Нова украинская литература и театр Каракадько Станіслава 9

Нова украинская литература и театр Каракадько Станіслава 9 -Б

1. Криза староукраїнської книжної мови та літератури Наприкінці XVIII ст. староукраїнська літературна мова й українське книжне письменство перебували в глибокій кризі. Від старої української літературної традиції віддалялися її носії — українське панство та вище духівництво. Утративши українську козацьку державу, учорашні старшини, щоб зберегти свої маєтності та провідне становище в суспільстві, прагнули отримати статус дворянства Російської імперії, уливаючись у її державно-адміністративну систему. Ідучи на службу до імперських установ, хто добровільно, а хто через безвихідність, вони відмовлялися чи поволі віддалялися від староукраїнського красного письменства, поступово стаючи прихильниками інших літератур: французької, німецької, російської. Здавалося, разом з утратою державності українство незворотно втратить і свою мову та літературу.

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО • Гнітючі настрої, які тоді оволоділи українськими патріотами, передав нам П. Гулак-Артемовський, який і сам, бувало, утрачав надію та з відчаєм удивлявся в безрадісне майбутнє: «Думка про те, що, напевно, недалекий той час, коли назавжди зникнуть не лише сліди малоросійських звичаїв і старовини, а й сама мова зіллється з величезною рікою могутньої й панівної російської мови, не залишивши по собі жодних слідів свого існування, породжує в мені такий відчай, що є миті, коли мені хочеться відмовитися від усіх своїх намірів і сховатися в мирному затишку простого селянина, щоб зловити останні звуки рідної мови, що вмирає з кожним днем» .

2. Виникнення нової української літератури й театру І саме в час гнітючої безвихідності, як дар небес, ковток свіжого повітря, з’явився провісник життєдайного майбуття — поема «Енеїда» Івана Котляревського. Правду кажучи, батько сучасної української літератури не вважав свій літературний експеримент з використанням живої народної мови вартим опублікування. Перші три частини «Енеїди» в 1798 р. в Петербурзі видав власним коштом конотопський поміщик Василь Папура. Ця подія стала віхою рішучого повороту від минувшини до розвитку нової літератури і, зрештою, нової культури. Адже вибір Котляревським мови народу став незворотним явищем не тільки для літератури. КУЛЬТУРНІ ЖИТТЯ а УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ наприкінці XVIII - у партій полонині XIX сг.

• Творчість Івана Котляревського (1769 -1838) — звичайно, дар Божий, але отриманий українством закономірно, тоді, коли воно усвідомлювало його значення. По-перше, «Енеїда» не могла б з’явитися, не успадкувавши національні духовні традиції, сформовані козацькою добою: незнищенний дух вільнодумства; збережене в надзвичайно важких умовах національне самоусвідомлення, історичний оптимізм; готовність шукати і знайти нову, як говорив Г. Сковорода, «духовну вітчизну» . • Опираючись на міцний фундамент традиції, «Енеїда» стала одночасно й відображенням нових шляхів і потреб суспільного розвитку. Насамперед, поема Котляревського — яскраве свідчення звільнення літератури від церковних регламентацій. Автор став на позицію вільного художнього творення і цим самим відобразив загальне прагнення підприємливих людей до свободи діяльності в найрізноманітніших сферах життя. Суспільство потребувало життєвого завзяття, і письменник, тісно спілкуючись з людьми, пройнявся цим духом. Український національний побут він порівняв із реаліями антично-римського світу, досягнувши цим не лише комічного ефекту, а й спрямував читачів на переосмислення перипетій історичної долі народів, закликав пам’ятати про власну гідність, спонукав змагатися з долею.

Невідомий художник. Петро Гулак-Артемов- ський. України на власну літературу. Першим серед них підхопив естафету в Котляревського Петро Гулак. Артемовський (1790 -1865). Поет народився м. Городищі (на Черкащині) в сім’ї священика, закінчив факультет словесності Харківського університету. У 1841 -1848 рр. був його ректором. Найвидатнішим твором поета стала байка «Пан та Собака» , надрукована в 1818 р. У його доробку вагоме місце посідає також етико-філософське послання «Справжня добрість» . У ньому автор стверджує, що Добрість — це поєднання моральної стійкості, почуття справедливості, готовності відстоювати свої позиції.

• А. Мокрицький. Євген Гребінка • Усі дослідники української літератури визнають великий поетичний талант П. Гулака-Артемовського та шкодують, що він надто рано залишив заняття літературою. Євген Гребінка (1812 -1848) родом із Полтавщини. • Перші свої твори він написав ще учнем Ніжинської гімназії вищих наук. Поступивши на службу в Петербург, Гребінка відіграв помітну роль у згуртуванні тамтешньої численної української громади. Він приятелював із Шевченком, брав участь у викупі поета з кріпацтва. Найвагомішим внеском Є. Гребінки

• Ф. Моллер. Портрет Миколи Гоголя Микола Гоголь (1809 -1852) — прозаїк, який писав російською мовою й посів визначне місце в російській, українській та світовій літературі. Він народився в містечку Великі Сорочинці на Полтавщині в сім’ї українського поміщика, навчався в знаменитій Ніжинській гімназії. Уже перші його твори «Басаврюк, або ж Вечір проти Івана Купала» (1830), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831 -1832) написані російською мовою, але за змістом — вони українські. У них М. Гоголь змалював український побут, історію та демонологію.

• Григорій Квітка-Основ’яненко (1778 -1843) — засновник сучасної української прози. Письменник народився в родовому дворянському помісті Основа, що поблизу Харкова (нині ця місцевість знаходиться в межах міста). Здобув домашню освіту. Певний час перебував у монастирі. Усе життя прожив у Харкові, брав активну участь у громадському та культурному житті міста. Протягом 1817 -^1828 рр. посідав

• • Шевченко Тарас Григорьевич Вершиною української літератури XIX ст. стала геніальна творчість пророка національного відродження України Тараса Шевченка. У 1831 р. кріпацька доля завела його до Петербурга. Там він познайомився з художниками І. Сошенком, К. Брюлловим та іншими ёёёё діячами культури. У квітні 1838 р. вони організували його викуп із кріпацтва. Протягом 1838 -1845 рр. Т. Шевченко навчався й успішно закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Саме тоді проявився й поетичний талант юнака: у 1840 р. вийшла його славнозвісна збірка «Кобзар» . Завершивши навчання, Шевченко повернувся в Україну і в лютому 1847 р. почав працювати вчителем малювання в Київському університеті св. Володимира. Проте 5 квітня його заарештували за підозрою

Релігійне життя в Україні • • • Переважна більшість українців на початку XIX ст. були парафіянами православної церкви. Підпорядкована Московському патріархату, вона панувала на Лівобережжі, Слобідській та Південній Україні. Наприкінці XVIII ст. церква в Україні втратила останню підвалину своєї автономії — монастирське землеволодіння. Через це духовна еліта Лівобережжя не мала матеріальних засобів для проведення власної культурно-освітньої політики. Митрополит Київський і Галицький та єпископи призначалися Синодом у Петербурзі. Позбавлені свого керівництва та незалежних матеріальних джерел існування, українські церкви перетворилися на інструмент зросійщення України: українське духівництво опинилося в повному підпорядкуванні «духовного департаменту» Російської імперії. В Україні заборонили будувати храми й писати ікони в українському стилі. На Правобережжі діяли одночасно три конфесії. Імператори Павло І та Олек-. сандр І не перешкоджали окатоличенню православних. Тут же діяла й уніатська церква. Після польського повстання 1831 р. царський уряд відмовився від під.