НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ В СТОМАТОЛОГІЇ Лекція 4 Сестринська

НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ В СТОМАТОЛОГІЇ Лекція № 4 “Сестринська справа”.

Колапс – гостра судинна недостатність, що виникає при гальмуванні симпатичної частини вегетативно і нервової системи або підвищенні тонусу блукаючого нерва.

Е т і о л о г і я і п а т о г е н е з. Основні причини розвитку колапсу: • Біль або чекання болю; різка зміна положення тіла (ортостатичний колапс); • Отруєння барбітуратами; • Застосування гангліоблокаторів, наркотичних, • Седативних, антиаритмічних, місцевоанестезуючих засобів; • Провідникова анестезія. B результаті спаду тонусу судин настає їх розширення з порушенням співвідношення між ємкістю судинного русла та об’ємом циркулюючої крові. • Це призводить до зменшення венозного припливу до серця, зниження серцевого викиду, порушення кровопостачання головного мозку.

К л і н і ч н а к а р т и н а. Колапс розпочинається з відчуття загальної слабкості, запаморочення, шуму в вухах. Хворий вкривається холодним липким потом, обличчя бліде, іноді спостерігається позіхання, нудота, блювання. Артеріальний тиск знижується, сповільнюється пульс, зменшується діурез. Венозний тиск низький, вени під джгутом не наповнюються. Є ознаки порушення мікроциркуляції (бліда, без ціанозу, з мармуровим відтінком, холодна на дотик шкіра). У тяжких випадках виникає порушення свідомості.

Можлива передсердно-шлуночкова блокада або шлуночкова тахікардія. Найчастіше колапс має скороминучий характер, але в затяжних випадках може перейти в шок. Тяжкість перебігу й зворотність колапсу визначаються його етіологією, а також компенсаторними можливостями організму.

Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а • В основі така, як при непритомності. • Якщо колапс розвинувся на фоні введення лікарського засобу, введення йоготвідразу припиняють. • У тяжких випадках застосовують: • кордіамін (1 мл), кофеїн (1 -2 мл 10 % розчину), • мезатон (0, 2 -0, 3 мл 1 % розчину внутрішньовенно) • або норадреналін (0, 5 -1 мл 0, 2 % розчину в 1020 мл 0, 9 % • розчину натрію хлориду внутрішньовенно фракційно).

При вираженій брадикардії призначають атропіну сульфат (0, 51 мл 0, 1 % розчину). При затяжному колапсі внутрішньовенно вводять гормональні препарати (гідрокортизон - 3 -5 мг/кг або преднізолон - 0, 5 -1 мг/кг), поліглюкін, реополіглюкін - 200 -400 мл.

Анафілактичний шок • алергічна реакція негайного типу, що виникає у відповідь на з'єднання антигенів різного походження з антитілами, фіксованими на клітинних мембранах. • Така реакція організму може виникнути на введення анестетиків, ліків та при контакті з летючими речовинами. Розвивається, як правило, при повторному введенні антигену в сенсибілізований організм.

Е т і о л о г і я і п а т о г е н е з. Спричиняють антибіотики, похідні саліцилової кислоти, місцево анестезуючі засоби (найчастіше новокаїн), йодовмісні рентгеноконтрастні речовини, лікувальні сироватки і вакцини, білкові гідролізати несумісна кров, рідше – декстрани, барбітурати та інші препарати. Розвиток анафілактичного шоку нерідко пов'язаний з ужаленнями ос, бджіл, укусами змій.

У механізмі розвитку анафілактичного шоку особливу роль відіграють такі біологічно активні речовини, як гістамін, серотонін, повільно реагуюча субстанція, брадикінін, а також гепарин, ацетилхолін, які у великій кількості надходять в судинне русло. Вони сприяють парез капілярів, у результаті чого спостерігається невідповідність об'єму циркулюючої крові об'ємові судинного русла. Це проявляється ураженням артеріальної гіпотензії.

К л і н і ч н а к а р т и н а. • 3’являється неспокій, запаморочення, головний біль, шум у вухах, відчуття жару, гіперемія шкіри, свербіж, уртикарний висип, набряки, спастичний кашель, прискорене дихання, серцебиття, надалі знижується артеріальний тиск, виникає анурія.

Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а. • У першу чергу вводять адреналін (0, 1 - 0, 3 мл 0, 1% розчину, розведеного в 10 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду, внутрішньовенно повільно). • При порушеннях ритму серця адреналін вводити не слід. • Слідом за aдpeнaлiном вводять 90 -180 мг преднізолону або 450 -800 мг гідрокортизону. • Доцільне використання антигістамінних засобів: димедролу (1 -2 мл 1% розчину) або дипразину (1 -2 мл 2, 5% розчину) чи тавегілу (2 мл 0, 1% розчину). • Обов’язково треба ввести атропін (0, 01 мг/кг).

Для швидкого поповнення об’єму циркулюючої крові рекомендується введення 5% розчину альбуміну, який з усіх плазмозамінників спричиняє найбільш незначне звільнення гістаміну. Коли нема розчину альбуміну, поповнення об`єму циркулюючої крові можна робити інфузією 5% розчину глюкози з інсуліном; 0, 9 % розчину натрію хлориду.

Епілептичний статус • тривалі або повторні судороги без перерви між окремими приступами. Усі види епілептичного статусу можна розділити по типу припадків: • статус великих припадків (grand mal, клонико-тонічні припадки); • статус малих припадків (petit mal, клонико-тоничні й інші парціальні припадки); • статус абсансів (статус скроневої частки, складні парціальні припадки).

К л і н і ч н а к а р т и н а • Тоніко-клонічні судоми викликають гіпертермію та ацидоз (через тривалу м’язову активність) рідше, коли гіпоксія і ушкодження мозку виникають унаслідок дихальної або серцево-судинної недостатності. • Статус абсансів (статус скроневої частки) може тривати години непомітно для навколишніх (у хворих деяка сплутаність свідомості, неуважність або депресія різного ступеня, рідше - напади, але без судом). • Статус парціальних епілептичних припадків (звичайно рухових, рідше - чуттєвих); • Основні причини виникнення епілептичних нападів: припинення прийому протисудомних засобів (20 %), поразка мозкових судин (20 %), • Алкоголь (18 %), порушення обміну (13 %), інфекції (5%) і пухлини (3%).

Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів (інтубація трахеї неможлива до усунення судом), безпечне положення язика (великим шматком тканини, щоб хворий не зміг його проковтнути); Внутрішньовенне уведення рідини 50 мл 50 розчину глюкози, 100 мг тіаміну і 0, 4 мг налоксона (наркан). Ввести диазепам, 10 -20 мг внутрішньовенно зі швидкістю 2 мг/хв, або лоразепам, 2 -5 мг (0, 1 мг/кг) зі швидкістю 2 мг/хв.

АСФІКСІЯ. Характерними клінічними симптомами є; • Шумне свистяче дихання, різка задишка, блідість, що відображає виражений спазм периферичних судин, ціаноз, пітливість. Стан хворого визначається тривалістю відсутності змоги дихати. • У легких випадках свідомість, як правило, збережена, однак у потерпілих порушена свідомість, проявляється тремтіння кінцівок, іноді спостерігається блювота. • При більш тривалій асфіксії спостерігаються ціаноз шкірних покривів, зплутана свідомість чи її відсутність, моторне порушення, судороги, розширення зіниць, тахипное за участю допоміжних м'язів, виражена тахікардія.

Невідкладна допомога • Полягає у видаленні з ротовою порожнини усіх матеріалів та предметів, які там знаходяться, а також знімних зубних протезів, надання тілу горизонтального положення, штучній вентиляції легень відразу. • При відсутності пульсу на сонних артеріях негайно починають закритий масаж серця. При збереженій свідомості потерпілому дають вдихати пари нашатирного спирту, ретельно розтирають шкірні покриви.

Непритомність – раптове короткочасне затьмарення свідомості, зумовлене гострою ішемією головного мозку. • К л і н і ч н а к а р т и н а. • переднепритомний стан: різка загальна слабкість, запаморочення, шум у вухах, мигтіння «мушок» перед очима, потемніння в очах, відчуття порожнечі в голові, похолодіння та оніміння рук і ніг, нудота.

Хворий непритомніє Падає, шкіра бліда, волога, краплини поту на лобі, руки і ноги холодні, вени спадаються, пульс слабкого наповнення, ледь пальпується, артеріальний тиск низький 80 -100 мм рт. ст. ), дихання поверхневе (рідше глибоке), рідке, зіниці звужені (у деяких випадках розширенні). • Непритомність триває від кількох секунд до кількох хвилин, рідко до 10 -30 хвилин.

Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а. • Хворого кладуть з трохи опущеною головою і піднятими ногами (щоб, посилити приплив крові до головного мозку); • звільняють від тісного одягу, зігрівають грілками кінцівки; • оббризкують обличчя і груди холодною водою, розтирають ноги і руки; • дають понюхати розчин аміаку (нашатирного спирту) на ватній кульці.

Гематома - кров'яна пухлина, яка утворюється внаслідок скупчення крові в тканинах або порожнинах. • Клініка гематоми: • Обмежена болюча припухлість, відчуття напруженості і розпирання. Гематоми на обличчі часом досягають великих розмірів (захоплюють повіки і переходять із обличчя на під'язикову ділянку, шию, надпліччя, груди, спину). При поверхневому розміщенні пухлини видні синці, набряк.

Гематоми можуть порушувати функцію органів, особливо рухомість язика, нижньої шелепи і голови, інколи спостерігається флюктуація. У період розсмоктування пухлини температура тіла підвищується до 39 °С і вище. Інтенсивність болю залежить від локалізації і розміру гематоми, він особливо сильний при стисканні нервових закінчень і стовбура. Нагноєння гематоми супроводжується підвищенням температури тіла до 40 °С, лейкоцитозом і місцевими ознаками абсцесу.

Лікування гематоми • У сумнівних випадках показані положення хворого напівсидячи і тиснуча пов'язка (якщо вона не загрожує зміщенням відламків щелепи і язика), місцево - холод. • З 3 -4 -го дня після вщухання болю і зменшення набряку для прискорення розсмоктування розлитої крові використовують ультрафіолетове опромінювання, парафінові аплікації.

При великих гематомах, що не розсмоктуються, показані повторні пункції з наступним введенням у порожнину пухлини антибіотиків і накладанням тиснучої пов'язки. Післяопераційні гематоми лікують за допомогою пункції, але інколи потрібно розкрити рану і накласти лігатуру на кровоточиву судину; у разі нагноєння гематоми лікування проводять так само, як абсцесу.

Напад стенокардії • Напади стенокардії виражаються болями за грудною кліткою, проявляється несподівано, може тривати від кількох секунд до однієї години. Болі характеризуються різним ступенем інтенсивності і можуть віддаватися в ліве плече, ліву сторону шиї і ліву руку. Не так часто біль віддається в праву сторону тіла. Дуже часто при нападі стенокардії людина відчуває страх і паніку.

Причини нападів стенокардії • Напади стенокардії трапляються через недостатнє кровопостачання і відповідно, постачання киснем м'язи серця. • Проявлятися при: фізичному навантаженні, є наслідком хвилювання або занепокоєння, куріння і вживання спиртного.

Перша допомога приступах стенокардії • Заспокоїти і надати відпочити. • Нітрогліцерин допомагає купірувати напад. Якщо протягом трьох хвилин полегшення не настало, потрібно прийняти ще одну дозу. • Нітрогліцерин слід приймати відразу ж, як починається приступ, не чекаючи, поки біль стане критично гострою. • І таблетки, і краплі слід приймати з шматочком цукру. Не настільки ефективний засіб - валідол. Часто полегшити стан хворого можна за допомогою накладання гірчичників на область серця. У випадку, коли навіть повторний прийом препарату не знімає біль, слід викликати невідкладну допомогу

Бронхіальна астма буває двох видів: -атопічна астма - виникає після попадання в бронхи певного алергену; -інфекційно-залежна астма - розвивається як інфекційне захворювання дихальних шляхів. Симптоми: - Кашель, не приносить полегшення - Гучний свистячий вдих - Інтенсивна задишка - Напади задухи (частіше бувають вночі)

Провокуючими факторами, запускаючими механізм хвороби, можуть бути: • Різні алергени - пилок рослин, тваринна вовна, пил, продукти; • Погодні умови - зміни тиску, вологості повітря, температурного режиму; • Захворювання дихальних шляхів - бактеріальні та вірусні; • Інші фактори - гормональні порушення, деякі лікарські препарати.

Напад бронхіальної астми Нестачею повітря, хрипами і відчуттям "стиснення" в грудях. Надати хворому положення, яке трохи полегшить дихання: сядьчи на стілеці, «упріться» руками в сидіння. Використовуючи протиастматичні засоби швидкої дії в інгаляційної формі: сальбутамол, венталін, беротек.

Гіпертонічний криз • невідкладне стан, викликаний надмірним підвищенням артеріального тиску. • При ГК відбувається підвищення систолічного АТ на 20 -100 мм рт. ст. , діастолічного – на 10 -50 мм рт. ст. або до 210/120 мм рт. ст.

Етіологія. Причиною різкого підвищення АТ є фактори, що сприяють розвитку ГК (надмірне вживання кухонної солі, різні зміни кліматометеорологічних факторів), зловживання міцними кавою та чаєм, тютюнопалінням, алкоголем; сонячна гіперінсоляція; зміна гормонального спектру у жінок під час клімаксу, перед менструацією.

Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі А) дібазол 0, 5% - 6 -10 мл (або 1% 3 -5 мл) в/в, його гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням серцевого викиду, яке виникає через 5 -10 хв. після введення, крім того, він має спазмолітичну дію; Б) Діуретики: лазикс 1% 2 -4 мл в/в, якщо протягом 1 -2 год. позитивного ефекту немає, призначають: В) рауседил 0, 1 -0, 25% - 1 мл в/м, при в/в введенні гіпотензивний ефект проявляється уже через 5 -10 хв. Г) в домашніх чи амбупаторно-поліклінічних умовах можна запропонувати хворому таблетку клофеліну 0, 075 мг чи 0, 15 мг 1 діуретини, коринфар 10 -20 мг під язик.

Ангіоневротичний набряк Квінке • алергічна реакція негайного типу, що виникає найчастіше після прийому медикаментозних препаратів або вживання харчових продуктів. Патогенез пов'язаний з дилатацією судин (переважно венул) глибоких шарів слизової оболонки і дерми.

Симптоми. • характеризується гострим серозним набряком слизових оболонок порожнини рота, верхніх дихальних шляхів, найчастіше м'яких тканин обличчя (губ, повік, периорбитальной клітковини). Набряк щільний, обмежений, при натисканні заглиблень не залишає. • Спостерігаються нудота, блювання, діарея, порушується загальний стан.

Невідкладна допомога Полягає у внутрішньом'язовому або підшкірному введенні антигістамінних препаратів (1 мл 1% розчину димедролу, 1 мл 25% розчину піпольфену, 1 мл 2% розчину супрастину). Внутрішньовенно вводять 10 мл 10% розчину кальцію хлориду на ізотонічному розчині натрію хлориду. За життєвими показниками (набряк гортані) внутрішньом'язово вводять кортикостероїдні препарати: гідрокортизон - по 125 мг на добу, преднізолон - по 100 мг на добу. Призначають адреналіну гідрохлорид - по 05 мл 01% розчину.