Образи селян у повiстi Iвана Нечуя. Левицького "Кайдашева сiм'я" Лаврiн та Мелашка
Лаврiн
u Лаврiн був лагiдноï вдачi, чутливий до краси й нiжностi, схильний до жартiв i дотепiв. Вiн з iронiєю ставився до колотнечi в сiм'ï, кепкував з Мотрi. Кайдашиха, вихваляючи сина, каже про нього: "Мого Лаврiна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як iде селом, то дiвчата аж перелази ламають".
u Своïм характером i поводженням Лаврин не схожий на iнших Кайдашей. Але поступово родиннi звади псують чисту й добру душу Лаврина, вiн також втягується в родинну колотнечу, стає егоïстичним i байдужим
Мелашка u "Дiвчина була невелика на зрiст, але рiвна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червонiли, як червонобокi яблучка, губи намальованi, веселi, тонкi чорнi брови, густi-прегустi, як шовк"
u Але не тiльки зовнi була вона красивою. "Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем". I не дивно, що саме в Мелашку закохався лагiдний Лаврiн.
u Як до наймички, ставилася Кайдашиха до Мелашки, загадуючи ïй важку роботу, та ще лаяла i кривдила ïï. Тут Мелашка i зрозумiла, що живе не в матерi, а в свекрухи, "що рiдна мати i б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гiрше, нiж кулаками".
u Не могла звикнути чуйна Мелашка до таких обставин, i як тiльки сталася нагода i Мелашка потрапила до Києва, де не було нi лютоï свекрухи, нi Мотрi, вона вирiшила залишитись там i стати за наймичку в чужоï людини. Але в Києвi, де не було Мотрi i свекрухи, не було й Лаврiна.
u В умовах родинноï колотнечi, Мелашка далеко стриманiша, нiж Мотря. Вона сама нiколи ïï не зачiпала, а тiльки захищала свою людську гiднiсть.
Дякуємо за увагу!!!
Скачать презентацию Образи селян у повiстi Iвана Нечуя Левицького Кайдашева
Образи селян у повiстi Iвана Нечуя-Левицького.ppt