями, а лише за допомогою заходів безпеки, нерідко спрямованих переважно на фізичне унеможливлення вчинення нових злочинів. 4 Електронний моніторинг

Кримінально-антропологічна школа ставить за мету … пошук дієвих засобів для як можна [надійного] захисту суспільства від [злочинності], причому із як можна більшою пощадою винуватця злочинного діяння, у якому, не зважаючи на його більшу або меншу розпусність, вона вбачає члена людського суспільства, хоч він є грішником. Головними засобами захисту суспільства вона вважає заходи попередження, а засобами другорядними – покарання, метою якого є виправлення. Тому нова школа відмовляється від пошуку довільних рівнянь зла злочину та зла покарання, несумірних за своєю сутністю. Відносно злочинця вона ставить лише розумно-утилітарні цілі, які повною мірою співпадають і з цілями етичними. Дриль Д. Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. – М. , 2006. – С. 3.

ЦІЛІ ПОКАРАННЯ

ЦІЛІ ПОКАРАННЯ § § Кара Загальна превенція Спеціальна превенція Реабілітація § ЗАНЕПАД “РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ІДЕАЛУ”

«старий конфлікт між соціальною роботою та покаранням, здається, вирішився на користь останнього» . Raynor Peter, Vanstone Maurice (2002) Understanding Community penalties. Probation, Policy and Social Change. – Buckingham-Philadelphia. – P. 6.

Настав час більш ретельно поглянути на реабілітацію як на вагому пенологічну теорію через недосяжність зазначеної цілі в усіх випадках… Реабілітація - це застаріла модель для винесення вироків Mistretta v. United States (1989)

Глобалізація примушує сучасних соціологів ставити наступне питання: якщо ресоціалізація можлива, то кому вона потрібна?

На відміну від епохи, коли в Амстердамі під оплески прогерсивної публіки відкрився виправний дім, сьогодні питання «реабілітації» не скільки є дискусійним, скільки неактуальним. Кримінологи ще певний час будуть «ламати списи» через старі, але невирішені питання ідеології покарання. У мисленні сучасних практиків пенітенціарної системи найважливіші зміни полягають як раз у відсутності щирих або лицемірних “декларацій про реабілітаційні наміри”. Те, що ув’язнені роблять у своїх одиночних камерах, нікого не хвилює. Головним є те, що вони там просто перебувають”

X Сучасний соціальний захист здебільшого базується на такому моральному обґрунтування застосування покарання як incapacitation, тобто на фізичному incapacitation унеможливлені злочинців вчиняти рецидивні злочини. X Ця концепція виходить з того, що «певна частка злочинців вчиняє велику кількість тяжких злочинів» . X Реабілітація щодо цих осіб не працює, тому запорука безпечного суспільства полягає у створенні умов для унеможливлення вчинення нових злочинів. X І, звичайно, для найбільш небезпечних злочинців єдиним унеможливлю вальним засобом буде ув’язнення

ЗНИКНЕННЯ ПОКАРАННЯ

У зарубіжних країнах трансформація систем видів кримінальних покарань пов’язана з наступними моментами: § переглядом цільового призначення покарання у виді позбавлення волі; § одночасним намаганням додати до карального репертуару як можна більше покарань, що не пов’язані з ізоляцією особи від суспільства; § зміною самого характеру окремих видів покарань у відповідних національних системах (особливо альтернативних), і, як наслідок, § зміною цілей покарання, які упродовж тривалого часу набули статусу «традиційних» .

ПРИКЛАДИ § Медико-реабілітаційні центри (Франція) § Хімічні ін'єкції § Реєстри насильницьких та статевих злочинців § УДО

X Британський уряд дозволив проводити хімічну кастрацію на добровільній основі для педофілів, які відбули свій термін тюремного ув'язнення і готові вийти на волю. X В США хімічна кастрація існує як вид кримінально-правового впливу з 1907 року. X Подібна процедура вже діє в Ізраїлі, Канаді, Швеції та в Данії. X Польща, Іспанія та Чехія розмірковують над цим питанням. X У Франції в 2005 році також почалася кампанія за зміцнення суспільної безпеки й запобігання рецидивних злочинів на сексуальному ґрунті, і ґвалтівникам почали надавати спеціальні препарати для зниження статевої активності.

РЕЄСТРИ

◘ У штаті Аляска (США), наприклад, відповідно до Закону про реєстрацію злочинців, що вчинили статеві злочини, кожен такий злочинець або особа, яка раніше засуджувалася за викрадення дітей, повинна зареєструватися у відповідних державних структурах при перетині кордону штату. Важливою особливістю цього закону, що він має зворотну силу та розповсюджується на осіб цієї категорії, навіть якщо вони вчиняли злочини до набрання ним сили. ◘ У справі Smith v. Doe Верховним Судом США (6 проти 3) було зазначено, що положення закону не порушують права та свободи, передбачені законодавством через те, що його положення є «непунітивними» та являють собою «цивільну програму, спрямовану на забезпечення безпеки суспільства» .

◘ У Великій Британії налічується більше ста тисяч педофілів, внесених до спеціального реєстру – Violent and Sex Offender Register (Vi. SOR). ◘ Інші європейські країни можуть надати аналогічні приклади. ◘ Більше того, сьогодні лунають заклики щодо створення подібного реєстру на рівні всього Європейського Союзу (European Sex Offender Database)

◘ З огляду на висловлене вище, знову можна згадати Сполучені Штати Америки. Американська пенологічна практика надає приклади, які примушують ще раз замислитися над сутністю та метою покарання. ◘ Йдеться, насамперед, про правило three times and you are out, яке набуло широкого поширення у 1990 -х роках.

◘ Кримінальне законодавство багатьох американських штатів оперує поняттям «закоренілого злочинця» (persistent offender). Станом на 2004 рік законодавство вже 26 -х американських штатів надавало можливість автоматично застосувати довічне позбавлення волі без перспектив умовного звільнення із в’язниці у випадку третього засудження особи за вчинення злочинів, які відносяться до категорії фелоній. ◘ У березні 2003 року Верховний Суд США висловив думку, що подібні вироки не порушують Восьму поправку до Конституції США, яка забороняє жорстокі та негуманні покарання. ◘ Це мало місце у двох його рішеннях – у справі Ewing v. California та у справі Lockyer v. Andrade.

◘ В Англії та Уельсі ця ідея знайшла своє відображення в Crime (Sentences) Act (1997). ◘ У багатьох штатах Австралії взагалі на законодавчому рівні існує поняття «звичного» або «серйозного злочинця» . Відповідно до Habitual Criminals Act (Новий Південний Уельс, 1957), якщо суддя дійде висновку, що певна особа, якщо вона раніше двічі засуджувалася до позбавлення волі, являє небезпеку для суспільства, може оголосити цю особу особливо звичним злочинцем та додати до основного вироку певний превентивний строк з метою захисту суспільства.

◘ Канадське законодавство також містить відповідну категорію. До 1947 року законодавство цієї країни передбачало можливість стигматизації окремих злочинців статусом dangerous sex psychopath. ◘ У період 1948 -1977 років такі особи отримали статус dangerous sex offender, і до таких осіб судді могли використовувати невизначені вироки. З 1977 року це поняття було розширено до «небезпечного злочинця» (dangerous offender). ◘ Звичайно, надання особі такого статусу передбачає дотримання суворих правил та процедур. У Канаді справи небезпечних злочинців переглядаються кожні сім років.

◘ Подібні заходи, як і в США, канадський суд визнав конституційними з огляди на інтереси суспільства. ◘ У рішенні Thomas Patrick Lyons v. Her Majesty the Queen було зазначено, що особа, якщо її визнано винною, засуджується за вчинення тяжкого злочину, хоч і досить незвичним шляхом. Ця особа не карається за те, що вона може зробити. Покарання виходить із вже фактично вчиненого специфічного злочину.

Отже, на перший погляд, в умовах сьогодення говорити про друге життя вчення Чезаре Лоброзо було б занадто наївним. Проте, проаналізувавши наслідки кризи покарання та зміну сутності в’язниці як соціальної інституції, обумовлену глобалізаційними впливами, можна сказати, що ця наукова концепція дедалі більше здається такою, що відтворює реальний стан речей.

◘ від «покарань» до «заходів безпеки» ◘ від «виконання покарань» до «менеджменту у сфері забезпечення безпеки суспільства»

У зарубіжних країнах трансформація систем видів кримінальних покарань пов’язана з наступними моментами: ◘ переглядом цільового призначення покарання у виді позбавлення волі; ◘ одночасним намаганням додати до карального репертуару як можна більше покарань, що не пов’язані з ізоляцією особи від суспільства; ◘ зміною самого характеру окремих видів покарань у відповідних національних системах (особливо альтернативних), і, як наслідок, ◘ зміною цілей покарання, які упродовж тривалого часу набули статусу «традиційних» .