Нумізматика Виконав: Студент 2 курсу Денного відділення Спеціальність

Нумізматика Виконав: Студент 2 курсу Денного відділення Спеціальність «Історія» Група «Б» Тесля О.О. Перевірив: А.В. Гедьо

Нумізматика (від лат. numisma, грец. nómisma — монета) — історична дисципліна, що вивчає старовинні монети та медалі як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробництва. Також слово нумізматика використовується на позначення різновиду колекціонування. Нумізматика

Предмет, об’єкт, завдання дисципліни Предмет науки Нумізматика вивчає історію монетного карбування та грошового обігу за монетами, грошовими злитками, та іншими пам'ятниками (монетними штемпелями, документацією). Вивчення монети як засобу грошового обігу, державного документа, виробу ремесла та мистецтва епіграфічного джерела відбувається у тісному зв'язку з використанням інших історичних джерел — писемних та археологічних. Основні завдання Основними завданнями нумізматики є: всебічне джерелознавче дослідження монети і пов'язаних з нею відомостей інших джерел; реєстрація монет і монетних знахідок; комплексне дослідження сукупностей монет та монетних знахідок; розробка методів дослідження монет та монетних знахідок; дослідження грошового обігу на основі нумізматичних та писемних джерел, конкретного прояву товарно-грошових відносин; вивчення техніки та умов виготовлення монет та монетних знаків.

Понятійний апарат дисципліни Понятійний апарат Нумізматика має досить великий понятійний апарат. Її основними поняттями є: монетний тип — сукупність елементів зображень, легенд; легенда — напис на монеті; номінал — позначення на монеті її вартості; аверс — лицьовий бік монети; реверс — зворотний бік монети; гурт — оброблений край; проба — вміст чистого дорогоцінного металу в монеті; лігатура — домішки недорогоцінних металів у монеті та інші поняття.

Історія виникнення та розвитку Термін «нумізматика» почав використовуватися в Середні віки як назва науки про монети. Об'єктом вивчення нумізматики є також бони (таким чином, боністика як наука є підрозділом нумізматики). Монети вивчаються нумізматикою в різних аспектах — мистецькому, економічному, політичному тощо. Нумізматика має багатовіковий шлях розвитку та бере свій початок від звичайного колекціонування монет. Більшість сучасників відносять початок нумізматики — як звичайного колекціонування монет — до доби Відродження, хоч існують припущення про збирання монетних колекцій ще в Стародавньому Римі. У XIV–XVI століттях з'являється значна кількість нумізматичних збірок, створюються основні принципи і форми нумізматичного колекціонування. Монетні збірки починають комплектуватися за тематичним і хронологічним принципами. Виділяється окремий напрям нумізматичного колекціонування — збирання та вивчення медалей. Колекції монет збирають не тільки можновладці, а й представники культури і мистецтва. Серед найвідоміших колекціонерів цієї доби можна назвати папу римського Павла II (1464–1471 роки), італійських гуманістів Франческо Петрарку (1304–1374 роки) і Джованні Бокаччо (1313–1375 роки), Еразма Ротердамського (1469–1536 роки) та інших. У середині XVI століття в Європі вже налічувалося близько 1000 нумізматичних збірок. Виникають перші інвентарні описи колекцій.

До кінця XVI століття абсолютна більшість вчених-нумізматів обмежується дослідженням античного періоду, і лише на межі XVI–XVII століть з'являються праці з нумізматики доби Середньовіччя. Із розвитком абсолютизму в багатьох столицях європейських держав виникають мюнцкабінети, які вважаються необхідною частиною придворного музею чи королівської бібліотеки. Серед найбільших нумізматичних збірок і відповідно наукових центрів Європи XVII–XVIII століть виділяються: Імператорський мюнцкабінет у Відні, який веде свій початок від збірки королів — Габсбургів: Фрідріха III (1440–1493 роки), Максиміліана I (1493–1519 роки) та Фердинанда І (1556–1564 роки). Кабінет медалей Національної бібліотеки в Парижі, започаткований з колекцій багатьох французьких королів, збірки Людовика XIV (1643–1715 роки). Королівський мюнцкабінет у Берліні, збірку якого започаткували колекції бранденбурзьких курфюрстів XVI–XVII століть. Британський музей у Лондоні, сформований на основі дарувань та купівель колекцій різних осіб. Ермітаж у Санкт-Петербурзі, заснований Катериною II (1762–1796 роки).

Засновником нумізматики як науки традиційно вважається директор Імператорського мюнцкабінету у Відні Йозеф Іларіум Екгель (1737–1798 роки), який написав восьмитомну працю «Doctrina numorum veterum» («Учення про стародавні монети», Відень, 1792–1798 роки), що досі не втратила своєї наукової ваги. Він започаткував систематизацію античних монет на основі історико-географічного принципу, розподіливши монети в хронологічному порядку. Цим дослідником були закладені основні принципи опису монет: метал, вагова система, типологія і техніка виробництва. Перші лекції з нумізматики були прочитані у XVIII столітті в університетах міста Галле (Німеччина) та міста Упсала (Швеція). В XIX столітті нумізматика стає університетською дисципліною. У 1836 році в Парижі починає видаватися «Revue Numismatique», а в Лондоні — «Numismatic Jurnal» (з 1838 року — «The Numismatic Chronicle»), з 1860–1870-их років у Відні виходить «Numismatiche Zeitschrift», а в Берліні — «Zeitschrift fur Numismatik». У багатьох країнах Європи виникають нумізматичні товариства: в 1836 році засновується Королівське нумізматичне товарство в Лондоні, в 1841 — Бельгійське королівське нумізматичне товариство, у 1843 — Нумізматичне товариство в Берліні тощо. Найстарша і найбільш широка група в нумізматиці — давньогрецькі монети.

Основні етапи розвитку нумізматики Донауковий (ілюстративний) етап — період до кінця XVII століття. Класифікаційно-описовий етап — період від кінця XVII століття до кінця XIX століття. У цей період головними завданнями для себе дослідники вважали визначення, атрибуцію і опис монет Етап системного вивчення нумізматичного матеріалу — період від межі XIX–XX століть і до нині. Перед дослідниками стоять завдання комплексного дослідження певних груп монет і скарбів, монетних знахідок однієї археологічної пам'ятки, однієї території чи одного періоду.

Дослідники, які зробили внесок у розвиток дисципліни. Новітні дослідження. Незалежна Україна Після здобуття Україною незалежності, посилився інтерес до історії та розвитку української нумізматики. Багато забутих імен та фактів повернено до наукового обігу завдяки наполегливій праці українських дослідників Р. Ярушевої-Омелянчик, Б. Гарбуза, З. Зразюк, Т. Ізбаш, Н. Турмис. Від 1996 року започатковано довідково-інформаційний журнал українських колекціонерів — «Нумізматика і фалеристика». У 1999–2000 роках двічі на рік видавався науково-популярний історико-культурний часопис «Українська нумізматика і боністика» (як додаток до «Вісника НБУ»). У 2004 році у Львові започптковано часопис «Львівські нумізмітичні записки».

У складі Радянського Союзу Після 1917 року основні нумізматичні дослідження зосереджуються в Москві й Ленінграді. При Академії історії і матеріальної культури створюється комісія з нумізматики та гліптики. Було продовжено роботу над складанням топографії монетних знахідок: празьких грошів (О. Сиверс), західноєвропейських монет (М. Бауер), монетних гривен (О. Ільїн). На території України нумізматичні дослідження продовжуються завдяки наполегливій праці окремих нумізматів — Валентина Шугаєвського (грошовий обіг Чернігівщини, середньовічні монети), С. Коршенка (античні, середньовічні монети), Василя Ляскоронського (римські монети). Помітною подією 1920-их років стала дискусія з приводу можливого карбування монет Богданом Хмельницьким, розгорнута на сторінках різних періодичних видань. Приводом для неї стала праця Михайла Слабченка з історії української економіки, де автор, посилаючись на окремі повідомлення письмових джерел, стверджував, що Богдан Хмельницький карбував свою, «власне українську монету». Частина дослідників (Іван Крип'якевич, Ілько Борщак) підтримали цю гіпотезу, інші (нумізмат Валентин Шугаєвський, Микола Петровський) категорично заперечили її. У 1926 році з метою розвитку нумізматичних досліджень у ВУАН було створено секцію нумізматики (Василь Ляскоронський, Валентин Шугаєвський). У 1960-их роках у Києві було випущено п'ять випусків періодичного фахового часопису «Нумізматика і сфрагістика». У другій половині XX століття різноманітні проблеми нумізматики, у тому числі і українських земель, розроблялися В. Потіним (західноєвропейські монети XI–XII століть), М. Сотниковою, І. Спаським, В. Яніним (давньоруські, російські монети, гривні), В. Кропоткіним (візантійські монети), Н. Соболевою (празькі гроші), В. Рябцевичем (грошовий обіг Білорусі та Чернігівщини). В Україні античні монети досліджували Петро Каришковський, В. Анохін, С. Булатович, Є. Туровський, римські — Михайло Брайчевський, середньовічні — Микола Котляр, В. Зварич, Р. Шуст, А. Крижанівський, Н. Стрижакова, З. Зразюк, О. Погорілець, Р. Саввов, В. Шляпинський, С. Пивоваров, О. Огуй, східні — К. Хромов

Ілюстративний матеріал Давньогрецька монета із зображенням лабіринту Мінотавра, Кносс

Статер з Ольвії

«Чернігівська гривня» Володимира Мономаха

Українська пам'ятна монета Дрохва

Гривеник початку XVIII століття