Скачать презентацию НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ Підготував студент групи ПР-11 Скрипник Степан Скачать презентацию НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ Підготував студент групи ПР-11 Скрипник Степан

Новий Презентация Microsoft Office PowerPoint.pptx

  • Количество слайдов: 157

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ Підготував студент групи ПР-11 Скрипник Степан НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ Підготував студент групи ПР-11 Скрипник Степан

Зміст 1. Шлях до Незалежності. 2. Президенство Л. Кравчука. 3. Президенство Л. Кучми. 4. Зміст 1. Шлях до Незалежності. 2. Президенство Л. Кравчука. 3. Президенство Л. Кучми. 4. Помаренчева революція. 5. Президенство В. Ющенка. 6. Президенство В. Януковича. 7. Революція Гідності. 8. Заворушення в Криму. 9. Заворушення на Донбасі. Початок АТО. 10. Президенство П. Порошенка.

Шлях до Незалежності На початку дев’яностих СРСР був на межі розвалу. Так звана “Перебудова” Шлях до Незалежності На початку дев’яностих СРСР був на межі розвалу. Так звана “Перебудова” Михайла Горбачова провалилася. У 1990 р. відбувся “парад сувернітетів”, що тільки пришвидшило розвал СРСР. У багатьох радянських республіках піднімається національний рух.

За національне піднесення в Україні відповідальність несла політична партія “Рух”. Мітинг Народного Руху України За національне піднесення в Україні відповідальність несла політична партія “Рух”. Мітинг Народного Руху України у Запоріжжі 5 серпня 1990 р. з нагоди 500 -ліття Запорізького Козацтва. Перший голова Руху – Іван Драч. - “живий ланцюг” від Києва до Львова 21 січня 1990 р.

Головні обличчя українського-національного руху 1990 -1991 р. р. Левко Лук’яненко Ніла Крюкова В’ячеслав Чорновіл Головні обличчя українського-національного руху 1990 -1991 р. р. Левко Лук’яненко Ніла Крюкова В’ячеслав Чорновіл Іван Драч Володимир Філенко

 Союзне керівництво на чолі з М. Горбачовим намагалося зберегти єдність республік. У листопаді Союзне керівництво на чолі з М. Горбачовим намагалося зберегти єдність республік. У листопаді 1990 р. він мав проект нового союзного договору замість документів 1922 р. Пропонувалося змінити назву країни на Союз Суверенних Радянських Республік. Але за суттю реальна влада зберігалася за центром. Цей проект не підтримали республіки. Тоді 17 березня 1991 р. за ініціативою М. Горбачова проводиться референдум про збереження СРСР як "Оновленої федерації суверенних республік". Твердження було сформульовано невизначено, і йому було важко заперечувати. Грузія, Вірменія, Молдова, Латвія, Литва та Естонія відмовилися брати участь у референдумі. Більшість учасників (взяли участь дев'ять республік) висловилися на користь збереження Союзу: 76 % — "за", приблизно 22 % — "проти".

 23 квітня 1991 р. М. Горбачов, який представляв союзний центр, і керівник дев'яти 23 квітня 1991 р. М. Горбачов, який представляв союзний центр, і керівник дев'яти республік (Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Азербайджан) підписали документ, відомий як "Заява 9 + 1". У цьому документі декларувалися принципи нового союзного договору. Досягнута згода була найважливішою умовою припинення конфлікту між головою Верховної Ради Росії Б. Єльциним, який очолював табір реформаторів, і президентом СРСР М. Горбачовим, який прагнув зберегти рівновагу між реформаторами і консерваторами, додержуватися інтересів центру перед зростаючими вимогами республік. Укладання нового союзного договору призначили на 20 серпня 1991 р.

 19 серпня 1991 року з метою повернення суспільства до попередніх порядків була здійснена 19 серпня 1991 року з метою повернення суспільства до попередніх порядків була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори — представники вищого державного керівництва СРСР — заявили, що у зв'язку з начебто хворобою Президента СРСР М. Горбачова його обов'язки виконуватиме Г. Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). Георгій Янаєв

 Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук у своєму виступі по республіканському радіо закликав Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук у своєму виступі по республіканському радіо закликав громадян до спокою і витримки, запропонував зосередитися на розв'язанні найважливіших проблем повсякденного життя, заявивши, що відповідні оцінки і висновки зробить Верховна Рада України та її Президія. Якщо реакція керівництва республіки на події у Москві була загалом стриманою, то опозиційні сили від самого початку заколоту зайняли принципову позицію, розуміючи, чим загрожує Україні перемога ДКНС. 19 серпня 1991 р. Народний Рух України закликав співвітчизників не підкорятися волі заколотників, створювати структури активного опору, вдатися до всеукраїнського страйку.

 Головні події розгорнулися у Москві. Центром опору стала Верховна Рада РРФСР, навколо якої Головні події розгорнулися у Москві. Центром опору стала Верховна Рада РРФСР, навколо якої зібралися тисячі захисників демократії, було зведено барикади. Опір ДКНС очолив президент Російської Федерації Б. Єльцин. На його заклик десятки тисяч людей вийшли на вулиці столиці й перекрили бронетехніці та військам шлях до будинку Верховної Ради РРФСР.

Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РРФСР Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РРФСР на чолі з Б. Єльциним, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС спричинили ганебний провал заколоту 22 серпня 1991 р. З радянським періодом в історії країни було покінчено. Після цього Президент СРСР М. Горбачов, який у дні заколоту був ізольований путчистами на південному березі Криму, стрімко втрачав владу. Різко посилювалася діяльність керівництва Російської Федерації, яке відіграло ключову роль у придушенні заколоту. Союзні органи влади були паралізовані. Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками з-під радянської окупації.

 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. » • Територія України є неподільною і недоторканою. • Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. • Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. Верховна Рада України.

Конституційною більшістю голосів (346 народних депутатів — «за» , 1 — «проти» , 13 Конституційною більшістю голосів (346 народних депутатів — «за» , 1 — «проти» , 13 — «утримався» ) Акт проголошення незалежності України було схвалено

 Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України призначався на 1 грудня 1991 р. Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України призначався на 1 грудня 1991 р. , що мав відбутися одночасно з виборами президента України. - зразок бюлетеню на референдумі 1 грудня 1991 р. Референдум був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую» , або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України? »

Результати референдуму 1 грудня 1991 року. Результати референдуму 1 грудня 1991 року.

Результати виборів президента України 1991 року. В. Гриньов- 4. 17% Л. Крвачук- 61. 59% Результати виборів президента України 1991 року. В. Гриньов- 4. 17% Л. Крвачук- 61. 59% Л. Лук'яненко - 4. 49% Л. Табурянський- 0. 579% В. Чорновіл- 23. 27 % І. Юхновський- 1. 74%

 5 грудня 1991 р. на урочистому засіданні Верховної Ради Л. Кравчук склав присягу 5 грудня 1991 р. на урочистому засіданні Верховної Ради Л. Кравчук склав присягу президента України і виголосив програмові орієнтири своєї політики. Одразу ж після присяги президент запропонував обрати голову Верховної Ради Івана Плюща, за якого проголосували 261 депутат. Л. Кравчук приймає президентську присягу. Іван Плющ.

 7— 8 грудня 1991 р. на території Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, 7— 8 грудня 1991 р. на території Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, відбулася зустріч Голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича, Президента Російської Федерації Б. Єльцина і Президента України Л. Кравчука. Підсумком її стали офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Сторонами було заявлено, що Радянського Союзу як геополітичної реальності більше не існує, внаслідок чого діяльність його органів на території трьох держав припиняється. Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич і Борис Єльцін після підписання Біловезької угоди.

 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьожовтий український 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьожовтий український прапорю а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного

 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…»

 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України.

Президенство Л. Кравчука Після перших виборів президента України 1 грудня 1991 року переможцем став Президенство Л. Кравчука Після перших виборів президента України 1 грудня 1991 року переможцем став Леонід Макарович Кравчук, набравши 61. 59 % голосів. Його найближчим переслідувачем був В’ячеслав Чорновіл, набравши 23. 27 % голосів. І офіційно 5 грудня 1991 року Леонід Кравчук приємає президентську присягу на Пересопницькому Євангелії. Прийннятя присяги Л. Кравчуком.

 З 7 по 8 грудня 1991 Кравчук перебував у Біловезькій пущі. Там він З 7 по 8 грудня 1991 Кравчук перебував у Біловезькій пущі. Там він разом із Борисом Єльціном і Станіславом Шушкевичем підписали Біловезьку угоду, що поклала край існуванню СРСР і поклало початок існуванню СНД. У Біловезькій пущі.

 Отже, після перемоги на грудневих виборах, Кравчук у своєму розпорядженні підтримкою більшості українців. Отже, після перемоги на грудневих виборах, Кравчук у своєму розпорядженні підтримкою більшості українців. Але, ні демократично обраний Президент, ні народ, його обрав, не уявляли, куди плисти державному кораблю. Так, голосували на референдумі за незалежність України, але перший же реальний крок у напрямку незалежності (Біловезькі угоди) сприйняли неоднозначно. Так, більшість населення підтримувало програми «ринкових реформ» , але часткове звільнення цін на початку 1992 року люди сприйняли, як катастрофу. Весь період правління першого Президента супроводжувався політичної лихоманкою - глава держави і народ два з половиною роки жили між минулим і майбутнім. Або в минулому і майбутньому одночасно, що ще гірше. Куди в таких умовах міг привести країну Леонід Кравчук? Потрібно віддати йому належне - він не намагався її насильно і активно кудись вести. У той час завдання перед Україною і її лідерами стояла мінімалістська - треба було просто вижити і вистояти, при цьому не скотившись на рівень маргінальних державних утворень, і поступово вчитися самостійного і ефективного управління країною. Кравчук не робив різких рухів і втримав те, що при ривках могло розсипатися, - територіальну цілісність, відносний мир і спокій в суспільстві.

За що ж Кравчука не любили тоді і час від часу продовжують ганити зараз? За що ж Кравчука не любили тоді і час від часу продовжують ганити зараз? 1) За бідність і зубожіння людей, гіперінфляцію тодішньої валюти. Втім, інакше й бути не могло - в той час були розірвані практично всі виробничі зв'язки з республіками колишнього СРСР, втрачені ринки збуту для неконкурентноспроможною продукції, виробленої ще радянськими підприємствами і, як наслідок, настав майже повний колапс промислового виробництва. 2) За величезні заборгованості по виплаті зарплат і пенсій, які стали наслідком зупинки промислових підприємств. У той час заводи і фабрики, практично припинили випуск продукції не оголошувалися банкрутами, а продовжували животіти. Практично єдиним способом заробити на життя для простих людей став «човниковий» бізнес. 3) За зростаючу прірву між багатими і бідними. Саме період правління Леоніда Кравчука став часом первинного накопичення капіталу в Україні. Причому пересічні українці небезпідставно вважали, що мільйонні статки створюються шляхом здійснення відкритих або завуальованих злочинів.

 Але за три роки правління Президента Кравчуку вдалося зробити чимало доброго. Обравши політику Але за три роки правління Президента Кравчуку вдалося зробити чимало доброго. Обравши політику вичікування в проведенні економічних реформ, Президент все ж чимало досяг на міжнародній арені, використовуючи свої найкращі якості: хитрість, вміння вести переговори, вроджене миролюбство. По-перше, в Україні не пролилася кров, а країна змогла зміцнити свою незалежність. Сам Кравчук був прихильником самостійності країни, але навіть під час путчу зайняв мудру позицію. Леонід Макарович запевнив Москву в тому, що на всеукраїнському референдумі більшість не проголосує за незалежність і тому в Кремлі спокійно реагували на всі події в Києві. Пізніше Кравчук вміло погасив конфлікт з Росією, найбільш шовіністично налаштовані політики якій відкрито пред'являли територіальні претензії до України. Правда для цього Кравчуку довелося пожертвувати чорноморським флотом, яка дісталася Україні в спадок від СРСР, передавши його Російської Федерації. По-друге, Кравчуку вдалося домогтися міжнародного визнання країни. Відомо, що щодня він міг приймати десятки іноземних делегацій, працював майже без відпочинку, а одним з пріоритетів для міжнародної політики нової держави зробив введення системи посольств і консульств. По-третє, Кравчук взяв безпосередню участь в ядерному роззброєнні України і підписання міжнародних договорів. В умовах тотального пресингу, керівництву України вдалося обміняти статус ядерної держави на вигідні умови і гарантію міжнародної підтримки в разі нападу.

 А в 1994 році в Україні грянула політична криза. Наростаючий антагонізм між Президентом А в 1994 році в Україні грянула політична криза. Наростаючий антагонізм між Президентом і Верховною Радою вилився в постанову парламенту про одночасні вибори ВРУ і Президента. Кризу спровокував Леонід Кучма, незадовго до того звільнившись з посади Прем'єр-міністра. Кучма активно створював собі імідж геніального економіста-реформатора, якому не дав можливості працювати «поганий» Кравчук. Втомлений від бідності народ тоді був готовий повірити в будь-яку казку про «світле майбутнє вже сьогодні» , і парламент, до закінчення каденції якого залишалося менше року, вловив ці настрої і вказав Кравчуку на двері. «Верховна Рада прийняла незаконну постанову про дострокові вибори, - згадував пізніше Кравчук. - Тоді Конституція не передбачала дострокових президентських виборів. Відповідно, для того, щоб їх провести, потрібно було змінити Конституцію. Як відомо, для цього необхідно 300 голосів. Рішення ж про дострокові вибори було прийнято 272 голосами «за» . Більш того, це був навіть не закон, а постанова Ради. Я був впевнений, що всі кандидати заявлять про незаконність такого рішення. На жаль, цього не сталося » . Однак він до останньої хвилини при владі залишався миролюбним Президентом. Він пішов мирно і тихо, відразу ж визнавши свою поразку. Вибори 1994 року, в порівнянні з наступними волевиявлення громадян, - зразок прозорості та демократії. Підводячи підсумок, можна сказати, що Леонід Кравчук був далеко не найгіршим варіантом Президента для України того часу. Завдяки його дипломатичним талантам, в той час, як весь колишній соціалістичний табір був вражений епідемією громадянських воєн, в Україні все було тихо і спокійно. Крім того, Кравчук максимально безболісно провів процес руйнування радянської системи управління економікою в Україні.

Президенство Л. Кучми 10 липня 1994 року Леонід Кучма з результатом 52, 15% голосів Президенство Л. Кучми 10 липня 1994 року Леонід Кучма з результатом 52, 15% голосів виборців переміг у другому турі президентських виборів. Леонід Кравчук, який набрав 45, 06%, не оскаржував результати виборів, тому вже через кілька днів новообраний глава держави склав присягу в стінах Верховної Ради. Прийннятя присяги Л. Кучмою.

 У жовтні того ж року Верховна Рада схвалила розроблену командою нового президента стратегію У жовтні того ж року Верховна Рада схвалила розроблену командою нового президента стратегію економічних реформ. Саме за часів першого терміну Кучми з різною долею успішності був проведений ряд економічних реформ, які в чималому ступені визначають сучасне обличчя української держави. Протягом перших років його президентства сформувалися умови для появи на українському ринку фінансовопромислових груп, на базі яких згодом "виросли" сучасні бізнес -структури вітчизняних олігархів. У 1995 році в Україні запустили сертифікатну (або ваучерну) приватизацію. Це міра, завдяки якій кожен громадянин держави повинен був отримати можливість стати ефективним власником колишніх державних підприємств, за висновками експертів, своїх цілей не достигла, проте дозволила формально роздержавити вагому частку економіки. Ще в 1996 році почалася реформа аграрного сектора, завдяки якій колишні колгоспні землі були "розпайовані" між селянами, які працювали на них.

 Завдяки налагодженню співпраці із західними фінансовими установами та стабілізації ситуації в економіці країни Завдяки налагодженню співпраці із західними фінансовими установами та стабілізації ситуації в економіці країни - показники інфляції з чотиризначних зменшилися до двозначних - у вересні 1996 року була проведена грошова реформа. Українські гривні зразку 1996 року.

 У сфері зовнішньої політики президент Леонід Кучма керувався тактикою У сфері зовнішньої політики президент Леонід Кучма керувався тактикою "багатовекторності", яка не передбачала однозначного вибору інтеграційних прагнень України і створювала хоча здається видимість нормальних відносин і з східними, і з західними партнерами. Уже в грудні 1994 року США, Великобританія, Росія, Франція і Китай підписали меморандум про гарантії безпеки України - документ, який фіксував без'ядерний статус Києва в обмін на гарантії його захисту від потужних держав світу. Саме цей документ дозволив Україні остаточно встановити конструктивні відносини з Заходом. Підписання Будапештського меморандому.

 Кілька довше тривали пошуки взаєморозуміння з Росією. Її Державна Дума до кінця 1996 Кілька довше тривали пошуки взаєморозуміння з Росією. Її Державна Дума до кінця 1996 року брала постанови, які фіксували російські претензії на Севастополь. Аж до травня 1997 роки тривала епопея з розподілом радянського Чорноморського Флоту, яка супроводжувалася низкою демаршів і, нарешті, завершилася, за оцінками експертів, фактичною перемогою Росії. Протягом 1994 і на початку 1995 року конструктиву в українськоросійські відносини поки що не додавав і "кримське питання". Проросійський президент автономії Юрій Мєшков зробив ряд кроків, які ставили під сумнів приналежність Криму до України і навіть ввів на його території московський час. Нарешті, перебування на посту глави Криму для Мєшкова закінчилося видворенням його в Москву в результаті спецоперації за участю бійців українського загону спеціального призначення в лютому 1995 року. Юрій Мєшков.

 В кінці першого терміну Леоніда Кучми загострилося його протистояння з колишнім прем'єр-міністром Павлом В кінці першого терміну Леоніда Кучми загострилося його протистояння з колишнім прем'єр-міністром Павлом Лазаренком, якого тоді називали одним з претендентів на президентський пост. В результаті воно закінчилося вимушеною еміграцією лідера партії "Громада" і його арештом в США в лютому 1999 року. У березні 1999 року в автомобільній катастрофі загинув лідер Народного Руху України В'ячеслав Чорновіл, якого теж розглядали як імовірного кандидата в президенти. В результаті на президентські вибори 1999 року висунувся ряд опозиційних кандидатів, які, по суті, відбирали голоси один в одного, а до другого туру вийшли чинний тоді президент Леонід Кучма і лідер Комуністичної партії Петро Симоненко.

Друга інавгурація Л. Кучми. Відразу після президентських виборів загострилося протистояння між президентом і парламентом. Друга інавгурація Л. Кучми. Відразу після президентських виборів загострилося протистояння між президентом і парламентом. Інавгурація Леоніда Кучми відбулася поза стінами парламенту, в національному палаці "Україна". На початку 2000 року відбулося переформатування парламентської більшості: в результаті виїзного засідання Ради в Українському домі спікером був обраний лояльний до президента Іван Плющ. У квітні 2000 року відбувся всеукраїнський референдум за народною ініціативою, в результаті якого більшість громадян України висловилися за, зокрема, введення в Україні двопалатного парламенту, скорочення кількості депутатів і позбавлення їх недоторканності.

 Експерти називали реалізацію результатів референдуму вигідною президенту, а саме його проведення - заслугою Експерти називали реалізацію результатів референдуму вигідною президенту, а саме його проведення - заслугою тодішньої команди Леоніда Кучми на чолі з Олександром Волковим. До імплементації результатів плебісциту планувалося вдатися восени 2000 року, проте порядок денний життя в Україні повністю змінив "касетний скандал". У вересні 2000 року при загадкових обставинах зник відомий опозиційно налаштований журналіст Георгій Гонгадзе. 28 листопада того ж року Олександр Мороз з парламентської трибуни оприлюднив аудіозапис переговорів, які нібито відбувалися між, зокрема, Леонідом Кучмою, главою його адміністрації Володимиром Литвином і тодішнім міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком, і нібито свідчили про причетність цих чиновників до вбивства Гонгадзе. Георгій Гонгадзе.

 "Касетний скандал" мав для Леоніда Кучми і помітні наслідки у зовнішньополітичному сенсі. В одній з порцій записів, які оприлюднив Микола Мельниченко, говорилося, що за участю і з санкції Леоніда Кучми здійснювалося постачання українських систем радіотехнічної розвідки в Іраку. І хоча докази такої продажу не були продемонстровані, Кучма фактично опинився в ізоляції. Її символом стала безпрецедентна зміна розсаджування учасників Празького саміту НАТО, який відбувся в листопаді 2002 року, - розсадили за французьким, а не за англійським алфавітом, щоб Кучма не був сусідом прем'єра Великобританії і президента США Україна без Кучми.

 "Затишшя" у відносинах із західними партнерами підштовхнуло Леоніда Кучму до участі в східному інтеграційному утворенні - Єдиний економічний простір, про наміри створення якого було оголошено в лютому 2003 року. Втім, відносини з Росією в даний час теж не були безхмарними: восени 2003 року протягом декількох тижнів тривав криза, пов'язана зі спорами про приналежність острова Коса Тузла і, відповідно, межі між двома державами в Керченській протоці. В даний час в Україні тривала нова серія антиурядових масових акцій, які з новою силою розгорілися після парламентських виборів 2002 року. Лідерами акцій "Повстань, Україно!" були керівники опозиційних фракцій Ради - Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Петро Симоненко та Олександр Мороз. Центр політичного життя країни перемістився в парламент, де сформувалася сильна і структурована опозиція, в надрах якої знаходилося відразу кілька потенційних кандидатів в президенти. 24 серпня 2002 року в телезверненні до народу України Леонід Кучма висуває ідею внесення змін до Конституції, які б радикально підвищували роль парламенту і прем'єр-міністра в політичній системі країни. Експерти припускали, що таким чином - перейшовши на посаду глави уряду - Леонід Кучма планує зберегти вплив на політичні процеси в країні після свого неминучого відходу з поста президента в 2004 році. Зміст реформи кілька разів змінювалося - в різний час йшлося то про введення в Україні двопалатного парламенту, то про обрання президента у Верховній Раді; пропоновані зміни проходили через організоване владою всенародне обговорення - проте в кінцевому підсумку в квітні 2004 року парламент недодав 6 голосів до остаточного внесення змін до Конституції, і країна почала готуватися до всенародних президентських виборів.

 Формально, завдяки спірному рішенню Конституційного суду, Леонід Кучма мав право брати участь у Формально, завдяки спірному рішенню Конституційного суду, Леонід Кучма мав право брати участь у президентських виборах 2004 року. В ході тієї кампанії Леонід Кучма підтримував тодішнього прем'єр-міністра України Віктора Януковича. Однак коли фальсифікація другого туру виборів викликала акції протесту спочатку в центрі Києва, а потім і за межами столиці - у тому числі і біля дачі самого Кучми, - він не тільки не застосовував силу проти демонстрантів, а й погодився на участь в залагодженні кризи міжнародних посередників і передав владу наступному президентові Віктору Ющенку. Формально президентство Леоніда Кучми завершилося 23 січня 2005 року, коли президентську присягу склав новообраний президент Віктор Ющенко.

Помаранчева революція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Помаранчева революція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат. виборів.

Головні обличчя Помаранчевої революції Віктор Ющенко. Юрій Луценко. Юлія Тимошенко. Петро Порошенко. Олександр Турчинов. Головні обличчя Помаранчевої революції Віктор Ющенко. Юрій Луценко. Юлія Тимошенко. Петро Порошенко. Олександр Турчинов.

 Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа 2004. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко. Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції» , і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових революцій» , що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії, Україні та Киргизстані, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, у яких можливе повторення «кольорових» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування «революційного досвіду» , почали певні контрзаходи для недопущення цього.

Перший тур 31 жовтня 2004 10 листопада 2004 — Центрвиборчком оголосив остаточні результати виборів: Перший тур 31 жовтня 2004 10 листопада 2004 — Центрвиборчком оголосив остаточні результати виборів: Віктор Ющенко набрав 11 125 395 голосів, (39, 87 %). Віктор Янукович набрав 10 969 579 голосів, (39, 32 %).

 Другий тур 21 листопада 2004 Національний екзит-пол : Віктор Ющенко набрав 54 % Другий тур 21 листопада 2004 Національний екзит-пол : Віктор Ющенко набрав 54 % голосів, Віктор Янукович набрав 43 % голосів. 24 листопада — ЦВК оголосив результати виборів: Віктор Ющенко — 46, 69 % голосів; Віктор Янукович — 49, 42 % голосів. Значна частина народу України, уряди Канади, США та багатьох країн Європи не визнали ці результати. Натомість керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів

Переголосування другого туру 26 грудня 2004 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав Переголосування другого туру 26 грудня 2004 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на користь Віктора Януковича. Суд вирішив призначити переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року. Під час цього переголосування більшість голосів, за висновками ЦВК (склад якої було змінено), отримав Віктор Ющенко. Передвиборчий штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, ініціював новий судовий позов. 20 січня 2005 року Верховний Суд України відхилив скаргу кандидата у Президенти Віктора Януковича, за відсутністю доказів, і розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента. У той же день ЦВК офіційно оприлюднила у пресі результати переголосування: Віктор Ющенко — 51, 99 % голосів; Віктор Янукович — 44, 20 % голосів.

Президенство В. Ющенка Інавгурація Віктора Ющенка, третього Президента України, відбулася 23 січня 2005 року. Президенство В. Ющенка Інавгурація Віктора Ющенка, третього Президента України, відбулася 23 січня 2005 року. На Майдані Незалежності в Києві з нагоди урочистостей зібралося близько 500 тисяч людей. Свою участь в урочистостях підтвердили 59 офіційних зарубіжних делегацій. Церемонію інавгурації транслювали наживо 4 телеканали: 1+1, 5 канал, ICTV та НТН. Прийннятя присяги В. Ющенком.

 Коли Віктор Андрійвоч Ющенко прийшов до влади народ вважав, що отримав власного месію. Коли Віктор Андрійвоч Ющенко прийшов до влади народ вважав, що отримав власного месію. Експерти і простий люд бачив у Ющенку реформатора, але сам він вважав трішки по-іншому. Але із перших днів свого президенства він робив те що треба було робити і він почав роботу із новим урядом, який очолила Ю. Тимошенко. Основою цього Кабінету Міністрів стали представники блоку партій “Наша Україна”, ”Блок Юлії Тимошенко” та Соціалістичної партії Україна. Секретеріат Президента очолив О. Зінченко, а Петро Порошенко РНБО. Керівниками СБУ та МВС відповідно О. Турчинов і Ю. Луценко. Помаранчева команда мала знайти відповіді на пекучі питання суспільного буття, від яких залежав подальший розвиток України. Уряд проголосив пріоритетними такі напрямки: - здійснення соціальної переорієнтації української економіки; - боротьбу з корупцією та організованою злочинністю; -подальший розвиток демократії, людська прав і свобод; - формування нового зовнішньополітичного курсу України; Перші кроки нового Кабінету Міністрів загалом позитивного зустріли у суспільстві. Значно швидшими темпами стала зростати заробітна плата в бюджетній сфері. В Україні в цей період були підвищені мінімальні пенсії та зарплати. Уряд призначив виплату в розмірі 8. 5 тис. грн сім’ям за народження дитини. Почалося рішучу боротьбу з тіньовими схемами в економіці країни. Після прозорого продажу заводу ‘Криворіжсталь’ до бюджету держави надійшло 24 млрд. грн. Водночас в галузі економіки Каб. Міну не все вдавалося. Піднімалися ціни на паливо, цукор, м’ясні продукти. Опозиція одразу ж почала звинувачити Ющенка, а сам Ющенко звинувачував монополістів. В восени 2005 почалась політична криза. Були гучні відставки урядовців з Уряду. Люди очікували на швидкі і рішучі реформи у всіх галузях держави. Цього не сталося. І за таких складких умов Україна до нових парламетських виборів.

Згідно з офіційними результатам, у Верховну раду V скликання пройшли: Партія регіонів (186 мандатів) Згідно з офіційними результатам, у Верховну раду V скликання пройшли: Партія регіонів (186 мандатів) Блок Юлії Тимошенко (129) Народний союз «Наша Україна» (81) Соціалістична партія України (33) Комуністична партія України (21) Переможці за округами.

 Після виборів, які відбулися в досить гострому політичному протистоянні, почалися переговори між “Нашою Після виборів, які відбулися в досить гострому політичному протистоянні, почалися переговори між “Нашою Україною”, “Блоком Юлії Тимошенко і Соціалістичною партією України про створення демократичної коаліцією. Проте переговори зайшли в глухий кут. Лідер соціалістів О. Мороз більше не вів переговори із помаранчевими. І за таких умов Партія регіонів, КПУ і Соціалістична партія започаткували антикризову коаліцію. На початку липня 2006 О. Мороза було обрано Головою Верховної Ради України. Щоб уникнути політичного протистояння в Україні, усі політичні сили, які пройшли до нового складу парламенту, за ініціативою В. Ющенка підписали Універсал національної єдності. БЮТ не підписала цього документу. Ю. Тимошенко заявила про перехід у опозицію. Згідно тіз Конституцією В. Ющенко подав на розгляд кандидатури В. Януковича на пост Прем’єр-міністра. Цю кандидатуру підтримала більшість Верховної Ради. У серпні 2006 Уряд почав свою роботу і він почав її із гаслом: “Зі зростанням національної економіки зростатиме й добробут людей”. Із січня 2007 в країні почалося поступове зростання зарплат, пенсій. Але народ хотів кардинальних соціально-економічних змін із найближчою перспективою. За оцінкою експертів, в Україні такі можливості були реальні. Політичні протистояння після виборів продовжувалися. Це призвело до небажених наслідків. В Україні почалися збільшувалися ціни, податки, що призвело до серйозного удару по малому і середньому бізнесі. Були необргрунтовані спроби встановлення надвисокі тарифів, що дуже обурило народ. В партіях “Наша Україна” і “Блок Юлії Тимошенко” починався розкол, дупетати цих сил почали переходи до антикризової коаліції. Ющенко побачив у цьому порушення Конституції. Тому 2 квітня 2007 він підписав Указ про розпуск Верховної Ради і призначення позачергових парламентських виборів 30 вересня 2007 року.

Український Парламент після виборів 2007 року. Український Парламент після виборів 2007 року.

Якщо підводити підсумки правління Ющенка, то можна сказати, що Ющенко приходив до влади як Якщо підводити підсумки правління Ющенка, то можна сказати, що Ющенко приходив до влади як месія, а йшов політичним вигнанцем. Так при його правлінні ми дізнались про Голодомор, але він піарився на цьому і ще ми отримали право на проведення Євро – 2012, але його підготовкою зайнялась вже інша влада. Постійні напружені стосунки із Юлією Тимошенко, Росією і нерозбірливість у людях зробили із Ющенка посміховисько. Його можна критикувати за те що він не скористався тими можливостями які були перед ним. Він не зміг об’єднати народ, Україна не змогла стати членом НАТО, постійні газові війни із Росією. Він просто втратив довіру народу. Він говорив що вижене регіоналів із влади, а сам повернув їх до влади і призначив їхнього лідера Прем’єрміністром України. Тож можна сказати, що Віктор Андрійович Ющенко був президентом який не зробив того, що міг зробити. Народ це розумів і в їхніх очах появлялися нові політичні лідери.

Президенство В. Януковича Верховна Рада України встановила дату інавгурації 16 лютого 2010 р. Віктор Президенство В. Януковича Верховна Рада України встановила дату інавгурації 16 лютого 2010 р. Віктор Ющенко підписав указ, затвердивши план заходів, пов'язаних з інавгурацією Януковича, 20 лютого, і побажав йому «відстоювати українські інтереси і захищати демократичну традицію» на президентському посту. Тоді ж Блок Юлії Тимошенко заявив, що вони не будуть присутні на події. Інавгурація четвертого Президента України відбулася 25 лютого 2010 -го. Патріарх Кирило, Московський і всієї Русі, на запрошення Януковича провів державну молитвенну службу в Києво-Печерській Лаврі. Також були присутні на інавгурації Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон, радник США з національної безпеки Джонс Джеймс Логан і спікер Думи Борис Гризлов. Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та її партія церемонію проігнорували. Прийннятя присяги В. Януковичем.

Результат голосування другого туру (7 лютого 2010) за округами: Віктор Янукович - 48, 95% Результат голосування другого туру (7 лютого 2010) за округами: Віктор Янукович - 48, 95% Юлія Тимошенко - 45, 47%

Першим указом Віктора Януковича на посаді Президента України стало скорочення робочого штату і витрат Першим указом Віктора Януковича на посаді Президента України стало скорочення робочого штату і витрат на утримання Секретаріату Президента на 20 %. Цим же указом він повернув Секретаріату Президента його попередню назву — Адміністрація Президента України. Незважаючи на таке скорочення штату видатки на Держуправління справами при Президенті в 2011 -му зросли на 400 млн грн. а сам Янукович потрапив на третє місце в світі за витратами на президента країни. 3 березня 2010 р. Янукович призупинив своє членство в Партії регіонів, яку очолював майже сім років до обрання главою держави, i поклав обов'язки лiдера партiї i парламентської фракцiї на Миколу Азарова. Також почалися кадрові зміни на всіх рівнях державного апарату. Масштаби кадрових змін на всіх рівнях структур державного апарату після обрання Віктора Януковича на посаду Президента України перевершили «кадрові чистки» , що відбувались після Помаранчевої революції й активно критикувались самим Януковичем. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. Деякі експерти вважають, що незаперечним досягненням нової владної команди є стабілізація політичної системи України. Разом з тим вони додають, що так і не вдалося втілити в життя гасло про «уряд професіоналів» . Кабінет міністрів Миколи Азарова формувався за попереднім квотним принципом, проте з яскраво вираженим «регіональним присмаком» (за деякими підрахунками, більше третини складу чинного уряду — вихідці з Донецького регіону). Експерти мають думку, що, напевно, головними вимогами до кандидатів на високі посади були особиста відданість Віктору Януковичу, ефективна участь у президентській виборчій кампанії.

Розподіл членів першого уряду Миколи Азарова за походженням. Уряд Миколи Азарова — український уряд, Розподіл членів першого уряду Миколи Азарова за походженням. Уряд Миколи Азарова — український уряд, сформований 11 березня 2010 року коаліцією депутатських фракцій «Стабільність і реформи» та окремих депутатів. Згідно з діючою на той час Конституцією України (в редакції від 8. 12. 2004) таке формування уряду грубо суперечило статті 83 Конституції України (яка діяла до 30 вересня 2010 року), згідно з якою уряд може бути сформований тільки коаліцією депутатських фракцій: «У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України» . Але за запитом депутатів від «Партії регіонів» Конституційний Суд прийняв явно суперечливе рішення від 6 квітня 2010 року, що таке формування «правлячої

 При уряді Януковича починалась масова підготовка до Євро – 2012. Українські стадіони, що При уряді Януковича починалась масова підготовка до Євро – 2012. Українські стадіони, що підготовлювалися до матчів Євро: Емблема Євро – 2012. НСК “Олімпійський”. “Донбас Арена”. “Металіст”. “Арена Львів”.

 Під час Євро народу було байдуже на діяння влади. А влада підготовлювалася до Під час Євро народу було байдуже на діяння влади. А влада підготовлювалася до нових парламентських виборів. З ініціативи провладної фракції Партії Регіонів було змінено виборче законодавство за рік до виборів. Зокрема в новому законі заборонено брати участь у виборах політичним блокам, що на думку експертів, зроблено для того, щоб не дати об'єднатися розрізненій опозиції ( «Батьківщина» , «Фронт Змін» , «НУНС» , ВО «Свобода» , «Громадська Позиція» , «УДАР» ). Було підвищено прохідний бар'єр з 3% до 5%, що на думку експертів зроблено для недопущення в Парламент багатьох розрізнених опозиційних партій. Закон проголосований також частиною опозиції, що викликало черговий конфлікт у її рядах. Зокрема лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок заявив, що в знак протесту його партія залишить «Комітет опору диктатурі» , також із незгодою його прийняття виступили Анатолій Гриценко, «Наша Україна» , «УДАР» Віталія Кличка. Проти даного закону виступила лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Натомість Президент України, який підписав даний закон, запевнив, що вибори будуть чесними і демократичними. Новий закон майже подібний до закону, за яким проводились вибори до ВР у 2002, який, на думку політологів та експертів, дасть змогу Партії Регіонів повторити результат колись провладного блоку «ЗАєд. У» ( «За єдину Україну» ) на парламентських виборах 2002, який, маючи до виборів рейтинг 6%, отримавши на виборах 11%, зумів сформувати більшість у Верховній Раді 2002 року. Ці зміни в законодавстві були викликані швидко падаючою популярністю Партії Регіонів, яка з 2007 до 2011 втратила більше двох третин своїх прихильників, що за проведення виборів за минулим законом означало б втрату контролю над ВР з боку пропрезидентської Партії Регіонів. Падіння рівня підтримки провладної Партії Регіонів пояснюється непопулярними рішеннями, які були неоднозначно сприйняті тією чи іншою частиною українського суспільства, зокрема підписанням так званих «Харківських угод» , прийняттям пенсійної та податкової реформ, можливим прийняттям так званої «Земельної реформи» яка має перетворити українську землю на товар, публічна заява президента щодо геноциду українців у 1932– 1933 рр. , скасуванням пільг «чорнобильцям» та «афганцям» , співпраця Президента тільки з однією релігійною конфесією — з однієї сторони, відмовою від вступу в Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії, що було сприйнято як зрада зі сторони виборців росіян, які населяють частину Півдня і Сходу України — з іншої сторони.

Підписання угоди про коаліцію опозиційних партій напередодні виборів. Підписання угоди про коаліцію опозиційних партій напередодні виборів.

За результатом парламетських виборів до Верховної Ради України пройшли: Партія Регіонів - 30, 00% За результатом парламетських виборів до Верховної Ради України пройшли: Партія Регіонів - 30, 00% ВО “Батьківщина” - 25, 54 % Удар - 13, 96 % Комуністична партія України - 13, 18 % ВО “Свобода”- 10, 44 % Лідери за областями в багатомандатному окрузі.

Після обрання Верховна Рада 7 -го скликання за поданням президента Віктора Януковича 13 грудня Після обрання Верховна Рада 7 -го скликання за поданням президента Віктора Януковича 13 грудня 2012 затвердила прем'єром Миколу Азарова 252 голосами депутатів від Партії регіонів та комуністів. Микола Янович Азаров.

 Персональний склад другого уряду Миколи Азарова був затверджений указами Януковича 24 грудня 2012 Персональний склад другого уряду Миколи Азарова був затверджений указами Януковича 24 грудня 2012 року. Проте деякі обличчя уряду Азарова викликали підозри і ось деякі з них: перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов. міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко. віце-прем'єр-міністр Юрій Бойко. міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький. віце-прем'єр-міністр Олександр Вілкул. міністр оборони Павло Лебедєв.

міністр освіти і науки Дмитро Табачник. міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова. міністр фінансів Юрій міністр освіти і науки Дмитро Табачник. міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова. міністр фінансів Юрій Колобов. міністр соціальної політики Наталія Королевська.

У 2013 році Україна отримала право підписати асоціацію з ЄС. Влада почала приймати закони У 2013 році Україна отримала право підписати асоціацію з ЄС. Влада почала приймати закони які мали піднести Україну до європейського зразку. Навіть сам Микола Азаров, який був не зовсім проєвропейським політиком говорив, що Україна буде в ЄС. Народ підтримував владу, бо і владі і народу було ясно, якщо Україна підпише асоціацію, то перед державою і її ринками відкриваються нові перспективи. Микола Азаров з Президентом Європарламенту Шульцем. Зустріч Миколи Азарова і Штефана Фюле у Люксембурзі.

 Натомість Росії такий розвиток подій не подобався. Російська Федерація усілякими способами намагалась перетягнути Натомість Росії такий розвиток подій не подобався. Російська Федерація усілякими способами намагалась перетягнути Україну на свій бік і частково на бік Митного Союзу. І 29 травня на саміті в Астані Україна подала заявку на отримання статусу спостерігача в Митному Союзі. І представники Митного союзу (Росія, Білорусь і Казахстан) підтримали Україну і підписали з нею меморандум про поглиблення співпраці з Митним союзом. На саміті в Астані.

Офіційно Україна мала підписати асоціацію з ЄС на саміті у Вільнюсі 28 листопада 2013 Офіційно Україна мала підписати асоціацію з ЄС на саміті у Вільнюсі 28 листопада 2013 року. Часу було все менше, а інтриг все більше. І тут влада заявляє про відмову в підписанні асоціації. Це викликало хвилю обурення в народі. Люди, а особливо молодь почали виходи на вулиці із прапорами України і ЄС із гаслом: “Україна – це Європа!”.

Тим часом влада продовжувала ігнорувати народ. За словами прем'єр-міністра України Миколи Азарова, Україна має Тим часом влада продовжувала ігнорувати народ. За словами прем'єр-міністра України Миколи Азарова, Україна має повне право прийняти рішення про припинення підготовки до підписа. За його словами, спершу Росія не хотіла тристоронніх перемовин, але згодом погодилася, але якщо вони відбудуться до саміту у Вільнюсі: мовляв, спершу домовимося, а тоді підписуйте. Я скажу те, чого раніше не говорив. Ми відчули, що нам погано і попросили про допомогу у Євросоюзу. Попросили допомогти нам заключити договір із МВФ. Тоді усі погодилися. Але пройшов місяць, потім другий і нічого не відбулося. І от буквально вчора я отримав листа із МВФ. Вони запропонували підняти тарифи на газ та опалення на 40%, заморозити соціальні витрати, відмінити пільги для села. . . Продовжувати? Це стало останньою краплею. Ми зрозуміли, чекати більше нічого.

Євромайдан Євромайдан

Євромайдан —національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил Євромайдан —національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке в подальшому переросло у Революцію гідності.

Відставка уряду Азарова Звільнення Юлії Тимошенко Вимоги Єромайдану Підписання асоціації з ЄС Позачергова сесія Відставка уряду Азарова Звільнення Юлії Тимошенко Вимоги Єромайдану Підписання асоціації з ЄС Позачергова сесія Верховної Ради

24 листопада — Цього дня в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані 24 листопада — Цього дня в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, які зібрали більше ніж 100 тисяч громадян України. (противники євроінтеграції нарахували від 30 до 60 тис. учасників) За визначенням BBC, протести стали найбільшими з часу Помаранчевої революції 2004 року. У Львові на мітингу в підтримку євроінтеграції зібралося понад 20 тисяч учасників, основна частина яких — це студенти львівських вишів. На Європейській площі Дніпропетровська зібралося близько тисячі протестувальників проти відтермінування підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Цього дня в центрі Луганська, на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку (що у сквері Героїв Великої Вітчизняної війни), сталася сутичка між прихильниками євроінтеграції та донськими козаками, які виступають проти зближення України з ЄС. Спецпідрозділ Беркуту загородив «козаків» від євроінтеграторів. У Харкові цього дня зібралося більше тисячі харків'ян біля пам'ятника Тарасові Шевченку, щоб відстояти право підписання Україною асоціації з ЄС. У Донецьку біля пам'ятника Тарасу Шевченку, неподалік Донецької облдержадміністрації, близько 200 громадян зібралися на мітинг за підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Євромайдан у Києві 24 листопада. Автобуси “Беркуту” на Майдані Незалежності.

26 листопада — Цього дня студенти КНУ ім. Шевченка та На. УКМА вийшли на 26 листопада — Цього дня студенти КНУ ім. Шевченка та На. УКМА вийшли на перший попереджувальний студентський страйк. Студенти Києво. Могилянської академії у кількості близько 1 500 вирушили колоною до КНУ ім. Шевченка, де об'єдналися зі студентами останнього вишу. Після нетривалого мітингу у парку Шевченка, разом рушили на Майдан Незалежності. На Майдані Незалежності перед студентами, які оголосили страйк на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, виступив депутат Європейського парламенту від Польщі Павел Коваль. «Ви стійте тут за свій край, а ми про вас не забудемо» , — наголосив він. Цього ж дня за рішенням лідерів об'єднаної опозиції у Києві відбулось об'єднання двох майданів в один. Намети і сцену на Європейській площі демонтують та частково перебазовують на майдан Незалежності, куди також групами переходять мітингувальники. До 23: 00 об'єднання двох євромайданів було завершено. Того ж дня з підтримкою перед протестувальниками виступає голова Сейму Литовської Республіки Лорета Граужінене. Цього дня на студентів-агітаторів напали «тітушки» біля Київського національного економічного університету, які пізніше виявилися охоронцями навчального закладу. Ввечері, на заклик Ю. Тимошенко учасники «партійного» Євромайдану припинили акцію протесту на Європейській площі і, прибравши партійну символіку, приєдналися до протестувальників на Майдані незалежності, які проводили акцію під гаслом «Без політиків» , таким чином створивши єдиний Євромайдан.

28 листопада — Цього дня відбувся загальний студентський страйк. Декілька колон студентів з десятків 28 листопада — Цього дня відбувся загальний студентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об'єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Керівництва декількох вишів знову не випустили студентів на страйк. Біля НМУ ім. Богомольця, після того як охорона зачинила хвіртку навпроти центрального входу, близько 150 -ти студентам вдалося пройти через бокові ворота на територію закладу, де вони влаштували пікет. 29 листопада — Увечері на Євромайдані відбувся великий мітинг. Участь у заході взяли лідери трьох опозиційних партій, а також ексглава МВС Юрій Луценко, які виступили приблизно о 19: 00. Опозиційні лідери пояснили, що у Верховній Раді будуть вимагати дострокових виборів Лідери опозиційних партій — Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок — на Євромайдані.

У ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній У ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Близько 4 години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося близько 400 протестувальників, площу оточили озброєні бійці «Беркуту» із двох областей України (Чернігівської і Луганської) та Автономної республіки Крим силою витіснили людей з площі. Під час розгону мітингувальників бійці «Беркуту» застосовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаменту монументу Незалежності та давили ногами. Серед мітингувальників багато поранених. За повідомленням Reuters, серед постраждалих були також оператор і фотограф цієї агенції. До 4: 27 бійці «Беркуту» повністю оточили площу, витіснивши учасників Євромайдану та пропустивши комунальників нібито для встановлення Новорічної ялинки. Близько 5 ранку «Беркут» зачищав Хрещатик, б'ючи кийками та нецензурно лаючи присутніх там громадян. Розгін протестувальників.

Події ночі 30 листопада обурили громадськість. Лідери опозиції на Михайлівському майдані оголосили план подальших Події ночі 30 листопада обурили громадськість. Лідери опозиції на Михайлівському майдані оголосили план подальших дій, а активісти подали заявку на проведення мітингів у центрі Києва. Київська міська державна адміністрація, очолювана членом Партії регіонів О. Поповим, звернулась із позовом до окружного адміністративного суду Києва про заборону проведення акцій протесту на Майдані Незалежності, Європейській площі, вулицях Банкова, Грушевського, Богомольця з 1 грудня 2013 року до 7 січня 2014 року, який був задоволений. О 12 -30 дня люди зібрались на Всеукраїнське віче. Хода розтяглась від парка Шевченка до Майдану Незалежності. Міліція, яка заблокувала напередодні підступи до Майдану Незалежності, відступила. За даними ВВС, до акції долучилось до півмільйона протестувальників. Заходи відвідали європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський. Ранок після розгону Євромайдану.

Майдан Незалежності 1 грудня. Майдан Незалежності 1 грудня.

О 12: 00 на вул. Банкову у внутрішній двір через ворота арки між будинками О 12: 00 на вул. Банкову у внутрішній двір через ворота арки між будинками № 6 та № 8 на двох білих автобусах було завезені «тітушки» у кількості близько 50 -60 осіб. Близько 14: 20 розпочався штурм біля будівлі Адміністрації президента — група молодиків закидала працівників міліції брукняком і фаєрами, робились спроби прорвати ланцюг силовиків за допомогою екскаватора, захопленого із включеним двигуном на вулиці Інститутській. Представники опозиції, зокрема Петро Порошенко, закликали людей не піддаватись на провокації й не йти на штурм, але отримали у відповідь образливі вигуки російською мовою. Існують докази того, що події біля Адміністрації президента були спланованою провокацією влади, узгодженою з силовими структурами, про що свідчать такі факти: Частину невідомих під будівлю АП привів Корчинський, який ще до того часто характеризувався як відомий провокатор, якого колишні соратники по УНСО підозрюють в роботі на спецслужби (ще з часів СРСР). Шлях для трактора, який був використаний при штурмі, був заздалегідь очищений, що підтверджується відеозаписом з камер постійної відео-трансляції і він не був затриманий при дорозі до АП. Майже 3 години під час цих подій рядом за рядами внутрішніх військ знаходились підрозділи «Беркуту» і вони не робили ніяких спроб відбити трактор у нападників. Під час штурму з вікон Адміністрації Президента велася зйомка відео, яке потім було передане і розтиражоване російськими ЗМІ. Також проводилась зйомка російським блогером з кабінету, розташованого в сусідній будівлі. Після цих подій «націоналісти» відпочивали і робили фото «на згадку» в приміщенні, яке дуже нагадує вестибюль одного із входів Адміністрації Президента. Деякі «націоналісти» під час подій вільно переходили через ряди внутрішніх військ і повертались назад, що було зафіксовано на відео. Потім учасники нападу дружно, як по команді, залишили територію, і зразу ж почався наступ «Беркуту» з масовим побиттям журналістів.

3 грудня при голосуванні у Верховній Раді України про відставку уряду Миколи Азарова «За» 3 грудня при голосуванні у Верховній Раді України про відставку уряду Миколи Азарова «За» проголосувало лише 186 народних обранців і відповідно уряд дії якого призвели до народного протесту за рішенням депутатів залишився працювати. За відставку уряду проголосував лише один представник ПР, фракція комуністів була присутня у повному складі, але не взяла участі у голосуванні, оскільки не була згодна з формулюванням підстав відставки в опозиційному проекті, й мала власний проект. Також від народного депутата України Жванії Д. В. до Голови Верховної Ради України надійшла заява з проханням вважати результатом його голосування — «За» . Фракція За Проти Утрималос я Не голосувало Відсутні Партія Регіонів 1 5 12 100 87 Батьківщин а 90 0 0 КПУ 0 0 0 31 0 УДАР 42 0 0 0 0 0 4 17 Свобода 36 Позафракційні 17

На заздалегідь оголошений «Марш мільйона» , або ж Народне Віче, на Майдані Незалежності в На заздалегідь оголошений «Марш мільйона» , або ж Народне Віче, на Майдані Незалежності в Києві зібралися за різними оцінками від кількадесят до кількасот тисяч людей. Зі сцени виступали як політичні так і культурні і духовні діячі. Зокрема Ю. Андрухович зачитав «зверненя 5/12» , адресоване як владі, так і опозиції. Голова політради ВО «Батьківщина» О. Турчинов зі сцени оголосив намір блокувати решту урядових будівель та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Опозиція дала Януковичу 48 годин на виконання вимог Майдану, пообіцявши блокувати його резиденцію Межигір'я. По завершенні офіційної частини заходу мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили та збудували кілька блокпостів та барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної і Богомольця. “Марш мільйона” 8 грудня.

Схема оперативної обстановки в центрі Києва 9 грудня. Синім кольором показані барикади і територія, Схема оперативної обстановки в центрі Києва 9 грудня. Синім кольором показані барикади і територія, яку контролюють повстанці, синій пунктир — барикади розібрані беркутом і комунальниками; червоним кольором показано кордони і підрозділи МВС та Беркуту, заблоковані ними вулиці виділені червоним. Прапорці — штаби сил. Закреслена червона точка — руїни пам'ятника Леніну на Бесарабці. Скорочення: шнс — штаб національного спротиву (будинок профспілок), кмда — київська міська держадміністрація, мш — мобілізаційний штаб повстанців в Палаці Свободи (колишній Жовтневий), шзс — штаб загонів самооборони (будинок архітекторів), ап — адміністрація президента, кму — кабінет міністрів України, вру — верховна рада України, мвс — міністерство внутрішніх справ

Схема барикад та заблокованих вулиць Києва станом на вечір 10/12/2013. До 4 години ранку Схема барикад та заблокованих вулиць Києва станом на вечір 10/12/2013. До 4 години ранку 10 грудня спецпризначенці знищили всі барикади в урядовому кварталі. Зокрема, були знищені барикади на розі вулиці Грушевського і Кріпосного провулку та на вулиці Богомольця, та на вулиці Лютеранській У більшості випадків силовики оточували барикаду, після чого тітушки за ігнорування їх дій силовиками починали трощити табір. У сутичках постраждали близько 10 мітингувальників.

На вихідні дні, 14 -15 грудня, заплановано проведення масштабного провладного мітингу. Як повідомляє ZN. На вихідні дні, 14 -15 грудня, заплановано проведення масштабного провладного мітингу. Як повідомляє ZN. UA, посилаючись на джерело в РНБО, керівництво країни поставило перед Міністерством оборони та іншими відомствами завдання забезпечити проведення масштабного провладного мітингу на противагу Євромайдану. В четвер, 12 грудня, в ЗМІ появились повідомлення про підготовку владою масштабних провокацій з людськими жертвами під час проведення провладного мітингу, яка буде використана як привід для силового придушення Євромайдану. За словами блогера, витік інформації був санкціонований впливовою особою, яка проти такого розвитку подій. Про реальність підготовки такого сценарію подій заявило кілька політиків і політичних експертів, вказувалося також на можливу причетність до підготовки цих подій і російської влади. Віктор Балога обнародував три документи СБУ, один із них, датований 10 грудня рівень терористичної загрози характеризує як «потенційну» і продовжує її дію до 31 грудня 2013 р. Ці дані політик розцінив як свідчення того, що в ці вихідні провокації з використанням зброї та вибухівки можуть стати реальністю і що з перших днів влада активно готує «теракт» , який розв'яже їй руки для використання ще більшої сили. Опозиція оголосила проведення народного віче 15 грудня о 12 годині. Як збирають Антимайдан.

Панорама Євромайдана. Панорама Євромайдана.

29 грудня 2013 р. було організовано акцію протесту спрямовану персонально до головних представників влади, 29 грудня 2013 р. було організовано акцію протесту спрямовану персонально до головних представників влади, для звернення їхньої уваги на вимоги, висунуті Євромайданом та опозицією. В акції взяла участь велика кількість автомобілістів, велосипедистів та людей без транспортних засобів, яких брали до себе власники автомобілів, щоб разом, організованою колоною дістатись місця призначення та влаштувати мітинг. Учасників було настільки багато, що автоколона розтягнулась на кілька кілометрів. Серед учасників акції були лідери опозиції — Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок, депутати — Олександр Бригинець, Андрій Парубинець, письменники — Юрій Андрухович, Андрій Любка та Сергій Пантюк. Також автоколону супроводжував невеликий автобус з учасниками самооборони з Євромайдану для підтримки безпеки акції. В Нових Петрівцях дорогу до резиденції президента перекрили два автомобілі ДАІ та КАМАЗ. Але учасникам вдалось прибрати ці автомобілі зі шляху і продовжити рух. За 300 метрів до будинку Віктора Януковича мітингувальників зустріла стіна з автобусів та внутрішніх військ. Проте агресії ні з боку військ, ні з боку мітингувальників не було. Як і планувалось, акція пройшла мирно та без інцидентів. На акції виступили політики, лідери опозиції, громадські активісти та інші учасники акції. Пізніше акція вирушила до будинку Віктора Медведчука, а потім Миколи Азарова. Дорогою до Межигір’я. Колона спецпризначенців.

Новий Рік на Євромайдані. Новий Рік на Євромайдані.

Євромайдан вдень і вночі. Євромайдан вдень і вночі.

16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було 16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, а саме: обмеження свободи мирних зібрань, гарантованої ст. 39 Конституції (необґрунтоване посилення відповідальності і введення додаткових обмежень); обмеження свободи слова в засобах масової інформації і Інтернеті, створення тим самих умов для цензури в ЗМІ і Інтернеті; реєстрації як «іноземних агентів» організацій, які отримують допомогу від закордонних організацій та громадян, введення податкових механізмів обмеження фінансової допомоги для громадської активності; заборона збору інформації про майновий стан суддів, правоохоронців та членів їх родин (захист від антикорупційних розслідувань журналістами); прийняття законів про екстремізм, який на думку експертів, може бути використаний проти учасників мирних протестів. В той же день в ЗМІ появились повідомлення, що Президент підписав п'ять прийнятих Радою законів. Також в ЗМІ повідомлялось, що депутати від ПР після голосування обурились, що не знали, за які закони голосували. Ці закони, на думку експертів, можуть відкрити шлях до масових репресій проти мирних громадян. Опозиція назвала ці події державним переворотом і путчем. Автори закону (представники Партії Регіонів) назвали голосування легітимним, а самі закони — «кодексом правової держави» Процес прийннятя законів 16 січня.

19 січня 2014 року, за повідомленням BBC, у Києві на Народному Вічі зібралось кілька 19 січня 2014 року, за повідомленням BBC, у Києві на Народному Вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленням «Законів про диктатуру» . Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Близько 15 години радикально налаштована група з «Правого сектора» зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу. У наслідок сутичок радикали підпалили автобус «Беркута» , а самих бійців закидали камінням і петардами. Спецпризначенці застосувала спецзасоби і водомет. При цьому, слід відзначити, що чинне законодавство забороняє застосовувати водомет при температурі атмосферного повітря нижче 0 °C, відтак його було застосовано незаконно. Демонстранти Євромайдану спорудили катапульту (требушет), що був з 20 грудня 2013 р. на барикаді. Протистояння на Грушевського 19 січня.

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі. Були вбиті 22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірмен за походженням, та Михайло Жизневський, білорус. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера. З'являлася також інформація про загибель активіста, що впав з колонади, пізніше однак, не підтверджена. Цього ж дня у лісосмузі в Бориспільському районі Київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні. Протистояння на Грушевського 22 січня.

Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18 -20 лютого, в Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18 -20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні протестувальників і кілька тисяч було травмовано. Вранці 18 лютого протестувальники розпочали ходу до Верховної Ради, де депутати мали розглянути зміни до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Натомість за вказівкою голови Верховної ради В. Рибака канцелярія ВРУ відмовлялася реєструвати цей документ, що викликало обурення протестувальників і призвело до зіткнень з силовиками. Спроба протестувальників боронити барикади по вулиці Інститутській і Грушевського виявились не ефективними. Протягом 18 лютого в ході зіткнень, силовики захопили всі барикади на вулиці М. Грушевського і Інститутській, відтіснили протестувальників до Майдану Незалежності, де незважаючи на штурм силовиків із застосуванням БТР, світло-шумових гранат і помпових рушниць, протестувальники змогли утримати снігову барикаду на Хрещатику (зі сторони Європейської площі). Протестувальники, для захисту барикад від навали силовиків, застосовували биту брущатку і коктейлі «молотова» . Скориставшись зупинкою силовиків на вулиці Інститутській, які очікували падіння барикади на Хрещатику, ентузіасти з піддонів і дощок з 16 до 19 години збудували ще одну (останню) барикаду по вулиці Інститутській (в межах Майдану Незалежності), яка витримала навалу силовиків. Бої на Інститутській.

 Критичною була ніч з 18 на 19 лютого. Коли силовикам вдалося захопити барикаду Критичною була ніч з 18 на 19 лютого. Коли силовикам вдалося захопити барикаду на Хрещатику, підпалити барикаду по вулиці Інститутській, табір протестувальників і Будинок профспілок, єдиним бар'єром між силовиками і протестувальниками, яких витіснили до сцени, розташованої на Майдані по середині між Головпоштою і Будинком профспілок, став вогонь, який протестувальники підтримували усіма підручними засобами, а силовики гасили водометами. При цьому, як тільки силовикам вдавалося погасити «палаючу барикаду» вони намагалися прорватися до протестувальників. Штурм припинився тільки під ранок, коли у силовиків закінчились гранати і набої. Злам ситуації на користь протестувальників відбувся близько 6 ранку 19 лютого, коли на допомогу « оборонцям майдану» крізь блокаду силовиків прорвався автобус «львів'ян» . Вони (близько 40 осіб) з палицями і щитами кинулись у наступ на солдат ВВ (кілька сотень), які цепом стояли через увесь Майдан. Хтось із офіцерів ВВ крикнув: «оні с огнєстрєламі!» , чим вчинив паніку серед солдат. Тікаючи уверх по Інститутській, солдати ВВ вторили: «бендери прорвалісь с автоматамі!» , вони зім'яли і затоптали «бєркут» , що з АК біг їм назустріч, сполохали табір «тітушок» у Маріїнському парку, які навіть не взувшись, покинули його скотившись разом з «бєркутом» до Паркової алеї і Набережної, де штурмом з бійками брали автобуси, що там стояли. Протестувальникам вдалось повністю відновити контроль над Майданом Незалежності. Під час цих подій силовиками з вогнепальної зброї було вбито більше 20 осіб.

Протягом 19 лютого протестувальники втримували позиції на Майдані Незалежності, тоді як силові структури розпочали Протягом 19 лютого протестувальники втримували позиції на Майдані Незалежності, тоді як силові структури розпочали підготовку до «антитерористичної операції» . Переговори лідерів опозиції з Януковичем залишились безрезультатними. Незважаючи на блокування під'їздів до Києва та блокування роботи метрополітену, киянам та громадянам з різних міст України вдалося прийти на підтримку протестувальникам і зосередити на Майдані до 30 тисяч осіб. Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ, і незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Того ж дня та пізніше в інтернеті з'явились декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в неозброєних протестувальників на вулиці Інститутській. Ряд силовиків заявили про перехід на бік протестувальників, про вихід з партії Регіонів заявив голова КМДА Макеєнко.

Спалений Будинок профспілок. Спалений Будинок профспілок.

Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого о 22: 17 постанови «Про Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого о 22: 17 постанови «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України» . Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними і постановив «Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству оборони України та підпорядкованим їм військовим та воєнізованим формуванням негайно припинити та не допускати надалі застосування сили. Заборонити використання будь-яких видів зброї та спеціальних засобів проти учасників акцій протесту» . За прийняття цієї постанови проголосувало 236 депутатів, в тому числі 35 депутатів від фракції Партії регіонів та 35 позафракційних. Жодного голосу не дала лише фракція Комуністичної партії. 21 лютого 2014 лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні. Відповідно до угоди, протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України в редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року треба було провести конституційну реформу; до грудня 2014 року — провести позачергові президентські вибори; також треба прийняти нове виборче законодавство та обрати новий склад ЦВК; провести розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; також влада та опозиція відмовилися від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції, представник від Росії відмовився підписати. 21 лютого 2014 Верховна Рада, «за» 386 депутатів, проголосувала Постанову про відновлення легітимного Конституційного ладу (в редакції від 8. 12. 2004), це означало, що тепер буде сформовано новий Уряд, а Янукович втратив можливість — диктувати склад Уряду. Підписання угоди щодо врегулювання кризи в Україні.

22 лютого о 17 годині 11 хвилин Верховна Рада України 328 -ма голосами народних 22 лютого о 17 годині 11 хвилин Верховна Рада України 328 -ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх обов'язків, та призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року. 22 лютого Віктор Янукович записав телезвернення, у якому назвав події 18 -20 лютого в Україні державним переворотом, порівнявши їх з приходом нацистів до влади у Німеччині, назвав депутатів, що вийшли з Партії регіонів, «зрадниками» та заперечив легітимність прийнятих Верховною Радою рішень. 23 лютого 2014 року фракція Партії регіонів оприлюднила свою заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклала на президента Віктора Януковича та його найближче оточення. 27 лютого з'явилась інформація, що Янукович перебуває на території Росії, куди дістався морем разом зі своїм сином Віктором. Російські ЗМІ оприлюднили звернення Януковича до українського народу, у якому знову зазначив, що є легітимним Президентом України, назвав рішення Верховної Ради незаконними та попросив владу Росії забезпечити йому особисту безпеку. Влада Росії повідомила, що прохання про забезпечення особистої безпеки «було задоволено на території РФ» . Колишній радник Януковича Ганна Герман назвала публікацію такої заяви фейком.

Шлях Небесної сотні. Вул. Інститутська. 24. 02. 2014 Шлях Небесної сотні. Вул. Інститутська. 24. 02. 2014

Результатами Євромайдану стали: Усунення від влади Януковича. Відставка уряду Азарова. Призначення нових президентських виборів Результатами Євромайдану стали: Усунення від влади Януковича. Відставка уряду Азарова. Призначення нових президентських виборів і виборів до деяких органів місцевого самоврядування. Прихід до влади праволіберально-консервативного уряду на чолі з Арсенієм Яценюком. Початок російської інтервенції. Масові повалення пам'ятників Леніну по території всієї Україні.

Анексія Криму Після Євромайдану до влади в Україні приходить Арсеній Яценюк зайнявши посаду прем’єр-міністра, Анексія Криму Після Євромайдану до влади в Україні приходить Арсеній Яценюк зайнявши посаду прем’єр-міністра, а посаду в. о. Президента України зайняв Олексадр Турчинов. Перед новим урядом появилися великі проблеми, не вирішення яких ставило під питання існування України.

Анексія Кримського півострова армією РФ розпочалася 20 лютого 2014. В цей час на посаді Анексія Кримського півострова армією РФ розпочалася 20 лютого 2014. В цей час на посаді Президента України перебував Віктор Янукович. Даний факт спростовує заяви російської влади, згідно з якими процес «повернення» Криму Росії розпочався 22 лютого 2014 та був спричинений фактичним позбавленням В. Януковича найвищої державної посади України. Підтвердженням цьому є також медаль «За повернення Криму» , на якій датою початку анексії Кримського півострова вказано саме 20 лютого 2014. Пономарьов Ілля Володимирович, російський політичний діяч, депутат Державної думи Росії (фракція «Справедлива Росія» ), стверджує, що керівництво анексією Криму було доручено міністру оборони Сергію Шойгу і помічникові Володимира Путіна Владиславу Суркову.

Після усунення від влади президента України Віктора Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з Після усунення від влади президента України Віктора Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20 -тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати у Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії О. Чалого. 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом. В ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі бойовики і вивісили над ними прапор РФ. Захоплення будівлі невідомими, однак, не завадило зібратися депутатам Верховної ради і ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму. Того ж дня було захоплено аеропорт «Бельбек» у Севастополі, зупинено поромну переправу в Керчі. Майже одночасно (28. 02 — 02. 03. 2014) розпочалося блокування російськими військовими без розпізнавальних знаків (т. зв. «зелені чоловічки» , або «ввічливі люди» ) українських військових частин і об'єктів на півострові; було захоплено Сімферопольській аеропорт. Деякі з військових містечок були захоплені штурмом. Українські військові збройного опору не чинили, в багатьох випадках завдяки позиції своїх командирів, які, як виявилося пізніше, були заздалегідь завербовані російськими спецслужбами і невдовзі були прийняті на службу в окупаційну армію на керівні посади. (Слід зазначити, що на службу до російських окупантів перейшли майже всі державні службовці України: співробітники СБУ, міліції, МНС, судді, прокурори та ін. ). Такі настрої в Криму виявилися майже повністю зрежисованими Кремлем. Це підтвердив російський бойовик Ігор Гіркін. За його словами, голосування депутатів Верховної ради АРК за відставку тодішнього прем'єр-міністра Криму Анатолія Могильова та проведення «референдуму» проводилося під прямим тиском російських військових та працівників спецслужб. При цьому Гіркін заперечує те, що характер підтримки окупантів з боку кримських чиновників та простих людей був добровільним.

Блокування і захоплення військових частин ЗС України у березні 2014. Блокування і захоплення військових частин ЗС України у березні 2014.

4 березня українські військові провели «психологічну атаку» — без зброї, під бойовим стягом Севастопольської 4 березня українські військові провели «психологічну атаку» — без зброї, під бойовим стягом Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та Державним прапором України, співаючи гімн України, вони рушили в бік озброєних вояків, що блокували прохід до військової частини, при цьому «невідомі формування» стріляли біля ніг українських льотчиків та у повітря. В результаті переговорів протягом дня частину вдалося частково перебрати під український контроль. Українські військові на чолі із Олександром Мамчуром.

1 березня самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти 1 березня самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. У відповідь того ж дня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17: 20 проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема. Починаючи з 1 березня російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах. Крім того, російські десантники захоплювали об'єкти у Криму у формі «Беркута» , про це вказують фотографії самих десантників. зроблені у захоплених державних установах АР Крим, які вдалося дістати з їхніх акаунтів у соціальних мережах. Так, на фото, які, як пише Українська правда, дістав журналіст, зображені бійці 31 -окремої десантно-штурмової бригади, яка брала участь у захопленні Криму. При цьому солдати частину завдань виконували у формі «Беркута» . Сергій Аксьонов.

11 березня 2014 року Верховна Рада автономної республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли 11 березня 2014 року Верховна Рада автономної республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошений суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на основі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб'єкта Російської Федерації. 16 березня 2014 року за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум щодо статусу Криму. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству, що не передбачає місцевих референдумів, а для питань щодо зміни кордонів України вимагає всеукраїнський референдум. Попри указ виконувача обов'язків Президента України О. Турчинова, про призупинення рішення кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, що визнав оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, а також позицію Ради безпеки ООН референдум було проведено. Так званими «міжнародними спостерігачами» , яких РФ та кримські сепаратисти допустили на півострів для роботи на «референдумі» , були представники ультраправих, неонацистських та комуністичних європейських партій та особи з нацистськими та неосталіністськими поглядами В умовах бойкотування референдуму кримськотатарським народом, присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців, а також фальсифікацій, референдум в АРК буцімто зібрав понад 1, 2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83, 10 % загальній кількості виборців), з яких нібито 96, 77 % засвідчили вибір «за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації» .

Радість кримчан від результатів референдуму. Радість кримчан від результатів референдуму.

18 березня 2014 року о 16: 00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент 18 березня 2014 року о 16: 00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В. В. Путін, прем'єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С. В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В. А. Константинов, та представник сепаратиського керівництва м. Севастополь — громадянин РФ О. М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії» . 20 березня договір був ратифікований Державною думою Російської Федерації (майже одноголосно — проти виступив лише Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували), а 21 березня — Радою Федерації, і набрав чинності. 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Росії[. З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, була запроваджена медаль Міністерства оборони Росії «За возвращение Крыма» . Путін, Аксьонов, Константинов і Чалий підписують анексію Криму.

Війна на Сході. Початок АТО Війна на Донбасі — військовий конфлікт, що був розпочатий Війна на Сході. Початок АТО Війна на Донбасі — військовий конфлікт, що був розпочатий російськими загонами вторгнення у квітні 2014 року на території українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» ДНР. Конфлікт має характер міжнародного, і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом конфлікт є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України. Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена. Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України. Юридично на сході України триває Антитерористична операція. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді і відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в. о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції.

Протягом березня-травня 2014 року у багатьох містах східних, центральних та південних регіонів України відбулася Протягом березня-травня 2014 року у багатьох містах східних, центральних та південних регіонів України відбулася серія мітингів і акцій, що отримала назву «Російська весна» . Причиною виступів стали події Євромайдану і процес встановлення Росією контролю над Кримом — акції проходили під російськими прапорами і проросійськими гаслами, висували широкий спектр вимог — від переходу до федеративного устрою України до закликів розділення території України і повторення «Кримського сценарію» з входженням до складу Росії. У виступах взяли участь як місцеві жителі, так і привезені з Росії активісти. Найбільші мітинги відбулися у Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі. Акції часто переростали у сутички з проукраїнськими мітингами, що тривали у містах у той же час, і проходили під проєвропейськими гаслами та на підтримку територіальної цілісності України. 16 березня у мережі з'явилося повідомлення від проросійських бойовиків про готовність почати війну при «погрозах на адресу Південного сходу» і ультиматум про виведення українських військових формувань і техніки з «їх території» . Кількома днями пізніше російське ЗМІ опублікувало інтерв'ю бойовиків, які назвалися «координаційним штабом Луганської області» . У ньому бойовики заявили про готовність виставити 20 тисяч озброєних чоловік і наполягали на отриманні «федеративного статусу» області і проведенні референдуму, де вирішуватиметься питання входження Луганської області до складу РФ чи можливість залишитися у складі України. Попередній мер Слов'янська Неля Штепа заспокоює жителів.

18 березня 2014 року, з метою зниження соціального напруження, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оприлюднив звернення 18 березня 2014 року, з метою зниження соціального напруження, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оприлюднив звернення до мешканців південних і східних регіонів України, у якому запевнив про незмінність статусу російської мови як регіональної, а також повідомив про намір суттєво децентралізувати владу, передавши на обласний і районний рівень широкі фінансові повноваження, а також право вирішувати питання освіти, культури, історії і героїв. Щодо зовнішньої політики, повідомив про намір відновити добрі стосунки з РФ, підкреслив односторонній характер економічних преференцій зі сторони ЄС у рамках угоди, а також про відсутність намірів вступу України до НАТО. 7 квітня 2014 року відбулося «проголошення державного суверенітету» ДНР у Донецьку і ХНР у Харкові — після цього керівництво МВС залучило спецпризначенців вінницького «Ягуару» , і зранку 8 квітня звільнило захоплений будинок ОДА у Харкові. Проросійські акції не поновлювалися у Запоріжжі після «яєчної неділі» 13 квітня, коли учасників проросійського мітингу закидали яйцями місцеві запорожці. Мітинги і акції продовжувалися в Одесі до початку травня, але припинилися після трагічних подій 2 травня, коли загинуло 49 чоловік з української та проросійської сторін. Протистояння в Одесі 2 травня 2014.

Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни, на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російською Федерацією здійснюється поступовий підрив громадської довіри до офіційної влади, шляхом активної інформаційної, пропагандистської промивки місцевого населення, у поєднанні з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії. Протягом 7 — 27 квітня, подібно «Кримському сценарію» , «зеленими чоловічками» було проголошено «Донецьку та Луганську народні республіки» . «Харківську народну республіку» було проголошено 7 квітня, а спроба проголосити Одеську відбулася 22 квітня. 15 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України дані бандформування було кваліфіковано як терористичні організації, які насильницько-збройним шляхом здійснюють терор на сході України. Натомість населенням України новоутворені квазідержави Російської Федерації були іронічно сприйняті й сатирично названі «Луганда» та «Донбабве» , а їх союз «Луган. Дон» . Прапор ДНР. Прапор ЛНР.

Головні обличчя “Російської весни”. Павло Губарєв. Ігор Гіркін. Олександр Бородай. Головні обличчя “Російської весни”. Павло Губарєв. Ігор Гіркін. Олександр Бородай.

13 квітня 2014 р. в. о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, 13 квітня 2014 р. в. о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. В. о. президента України Олександр Турчинов звернувся до терористів з вимогою скласти зброю до 9. 00 ранку 14 квітня із гарантією незастосування проти них покарання. За повідомленням одного з керівників контррозвідки СБУ Віталія Найди, перехоплені переговори російських диверсантів і спецпризначенців, що діють на території України, з їх керівництвом, свідчать, що ті мають завдання вбити кілька сотень людей в Україні, що дасть привід ввести російські війська. Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію» була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області. “Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України. ”

Облога Слов'янська та Краматорська 5 травня озброєними проросійськими бойовиками була здійснена спроба прориву з Облога Слов'янська та Краматорська 5 травня озброєними проросійськими бойовиками була здійснена спроба прориву з оточеного українськими силовиками міста Слов'янськ. В ході спецоперації угруповання терористів було ліквідоване, залишки злочинців повернулися у місто. В результаті протистояння загинули 4 бійці Служби безпеки та МВС України, одна людина отримала тяжкі поранення. 13 травня близько 30 -ти проросійських бойовиків влаштували засідку на околиці села Маячка Слов'янського району та вчинили напад на колону українських десантників. В результаті годинного збройного протистояння загинули 7 бійців 95 -ї аеромобільної бригади Збройних сил України, 9 десантників отримали поранення різного ступеня тяжкості та контузії. Після огляду території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від російських гранатометів РПГ-18 «Муха» , РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. 16 травня поблизу Краматорська проросійськими бойовиками вчинений напад на місцевий аеродром, що патрулювався українськими військовими. В результаті 20 -ти хвилинного збройного бою атака проросійських бойовиків була відбита без людських втрат. 18 травня проросійськими бойовиками здійснений обстріл міста Краматорськ та вчинено напад на 5 блокпостів та базовий табір Збройних сил України поблизу Слов'янська і Краматорська. Під час спецоперації зі затримки злочинців українськими військовими нейтралізовані кілька проросійських бойовиків та захоплено ПЗРК «Гром» . В ході слідства з'ясувалося, що двоє із затриманих озброєних злочинців виявилися журналістами фейкового російського телеканалу «Life. News» та видання «Известия» медіахолдингу «Ньюс-Медіа» . В ніч з 26 червня на 27 червня поблизу Слов'янська в районі селища Мирне проросійськими бойовиками із застосуванням мінометів і 8 танків здійснений штурм блок-посту Збройних сил України. Один танк та один міномет українськими військовими були знищені, ще один ворожий танк захоплений, 4 українські БТР зазнали ушкоджень. Внаслідок нападу загинули 5 десантників ВДВ ЗС України та 1 боєць Національної гвардії України, 5 осіб отримали поранення.

Карта АТО станом на 20 травня 2014 року. Карта АТО станом на 20 травня 2014 року.

Визволення Красного Лиману Протягом 3— 4 червня Службою безпеки України та МВС України проведено Визволення Красного Лиману Протягом 3— 4 червня Службою безпеки України та МВС України проведено спецоперацію із затримання проросійських злочинців в місті Красний Лиман, в ході якої було ліквідовано укріплений військовою технікою опорний пункт бойовиків у захопленій в середині квітня міській лікарні. В результаті операції загинула одна людина. 5 червня було відновлено роботу міської ради та міськуправління міліції. 19 червня Збройними силами України знищені укріплення російських бойовиків в південній частині Краснолиманського району (в місті Сіверськ, смт Ямпіль і Зарічне, селі Закітне та залишків в місті Красний Лиман). В ході облави частину бандформування злочинців було затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Однак більшість російських бойовиків передислокувалася до міста Слов'янськ. В результаті операції загинули 16 військовослужбовців 24 -ї механізованої, 25 -ї повітряно-десантної та 95 -ї аеромобільної бригад Збройних сил України.

Битва за Луганський аеропорт. 11 червня 2014 року у зв'язку з бойовими діями аеропорт Битва за Луганський аеропорт. 11 червня 2014 року у зв'язку з бойовими діями аеропорт був закритий. 14 червня 2014 року до аеропорту прямував черговий конвой вантажних літаків — 2 борти Іл-76 та один Ан-26. Перший Іл-76 вдало здійснив посадку, а при спробі другого Іл-76 сісти, він був підбитий проросійськими бойовиками. Третій літак, Ан-26, змінив курс і повернувся назад, після чого авіасполучення з аеропортом було припинене. Після припинення авіасполучення, станом на 14 червня 2014 року, в аеропорту перебувало 16 БТР-80, 7 БМД-2, 6 мінометів 120 калібру, 6 одиниць Зу-23 -2 та декілька ГАЗ-66, і 350 -370 бійців особового складу. Українське угруповання військ знаходилися в повному оточенні. [4 В середині липня 2014 року командування сектору «А» прийняло рішення про розблокування Луганського аеропорту. Пробиття коридору дозволило забезпечити захисникам аеропорту постачання боєприпасів та продовольства та розширити контрольовану зону безпеки. На кінець серпня 2014 оборону аеропорту здійснювали від 1, 5 тис. до 2 тис. українських військових. В результаті наступу регулярних російських військ оперативна група захисників аеропорту потрапила в оточення. Штурм аеропорту був здійснений силами підрозділів 200 -ї мотострілецької бригади РФ. Підтримку їм надавали бійці 3 -ї бригади спецпризначення РФ. Збитий Іл – 76.

Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією 19 травня 2014 року поблизу Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією 19 травня 2014 року поблизу міста Амвросіївка Донецької області в районі пункту пропуску через державний кордон України «Успенка» групою проросійських бойовиків (близько 50 -и чоловік) здійснено збройний напад на блок-пост Збройних сил України. В результаті протистояння, злочинців було знешкоджено, з них частину затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Опівночі 2 червня проросійськими бойовиками (близько 100 осіб) здійснено штурм Луганської прикордонної бази та в ході 6 -ти годинного сутички захоплено будівлю застави. 5 червня групою озброєних російських бойовиків перетнутий кордон та вчинений напад на прикордонний пункт пропуску Маринівка з боку Російської Федерації, в результаті чого було поранено 5 прикордонників України. З метою недопущення проникнення військових загонів та ввезення військової техніки з території Російської Федерації, був залучений з'єднаний загін Державної прикордонної служби та Збройних сил України. В ході операції, по проросійським терористичним угрупуванням, які намагалися прорватись в Україну, завдано два нищівних авіаудари, в результаті чого нейтралізовані 15 бойовиків, знищено їх БТР, автомобіль «Урал-375 Д» та два автомобілі Кам. АЗ. Частина бойовиків втекли назад на територію Росії та безперешкодно там базувалися, інша частина зміцнилися в місті Сніжне Донецької області та з метою моніторингу дій Збройних сил України і коригування артилерійських обстрілів з території Росії, створила укріплений пункт на висоті Савур-Могила. Зважаючи на необхідність відновлення контролю над державним кордоном України, з метою припинення неконтрольованого руху людей з боку Російської Федерації та подальшого унеможливлення потрапляння на територію України військової техніки, того ж дня Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про закриття восьми прикордонних пунктів пропуску та протягом наступних днів організована посилена охорона стратегічних об'єктів та патрулювання автошляхів на державному кордоні України в Донецькій і Луганській областях, в особливості на проміжку Успенка —Маринівка—Дякове—Зеленопілля— Довжанський прикордонниками, нацгвардійцями та українськими військовими. 12 червня силами Національної гвардії та Збройних сил України здійснено блокування колон військової техніки і російських бойовиків, в південно-східній частині Амвросіївського та на півдні Шахтарського районів. В ході операції також була здійснена спроба відновлення контролю над курганом Савур. Могила, стратегічна важливість якого пов'язана з можливістю відстеження прилеглої території радіусом в 30 -40 кілометрів та значної ділянки кордону України з Російською Федерацією. В результаті збройного протистояння загинули 3 та поранено 12 військовослужбовців 79 -ї окремої Миколаївської аеромобільної бригади і 3 полку спецпризначення ЗС України.

Напад поблизу Волновахи 22 травня 2014 року приблизно о 4: 30 ранку поблизу міста Напад поблизу Волновахи 22 травня 2014 року приблизно о 4: 30 ранку поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад проросійських бойовиків на блокпост українських військових 51 -ї механізованої бригади ЗС України. У результаті нападу проросійських бойовиків загинули 18 людей, 32 особи отримали поранення. 3 червня в ході антитерористичної операції була повністю очищена від терористів північ Донецької області, знищено опорні пункти і військові табори бойовиків у цьому регіоні й захоплений їхній головний укріплений район у населеному пункті Семенівка, встановлено контроль над містом Лиман. В боях понад 500 бойовиків знищені в районі села Семенівка під Слов'янськом. Втрати серед українських військовослужбовців склали троє убитих і 50 поранених. Розстріляний плокпост Нацгвардії біля Волновахи.

Протистояння в Маріуполі 16 квітня 2014 року о 20. 30 годині проросійськими бойовиками, озброєними Протистояння в Маріуполі 16 квітня 2014 року о 20. 30 годині проросійськими бойовиками, озброєними автоматичною зброєю, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю, з метою заволодіння воєнною зброєю здійснено напад на військову частину у місті Маріуполь Донецької області. Силами СБУ та міського управління МВС України штурм бойовиків був відбитий. В результаті протистояння загинули 3 та поранено 15 осіб, спалено автомобіль та дві будівлі. [ 9 травня 2014 року кількома десятками проросійських бойовиків, озброєних снайперською, автоматичною, великокаліберною зброєю та гранатами, здійснено блокування вулиць міста та вчинено спробу захоплення міського відділення МВС України і військової частини Національної гвардії України. Враховуючи масштабність нападу, рух громадського транспорту в місті було зупинено та залучені Збройні сили України з використанням бронетехніки. В результаті протистояння загинули 9 та поранено 42 особи, пошкоджено мережу водопостачання, споруди Маріупольської міської ради, прокуратури, військової частини, житлові будинки, а будівля міського відділку міліції згоріла вщент. Серед загиблих 1 боєць Національної гвардії України, 3 силовики територіальної оборони України «Дніпропетровськ» і «Азов» та 2 працівники Маріупольського міського відділення МВС України, у тому числі начальник Маріупольського міського управління ДАІ підполковник Віктор Саєнко та командир Дніпропетровського батальйону територіальної оборони полковник Сергій Демиденко, якому російські бойовики відрізали вуха і викололи очі. 13 червня о 4: 50 ранку із залученням бійців Національної гвардії України, МВС України та територіальної оборони України «Азов» і «Дніпро-1» розпочата антитерористична операція по тотальній ліквідації терористичних осередків проросійських злочинців в місті Маріуполь. В ході операції силовими органами України були знищені опорні пункти проросійських бойовиків, ліквідована їхня військова техніка, нейтралізовані самі зловмисники та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими спорудами міста. Маріуполь 9 травня 2014 року.

Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та продовження просування проросійського військового контингенту в глиб території України, 1 липня 2014 року силовими структурами України розпочата повномасштабна військова операція з активного контрнаступу на всій лінії фронту та тотальної ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку Російської Федерації. Станом на 4 липня українськими військовими з початку антитерористичної операції було звільнено 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил знаходилось 23 з 36 районів Донецької (13 з 18) та Луганської (10 з 18) областей 1 липня 2014 року, в результаті поновлення активної фази Антитерористичної операції, військовими силами України розпочато знешкодження російських збройних формувань в населених пунктах Краматорської агломерації та відновлена воєнна блокада головного оперативного військового табору російських бойовиків Сектору «Б» в місті Слов'янськ. На протязі дня в північній частині Слов'янського району, неподалік від стратегічно важливого міста українськими силовиками знищено тренувальний табір та нейтралізовано близько 250 російських бойовиків (майже 70 відсотків з яких — чеченці), а вже наступної доби відновлено контроль над смт Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка. Протягом 3 — 4 липня Збройними силами України здійснено знешкодження близько 200 проросійських бойовиків, знищено їх опорні пункти і склади боєприпасів в місті Миколаївка та взято під контроль саме місто й автошлях E 40 М 03 в східній околиці Слов'янська, унеможливлюючи таким чином проникнення бойовиків зі зброєю на захід, північ та схід. Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої й загострюються внутрішні конфлікти.

 Протягом 1 — 4 липня бойовики масово дезертують в південно-східному напрямку, інша їх Протягом 1 — 4 липня бойовики масово дезертують в південно-східному напрямку, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку в напрямку Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно й автомобільні мости. Упродовж 5 — 7 липня силами військовослужбовців Збройних Сил України здійснено остаточне звільнення Артемівського, Мар'їнського і Слов'янського районів Донецької області від залишків чеченських найманців, які залишилися прикривати відхід російських бойовиків; завершено демілітаризаційні й інженерні роботи з розмінування інфраструктурних об'єктів, демонтації фортифікаційних укріплень, ліквідації зброї й боєприпасів, та розпочато місію з адаптації регіону до мирного життя. Мапа боїв за Краматорську агломерацію 1 — 5 липня 2014 року.

2 -й батальйон Нацгвардії встановив прапор України на міськраді Слов'янська. 2 -й батальйон Нацгвардії встановив прапор України на міськраді Слов'янська.

Розподілення гуманітарної допомоги після звільнення Слов'янська від бойовиків. Розподілення гуманітарної допомоги після звільнення Слов'янська від бойовиків.

Карта АТО станом на 7 липня 2014 року. Карта АТО станом на 7 липня 2014 року.

Трагедія в Зеленопіллі У ніч 10 -11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Трагедія в Зеленопіллі У ніч 10 -11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Зеленопілля з Росії міста Гуково та Куйбишево був обстріляний з реактивної системи залпового вогню «Град» базовий табір тактичної групи «КОРДОН» ЗСУ, НГУ, ДПСУ (в яку входили 24 -та механізована, 72 -га механізована та 79 -та аеромобільна бригади). У населений пункт Пологи Запорізької області (основний військовий морг) були відправлені тіла загиблих українських військовослужбовців. Знищена українська військова техніка в Зеленопіллі.

17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації «ДНР» між селами Грабове та 17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації «ДНР» між селами Грабове та Розсипне Шахтарського району Донецької області України був збитий пасажирський літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс «MH 17» Амстердам — Куала-Лумпур. В результаті теракту загинули 298 осіб — громадяни Нідерландів, Малайзії та ще 16 країн. За підсумками розслідувань, здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів та ряду міжнародних організацій було виявлено, що причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9 N 314 M ракети класу «земля-повітря» серії 9 M 38, якими оснащуються зенітно-ракетні комплекси «Бук» . Російські засоби масової інформації, всупереч результатам розслідувань, спробували перекласти провину за збиття літака на українських військових. Тим не менше, теракт став безпосередньою причиною міжнародної економічної ізоляції Російської Федерації від цивілізованого світу, яку проголосили 41 країна та ряд міжнародних організацій та спричинив третю хвилю санкцій проти окремих секторів економіки та посилив обмеження на співробітництво і технологічне забезпечення Російської Федерації. Збитий МН 17.

Фейки російських ЗМІ про МН 17. Фейки російських ЗМІ про МН 17.

28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій 28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій області проти російських найманців та так званого «ополчення Донбасу» взяли під контроль населений пункт Саурівка та стратегічно важливу висоту — курган Савур. Могила. Савур-Могила є стратегічною висотою на кордоні Луганської й Донецької областей України та Ростовської області Росії, з якої терористи обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів, зокрема, Маринівку, що знаходиться поряд з пунктом пропуску через державний кордон «Маринівка» . Українські військові на фоні Савур-Могили.

Карта АТО станом на 1 серпня 2014 року. Карта АТО станом на 1 серпня 2014 року.

 З 7 серпня в ДНР і ЛНР появляються нові обличчя. Керівником ДНР стає З 7 серпня в ДНР і ЛНР появляються нові обличчя. Керівником ДНР стає Олесандр Захарченко, а ЛНР Ігор Плотницький. Олександр Захарченко. Ігор Плотницький.

 Тим часом українські війська починали брати під свій контроль все більше міст. Карта Тим часом українські війська починали брати під свій контроль все більше міст. Карта АТО станом на 15 серпня 2014 року.

Іловейський котел Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків в районі Іловейський котел Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків в районі Іловайська поступово припиняються у зв'язку з нестачею сил для остаточного взяття міста. У ніч з 23 на 24 серпня з Росії на територію України в районі Амвросіївки зайшло 4 батальйонно-тактичних групи Збройних сил РФ, сформованих на основі підрозділів 6 ОТБр, 8 ОМСБр, 31 ОДШБр, 331 ПДП та ін. , які взяли в оточення угруповання українських сил в районі Іловайська. 24 -28 серпня точилися запеклі бої, поки російські війська окопувалися на позиціях, укріплюючи кільце. За ці дні українські підрозділи змогли взяти у полон 13 військовослужбовців РФ, захопити новітній російський танк Т-72 Б 3 та розбити колону 8 ОМСБр. 27 серпня відбулася спроба деблокувати зовні українські формування, оточені під Іловайськом, силами ротно-тактичної групи 92 ОМБр та роти 42 БТр. О, але їх колони в ніч з 27 на 28 зазнали артилерійського обстрілу і втратили боєздатність. Зранку 29 серпня почався вихід українських військ з-під Іловайська по попередньо обговореному з російською стороною маршруту зі спробою прориву. Російські війська відкрили шквальний вогонь по українським колонам. Близько опівдня, для забезпечення прориву українських військ, було задіяно дві пари штурмовиків Су25. Один з літаків було збито під час повернення на аеродром базування по зворотньому маршруту в районі Старобешеве. Українські війська встигли підбити щонайменше кілька танків 21 ОМСБр, а бійці батальйону «Донбас» змогли взяти в полон ще 4 -х військовослужбовців РФ і підбити кілька танків 6 -ї танкової бригади РФ. Під час виходу загинуло понад 500 українських бійців, сотні були поранені та захоплені у полон.

Карта АТО станом на 31 серпня 2014 року. Карта АТО станом на 31 серпня 2014 року.

5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи 5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання «Плану мирного врегулювання ситуації на сході України» П. О. Порошенка, з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день о 19: 00. Починаючи з вересня 2014 року розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76 військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ генерал-лейтенантом Ленцовим А. В. 20 вересня 2014 року рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу. Меморандум передбачав: загальне припинення застосування зброї; зупинка військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня; відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони; заборону на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами; заборону на польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ; виведення іноземних найманців із зони конфлікту. З моменту укладання Меморандуму над її виконанням фактично працювала лише українська сторона. Верхівка Російської Федерації та керовані нею бойовики взяті на себе зобов'язання саботували. Учасники Мінського саміту за столом попередніх переговорів.

Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою. Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою.

Водночас, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках Водночас, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі, на початку листопада наблизилось до 2400. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі, а на 24 листопада склала 3412 разів. Обстріли України з території Росії.

Карта АТО станом на 20 вересня 2014 року. Карта АТО станом на 20 вересня 2014 року.

Маріуполь постійно був під обстрілами ворожої артилерії і місцеві жителі разом із військовими укріплювали Маріуполь постійно був під обстрілами ворожої артилерії і місцеві жителі разом із військовими укріплювали місто. Також у місті були проукраїнські мітинги. Проукраїнський мітинг у Маріуполі.

Укріплення Маріуполя. Укріплення Маріуполя.

Бої за Донецький аеропорт Спроби штурму Донецького аеропорту терористи активізували у вересні після підписання Бої за Донецький аеропорт Спроби штурму Донецького аеропорту терористи активізували у вересні після підписання так званих «мінських угод» . На думку Ю. Бутусова, саме мінські угоди спровокували загострення протистояння, оскільки аеропорт потрапив у зону відведення українських військ, натомість для терористичних банд бойове здобуття аеропорту важливо як демонстрація політичної перемоги. Незважаючи на численні спроби відбити аеропорт, об'єкт перебував під контролем урядових сил, перетворившись на своєрідну Брестську фортецю. Слід зазначити, що за деякими свідченнями так звана Берестейська фортеця — насправді радянський пропагандистський міф, а відповідно аналогів кіборгам і донецькій фортеці немає в історії. Станом на 4 вересня українські піхотинці 93 -ї механізованої бригади та бійці 3 полку спецпризначення утримують аеропорт. Перебуваючи в оточенні та під обстрілами, бійці примудрилися захопити полонених — 7 військовослужбовців російської армії, серед них — один офіцер-артилерист. Українські війська тримають оборону за 800 м від межі Донецька, тут щодня відбуваються бої, позиції сил АТО вороги обстрілюють з артилерії та мінометів — до 50 обстрілів щодня. 9 вересня у боях з російськими військовими та терористами окупанти втратили три танки та 2 БТР, водночас позиції українських підрозділів були обстріляні з установок залпового вогню «Град» . 12 вересня близько 19 -ї години розпочався черговий штурм проросійськими бойовиками українських військ із застосуванням артилерії, Дмитро Тимчук: «Штурм був відбитий. Після цього терористи двічі обстріляли аеропорт зі ствольної артилерії і мінометів» .

14 вересня бойовики здійснили чергову спробу нового штурму аеропорту, обстрілюють із 2 -х «Градів» 14 вересня бойовики здійснили чергову спробу нового штурму аеропорту, обстрілюють із 2 -х «Градів» , штурмують за допомогою 6 -ти танків, за попередніми неофіційними даними, загинуло п'ять мирних жителів, близько 10 осіб поранено. 15 вересня в бою біля аеропорту загинули троє бійців АТО, ще декілька чоловік отримали поранення. За даними РНБО у штурмі брали участь близько 200 бойовиків. Того дня сили АТО в районі аеропорту знищили 12 бойовиків та два танки, ще один танк був захоплений. 17 вересня атаки на українські сили були надзвичайно сильними, з'явилася інформація, що в них беруть участь до роти контрактників ГРУ ГШ МО РФ. 18 -19 вересня терористи обстрілювали аеропорт та зробили чергову спробу його захопити, обстріл вівся з району Азотного та Курахового із застосуванням 5 танків з міста і ще 2 з тилу, українські військові змусили їх відійти. Донецький аеропорт в вересні 2014 року.

1 жовтня 2014 відбулася чергова спроба бойовиків атакувати аеропорт. Українські десантники відбили напад терористів, 1 жовтня 2014 відбулася чергова спроба бойовиків атакувати аеропорт. Українські десантники відбили напад терористів, убито 7 з них, близько 10 отримали поранення, загалом за добу на аеропорт було здійснено 4 атаки, під час однієї з них бойовикам вдалося прорватися у будівлі терміналів. О 6 -й ранку 2 жовтня почався новий масований наступ терористів на позиції українських військ, так звані «непідконтрольні» бойовики з 2 -х (в інших джерелах 4 -х) танків та зенітних установок ЗУ-232 обстрілювали українські позиції в аеропорту; за добу було здійснено 2 штурми, терористи із втратами відступили. 3 жовтня у соціальних мережах з'являються дані, що у бою попереднього дня втрати терористів могли сягнути 200 чоловік — за непідтвердженими даними. Того ж дня речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко повідомляє, що під донецький аеропорт направлено цілий підрозділ російських безпілотників та військову техніку для терористів. О 18: 20 медіацентр АТО повідомив, що частина старого терміналу Донецького аеропорту охоплена пожежею. Під час штурму бойовики застосували проти українських військових димові шашки та під їх прикриттям захопили перший поверх. Контратакою сил АТО терористів було відкинуто на вихідні рубежі. 3 жовтня увечері в новинах УТ-1 повідомлялось, що під час чергового штурму проросійськими бойовиками Донецького аеропорту загинули п'ятеро українських військових, у прес-центрі РНБО не підтвердили, але й не спростували цю інформацію. Вранці 4 жовтня прес-центр РНБО оприлюднює інформацію про 1 загиблого та 3 -х поранених. Згодом РНБО повідомляє, що при спробі штурму аеропорту було вбито 12 терористів. Того ж дня проведено часткову ротацію сил АТО, довезено велику кількість зброї та набоїв. 5 жовтня вранці бойовики здійснили 2 атаки, речник штабу АТО Владислав Селезньов повідомив: «О 5: 10 була перша атака з танками та стрілецькою зброєю. Піхота пішла за підтримки танків, як завжди. Друга атака була о 9: 50. Танки вийшли на вогневі позиції і почали бити прямою наводкою по терміналах» . Увечері того ж дня починається посилений штурм аеропорту, бої тривали до пізньої ночі, українські військові відбили атаку при вогневій підтримці підрозділів у Пісках. 7 жовтня представник полку особливого призначення «Азов» Андрій Дзиндзя заявив, що у боях за аеропорт Донецька тільки в останні дні загинуло більше ніж 400 терористів: «У терористів в Донецьку почалася паніка. У морзі нарахували 427 терористів, яких привезли з аеропорту, і це тільки за вихідні дні. Бійці Мотороли, які поранені лежать у лікарні, кажуть, що їх зливають і сьогодні буде їх останній бій. Також бійці розповідають, що їх командир зрадив, залишив в аеропорту, а сам втік роздавати автографи на честь 6 місяців ДНР» . У ніч з 8 на 9 жовтня терористичні угрупування здійснювали ще одну спробу захопити аеропорт. Вранці 9 жовтня через пункт пропуску «Ізварине» з Росії входить чергова колона техніки, повідомив координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук, довезені набої перекидаються в район Донецького аеропорту — близько 50 -60 % всіх мінометних мін, артилерійських та реактивних снарядів, що прибувають з РФ.

Українських військових, котрі утримують Донецький аеропорт, обстрілюють з російської системи «Тюльпан» — 10 жовтня Українських військових, котрі утримують Донецький аеропорт, обстрілюють з російської системи «Тюльпан» — 10 жовтня 2014 -го повідомив генерал Микола Маломуж: «Застосовувались танки, БТР, самохідні артилерійські установки. Згодом почали застосувати системи „Град“, „Ураган“. А тепер підтягнули систему „Тюльпан“, надзвичайно потужну, з боєзарядами до 130 кілограмів, які використовуються для завдання ударів по бліндажах, укріплених спорудах. На озброєнні української армії „тюльпанів“ немає. Це російська зброя» . 11 жовтня бойовики здійснювали чергову спробу штурму аеропорту, із — як зазначили в РНБО — значними втратами. 12 жовтня 2014 -го Президент України Петро Порошенко повідомив таке: «Наші відважні воїни героїчно тримають оборону Донецького аеропорту, який вже став символом мужності і героїзму. З вражаючими мужністю і відвагою. Українськими кіборгами прозвали вороги цих героїв. Карбувати їхній подвиг в літописі української бойової слави треба буде золотими літерами. Держава належним чином оцінить їх мужність» . 13 жовтня після артилерійської підготовки бойовики вчергове атакують Донецький аеропорт, штурм відбито. Уночі з 14 на 15 жовтня під прикриттям артилерійського та мінометного обстрілів бойовики намагалися штурмувати українські позиції, без визначних успіхів. 15 жовтня на брифінгу речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив, що на території аеропорту в даний час перебувають тільки українські військові: «Всі, хто намагався захопити аеропорт, зараз або вбиті, або відступили» . Вранці 16 жовтня бойовики підігнали до аеропорту бульдозер — для використання в штурмах; подібна інженерна техніка, котра терористами використовувалася, виведена з ладу в ході бойових зіткнень. 17 жовтня на брифінгу РНБО повідомляється, що, по оперативних даних, понад 70 % особового складу терористичного підрозділу, створеного з колишніх міліціонерів, що штурмував донецький аеропорт, дезертирувало. Разом з тим, у другій половині дня розпочався інтенсивний бій за аеропорт, інтенсивність обстрілу є однією з найвищих за весь час боїв, вибухи чутно в центрі та північній частині Донецька, імовірно, застосовуються великі артилерійські системи, можливо, танки та САУ. Того ж дня старший лейтенант ЗСУ Дмитро Сорока, що тривалий час захищав донецький аеропорт, оповів подробиці боїв: «Патронів достатньо, техніка підходить… Я дзвонив в приймальню штабу АТО, говорив, що якщо додадуть кілька танків і декілька сотень чоловік, це буде стримуючим фактором. Бойовики розуміють, що коли в аеропорту або поруч є 7 -10 танків, то 2 або трьома танками заїжджати не варто… Там зараз десантники, спецпризначенці. Іноді буває зв'язок з жителями Донецька по телефону, іноді нам дзвонять і розповідають, що з парку ім. Щербакова звезено понад сто постраждалих і поранених з боку „ДНР“. І ми розуміємо, що коефіцієнт 1/5 або 1/7. Не менше. За одного вбитого з нашого боку бойовики втрачають 5 -6 своїх. Ми чули, що керівництво, ті, хто штурмує аеропорт, — росіяни, але приєднуються також хлопці з Донбасу» .

19 жовтня при відбитті атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт загинув солдат Петро 19 жовтня при відбитті атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт загинув солдат Петро Максименко. 20 жовтня відбулося 2 штурми аеропорту «неконтрольованими» терористами із застосуванням гранатометів та мінометів, якихось цілей нападниками не досягнуто. Ввечері 21 жовтня терористичні батальйони «Оплот» та «Восток» здійснили дві спроби штурму донецького аеродрому, але понесли втрати й відступили. Станом на ранок зазначені бандформування, зазнавши серйозних втрат, тимчасово призупинили участь в активних бойових діях. Ці терористичні групи проходять доукомплектування та поповнення бойовою технікою за рахунок ресурсів з території РФ. 22 жовтня «неконтрольовані» збройні формування намагалися штурмувати диспетчерську вежу, після втрат відступили. 23 жовтня під час «режиму тиші» «неконтрольовані» бойовики вчергове здійснили атаку на аеропорт, результатом став підбитий БТР наступаючих. 24 жовтня бойовики «ДНР» перекривають північну частину Київського району Донецька з метою заблокувати всі підходи до аеропорту, сайт 062 з посиланням на очевидців: «Проїзд з площі Шахтарської на проспект Київський перекритий. Концентрація людей в камуфляжі з предметами, схожими на зброю» , «На „Вільнюсі“ перекривають дорогу, хтозна чому» , «Сказали, беруть аеропорт в кільце, поставили танки, і тому перекрили дорогу» . 24 жовтня президент Росії Володимир Путін заявляє, що, згідно з його точкою зору — мотивуючи мінськими домовленостями — українські війська повинні залишити аеропорт у Донецьку.

25 жовтня журналіст російського телеканалу «Дождь» Тимур Олевський, котрий 24 -го перебував у Донецьку 25 жовтня журналіст російського телеканалу «Дождь» Тимур Олевський, котрий 24 -го перебував у Донецьку та в Донецькому аеропорту, у етері одного телеканалу розповів, що терористи того дня почали обстрілювати одне одного, лише потім атакували аеропорт: «Самі вони діяли достатньо дивно — вони декілька годин обстрілювали власні позиції з „Градів“ та мінометів. Таке враження, що одне угруповання воювало з іншим та било по тим місцям міста та будівлям аеропорту, де українських військових немає» . Також журналіст зазначив, що українська армія в аеропорту відстрілюється дійсно вельми обережно: «Це дійсно точкові постріли і вони припиняються тільки-но припиняється обстріл з іншого боку» . 27 жовтня українські військові провели успішну операцію по ліквідації терористичної бази поблизу донецького аеропорту: танкісти на 4 танках виїхали на бойове завдання та зруйнували базу бойовиків, котра розміщувалася в гіпермаркеті біля донецького аеропорту. 30 жовтня бойовики тричі обстріляли українські підрозділи, точним вогнем у відповідь вогневі точки бойовиків нейтралізовані. 31 жовтня «кіборги» повідомили, що під час одного з нападів бойовиків на Донецький аеропорт українські військовики запропонували здатися ворогам, котрі потрапили у безвихідне становище, ті відмовилися і загинули: «Один з них був тяжкопоранений, наші повезли його до лікарні, але по дорозі він помер. Тепер його тіло в морзі в Красноармійську. При ньому були: табельна зброя, військовий квиток, паспорт громадянина РФ, а також індивідуальний жетон» . Руїни терміналу, жовтень 2014.

2 листопада військові повністю зачистили одне з приміщень нового терміналу — на другому поверсі 2 листопада військові повністю зачистили одне з приміщень нового терміналу — на другому поверсі раніше були бойовики. Після цього зведені підрозділи десантників і розвідників, підняли над аеропортом 3 українських прапори, це вони здійснили під постійним обстрілом з важкої артілерії і «Градів» [. 5 листопада аеропорт 4 рази терористи обстріляли з артилерії, гранатометів, мінометів й стрілецької зброї, після прицільного вогню у відповідь атакуючих дій не відбулося. 4 листопада В. Селезньов зазначив, що з 10: 15 у Донецькому аеропорту тривав обстріл позицій сил АТО зі стрілецької зброї та АГС. З 14: 30 бойовики застосували 100 -міліметрові протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра» та вели прицільний вогонь по силам АТО. Українські військові вогнем у відповідь знищували вогневі точки бойовиків. В бою загинув воїн-десантник Миколаївської бригади. 6 листопада під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту загинув сержант 79 -ї бригади Юрій Голота. 7 листопада у прес-центрі АТО повідомили про знищення вогнем артилерійських підрозділів близько 200 бойовиків, які напередодні обстріляли українських бійців в Донецькому аеропорту. Внаслідок вогневого нальоту було знищено, або пошкоджено 4 танки сепаратистів, 2 БТРа, 2 гаубиці Д-30 та 1 БМП. Того дня загинув підполковник Павло Колесников, 79 -а бригада, загинув при зміні позиції від кулі снайпера. В ніч з 7 на 8 листопада солдат Богдан Здебський загинув — у той час до аеропорту пробивався черговий загін десантників, Богдану та іншим снайперам дали завдання прикривати прохід підкріплення. В часі обстрілу терористами та російськими військовими одного з українських вояків важко поранило, Здебський відтягнув його у безпечне місце, зайнявши згодом його позицію. Бронебійні кулі терориста потрапили йому у груди та пробили обидві легені. 8 листопада 2014 -го загинув під час ранішнього бою в аеропорту Донецька старший прапорщик Сергій Баранов-Орел. При виставленні «секретів» поблизу нового терміналу двоє десантників зазнали смертельних поранень — потрапили в засідку та вступили у нерівне вогневе протистояння з російськими бойовиками. Сергій помер від важкого поранення та втрати крові. 10 листопада один з «кіборгів» заявив, що бойовики воюють не лише з українськими військовими, але й обстрілюють російські війська.

В 10 -х числах листопада українські силовики в аеропорту Донецька затримали і допитали росіянина, В 10 -х числах листопада українські силовики в аеропорту Донецька затримали і допитали росіянина, що брав участь у бойових діях на боці бойовиків. Під час допиту бойовик зізнався, що приїхав з Пермської області, буцімто для того, щоб забрати сестру, однак потім узяв зброю в руки та почав воювати проти українських військових. 12 листопада вранці бойовики вчергове обстріляли українські позиції в аеропорту, поранено одного з військовиків. На одному з блокпостів біля аеропорту затримано автомобіль, у ньому перебувало двоє російських військових — приїхали воювати на боці терористів, одним із завдань затриманих було збирати інформацію. Росіяни не розгледіли український прапор та вирішили, що приїхали «до своїх» . Один із затриманих мав при собі набір документів, які вказували, що він проживає у Мурманську. 13 листопада група «ІС» повідомляє, що Росія перекинула до Донецького аеропорту серйозно озброєний снайперський підрозділ — найновіші вироби російського військово-промислового комплексу — великокаліберні снайперські гвинтівки. Того ж дня в часі довезення продовольства та проведення планової ротації особового складу були поранені п'ять військових — терористи із засідки вели вогонь з великокаліберних кулеметів, автоматичних гранатометів й снайперських гвинтівок. Увечері терористи здійснюють іще одну спробу штурму, яка була відбита, при цьому терористи намагаються знищити комунікацію між захисниками об'єкту та основними українськими силами. 14 листопада під час двох атак бойовики втратили 10 людей. Разом з тим в околицях аеропорту поблизу села Спартак та Піски було знищено 2 позиції бойовиків. 16 листопада українські сили розгромили чергове угруповання бойовиків, що штурмувало донецький аеропорт. При цьому знищено 23 бойовиків, 27 поранено. 18 листопада у бою від кулі снайпера загинув солдат 74 -го окремого розвідувального батальйону Полянський Ілля Анатолійович. 19 листопада українські військові — 93 -я мехбригада — відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту. З цієї позиції ворог регулярно обстрілював захисників аеропорту. Протягом доби терористи 5 разів обстрілювали донецький аеропорт з «Градів» , мінометів та стрілецької зброї.

21 листопада при проведенні зачистки території поблизу аеропорта підірвались на фугасі 3 віськовослужбовці, один 21 листопада при проведенні зачистки території поблизу аеропорта підірвались на фугасі 3 віськовослужбовці, один з них загинув. Під час боїв біля аеропорту вночі 21 — 22 листопада загинуло 2 розвідники — повідомила активістка Олена Білозерська. Один із загиблих розвідників — хлопець з Івано-Франківщини на прізвисько «Морпєх» , другий — Всеволод Воловик, досвідчений військовий. 22 листопада біля аеропорту «Донецьк» — поблизу населеного пункту Піски — бандити здійснили спробу атакувати опорний пункт одного з українських підрозділів, атаку відбито із нанесенням ворогові чисельних втрат терористам. 23 листопада один з терористів здався українським військовим в аеропорту — прийшов по зльотній смузі з піднятими руками. У бойовика виявився російський паспорт, хоча він запевняє, що з Вінниці, та що в аеропорту опинився випадково. 27 листопада «гобліни» з так званої «Новоросії» 13 разів намагатися атакувати позиції українських військ поблизу аеропорту «Донецьк» , безрезультатно. 28 листопада терористи тричі обстрілювали аеропорт, 29 -го від 12. 00 штурмовий загін найманців почав атаку з відкриттям вогню із установок «Град» ; бій триває в районі нового терміналу. Через масований обстріл донецького аеропорту і прилеглого селища Піски двоє військовослужбовців з 79 -ї бригади важко поранені. 29 листопада при обороні аеропорту загинув молодший сержант 79 -ї бригади Андрій Горбань, ще 15 поранено. Арсен Павлов при штурмі Донецького аеропорту.

В період з 30 листопада і до 11 грудня поступово проводивши ротацію кіборгів, які В період з 30 листопада і до 11 грудня поступово проводивши ротацію кіборгів, які тримали позиції Донецького аеропорту, зайняли позиції бійці 90 аеромобільного батальйону, який пізніше ввійшов в склад новосформованої 81 аеромобільної бригади. Тобто всі бої першої половини грудня прийшлось вести кіборгам з цього батальйону, при чому, досить успішно. На долю цього славнозвісного батальйону ще припаде не мало труднощів але основних втрат бійці 90 батальйону зазанали після січневого взяття нового терміналу. Зі слів кіборга «Доктора Хаоса» : « 30 листопада проривались ми туди як справжні лицарі, а виходили як боягузи, на КАМАЗах, через сепаратистські блокпости» . Вранці 1 грудня з'являється інформація, що українські військові підірвали старий термінал Донецького аеропорту та відійшли, мовляв, отримали відповідний наказ. Ближче до середини дня на брифінгу в РНБО повідомляється, що військові не підривали навмисно старий термінал аеропорту — жодного спеціально спланованого підриву терміналу не було, там тривають запеклі бої, сенсу щось підривати немає. По тому оприлюднюється, що в Донецьку за участю української та російської сторін проходять переговори щодо припинення штурму аеропорту. Прес-центр АТО: «З метою врегулювання кризової ситуації, яка склалася в районі міжнародного аеропорту Донецьк, приймаються заходи з боку спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню. Сьогодні з ранку в зазначений район виїхали керівники спільного центру української і російської сторін. Українську сторону представляє генераллейтенант Володимир Аскаров, Росії генерал-лейтенант Олександр Ленцов» . Під вечір того дня волонтер Юрій Бірюков повідомляє таке: «Оперативна по донецькому аеропорту, 20: 56 понеділка: загалом, чутки про якийсь спецназ з Росії — не чутки. Прибуло кілька десятків якихось специфічних „космонавтів“, які повели масу організмів на штурм. Загалом, якщо потім росіяни говоритимуть про нас, як про негостинну націю — не дивуйтеся. За даними перехоплення „Сепаррадіо“ — 27 спецпризначенців вирушили сьогодні вранці додому, у затишних трунах… близько 25 -30 місцевих організмів теж закінчили свій життєвий шлях. Поранено двох польових командирів» .

2 грудня «спікер народної ради ДНР» А. Пургін заявив, що сторони домовилися про перемир'я 2 грудня «спікер народної ради ДНР» А. Пургін заявив, що сторони домовилися про перемир'я в донецькому аеропорту. Він заявив, що до 9 -10 числа планується почати відведення важкої техніки. 3 грудня Д. Тимчук заявив, що підрозділи бойовиків, які брали участь у штурмі Донецького аеропорту, відведено вглиб бойових порядків для відновлення боєздатності. У ході переговорів українських військових з бойовиками та росіянами було досягнуто домовленостей про взаємну евакуацію вбитих і поранених. Однак північніше цієї ділянки обстріли із застосуванням артилерії продовжувались. За даними групи ІС серед терористів, які загинули в боях за аеропорт 1 грудня було ідентифіковано труп в. о. начальника штабу однієї з бригад спеціального призначення ЗС РФ. Заступник комбата 95 -ї окремої аеромобільної бригади «кіборг» «Аскольд» повідомляє, що загалом протягом тижня перед 7 -м жовтня загинуло понад 600 бойовиків: «До дня народження Путіна, наприклад, вони людей не шкодували. У боях в аеропорту сепаратисти гинули сотнями. За тією інформацією, яка до нас доходить, вони змогли вивезти звідти 600 загиблих, а інших навіть не змогли ідентифікувати. З нашого боку аеропорт прикривала реактивна артилерія» . Протягом 4 грудня терористи 8 разів атакували захисників Донецького аеропорту, щоразу змушені були відступати, залишаючи на полі бою убитих поплічників. Станом на ранок 5 грудня українські військові були змушені покинути старий термінал — повідомив журналіст Андрій Цаплієнко: «Рашисти забрали своїх» двохсотих «і пішли брати реванш. Кіборгам довелося піти зі старого терміналу… вранці туди все ж повернулися „найвідчайдушніші“… А спостерігачів як корова язиком злизала, зате журналістам стало легше проїхати на передову. Кажуть, „режим тиші“ можливий тільки тоді, коли на гради і урагани глушники надінуть» . 5 грудня терористи намагалися здійснити лобову атаку, однак це намагання не увінчалося успіхом. Захисники нового терміналу змусили бандитів відійти, залишивши на полі бою тіла убитих терористів. За 6 -7 грудня у Донецькому аеропорту бойовики 8 разів обстрілювали з артилерії, гранатометів, мінометів, стрілецької зброї та проводили атаки на позиції українських військових. Напади були відбиті із застосуванням вогневої підтримки. 8 грудня РНБО повідомило, що в Донецькому аеропорту зруйновано старий та новий термінали. Проте українські бійці продовжують тримати оборону аеропорту та успішно відбивають атаки бойовиків. 10 -11 грудня в часі чергового «перемир'я» бандугрупування 4 рази обстріляли захисників Донецької фортеці.

10 -11 грудня в часі чергового «перемир'я» бандугрупування 4 рази обстріляли захисників Донецької фортеці. 10 -11 грудня в часі чергового «перемир'я» бандугрупування 4 рази обстріляли захисників Донецької фортеці. 11 грудня один український боєць зазнав поранень, підірвавшись на розтяжці поблизу Пісків. Того ж дня під контролем міжнародних спостерігачів від наглядової місії ОБСЄ проведена заміна особового складу, ротацію вдалося провести без жодного пострілу та втрат серед військовослужбовців. 12 грудня українські військові розбирають завали на території старого терміналу, де лежать тіла двох українських «кіборгів» — загинули в боях минулого тижня. Того ж дня бойовики здійснюють три спроби спровокувати на бій українських військових, обстрілювали «кіборгів» із гранатометів та РПГ, також діяв снайпер — відкрив вогонь з території монастиря. 15 грудня, під час доставки конвоєм необхідних речей для захисників аеропорту, бойовики відкрили вогонь по колоні; напад було відбито. 31 грудня українські спецпризначенці звільнили одного із захисників Донецького аеропорту з ворожого полону — під час відпустки у одному з населених пунктів Донеччини його було викрадено бандитами — планували переправити до «ДНР» задля подальшого обміну на гроші. Наслідком спецоперації було затримання силовиками трьох злочинців, «кіборга» , що зазнав поранень внаслідок тортур, доставлено до Маріупольської лікарні швидкої допомоги. Руїни башти управління, грудень 2014.

1 січня бойовики зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного 1 січня бойовики зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами були відкинуті назад. Втрати захисників — 1 загиблий і 1 поранений. 6 січня загинув український вояк — при мінометному обстрілі терористами. У ніч на 11 січня з Донецького аеропорту було евакуйовано 6 поранених «кіборгів» , про це у Твіттері повідомив Петро Порошенко. Крім того бійцям були доставлені боєприпаси та продовольство. У штабі АТО повідомили, що терористи протягом ночі двічі обстріляли з гранатометів новий термінал донецького аеропорту, з реактивної артилерії — метеовежу донецького летовища. 12 січня лідер донецьких бойовиків Олександр Захарченко висловився, що «не бачить ніякого сенсу» дозволяти ротацію сил АТО в Донецькому аеропорту і «офіційно» відмовився видавати поранених. Того ж дня у соцмережах з'явилась інформація, що в результаті запеклих боїв за аеропорт було знищено 15 росіян, 13 отримали поранення. 13 січня в результаті масованих обстрілів террористами, обвалилась Диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Пізніше речник АТО А. Лисенко уточнив, що вишку зруйновано частково — до 5 поверху. Того ж дня один з «кіборгів» повідомив, що бойовики знову висунули їм ультиматум — піти до 17: 00 з Нового терміналу, якщо вони цього не зроблять, то їх знищать. По українських бійцях б'ють із двох сторін танками з 400 метрів і артилерією. В. о. керівника прес-служби Генштабу Владислав Селезньов повідомив, що бійцям надається артпідтримка. О 14: 45 у штабі АТО повідомили, що ситуацію в Донецькому аеропорту стабілізовано. У прес-центрі також повідомили, що з 6 ранку до 14 години вівторка незаконні збройні формування 42 рази обстріляли позиції українських військових. В результаті довготривалих боїв, нападники понесли серйозні втрати. Українські бійці продовжують контролювати територію. В результаті невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Журналіст Петро Шуклінов повідомив — під час обстрілу загинуло від 50 до 250 російських військових: «Поки відбилися. За одними даними, допомога прийшла. За іншим, зовсім незначна. Але підсумок поки такий: російські артилеристи продовжують сходити з розуму, але горілі останки російських солдатів завалили рубежі вздовж лінії нашої оборони. Цифри називаються різні (за даними перехоплень) — від 50 до 250 кадрових російських військових в землі. Це тільки район аеропорту. По лінії розмежування цифр поки немає. Частина території дійсно втрачена» . 14 січня один з лідерів бойовиків Д. Пушилін під час інтерв'ю російському телеканалу «Росія-24» заявив, що українські військові покидають територію Донецького аеропорту. Пізніше спікер АТО А. Лисенко заперечив цю інформацію і запевнив, що незважаючи на обстріли українські військові продовжують утримувати позиції.

15 січня станом на 12: 38 терористи перед приїздом представників місії ОБСЄ обстрілювали новий 15 січня станом на 12: 38 терористи перед приїздом представників місії ОБСЄ обстрілювали новий термінал аеропорту та впритул підійшли до українських позицій. В їхніх планах було почати з нового терміналу обстрілювати міжнародну місію, щоб звинуватити в цьому українських військових. Лідер «ДНР» О. Захарченко заявив, що впродовж тридцяти хвилин аеропорт буде під контролем бойовиків, а над новим терміналом вже начебто піднято їхній прапор. Він заявив, що в аеропорту залишилось «не більше 10 чоловік» українських військових. О 13: 00 з'явилась інформація, що спостерігачі ОБСЄ вирушили до аеропорту для моніторингу діяльності спільного центру по контролю і координації припинення вогню. О 13: 15 у прес-центрі АТО назвали заяви Захарченка повною брехнею. «Бреше, як худий Сірко на місяць» — так прокоментував заяви лідера бойовиків полковник А. Лисенко. Полковник нагадав, що в Донецьку стоїть велика кількість російської техніки, але заяви про готовність взяти аеропорт не відповідають дійсності. Крім того він підкреслив, що жодних наказів про відступ з аеропорту не було[106]. Пізніше речник місії ОБСЄ Ірина Гудима повідомила, що вони зробили дві спроби, але так і не змогли доїхати до аеропорту. О 15: 45 В. Селезньов повідомив, що незважаючи на штурм російських бойовиків аеропорт залишається під контролем бійців АТО. Громадський активіст Дмитро Снегирьов з посиланням на власні джерела повідомив, що російські терористи при штурмі Донецького аеропорту використовували установку вибухового розмінування УР-77 «Метеорит» . Станом на 19 -у годину в бою загинув один український військовий, та ще шість бійців поранено, до оборонців пробивається підкріплення. По прибуттю підмоги українські підрозділи в новому терміналі зробили контратаку на другому поверсі, щоб відкинути штурмові групи російської бригади «Спарта» . У ближньому бою противник був вибитий із більшості приміщень на 2 -му поверсі. Кілька разів у боях майже доходило до рукопашної — сторони розділяло 35 метрів. У четвер під час боїв за аеропорт загинули двоє українських військових. При штурмі аеропорту псковські десантники втратили більше 130 чоловік. Того ж дня ОБСЄ закликало всі сторони негайно припинити бойові дії та вивести важке озброєння і збройні загони з аеропорту. 16 січня Д. Тимчук заявив, що бойовики відійшли в район Спартака й відновлюють свою боєздатність, отримуючи підкріплення. У штабі АТО повідомили, що після 20: 00 вчорашнього дня в аеропорту спостерігається відносне затишшя. Опівночі бойовики обстріляли метеовежу з РСЗВ «Град» і після цього до самого ранку не відкривали вогонь. Аеропорт перебуває під контролем українських військ. «Міноборони ДНР» у свою чергу вкотре заявили, що вони нібито взяли аеропорт під контроль. Речник АТО А. Лисенко заявив, що новий термінал повністю під контролем українців, щодо старого терміналу, то він повністю зруйнований і не представляє ніякого інтересу. Президент Петро Порошенко заявив, що «кіборги» зробили неможливе і 15 січня буде вписаний золотими літерами в історію Збройних сил України. Вранці радник Президента Ю. Бирюков заявив, що бойовики вчора отримали підкріплення, а зараз почали повний штурм аеропорту. Один із «кіборгів» 93 -ої бригади Збройних сил України заявив, що бойовики пустили газ у новому терміналі аеропорту, але військові продовжують утримувати свої позиції. Атака бойовиків почалась ще о 8 ранку. Бійці отримали міцну вогневу підтримку. Станом на 14: 00 атаку бойовиків було відбито. Російські підрозділи «Спарти» влаштували димову завісу в терміналі для прикриття евакуації своїх численних поранених та вбитих. За даними головного редактора видання «Цензор. Нет» Ю. Бутусова боєм у районі аеропорту керує особисто комбриг 93 -ої бригади Олег Мікац, але оперативні рішення приймає не він. Під час штурму бойовики використовували димові шашки. Потім з'явилася інформація, що в аеропорт прибула комісія ОБСЄ. Комбат «Правого сектора» «Чорний» , коментуючи ситуацію в районі Донецького аеропорта, заявив: «Ми відбиваємось і намагаємось їх (бойовиків) вбити більше» . За день боїв загинув 1 «кіборг» , 11 зазнали поранень (за даними А. Цаплієнко в аеропорту загинули 2 бійців), серед поранених — старший лейтенант Олег Височанський. У п'ятницю ввечері близько 50 активістів влаштували мітинг під Адміністрацією Президента. Вони намагалися привернути увагу Президента Порошенка до ситуації в Донецькому аеропорту, а також домогтися вивезення поранених «кіборгів» . Заступник керівника головного департаменту безпеки та оборони Адміністрації президента О. Покотило заявив перед пікетувальниками, що в центрі АТО розробили план порятунку захисників Донецького аеропорту. Він зазначив, що всі поранені «кіборги» евакуйовані. Зброї у бійців достатньо.

Протягом ночі з 16 на 17 січня терористи обстрілювали аеропорт зі стрілецької зброї, мінометів Протягом ночі з 16 на 17 січня терористи обстрілювали аеропорт зі стрілецької зброї, мінометів та артилерії. Від 18. 00, бойовики 44 рази відкривали вогонь, застосовуючи важке озброєння. З артилерії та реактивних систем залпового вогню також обстрілювалися й найближчі до летовища населені пункти. Найбільше постраждали Піски та Тоненьке. Також в ніч з 16 на 17 до нового терміналу прибуває підкріплення від 90 окремого аеромобільного батальйону у складі 15 чоловік. Прибувши на місце на двох МТ-ЛБ одна з яких одразу потрапляє під щільний вогонь кулеметів та РПГ. Під час десантування помічник механіка водія отримує несумісні з життям травми і за кілька хвилин помирає. Решта групи вдало десантуєтця і одразу долучається до бою. 17 січня вдень у прес-центрі АТО повідомили, що в Донецькому аеропорту тривають запеклі бої. У повідомленні зазначалось, що українські військові проводять заходи по вогневому блокуванню противника з метою евакуації поранених із нового терміналу. Журналіст А. Цаплієнко зазначив, що бойовики просять «кіборгів» припинити вогонь, щоби забрати своїх « 200 -их» та « 300 -их» . Увечері українська артилерія завдавала вогневих ударів по скупченню живої сили та техніки бойовиків в районі летовища, бійцям «Правого сектора» вдалося забезпечити додатковий «коридор» до аеропорту з Пісків. «Кіборги» відбили у терористів частину території аеропорту, завдавши їм втрат, евакуйовано 23 поранених українських бійців та вивезено тіла 3 загиблих. Ближче до пізнього вечора зона контролю українських військових була розширена, при цьому вранці дезертирувала частина терористів. За день боїв російська армія знову зазнала значних втрат. 104 -й десантно-штурмовий полк 76 -ої дивізії ЗС Росії втратив 26 солдатів вбитими, ще 37 чоловік отримали поранення. Крім того батальйон МВС Чечні втратив вбитими 21 чоловіка, ще 29 були поранені та один зник безвісти. 18 січня А. Лисенко заявив, що внаслідок наступу української армії на аеропорт бойові дії наблизилися до Донецька. Територію аеропорту, яку українська армія контролювала згідно з мінськими угодами було майже повністю зачищено. Під час боїв загинув грузин з 93 -ої бригади. Пізніше стало відомо, що атаку в аеропорту очолив боєць «Кліщ» , замість командира, який не зміг очолити атаку підрозділу українських військ. Того ж дня недалеко від аеропорту внаслідок боїв було зруйновано Путиловський міст. За одними даними його зруйнували бойовики, за іншими у нього влучив снаряд. Ввечері у МЗС Росії заявили, що згідно з мінськими домовленностями аеропорт начебто має бути переданий бойовикам. Крім того у заяві йшлося, що «сили ДНР» начебто взяли аеропорт під свій контроль, а українські військові розгорнули повномасштабну бойову операцію з метою відбити цей стратегічний об'єкт. Коментуючи ситуацію в Донецькому аеропорту народний депутат А. Антонищак заявив, що українська артилерія працює з 9 ранку і операція, яка проходить у зоні аеропорту, абсолютно не порушує Мінські домовленості. Волонтер Т. Ричкова повідомила, що бійці в терміналі тримаються і їм допомагають усіма можливими шляхами. 19 січня в Генштабі заявили, що ситуацію в аеропорту контролюють «кіборги» . Того ж дня Президент Порошенко заявив, що вчора він дав доручення одноразово відповісти на атаку терористів, оскільки ті не давали навіть вивести загиблих та поранених з-під обстрілу. А. Лисенко заявив, що згідно з мінськими домовленостями аеропорт має залишитись під контролем сил АТО. Радник президента Ю. Бірюков повідомив, що бойовики підірвали частину перекриття другого поверху, де перебувають українські військові і деякі з них отримали поранення (волонтер Олександр Макаренко повідомив, що поранених багато). Крім того Бірюков повідомив, що бійцям їде велика підмога. Станом на першу половину дня в бою загинув 1 український, ще 10 поранені. В той самий час, наступним по відстані об'єктом після нового терміналу, була вщент зруйнована диспетчерська вежа керування польотами, її в той час героїчно тримали всього шестеро кіборгів з 90 окремого аеромобільного батальйону: «Павук» , «Багдад» , «Сергій» , «Вась-вась» , «Доктор Хаос» і «Тайсон» пізніше до них, дивом врятувавшись, приєднався «Лісник» . Через добу кіборги з вишки підібрали трьох поранених, ними виявився екіпаж одного з трьох спалених тягачів, які їхали рятувати їх з оточення. Після вибухів у новому терміналі бійці відчули сильний масований наступ, при чому, зі всіх сторін. Але українські військові продовжували героїчно захищати руїни вежі. 20 січня у прес-центрі АТО повідомили, що станом на 7 ранку в аеропорту тривають бої, але українські військові далі контролюють об'єкти, які раніше звільнили від бойовиків. Помічник міністра оборони Ю. Бірюков пізніше заявив, що в аеропорту сили АТО проводять операцію. Пізніше Бірюков повідомив, що вранці декілька десятків ВДВ пішли на допомогу бійцям в аеропорту. Був густий туман, видимість була близько 20 -30 метрів. Ще гіршою ситуація була в ДАП — пересуватися потрібно було по плоскому бетонному столу, без єдиного орієнтира. І вони промахнулися на 800 метрів, взявши трохи лівіше й потрапили прямо в місце концентрації бойовиків. Був бій. Були загиблі. І 8 бійців потрапилии в полон. Ввечері А. Лисенко заявив, що в аеропорту тривають жорстокі бої. Злітно-посадкова смуга повністю виведена з ладу, а українські підрозділи продовжують завдавати бойовикам важких втрат у живій силі та техніці. 21 січня терористичні формування підірвали перекриття нового терміналу донецького аеропорту, серед українських військових є загиблі та поранені.

19 січня в результаті бою біля н. п. Спартак снайперами під керівництвом старшого лейтенанта 19 січня в результаті бою біля н. п. Спартак снайперами під керівництвом старшого лейтенанта Євгена Гончара зупинено відхід терористів. 20 січня кілька вояків 80 -ї бригади потрапили в полон до чеченського терористичного формування. 21 січня під час боїв за аеропорт було поранено народного депутата Дмитра Яроша, якого врятувала каска. Ближче до середини з аеропорту евакуювали 22 -х поранених військових. Протягом двох днів не дочекавшись транспорту під лютою загрозою смерті, бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти і заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, в подальшому рухаючись маршрутом «Доктора Хаоса» кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1 -ї до 3 -ї години ранку, кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів. Останнім вийшов приблизно 5. 30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним «fly» . Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва. 22 січня у прес-центрі АТО повідомили, що загинули 10 військових, 19 отримали поранення, «кіборги» відступили із Нового терміналу але аеропорт не покинули, бої тривають. Головний редактор «Центор. Нет» Ю. Бутусов повідомив, що новий і старий термінал донецького аеропорту та башта укріплення повністю знищені. Того ж дня новий термінал покинули останні українські захисники, таким чином оборона цієї ділянки фронту тривала 242 дні. Радник президента Ю. Бірюков повідомив, що сили АТО закріплюються вздовж паркану з північної сторони аеропорту. Крім того він розповів, що під час недільної операції сили АТО зайшли у Веселе та дійшли до Метро і навіть зайшли в старий термінал, але не змогли його утримати. Один з «кіборгів» повідомив, що операції завадило те, що бойовики заволоділи рацією бійців і чули всі переговори. В. Селезньов повідомив, що сили АТО чинять опір за злітною смугою і продовжують утримувати деякі об'єкти. Також стало відомо, що 16 українських бійців під час боїв попереднього дня отримали поранення та потрапили у полон, 6 військових загинуло. Станом на вечір 22 січня в Донецькому аеропорту залишилися не менше двадцяти українських військових — мають можливість відступити, однак продовжують бій. Того ж вечора до «кіборгів» прибуло підсилення з 79 -ї аеромобільної бригади. Аеропорт розташований у межах досягнення всіх вогневих засобів, за винятком стрілецької зброї, українські військові продовжуюь контролювати його територію. 22 січня о 9. 30 батальйонно тактична група « 1 -ї словянської бригади» ДНР, підкріплена 10 -ма танками Т-72 та протитанковою батареєю МТ-12, атакувала позиції ОП «Зеніт» (в/ч 1428 ППО) зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ «Дика качка» . З бункера ОП «Зеніт» на той час безпосереднє керівництво обороною ДАПу здійснював начальник ГШ ЗСУ та командувач ВДВ. Бойовикам вдалося повністю зімкнути кільце навколо позиції зведеного загону ПС та залишків батальойну 95 бригади. В результаті 9 -ти годинного бою ворога було повністю знищено, позицію розблоковано, а ворожу техніку спалено вщент (1 Т-72 з пошкодженим приводом башти зміг повернутися на Спартак). В результаті бою було взято в полон 7 бойовиків, захоплено 2 БТР-80, 4 МТ − 12 (одна одиниця в справному стані, була встановлена на позиції «Зеніт» та вела обстріл промзони Спартака). З боку зведеного загону ПС ЗСУ загинули 2 військовослужбовці. Майор Василь Петренко «Моцарт» (пост «Вінниця» ) та солдат Денис Попович «Денді» (пост «Грач» ). 22 січня під час виконання бойового завдання біля аеропорту «Донецьк» у складі своїх екіпажів сержант Костянтин Балтага, командир танка старшина Анатолій Скрицький, солдат Володимир Суханін, навідник солдат Дмитро Тринога вели вогонь на ураження противника, пробиваючи кільце оточення для виходу українських підрозділів. Під час ведення бою з ладу вийшла гармата танку. Гармату було силами екіпажу відновлено не припиняючи бою. Старшина Скрицький, сержант Балтага та солдат Тринога були поранені, але не покинули бойових позицій. 22 січня підполковник Олег Климбовський перебував на блокпосту з двома десантниками, із озброєння — ПТКР «Фагот» . Почався обстріл, терористи підвели до блокпоста 30 танків, БТР та автомобілів з українськими опізнавальними знаками. Після отримання вояки дозволу відкрили вогонь, скоординувавши співдію з іншими блокпостами. В бою було знищено 4 танки, 4 БМП, 2 БТР, 1 МТЛБ, 7 «Уралів» , 1 Кр. АЗ, 4 протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра» , 1 автоматичний станковий гранатомет АГС-17 «Пламя» , також РПГ та кулемети «Утес» . Загинув старший сержант Іван Альберт. Підполковник Климбовський контужений, поранений осколками гранат, знепритомнів. Дістатись бункера командного пункту допоміг контужений старший сержант Андрій Сенечко. Майор медичної служби Олександр Лук'янчук надав першу допомогу, евакуйовані БТРом. На ранок 23 січня до аеропорту намагалася проїхати машина з півтора десятками терористів, українська розвідка їх ліквідувала, одного залишили в живих Тієї ж ночі бойовики передали українській стороні тіла восьми захисників аеропорту. Того дня вдалося визволити 3 українських військових та повернути тіла 8 загиблих бійців. Того ж дня українські силовики знищили загін «кадировців» в руїнах аеропорту — влаштували танці на руїнах. Волонтер Роман Доник: «У розпал радощів прилетіла кара небесна у вигляді одного пакету РСів (20 снарядів Граду). А потім ще хвилин 40 кара шліфувала ствольною артилерією» .