Новоград -Волинський медичний коледж Рак шийки і тіла

Новоград -Волинський медичний коледж Рак шийки і тіла матки. Пухлини яєчників. Трофобластична хвороба. Скаковський В. Є.

План Рак шийки матки. Рак тіла матки. Пухлини яєчників. Трофобластична хвороба.

СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ЖІНОЧОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Епідеміологія Рак шийки матки є одним з найрозповсюджених онкологічних захворювань і займає четверте місце в структурі смертності серед онкологічних хворих після раку шлунку, раку органів дихання та раку шкіри. Щороку у світі це злоякісне захворювання виявляють більше ніж у 600 тисяч жінок. В Україні щорічно виявляють у 7500 жінок, з яких 2500 помирають (серед них 500 працездатного віку).

Етіологія Статеве життя. Фактори ризику раку шийки матки - ранній вік початку статевого життя, рання перша вагітність, велика кількість статевих партнерів і захворювання, що передаються статевим шляхом, насамперед інфекція, що викликається вірусом папіломи людини. Інфекція, що викликається вірусом папіломи людини. Доведено, що вірус папіломи людини сприяє розвитку дисплазії і раку шийки матки Куріння. Є докази того, що куріння значно підвищує ризик раку шийки матки.

Передракові стани Класифікація передракових станів шийки матки. 1. Доброякісні патологічні процеси: Ø ектопія циліндричного епітелію (папілярна ерозія); Ø ендоцервіцит; Ø субепітеліальний ендометріоз та крововилив; Ø атрофія слизової; Ø істинна ерозія на фоні доброякісного процесу; Ø залозистий поліп. 2. Передракові стани (дисплазія епітелію): Ø лейкоплакія (з гладким рельєфом); Ø еритроплакія; Ø конділоми; Ø поліп з дисплазією епітеліального покриву.

Класифікація раку шийки матки 1. Преінвазивний рак (Ca in situ, внутрішньоепітеліальний рак); 2. Мікроінвазивний рак; 3. Інвазивний рак: Ø плоскоклітинний зроговілий, Ø плоскоклітинний незроговілий, Ø аденокарцинома, Ø залозисто-плоскоклітинний, Ø низькодиференційований.

Класифікація раку шийки матки за стадіями 0 стадія-Ca in situ Iа стадія - пухлина, обмежена шийкою матки з інвазією в строму не більше 3 мм-мікроінвазивний рак. Iб стадія - пухлина, обмежена шийкою матки з інвазією в строму більше 3 мм. IIа стадія - рак інфільтрує піхву, не переходячи на його нижню третину і / або поширюється на тіло матки. IIб стадія - рак інфільтрує параметрий на одній або обох сторонах, не переходячи на таз. ІІІа стадія - рак інфільтрує нижню третину піхви і / або є метастази тазу, регіонарні метастази відсутні. ІІІб стадія - рак інфільтрує параметрий на обох сторонах до стінок тазу і / або є регіонарні метастази в лімфовузлах тазу. IVа стадія - рак проростає сечовий міхур і / або пряму кишку. IVБ стадія - визначаються віддалені метастази за межами таза.

Клінічні симптоми патологічні вагінальні кровотечі; кровотечі між менструаціями; кровотеча після статевого акту, спринцювання або огляду гінекологом; кровотеча після менопаузи; тазовий біль; біль під час статевих стосунків.

Діагностика Основна діагностика — цитологічне дослідження мазка шийки матки (ПАП тест). Визначення вірусу папіломи матки за допомогою полімемразно ланцюгової реакції. Кольпоскопія. Біопсія. Цервікоскопія.

Основні причини занедбаності Пізнє звернення за медичною допомогою. Прихований перебіг захворювання. Помилки в діагнозах. Відсутність професійних оглядів впродовж 2 -х та більше років. Тривале обстеження.

Лікування хворих раком шийки матки розвивається в трьох основних напрямках: Поєднана променева терапія Комбіноване лікування (променева терапія і хірургічне лікування або променева терапія і хіміотерапія) Лише хірургічне лікування

Профілактика Вакцинація проти вірусу папіломи проводиться дівчатам віком до 27 років, до початку статевого життя. Обов'язкова вакцина для дівчат віком від 12 до 16 років затверджена в понад 80 країнах світу. Доцільність вакцинації у жінок інших вікових груп досліджується. Використання презервативів — бар'єрного засобу контрацепції.

Рактіла матки Епілеміологія. За останні десять років відмічено значне збільшення захворюваності на РТМ. Серед онкологічних захворювань РТМ вийщов на перше місце і становить 23 на 100 000 жіночого населення. Хворіють частіше жінки передменопаузального а т менопаузального віку, тобто біля 50 років.

ПЕРЕДРАКОВІ СТАНИ ЕНДОМЕТРІЯ Поліпи ендометрія Розвиваються у зв'язку із проліферацією епітелія залоз ендометрія. Поліпи можуть бути одиничними або множинними. Розташовані поліпи на широкій основі або на подовженій ніжці і мають грушеподібну, овальну або округлу форму. Залозиста гіперплазія Характетизується потовщенням ендометрія до 1 -2 см за рахунок збільшення кількості залоз. Аденоматоз Характеризуються наявністю густо розташованих залоз різних розмірів, які галузяться і мають вигадливу форму. Клітини розташовані в декілька рядів. Перехід аденоматозу в рак може бути в 6 -50% випадків протягом від одного до п'ятнадцяти років.

КЛІНІКА ПЕРЕДРАКОВИХ СТАНІВ ЕНДОМЕТРІЯ Клінічно передракові стани ендометрія можуть проявити себе у вигляді сильних кровотеч під час менструацій, скороченням міжменструального періоду, появою кровянистих виділень у міжменструальний період. Проте гіперпластичні процеси в ендометрії можуть перебігати і безсимптомно, і випадково виявляються, після вишкрібань з приводу фіброміоми, поліпів шийки матки і таке ін. Під час гінекологічного огляду специфічних ознак може на бути. Діагноз в основному встановлюється морфологічно, за допомогою цитологічного і гістологічного методів дослідження.

Клінічні прояви раку тіла матки Найбільш ранніми проявами захворювання є поява водянистих білих виділень, до яких пізніше приєднується кров. Внаслідок цього виділення стають схожими на м'ясні помиї. Поступово виділення все більше забарвлюються кров'ю і переходять у кровотечу. Далі при проростанні пухлиною серозного покриву матки, поширенні пухлини на суміжні органи та стисканні нервових волокон з'являється спочатку ниючий, тупий біль внизу живота, сила якого поступово зростає. При проростанні пухлини в пряму кишку, сечовий міхур спостерігається порушення функцій цих органів.

Рак матки форми росту Для рака ендометрія більш характерне екзофітне збільшення пухлини, тобто в порожнину матки. Ендофітний, або інфільтруючий ріст в міометрій зустрічається рідше. Найчастіша локалізація процесу - у кутах матки та дні. Первинна пухлина має вигляд желеподібної кашки або поїденого поліпа бурого кольору.

Морфологічні форми За гістологічною побудовою найчастіше зустрічаються такі форми рака: Ø злоякісна аденома; Ø залозистий рак; Ø аденоакантома.

Діагностика раку матки Діагностичне дослідження при підозрі на рак здійснюється послідовно: від клінічних симптомів до спеціальних методів дослідження: Ø цитологічне дослідженяя аспірата з порожнини матки; Ø гістологічне дослідження; Ø гістерографія; Ø пневмопельвіографія; Ø 4) гістероскопія; Ø 5) лімфографія.

Лікування раку матки Застосовуються такі методи лікування: Ø хірургічний; Ø комбінований; Ø променевий; Ø гормональний; Ø хіміотерапевтичний.

Хірургічне лікування Хірургічний метод лікування може бути застосований у жінок у початковій стадії захворювання, якщо дозволяє вік і відсутність супутних захворювань. При високо диференційованих формах рака з обмеженням росту в ендометрії в області дна і кутів матки може бути виконана - тотальна екстирпація матки з придатками та верньою третиною піхви.

Рак яєчників. Захворюваність на рак яєчників в 1999 році в Україні складала 15, 6 на 100 тис. населення це 5, 5% онкологічних захворювань жіночого населення. Пухлини яєчників можуть виникати у жінок любого віку у період 40 -50 років.

Фактори ризику раку яєчників 1. Вік старше 55 років. 2. Раннє менархе. 3. Пізнє менархе. 4. Відсутність статевого життя 5. Первинне безпліддя – 50% РЯ лікуються від безпліддя. 6. Жінки, в анамнезі яких оперативні втручання на яєчниках. 7. Ановуляторні маткові кровотечі при менопаузі. 8. Рання менопауза – до 45 років. 9. Пізня менопауза – після 50 років. 10. Генітальний ендометріоз. 13. Обтяжений онкоанамнез.

Рак яєчників Під раком яєчників маються на увазі злоякісні пухлини яєчників епітеліального походження. Рак яєчників підрозділяється на: первинний, що виник з незмінною епітеліальної тканини; вторинний, що розвивається в результаті рансформації доброякісного процесу. ; метастатичний, коли яєчники залучені в процес у результаті ураження ендометрію, молочної залози або шлунково-кишкового тракту.

Класифікація раку яєчників Міжнародна морфологічна класифікація. Епітеліальні пухлини різного ступеня диференціації. Пухлини строми статевого тяжа. Ліпідно-клітинні пухлини. Герміногенні пухлини. Гонадобластома. Пухлини м'яких тканин, неспецифічних для яєчників. Вторинні метастатичні пухлини.

Клінічні прояви Рак яєчників називають «тихим вбивцею» , оскільки клінічно у багатьох хворих перші прояви патологічного процесу пов'язані з поширенням пухлини за межі яєчника, а іноді і за межі малого таза. Майже 70% пацієнтів вперше звертаються із захворюванням, що вже досягли 3 або 4 стадії. Найбільш частими симптомами є біль в животі і попереку, здуття живота, асцит, гідроторакс.

Діагностика раку яєчників. Першими клінічними ознаками раку яєчників можуть бути "гострий живіт", біль в низу живота, втрата ваги, слабкість. Хоч ці ознаки часто вже свідчать про задавненість захворювання. Тому велике значення має профілактичне обстеження у гінеколога всіх жінок після 30 років.

Діагностика раку яєчників. Під час огляду визначається пухлиноподібне утворення яєчників. Для підтвердження чи диференціювання діагноза проводять ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, і на завершення лапароскопію. Морфологічне підтвердження діагнозу отримують за допомогою цитологічного дослідження асцитичної рідини, отриманної при пункції заднього склепіння.

Лікування Основу лікування складає хірургічне та медикаментозне протипухлинне лікування. Променеву та гормонотерапію розглядають як додаткове лікування. Хірургічне лікування в основному застосовують на І та І стадіях і в складі комплексної терапії III -IV стадій. Слід відмітити, що при пухлинах яєчників оправдані операції любого об'єму, тому що чим менша пухлинна маса, тим ефективніше консервативне лікування. Застосовують надпіхвову ампутацію чи екстирпацию матки з придатками і резекцією великого сальника.

Трофобластна хвороба Трофобластичні пухлини матки з давніх давен привертали до себе увагу лікарів своєрідністю та агресивністю перебігу. Вперше про них було повідомлено у 1775 році, про метастатичне ураження легень після видалення міхурцевого заносу у жінки. Тривалий час ці пухлини відносили до раку або до сарком. Лише в 1895 році F. Marchand довів, що трофобластичні пухлини виникають під час вагітності та ростуть з хоріального епітелію.

Трофобластн а хвороба В групу пухлин трофобласту включають різні форми міхурцевого занеску (МЗ) і хоріонкарциному. Сучасна концепція трофобластичної хвороби (ТХ) розглядає простий, проліферуючий, інвазивний міхурцевий занесок (МЗ) та хоріонкарциному (ХК) як послідовний ланцюг біологічно взаємозалежних захворювань.

Етіологія ТФ Етіологію ТХ вивчено недостатньо. Вважають, що пухлинне перетворення трофобласта може відбутись під впливом інфекції (вірусної або токсоплазм), на фоні недостатньої продукції естрогенів яєчників, внаслідок генетичної патології.

Міхурцевий занесок При міхурцевому занеску порушується співвідношення між терміном вагітності за даними останьої менструації і величиною матки. Цей факт деколи інтерпретують як багатоводдя, гостре багатоводдя або часткове відшарування плідного яйця з крововиливом в порожнину матки. У 12 -18 % хворих із міхурцевим занеском розміри матки відповідають термінові вагітності або менші, ніж при визначеному термінові (при неповному викидні або викидні, що не настав). В останніх випадках матка в декілька разів більша за орієнтовний вагітності, найчастіше має круглу форму, не болюча.

Хоріонкарцинома складає, як стверджують різні автори, від 1, 36 до 4 % пухлин жіночих статевих органів і розвивається через певний період після завершення останньої вагітності міхурцевим занеском, абортом або пологами. Латентний період (від останньої вагітності до моменту виявлення хоріонкарциноми) дуже різний: від 3 -х тижнів до 19 -20 років. В середньому хоріонкарцинома частіше виникає через 5 -8 місяців після міхурцевого занеску, через 11, 3 місяців після викидня, через 34, 5 місяців після пологів. Хоріонкарцинома переважно виникає після кількох вагітностей (78 %), а у 22 % - після першої.

Діагностика ТФ Діагностика трофобластичної хвороби в даний час грунтується на результатах як клінічного, ультразвукового, рентгенологічного, гістологічного методів дослідження, так і на визначенні хоріонічного гонадотропіну (ХГ).

Діагностика ТФ Трофобластичні пухлини, як і нормальна плацента, виділяють три гормони: хоріонічний гонадотропін (ХГ), хоріонічний соматомамотропін та хоріонічний тиреотропін. Практичне значення для гінекологів має ХГ, який є надійним маркером ТХ. Поява його у великій кількості дозволяє на ранніх стадіях виявити захворювання, а потім контролювати результат хіміотерапії і встановлення оптимального терміну початку наступної вагітності.

Морфологічне обстеження Гістологічне дослідження дає нам остаточну відповідь про характер видалених тканин, ступінь їх пошкодження і агресивність.

Лікування міхурцевого занеску починають з моменту, коли в порожнині матки виявлено міхурці або коли хвору госпіталізували з кровотечею. Воно передбачає насамперед видалення міхурцевих мас із порожнини матки, що є для більшості жінок радикальним методом лікування. У переважній більшості випадків через 2 -3 тижні після випорожнення матки настає повна її інволюція.

Лікування міхурцевого занеску Видалення міхурцевих занесків можна здійснити шляхом введення скоротливих середників (простагландинів, окситоцину), інструментального видалення кюреткою або вакуум-екскохлеатором, у важких випадках - за допомогою лапаротомії і гістеротомії, надпіхвової ампутації або екстирпації матки без придатків. Гістеротомію виконують переважно у тих випадках, коли розміри матки сягають 14 та більше тижнів вагітності і виражена маткова кровотеча.

Лікування хоріонкарциноми. До цього часу остаточно не вирішено, чи обов'язково усім жінкам видаляти матку. Я. В. Бохман та інші онкологи вважають, що операцію необхідно проводити лише за життєвими показаннями: при наявності кровотечі, септичному стані та відсутності ефекту від виконаної хіміотерапії, тобто при резистентності пухлини до хіміотерапії. Одна операція при хоріонкарциномі або зовсім не дає ефект, або лише у 40 % випадків і тільки при локалізації пухлини в матці без метастазів. Операція є “резервом” при комплексному лікуванні хворих. Для лікування хворих із ХК використовують моно- та поліхіміотерапію.