Німеччина та Італія Рішення Віденського конгресу закріпили політичну

Німеччина та Італія Рішення Віденського конгресу закріпили політичну роздробленість Німеччини та Італії. В історії Німеччини та Італії 1815 -1847 рр. стали періодом формування передумов для об’єднання цих країн у 50 -60 -х рр. 19 ст.

Німецький союз n Створений за рішеннями Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері, не мав спільного законодавства, уряду, збройних сил тощо. Два головні суперники за провідну роль у ньому, Австрія та Пруссія, увійшли до союзу лише частково. Східні частини цих держав залишались за його межами. У більшості німецьких держав влада монархів мала абсолютний характер, а їхні піддані не мали політичних і громадянських прав

n У період наполеонівських завоювань у німецьких державах було проведено реформи, які сприяли знищенню старих порядків. Стало розвиватися міське самоуправління.

Економічний розвиток німеччини n У сільському господарстві зберігалося чимало залишків кріпосництва, які заважали його розвитку. Промислова революція в Німеччині розпочалася лише в 30 -х роках 19 ст. На її розгортання негативно впливала відсутність єдиного ринку вільної робочої сили та наявність митних кордонів між державами.

n Найбільшим торговельно-промисловим центром стала столиця Пруссії – Берлін. Тут були зосереджені дві третини машинобудівних і ситцевибивних підприємств Пруссії. У 1834 р. 18 німецьких держав об’єдналися в новий Митний союз.

Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини n Створення Німецького союзу зумовило поширення в німецьких державах сподівань, що він сприятиме їх економічній єдності та впровадження ліберальних конституцій. Мрії про єдину Німеччину набули поширення серед студентів. У 1815 р. Студенти Енського університету створили товариство, яке пропагандівало ідею об’єднання німецьких держав. Ці погляди вони поєднували з виступами проти реакційних порядків.

n У серпні 1819 р. На з’їзді німецьких монархів у Карлсбаді було ухвалено заходи для придушення опозиційних настроїв

Опозиційний рух в 30 -40 -х рр. 19 ст. n Події Липневої революції у Франції викликали активацію опозиційних настроїв у німецьких державах. У промовах, що лунали на “Гамбахському” і “Вартбурзькому” святах, висувалися вимоги боротьби за демократичні реформи та об’єднання Німеччини.

Товариство “Молода Німеччина” Рік заснування – 1834 n Мета: боротьба за об’єднання Німеччини та створення республіки. n Вимоги: свобода друку і зборів; запровадження вільної підприємницької та торговельної діяльності; ліквідації залишків кріпосництва. n Спосіб здійснення мети – революційний переворот n

Фрідріх Ліст (1789 -1846) n n Професор економіст Пропагував ідею об’єднання німецьких держав. Вважав, що економічні інтереси є відображенням потреб нації Розкрив взаємозв’язок між розвитком економіки і об’єднанням Німеччини

Італія після Віденського конгресу n Рішення Віденського конгресу негативно вплинуло на розвиток Італії. Її знову переділили на 8 королівств і герцогств, а в пн-східній частині утворили Ломбардо – Венеціанське королівство, що входило до складу Австрійської імперії. У 18151830 рр. стали для Італії періодом Реставрації. Було відновлено абсолютну монархію, панівні позиції знову посіли дворяни та духівництво.

n Однією з найвідсталіших держав була Папська область, що перебувала під владою Папи Римського. З поміж усіх держав лише Сардинське королівство наважувалося проводити самостійну політику.

Негативні наслідки австрійського панування для Ломбардо. Венеціанського королівства Воно не отримало автономії та управлялося австрійцями n Італійців позбавили можливості обіймати посади в адміністрації, судах та армії. n На території королівства перебувала австрійська армія і діяла австрійська поліція. n Усі періодичні видання підлягали цензурі, переслідувались національно-ліберальні ідеї. n

“ Епоха Рісорджименто ” Епоха Рісорджименто – час розгортання національно-визвольного руху й боротьби за відродження італійської державності. n У 1818 р. В Ломбардії граф Ф. Конфалоньєрі очолив таємне товариство “Італійська федерація”. n Мета “ Італійської федерації ”: звільнення від австрійського панування; здобуття незалежності і створення конституційної монархії в Північній Італії n

Економічний розвиток n Політична роздробленість Італії стала головною перешкодою для її економічного розвитку. Між італійськими державами існували митні кордони, у кожному королівстві і герцогстві діяли власні системні міри й ваги, грошові системи закони. Промислова революція розпочалася тут лише в 30 -40 -х рр. 19 ст. Розвиток сільського господарства відбувався дуже повільно.

Революції 20 -30 -х років 19 ст. n У липні 1820 р. Першими в Італії підняли повстання карбонарії в Неаполітанському королівстві. Революція тривала тиждень і завершилась їхньою перемогою. Король затвердив запропоновану повстанцями конституцію та скликав парламент. Тим часом європейські монархи доручили Австрії придушити революцію. Австрійська армія розгромила повстанців й відновила в країні абсолютну монархію.

n У ніч з 9 на 10 березня 1821 р. Розпочалася революція в Сардинському королівстві. Її очолили карбонарії – офіцери сардинської армії. Повстанці висунули гасло національності всієї Північної Італії. Було проголошено конституцію і сформовано тимчасовий уряд. Австрійська армія придушила повстання.

Після революцій 1820 -1821 рр. у Неаполі і П’ємонті арешти карбонаріїв розпочалися по всій Італії. Організація офіційно заявила про свою ліквідацію, однак таємно готувалася до подальшої боротьби. n Однією з причин поразок карбонаріїв було те, що вони діяли переважно ізольовано в межах окремих держав. n

Джузеппе Мадзіні (1805 -1872) n n n Створив “ Молоду Італію ”- єдину загальноіталійську революційну організацію. Сформулював принцип “кожній державі – держава”. Розгорнув боротьбу за створення італійської національної держави.

Діяльність лібералів наприкінці 30 у 40 -х рр. n Невдалі спроби об’єднання Італії шляхом революції призвели до того, що в італійському національно-визвольному русі на перший план висуваються ліберали. Вони вважали єдино можливим способом об’єднання Італії перетворення згори шляхом реформ.

Свою практичну діяльність ліберали спрямовували на здійснення заходів, які мали сприяти зростанню національної свідомості італійців. n Із часом ставлення лібералів до австрійців та їх втручання у справи Італії ставало більш різким. У 1846 -1847 рр. у багатьох їхніх газетах і журналах почали з’являтися заклики до загальноіталійської війни проти Австрії. n

n Векслер Марини