Оборона Севастополя (30 жовтня 1941 -4 липня 1942 ) ПРЕЗЕНТАЦІЮ ВИКОНАЛА: КОЗИННА МЕСАЛІНА
Передумови • Крим мав стратегічне значення, як один із шляхів до нафтоносних районів Кавказу (через Керченську протоку і Тамань). Крім того, Крим був важливий, як база для авіації і Чорноморського флоту. З втратою Криму радянська авіація втратила б можливості нальотів на нафтові промисли Румунії, які мали надзвичайно важливе стратегічне і військове значення для Німеччини, а німецька авіація змогла б наносити удари по цілях на Кавказі. Радянське командування розуміло важливість утримання півострова і зосередило на цьому напрямку значну частину військ, відмовившись від оборони Одеси.
Положення військ перед початком операції • 12 вересня передові німецькі частини вийшли до Криму. Командувач 11 -ю армією генерал Манштейн прийняв рішення створити угруповання військ у складі: 54 -го армійського корпусу, 3 -ї румунської армії і 49 гірського корпусу, знятого з ростовського напрямку, артилерії РГК, інженерних військ і зенітної артилерії. Повітряну підтримку надавали частини 4 го повітряного корпусу люфтваффе. • До середини жовтня рішенням Ставки ВГК з Одеси була перекинута Приморська армія. Таким чином, радянські війська стали налічувати 12 стрілецьких (ймовірно, від двох до чотирьох з них не були остаточно сформовані) і 4 кавалерійські дивізії. Разом з тим, німці змогли виділити для захоплення Криму 11 -у армію в складі 7 піхотних дивізій (з мемуарів Манштейна — шести: 22 -ї, 72 -ї, 170 -ї, 46 -ї, 73 -ї, 50 -ї) і румунського гірського корпусу з двох бригад
Севастопольський укріпрайон • Севастопольський оборонний район (СОР) до початку німецько-радянської війни не був обладнаний оборонними спорудами із суходолу, проте мав добре продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього із сторони суходолу було створено три лінії оборони, після чого він став одним з найбільш укріплених місць у світі. Споруди СОР включали десятки укріплених гарматних позицій, мінні поля та інше. У систему оборони входили також дві так звані «Бронебаштові батареї» (ББ), або форти, озброєні артилерією великого калібру. Форти броне-баштової батареї-30 (командир — Георгій Александер) і броне-баштової батареї-35 (командир — А. Я. Лещенко) були озброєні гарматами калібру 305 мм. Ці батареї відіграли особливу і вирішальну роль в обороні Севастополя. І тільки після їх знищення за допомогою артилерії надвеликого калібру (600 мм), оборона міста була зломлена.
Дії авіації ВПС Хід бойових дій Люфтваффе • Дії групи армій «Південь» підтримував 4 -й флот Люфтваффе, який на • На 22 червня 1941 року в Криму початку вторгнення в СРСР складався з двох авіакорпусів — IV та V, базувалося кілька частин і загальним числом близько 750 літаків усіх типів[. Взимку 1941 V підрозділів ВПС Чорноморського авіакорпус зі складу флоту був переведений на середземноморський флоту, які мали у своєму складі театр. На початку травня 1942 для підтримки наступу проти близько 360 літаків різних типів. керченської угруповання радянських військ до Криму був перекинутий Щоправда, основна кількість VIII авіакорпус люфтваффе під командуванням В. фон Ріхтгоффена, літаків була застарілих типів. спеціально призначений для підтримки важливих наземних операцій Літаків нових типів (МіГ-3) (Див. Операція «Полювання на дрохв» ). Після завершення боїв на Керченському півострові VIII корпус був перекинутий під Севастополь. нараховувалося тільки 16 шт. , на 20 З початком активного наступу, Севастополь піддавався масованим вересня 1941 року їх нараховувалося авіаударам: у середньому літаки люфтваффе здійснювали 600 бойових вже 28 машин а на 18 жовтня 1941 — вильотів на день. Було скинуто близько 2, 5 тис. тонн фугасних бомб, в 46. В кінці 1941, на початку 1942 тому числі великих калібрів — до 1000 кг. року бойовий парк поповнився кількома десятками новими винищувачами типу ЯК-1. За період боїв за Севастополь і на Керченському півострові радянські ВПС втратили близько 215 літаків всіх типів, при цьому противник втратив близько 70 -ти машин
Перший штурм У жовтні 1941 року німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони вийшли на далекі підступи до міста. У радянській історіографії першим штурмом Севастополя прийнято вважати спроби німецьких військ з ходу захопити місто протягом 30 жовтня — 21 листопада 1941 року. З 30 жовтня по 11 листопада велися бої на далеких підступах до Севастополя, і вже з 2 листопада почалися атаки зовнішнього кордону оборони міста. На цей час сухопутних частин у місті не залишалося, захист здійснювався силами морської піхоти Чорноморського флоту, береговими батареями, окремими (навчальними, артилерійськими, зенітними) підрозділами при вогневій підтримці кораблів. Щоправда, і в німців до міста вийшли тільки передові загони армії. Одночасно в місто відходили частини розсіяних радянських військ. Радянське військове угруповання в Севастополі налічувало спочатку близько 20 тисяч осіб. У кінці жовтня Ставка ВГК вирішила посилити гарнізон Севастополя силами Приморської армії (командувач — генерал-майор І. Ю. Петров), яка до тих пір захищала Одесу. 16 жовтня оборона Одеси була припинена і Приморська армія була морем перекинута до Севастополя. Сили підкріплення склали близько 36 тисяч чоловік (за німецькими даними — понад 80 тисяч), близько 500 гармат, 20 тисяч тонн боєприпасів, танки та інші види озброєнь і матеріалів. Таким чином, до середини листопада гарнізон Севастополя вже налічував, — за радянськими даними, — близько 55 тисяч осіб. 9 -10 листопада вермахту вдалося повністю оточити фортецю із суші, проте протягом листопада 1941 року до своїх пробивалися окремі військові угрупування, зокрема, частини 184 -ї стрілецької дивізії НКВС, що прикривала відхід 51 -ї армії. 11 листопада з підходом основного угруповання 11 -ї армії вермахту зав'язалися бої по всьому периметру[12]. Протягом 10 днів наступаючому противнику вдалося трохи вклинитися в передову смугу оборони міста, після чого в битві настала пауза.
Керченський десант 26 грудня 1941 радянське командування зробило спробу стратегічного наступу в Криму силами трьох армій (44 -а, 47 -а і 51 -а) за підтримки Чорноморського флоту і Азовської флотилії, відомого як «Керченський десант» . Незважаючи на перші успіхи, операція закінчилася невдало: в кінці травня 1942 війська осі розгромили радянські армії, взявши в полон основні сили десанту на Керченському півострові, близько 170 000 чоловік[11], після чого розпочався третій штурм Севастополя.
Десант в Євпаторії 5 січня 1942 Чорноморський флот здійснив висадку десанту в порту Євпаторії силами одного батальйону морської піхоти (командир — капітан-лейтенант К. Г. Бузинов) за підтримки корабельної артилерії. Одночасно в місті спалахнуло повстання, в якому брала участь частина населення міста і прибулі на допомогу партизани. На першому етапі операція йшла успішно, невеликий гарнізон, який складався з сил охорони і румунського артилерійського полку берегової охорони, був вибитий з міста. Проте незабаром німці підтягнули резерви (105 пп). У важких вуличних боях противнику вдалося взяти гору. 7 січня бій в Євпаторії був закінчений. Сили десанту частково загинули в нерівному бою, частково потрапили у полон
Другий штурм Оборона Севастополя із суші опиралася на ряд великих довготривалих споруд (артилерійських фортів). Для руйнування фортів німці застосували облогову артилерію великих калібрів. Всього на периметрі 22 км було розташовано понад 200 батарей важкої артилерії. Більшість батарей складалося зі звичайної польової артилерії великих калібрів, включаючи важкі гаубиці 210, 300 і 350 мм, що збереглися з часів Першої світової війни. Були також застосовані надважкі облогові гармати: гаубиця «Gamma Mörser» — 420 мм; 2 самохідних мортири «Karl» ( «Тор» і «Одін» ) — 600 мм; супергармата «Дора» — 800 мм Під Севастополем в перший і останній раз було використано надважку 800 -мм гармату класу «Дора» . Гармата загальною масою більше 1300 тонн була таємно доставлена з Німеччини і секретно розміщена в спеціальному укритті, яке було вирубане в скельному масиві. Гармата вступила в дію на початку червня і випустила, в загальній складності, більше п'ятдесяти 7 -тонних снарядів. Вогонь «Дори» був спрямований проти фортів ББ-30, ББ-35, а також підземних складів боєприпасів, розташованих в скельних масивах. Як з'ясувалося пізніше, один зі снарядів пробив скельний масив товщиною 30 м[16]. За даними радянської сторони ефективність «Дори» була надзвичайно низькою, через низьку точність пострілів (похибка попадання становила іноді 500– 800 м). І тільки за допомогою численних залпів мортир «Karl» , з відстані 3, 5 км, противнику вдалося знищити форт ББ-30 капітана Георгія Александера. Проти менш укріплених ДОТів і ДЗОТів широко застосовувалися зенітні 88 -мм гармати, і скорострільні зенітні установки 20 -мм та 37 -мм, які вели вогонь прямою наводкою.
Третій (останній) штурм Штурм почався 7 червня. Запеклі бої і контратаки захисників тривали більше тижня. У атакуючих німецьких ротах залишилося, в середньому по 25 чоловік. Перелом настав 17 червня: На південній ділянці атакуючі зайняли позицію, відому як «орлине гніздо» і вийшли до підніжжя Сапун-гори. На північній ділянці був захоплений форт «Сталін» та підніжжя Мекензієвих висот. У цей день впало ще кілька фортів, включаючи і знаменитий «Максим Горький-1» (ББ-30). Німецький нарукавний знак «Кримський щит» З цього моменту німецька артилерія могла обстрілювати Північну бухту і підвезення підкріплення та боєприпасів стало неможливим. 18 червня війська Приморської армії в районі Севастополя відбивали безупинні атаки противника і завдали йому значних втрат, однак ворожим військам після запеклих боїв та значних втрат вдалося прорватися до Північної бухти, Інкерману, Сапун-гори. Проте внутрішнє кільце оборони ще збереглося і лобовий штурм не віщував німцям нічого доброго. Манштейн прийняв рішення атакувати внутрішнє кільце не в лоб з південного сходу, а у фланг з півночі, для чого потрібно було переправитися через Північну бухту. Південний берег бухти був сильно укріплений, і тому десант був практично неможливим, саме тому Манштейн вирішив зробити ставку на несподіванку. У ніч з 28 -го на 29 -е червня без артилерійської підготовки передові частини 30 -го корпусу на надувних човнах таємно переправилися через бухту і раптово атакували. 30 червня впав Малахів курган. На цей час у захисників Севастополя стали закінчуватися боєприпаси, адже останнє поповнення надійшло в Севастополь 26 червня — 142 -а стрілецька бригада, боєприпаси та продовольство у невеликій кількості доставлялося підводними човнами
3 липня 1942 Радінформбюро повідомило про втрату Севастополя: Севастополь був залишений радянськими військами, але оборона Севастополя увійде в історію Вітчизняної війни Радянського Союзу як одна з найяскравіших її сторінок. Севастопольці збагатили славні бойові традиції народів СРСР. Безмежна мужність, лють у боротьбі з ворогом і самовідданість захисників Севастополя надихають радянських патріотів на подальші героїчні подвиги в боротьбі проти ненависних окупантів. — Повідомлення Радянського Інформбюро від 3 липня 1942[23] Оборона Севастополя, яка тривала упродовж 250 днів, показала звитягу захисників міста і бездарність вищого командування країни і армії. Неодноразові штурми міста були відбиті зі значними втратами для німецьких і румунських військ. Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському півострові дала змогу німецьким військам здійснити вирішальний наступ та прорвати оборону Севастополя, а втрата Криму в цілому — полегшила наступ військ противника на Кавказ. 22 грудня 1942 року указом Президії Верховної Ради СРСР була введена Медаль «За оборону Севастополя» , якою було нагороджено 52 540 радянських солдатів і офіцерів.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Скачать презентацию Оборона Севастополя 30 жовтня 1941 -4 липня 1942
Оборона Севастополя.pptx