Noll D. Die Abenteuer des Werner Holt. — Berlin 1960
Популярний роман письменника з НДР про те , як молодий 17 - річний німець в 1943 році закінчує школу і призивається в зенітні частини. Все це на тлі капітуляції Італії, краху німецького наступу під Курськом , жахливих бомбардувань Німеччини. Далі гірше. У другій частині показано післявоєнне життя. Книга цікава не лише сюжетом , а й тим, що знайомить з безліччю побутових деталей. Відчувається зв'язок з прозою Ремарка.
У 1960 році був опублікований перший том роману «Пригоди Вернера Хольта» , в якому відбилися особисті враження автора 1944 -1945 рр. Письменникові вдалося створити життєвий і привабливий образ німецького юнака, вихованого в дусі нацистської пропаганди, який поступово звільняється від її впливу під впливом суворих реалій війни. У 1963 році був опублікований другий том роману «Повернення» . Тут Вернер Хольт довго і болісно шукає своє місце в новій, повоєнній Німеччині. Критично оцінюючи те, що відбувається в східній зоні, він перебирається в західну, але незабаром розчаровується в капіталістичному шляху розвитку і повертається назад. У 1965 році роман «Пригоди Вернера Хольта» був екранізований.
Дітер Нолль народився в місті Риза в сім'ї фармацевта. Оскільки його мати була полуєврейкой ( «Halbjüdin» ), вона була репресована у відповідності з Нюрнберзькими расовими законами Третього рейху. У 1944 році був призваний в армію, служив у військах протиповітряної оборони. Наприкінці війни потрапив у полон до американців. Після звільнення отримав атестат зрілості, навчався в університеті Єни, вивчав філологію, філософію та історію мистецтв. У 1946 році вступив у Комуністичну партію Німеччини.
В охопленій партизанським виступами Словаччині, куди кидають їх частину, у Хольта закрадаються сумніви у правоті справи, яку він захищає. . . У сараї, де поміщається лісопилка, вони знаходять розтерзаний, буквально розпиляний циркульною пилкою труп - чи то партизана, чи то одного з російських інструкторів - результат "роботи" есесівських карателів. Один з товаришів Вернера, син адвоката Зепп Гомулка (до речі, самий думаючий персонаж роману, пізніше він зважиться здатися в полон Червоної Армії), говорить про те, хто це зробив: "Таке не повинно перемагати!" А потім група солдатів під командою Вольцова б'ються, як одержимі, захищаючи лісопилку і те, що в ній залишилося, і відбивають всі атаки партизан. Тому що Вольцов розуміє, що в іншому випадку у них будуть непереливки. . .
