Одеса Підготувала Куруч Марія 1 -Б
Оде са — місто обласного підпорядкування на чорноморському узбережжі України; адміністративний центр Одеської області; культурний, освітньонауковий, туристичний та торговий осередок країни; найбільший морський торговий порт у країні; великий автомобільний та залізничний вузол.
За чисельністю населення Одеса є третім у країні містом після столиці держави, Києва, та великого мегаполісу Харкова (станом на 1 вересня 2014 року в Одесі проживало 1 014 704 особи[2]). В Одесі діють: машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Також налічується 37 вищих навчальних закладів, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Перші поселення на території сучасного міста були засновані близько VI століття до н. е. — III століття н. е. давньогрецькими мореплавцями під час епохи колонізації Північного Причорномор'я. Згодом цю місцевість заселила Ногайська орда, яка через якийсь час влилася у Золоту орду. Приблизно у 1324 році узбережжя захопило Велике князівство Литовське. Саме у той час було засновано фортецю та селище Коцюбіїв, що згодом було перейменоване на Хаджибей
14 вересня 1789 року його було завойовано російськими військами разом із чорноморськими козаками під керівництвом торговий режим «порто-франко» . Після окупації більшовиками Української Народної Республіки Одеса перейшла під вплив комуністичної влади. Під час Другої світової війни Одеса була окупована німецько-румунськими військами.
Історичний центр Одеси з 2009 року знаходиться у попередньому списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У центральній частині міста — ансамбль будівель кінця XVIII — XIX століть у стилях класицизму, ампіру, модерну тощо. Здебільшого культурні, архітектурні та історичні пам'ятки міста знаходяться у межах вулиць Приморської, Преображенської, Буніна та Польської.
У межах Одеси та її околицях знаходяться кліматичні та бальнеологічні курорти. Також під містом знаходиться велика мережа підземних ходів і лабіринтів, які утворюють одну з найбільших у світі катакомб з довжиною тунелів приблизно 2, 5 тисячі кілометрів.
В липні 1941 року, після перших оборонних боїв на кордонах СРСР, війська Південного фронту Червоної армії ухиляючись від оточення, викликаного катастрофічними поразками Південно. Західного фронту, почали відступ на схід.
Відхід у другій половині липня військ фронту за Дністер, подальший їх відступ на початку серпня, прорив румунсько -німецьких військ північніше Тирасполя створили безпосередню загрозу захоплення Одеської військовоморської бази і міста Одеса з боку суші.
Однак, незважаючи на велику чисельну перевагу 4 -ї румунської армії, їм не вдалося оволодіти Одесою з ходу. Розпочалася битва за місто, яка отримала назву «битва за Одесу» або «оборона Одеси» .
Деякі краєзнавці вважають, що назва поселення пов'язана з іменем кримського хана Кочуби, інші ж — з іменем польського шляхтича Коцюби Якушинського. Наприкінці XIV — початку. XV століття північнозахідне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського. Вважається, що саме у цей час Коцюба Якушинський поблизу теперішнього Хаджибейського лиману заклав поселення, яке названо його ім'ям.
Точна дата появи поселення невідома, а назви в різний час та в різних джерелах відрізняються, наприклад: Коцюбїїв, Кацюбий, Качибей, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей[ тощо. Перша письмова згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського, Коцюбіїв датується 141 5 роком.
Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[. Вважається, що назва пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо с (зараз Варна). НаприкінціXVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь, Севаст ополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Go desa)
Назва міста різними мовами звучить так: грецькою — Οδησσός (Одіссос), німецькою — Odessa (Одеса), болгарською — Одеса (Одєса), російською — Одесса (Одєсса), англійською — Odesa (Одеса), їдиш — ) אדעס Одес), іврит — , אודסה білоруською — Адэса (Адеса). Одеса має також багато «народних назв» . Поширеною є «Одеса-мама» , що має жарґонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростовпапа» . Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря» , «Південна Пальміра» (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця» , «Столиця гумору» тощо.
Есть город, который я вижу во сне. О, если б вы знали, как дорог У Черного моря открывшийся мне В цветущих акациях город У Черного моря! Есть море, в котором я плыл и тонул, На берег бык вытащен, к счастью, Есть воздух, который я в детстве вдохнул, И вдоволь не мог надышаться У Черного моря!
Вовек не забуду бульвар и маяк, Огни пароходов живые, Скамейку где мы, дорогая моя, В глаза посмотрели впервые У Черного моря! Родная земля, где мой друг одессит Лежал, обжигаемый боем. Недаром венок ему Родиной свит, И назван мой город героем У Черного моря! А жизнь остается прекрасной всегда, Xоть старишься ты или молод, Но каждой весной так тянет меня В Одессу - мой солнечный город, У Черного Моря.
Дякую за увагу!
