Обмеження щодо використання земель, які обумовлені об'єктами інфраструктури
• Обмеження та обтяження щодо використання земель наносяться на кадастровий план з метою виявлення меж зон особливого режиму землекористування • Зони особливого режиму землекористування - території з особливим режимом використання землі, що виділяються відповідно до чинного законодавства України.
Особливий режим використання земель - режим землекористування, що обмежує певні види господарської (або) правової діяльності на території зон особливого режиму землекористування, з метою: • гарантування прав власників землі, • захисту населення від шкідливого впливу промислових та інших об'єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності • створення належних умов функціонування об’єктів з особливим режимом використання.
• Обмеження - це перелік дій (права третіх осіб), що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою. • З метою захисту природного, техногенного середовища та захисту прав мешканців міст встановлюються певні обмеження щодо використання земельних ділянок навколо певних об'єктів.
Обмеження відносяться об'єкти інфраструктури території (напр. , виробничої, інженерної) та поділяються на групи: • Об'єкти, що є джерелом шкідливого впливу. • Об'єкти, що потребують захисту,
Зони особливого режиму землекористування бувають: • • санітарно-захисні охоронні зони (зони охорони пам'ятки) зони санітарної охорони водоохоронні зони
Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення: • шкідливих речовин, • запахів, • підвищених рівнів шуму, • вібрації, • ультразвукових і електромагнітних хвиль, • електронних полів, • іонізуючих випромінювань тощо з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови, закладів освіти, рекреаційних територій, тощо
Санітарно-захисні зони встановлюються навколо: • промислових підприємств, • споруд зовнішнього транспорту, • автозаправних станцій (ЛЗС) тощо.
Санітарно-захисні зони • Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, яка затверджена Міністерством охорони здоров'я України, 19. 06. 1996 р. N 173.
Санітарно-захисні зони Згідно санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд, виділяють 5 класів санітарно-захисних зон з такими розмірами: • • • Клас I. А. Санітарно-захисна зона 3000 м Б. Санітарно-захисна зона 1000 м Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м Клас III. Санітарно-захисна зона 300 м Клас IV. Санітарно-захисна зона 100 м Клас V. Санітарно-захисна зона 50 м
Санітарно-захисні зони Перелік підприємств та виробництв, для яких виділяють санітарно-захисні зони: • Хімічні підприємства та виробництва • Металургійні, машинобудівні та металообробні підприємства і виробництва • Підприємства по видобуванню руд та нерудних копалин • Виробництва будівельної промисловості • Виробництва по обробці деревини • Текстильні виробництва та виробництва легкої промисловості • Виробництво по обробці тваринних продуктів • Виробництво по обробці харчових продуктів та смакових речовин • Санітарно-технічні споруди та установки комунального призначення
У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: • житлових будинків, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих; • дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл; • лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; • спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; • охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
Землі санітарно-захисних зон • підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін. ) не допускається використовувати для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони. • Можливість с/г використання земель санітарно-захисних зон, що не забруднюються високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію, необхідно визначати за погодженням з територіальними органами Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.
В санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: • пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, які пов'язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; • приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисні зони Між залізничними коліями, станціями і житловою забудовою необхідно дотримуватись санітарнозахисної зони, ширина якої, рахуючи під осі крайньої залізничної колії до будинків, встановлюється залежно від інтенсивності руху поїздів: • на головних дорогах І, III категорій - 100 м, • на станційних і під'їзних шляхах - 50 м.
Санітарно-захисні зони Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа її озеленення залежить від ширини зони: • до 300 м - 60%, • від 300 до 1000 м - 50%, • понад 1000 м - 40%.
Охоронні зони З метою захисту певних містобудівних об'єктів від негативного антропогенного впливу території законодавством передбачено влаштування охоронних зон та зон санітарної охорони. Охоронні зони створюються навколо: • • • особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій на трасах кабельних та повітряних ліній електрозв'язку навколо випромінюючих споруд електрозв'язку
Охоронні зони • Охоронні зони електричних мереж регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 p. N 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж". • Охоронні зони ліній електрозв'язку регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 p. N 135, «Про затвердження Правил охорони ліній електрозв'язку» .
Охоронні зони • Охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, що обмежені вертикальними площинами, віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань: Розмір охоронної зони, м Напруга повітряних ліній електропередачі, к. В 2 до 1 10 до 20 15 35 20 110 25 150, 220 30 330, 400, 500 40 750
Охоронні зони • Для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв'язку, охоронна зона - це смуга землі, що обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку. • Для наземних і підземних не обслуговуючих регенераційних (підсилювальних) пунктів кабельних ліній електрозв'язку — це ділянка землі, обмежена замкненою лінією, віддаленою від стінок контейнера регенераційного (підсилювального) пункту чи межі його обкладання на відстані 2 метрів.
Охоронні зони електричних мереж також встановлюються: • за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 м від огорожі або споруди; • уздовж підземних кабельних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра; • уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 к. В, прокладених під тротуарами в населених пунктах у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстані 0, 6 м у напрямку будинків і споруд та на відстані 1 м у напрямку проїжджої частини вулиці.
Охоронні зони Забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: • • будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправні станції або інші сховища пальномастильних матеріалів; влаштовувати спортивні споруди, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, які не зайняті виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 к. В і вище тощо.
Охоронні зони • сервітути
Зони охорони пам'яток культурної спадщини встановлюють з метою збереження пов'язаного з пам'ятками довкілля, ролі і значення пам'яток в архітектурному і природному середовищі, а також для забезпечення охорони пам'яток від дії негативних природних і техногенних чинників. До складу зон охорони пам'яток включаються території, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам'яток і де, відповідно до цього, запроваджується режим, сприятливий для збереження як самих пам'яток, так і їх ролі.
Зони охорони • Зони охорони пам'ятки - це зони, що регламентують архітектурну та містобудівну діяльність у довкіллі пам'ятки з метою збереження історичного середовища пам'ятки, виявлення її композиційнохудожньої цінності та доцільного використання. • Межі зон охорони пам'яток і режим використання територій зон фіксує містобудівна науково-проектна документація.
Зони охорони До зон охорони пам'ятки належать: • • охоронна зона; зона регулювання забудови; зона ландшафту, що охороняється; зона охорони археологічного культурного шару.
Охоронна зона - територія, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історичного середовища пам'ятки, також забезпечує належне функціонування пам'ятки, охорону від вібрацій, забруднень, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів. В охоронній зоні нова забудова за висотою, розмірами в плані, масштабністю, архітектурними формами підпорядковується пам'яткам та їх історичному середовищу.
Зона регулювання забудови - це забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив пам'ятки. Ця зона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони у взаємодії пам'ятки з новими об'єктами довкілля. У зоні регулювання забудови нова забудова регламентується за висотою, розмірами в плані, масштабністю.
Зона охоронюваного ландшафту - природна чи близька до природної незабудована територія за межами охоронної зони, з якою пам'ятка має активний візуальний зв'язок. У зоні охоронюваного ландшафту забороняється будівництво капітальних будівель і споруд, шляхові і земляні роботи, що змінюють ландшафт, що охороняється.
Зона охорони археологічного культурного шару - це територія за межами пам'ятки археології та її охоронної зони, де виявлені окремі археологічні знахідки або можливе існування археологічного культурного шару, доведення якого потребує проведення шурфування або розкопок.
Зона санітарної охорони (ЗСО) - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд
Зони санітарної охорони (ЗСО) • створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. • Метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд і навколишньої території.
Зони санітарної охорони (ЗСО) включають три пояси: • перший пояс (пояс суворого режиму) охоплює територію розташування водозаборів, майданчиків усіх водопровідних споруд; • другий і третій пояси (пояси обмежень) територію, на якій здійснюються заходи з охорони джерел водопостачання від забруднення.
На території першого поясу ЗСО забороняються: • • • усі види будівництва, проживання людей (у тому числі працюючих), випуск стічних вод, купання, водопій і випас худоби, прання білизни, ловля риби, застосування отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив.
У межах ЗСО • • забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
У другому і третьому поясах ЗСО забороняється: • використання території чи джерел водопостачання, яке може призвести до якісного або кількісного погіршення останніх. • Всі види будівництва тут дозволяються тільки органами державного санітарного нагляду, з якими погоджують строки проектування і будівництва.
Розміри санітарно-захисних зон, охоронних зон та зон санітарної охорони встановлюються: • відповідно до фіксованих, законодавчо визначених норм і правил. • шляхом розробки містобудівної та проектної документації.
Водоохоронні зони • встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку. • Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
На території водоохоронних зон забороняється: • використання стійких та сильнодіючих пестицидів; • влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; • скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.
Водоохоронні зони • Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. • Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України
Прибережні захисні смуги • З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. • Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;
Прибережні захисні смуги • встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: • для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; • для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; • для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. • Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. • встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Прибережні захисні смуги • є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: • розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; • зберігання та застосування пестицидів і добрив; • влаштування літніх таборів для худоби; • будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; • миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; • влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Прибережні захисні смуги • Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. • Вона може використовуватись для будівництва санаторіїв та інших лікувальнооздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією
Скачать презентацию Обмеження щодо використання земель які обумовлені об єктами інфраструктури
Lecture 14,15.ppt