Нюкаслська хвороба Кафедра епізоотології Morbus Newcastle псевдочума

Нюкаслська хвороба Кафедра епізоотології

Morbus Newcastle, псевдочума n висококонтагіозне гостре вірусне захворювання птиці загону курячих, що характеризується ураженням органів дихання, травлення, ЦНС. Викликає масову загибель птиці.

Історична довідка: n n n 1926 р. – на о. Ява вперше виявлено захворювання Кроневальдом; 1927 р. – в Англії, Ньюкаслі описано Дойлем; 1941 -45 рр. – псевдочума розповсюдилась на територію Європи.

Поширення та збитки: q Значно поширене на всіх континентах, спричиняє значні економічні збитки господарствам з інтенсивною технологією виробництва яєць і м’яса птиці. Відноситься до карантинних захворювань (список А МЕБ Transboundary animal diseases), підлягає diseases обов’язковій профілактиці. q На Україні спорадично реєструється переважно в приватному секторі. q У вакцинованої птиці перебіг захворювання атиповий.

Збудник: n n n РНК- - вмісний род. Paramyxoviridae підрод. Paramyxovirinae рід Rubulavirus тип 1 (PMV-1)

120 -180 нм, оболонка віріону з виступами до 8 нм. Культивується в 9 -12 ден. КЕ (загибель) і в первинних та перещеплюваних культурах клітин (ЦПД). n n n Має гемаглютинуючі властивості. Типізація штаммів - в РЗГА. В залежності від ступеня патогенності для птиці всі штамми вірусу розділяють на 3 групи:

n Велогенні – високовірулентні, викликають загибель усієї неімунної птиці;

n n Мезогенні– средньої вірулентності, викликають 100%-ну загибель курчат до 4560 ден. віку і 25 -30% загибель птиці старшого віку. Частіше викликають нервову клініку. Яйценоскість несучок припиняється на 1 міс. Лентогенні – найнижчої вірулентності, можуть викликати інапарантну інфекцію у курчат. Більшість вірулентних, авірулентних і вакцинних штамів подібні в антигенному відношенні. Всі штами в РН були поділені на 5 антигенних підтипів. Виявлено розбіжності тропізму штамів до нервової, легеневої і вісцеральної тканин.

Стійкість у зовнішньому середовищі n n n ü Вірус стійкий: +8…+200 С – місяці; Замороження – роки; Помет, гниючі трупи – 20 дн. ; Сонячні промені – 2 дні; +1000 С – 1 хв. +750 С – 10 хв. Дезінфектанти: 3% хлорвмісні, 2% Na. OH, 4 -5% ксилонафт-5, формальдегід (р-н або аерозоль) …

Епізоотологія: n n Сприйнятливі: кури, індики, цесарки, фазани, павичі. Також чутливі – голуби, горобці, ворони, тетерева, папуги, шпаки.

Породна та вікова сприйнятливість: n Курчата хворіють за відсутності клініки у дорослих курей; Джерело збудника інфекції: n Хвора птиця; n Вірусоносії в інкубаційний період (3 -7 дн. ) n Вірусоносії – n реконвалесценти (2 -4 міс. )

n n n Шляхи виділення збудника: З носовим слизом; З послідом. Фактори передачі: Птахівнича продукція (яйця, м’ясо, пух, перо); Об’єкти зовнішнього середовища (вода, корми, інвертар, одяг, взуття персоналу, транспорт і оборотна тара…); Пориви повітря (1, 5 -5 км).

n n n Переносники і резервуар: Коти, собаки і гризуни; Кліщі, клопи, мухи; Водоплавна птиця; n n Дика птиця, домашні качки і гуси. Шляхи зараження: Аліментарно (корми, вода, харчові відходи); Аерогенно; Контактно при сумісному утриманні хворої і здорової птиці.

n n Сезонність: В невеликих господарствах (нервовопаралітична форма) – в травні-серпні із збільшенням поголів’я. Стаціонарність: В промислових господарствах (тривале збереження вірусу у зовнішньому середовищі; масове вірусоносійтво у перехворілих і вакцинованих). Епізоотії: Захворюваність – до 100%; Летальність – 60 -90%.

Патогенез

Клініка: Інкубаційний період 5 -6 дн. (при атиповому перебігу – до 15 дн. ) n n Виділяють 4 клінічні форми (від вірулентності і тропності штаму): I. Гострий перебіг, велогенні штами: - t 0 +440 С, пригнічення, кволість, відмова від корму;

- ураження респіраторних органів: хрипи при диханні, каркаючі звуки, свистяча задуха(40 -70%); сонливість, кон’юнктивіти

У молодих курчат набряки тканин навколо очей, курчата збиваються в гурт, не рухаються, витягують шию. Загибель від задухи.

На 2 -4 день – порушення координації рухів, дрижання і болючість м’ язів, шиї (голова повернута на 1800), парези та паралічі ніг і крил, відвисають крила, відсутній ковтальний рефлекс (слинотеча), птиця не може піднятися , завалюється набік, ритмічно передригує головою і шиєю. Загибель в стані прострації (4 -10 дн. ). Нервова форма

- розширення зобу, тимпанія, діарея зі слизовим водянистим, з домішками крові послідом (88%). II. Підострий перебіг, велогенні та мезогенні штами: - такі ж ознаки, менш виражені. Частіше уражаються респіраторні органи і нервова системи. Загибель 10 -50% дорослої птиці, до 90% курчат.

III. Мезогенні штами: - серед дорослої птиці – у вигляді гострого респіраторного захворювання з низьким % загибели. Серед молодняку – у вигляді летального нервового захворювання. IV. Лентогенні штами: - легкий перебіг, часто хронічний. У хворих незначні зміни в респіраторному (хрипи) і статевому тракті. Яйценоскість припиняється на 7 -21 день. Птиця квола, збивається до кучі, пір’я скуйовджене. Виявляється серологічними дослідженнями.

Патологоанатомічні зміни: n n При доброякісному перебігу незначні зміни в респіраторних органах ( гіперемія трахеї, помутніння стінок повітряносних мішків), гіперемія та незначні крововиливи в залозистому шлунку, в лімфатичних утвореннях кишечнику Гіперемія та крововиливи на слизовій трахеї

- Плямисті крововиливи на слизовій оболонці стравоходу; - Слизова оболонка шлунку з великою кількістю слизу, на межі залозистого і м’язового відділу – паскоподібні крововиливи (60% випадків).

Некроз лимфоидных образований тонкого кишечника

n n У тонкому кишечнику в області пейєрових бляшок некрози та ерозії; У товстому кишечнику біля відгалудження сліпих відростків - крововиливи (90%), ерозії та виразки. Некроз и кровоизлияние в лимфоидных образованиях кишечника

n n n Некрози селезінки (на зовнішній поверхні та на розрізі); Яєчні фолікули з крововиливами; Перитоніт з відкладанням фібрину;

Діагноз: n На підставі лабораторних досліджень: - виділення вірусу на КЕ або на культурах клітин; - ідентифікація в РГА та РЗГА; - серологічна діагностика (ІФА, РЗГА).

Імунітет та імунопрофілактика: n Імунітет напружений та тривалий. Для профілактики застосовують живі ослаблені мезогенні штами вірусу (шт. Н), з обов’язковою індивідуальною вакцинацією. Застосовують лише вимушено, в осередку з обліком реактогенності. n

Індивідуальне щеплення, в/м введення вакцини Правильне розміщення шприца під час щеплення

Вакцини із живих природно - ослаблених штамів (лентогенних) використовують для групових імунізацій

Віруси нюкаслської хвороби, що застосовуються як живі вакцини: Вирус Штамм Н Mukteswar Комаров Патотип ИВМВа ИВВВЬ Мезогенный 1. 4 0. 0 Происхождение Ослаблен в лаборатории пассированием в яйцах Ослаблен в лаборатории внутримозговым пассированием в утятах Roakin Мезогенный 1. 45 0. 0 Полевой изолят La-Sota Лентогенный 0. 4 0. 0 Полевой изолят F (Asplin) Лентогенный 0. 25 0. 0 Полевой изолят Hitchner B 1 Лентогенный 0. 2 0. 0 Полевой изолят V 4 Лентогенный 0. 0 Полевой изолят Рекомендуемое использование у кур Маршрутыc Вторичное вм, пк, ио Вторичное вм, кп Вторичное ин, ио, пв, сп, аэр Первичное ин, ио, пв, сп, аэр, пгк Первичное ин, ио, сп, аэр, орал a ИВМВ - индекс внутримозговой вирулентности у однодневных цыплят. b ИВВВ - индекс внутривенной вирулентности у шестинедельных цыплят. c аэр - аэрозоль; пгк - погружение клюва; пв - питье воды; вм - внутримышечный; ин - интраназальный; ио - интраокулярный; орал - через пищу; пк - подкожный; сп - разбрызгивание больших капель; кп - перепонка на крыльях.

Профілактика та заходи боротьби: регламентовані Інструкцією. Слід враховувати, що НХ – карантинне захворювання!