Неоліт
n Загальна характеристика періоду n Особливості розвитку господарства, матеріальної і духовної культури n Населення неолітичної епохи
n Неоліт (від грец. νέος - новий і λίθος - камінь) – новий кам’яний вік (VI-IV тис. до н. е. ), що замінив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам’яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства. Саме з неолітом пов’язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління каменю, різноманітні елементи духовної культури.
Особливості господарства 1. Полювання і рибальство. Полювання на диких тварин було довгий час головним заняттям людини і джерелом її існування. За допомогою лука зі стрілами, різного роду пасток, сильців людина полювала на оленів, диких коней, вовків, зайців. У повноводних річках було багато риби, що сприяло поширенню рибальства. Використовували сітки, гарпуни, ловили вудками, замість гачків - кам'яні платівки. 2. Доместикація тварин. Першою свійською твариною був собака. Пізніше приручено корову, свиню, вівцю. Скотарство стало важливою галуззю господарства. 3. Початок землеробства. Одночасно з появою скотарства людина почала обробляти землю: копати мотиками з каменю, великими палками, сіяти, жати кам'яними серпами. Зерно мололи кам'яними зернотерками. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Уся хліборобська праця лежала на жінках. 4. Нові техніки обробки каменю. Головними ознаками в галузі виробництва з каменю були: пиляння, шліфування та свердління. Ці винаходи дали можливість людині значно збільшити асортимент знарядь. З'являються різного типу сокири, мотики, молоти, тесла, долота, ножі, наконечники списів.
Карта поширення неолітичних культур 1 – німанська; 2 – дніпро-донецька; 3 – сурська; 4 – ямково-гребінцевої кераміки; 5 – лінійно-стрічкової кераміки; 6 – буго-дністровська; 7 – Кукутені; 8 – Трипілля
Буго-Дністровська культура (VI - кін. V тис. н. е. Виділена Даниленком В. М. Названа за територією поширення: лісостеп та північний степ у басейнах Південного Бугу та Дністра. Існує два варіанти культур Південно-бузький і Дністровський. В. М. Даниленко поділив її на сім фаз. Але сучасні дослідження показують реальність існування лише двох періодів.
Культура сформувалась на місцевій мезолітичній основі під впливом сурської культури зі сходу та культури прото-кріш з заходу. Пам'ятки: поселення Сокольці І. VI; Саврань. Самчинці. Бузьки та Митьков острів тощо. Поселення складалися з 6 -11 будинків, розташованих вздовж берегів річок. Для першого періоду на р. Дністер знайдені напівземлянки аморфних обрисів з вогнищами; південнобузького варіанту відомі легкі наземні будівлі аморфних форм: У пам'ятках другого періоду зафіксовані підпрямокутні наземні будинки та житла з кам'яними фундаментами, в яких кріпилися стовпи каркасу. У середині знаходились кам'яні відкриті вогнища.
n Посуд включав гостродонні та плоскодонні горщики, банки і миски. Кераміка першого періоду орнаментована прокресленими лініями та овальними наколами, які створюють округло-криволінійні композиції; зустрічаються паленні вушка і пальцеві защипи.
n. У другому періоді поширився прокреслений орнамент у вигляді прямолінійно-кутових композицій та гребінцевих відтисків. Серед інвентарю переважають кременеві знаряддя: нуклеуси пірамідальні, призматичні. На Бузі - олівцеподібні нуклеуси, округлі й овальні скребки на відщепах; на Дністрі - ножі та вкладиші з пластин; кінцеві скребки на пластинах. Знайдено долота та тесла з кістки та рогу, рідше - тесла та сокири з каменю. На поселенні Саврань знайдено одиноке скорчене на боку поховання.
n n n Основа господарства - землеробство та скотарство, займались також мисливством, рибальством та збиральництвом. Вирощували плівчасті пшениці однозернянку, двозернянку та спельту, а також ячмінь плівчастий, просо звичайне, можливо, льон. Знаряддя землеробства - мотики з кістки та рогу оленя, кам'яні зернотерки і товкачики. Розводили велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней, собак. Полювали на оленів, косуль та кабанів за допомогою лука та стріл з наконечниками із кременевих трапецій. Упродовж другого періоду використовували також дротики та списи з двобічно обробленими наконечниками. Сусідні культури: культура лінійно-стрічкової кераміки, культура ямково-гребінцевоЇ кераміки. дніпро-донецьної культурно-історичної області. Змінюється трипільською культурою.
Культура лінійно-стрічкової кераміки (друга половина V тис. до н. е. ) Лінійно-стрічкової кераміки культура (linear pottery culture), археологічна культура епохи раннього неоліту, поширена в Середній Європі (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Австрія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Франція, Швейцарія, Румунія, Молдова, Україна). Належить до дунайських культур і вважається класичною неолітичною культурою Європи.
На території України представлена на Західній Волині і Поділлі. Відомо більше 50 поселень: Незвисько, Торське (на Дністрі), Луцьк, Баїв, Ольшаниця (на Горині). У центральній Європі досліджено багато могильників цієї культури, на території України відомі лише два похованння — Незвисько і Баїв. Культура лінійно-стрічкової кераміки була відкрита німецьким археологом Фрідріхом Клопфлейшем і стала відомою в наукових колах у 1882 році під назвою Bandkeramik. Умовна назва цієї культури — культура лінійно-стрічкової кераміки — з'явилася у європейській історіографії на початку ХХ ст. з огляду на характер заглибленого орнаменту на глиняному посуді. У науковій літературі є також назва «дунайська культура» за місцем її формування. Перші знахідки кераміки з лінійно-стрічковим орнаментом виявлені в Україні ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. , і сьогодні відомо понад 50 пам'яток КЛСК. Пам'ятки цієї культури вивчали такі вчені, як Я. Пастернак, О. Цинкаловський, Я. Фітцке, К. Черниш, М. Пелещишин та інші.
n Культура лінійно-стрічкової кераміки є чітко виявленою землеробсько-скотарською культурою. n За матеріалами поховань встановлено, що носії КЛСК належали до середземноморського типу. Вони були невисокі на зріст, вузьколиці, з тонкими рисами обличчя. n Населення розводило всі основні види свійських тварин, крім коня, — овець, кіз, велику рогату худобу і свиней, вирощувало кілька сортів пшениці, ячмінь, просо, вику та ін. Мисливство відігравало дуже незначну роль. n На поселеннях відкрито і досліджено житла стовпової конструкції і напівземлянки. Кількість будинків в поселенні не перевищувала десяти. Населення використовувало глиняні печі та вогнища. Зазвичай на долівці жител та поруч із ними були викопані 1 -2 ями для господарських цілей.
Серед знарядь праці, виготовлених з каменю, кістки та рогу, знайдено мотики, зернотерки, сокири особливої форми (у вигляді башмачної колодки), а також дрібні крем'яні інструменти — ножі, скребки тощо. Племена цієї культури використовували також глиняний посуд.
Кераміка була досконалою, кругло- і плоскодонною. За виготовленням та орнаментацією умовно поділяється на кухонну і столову. Кухонна — товстостінна, виготовлена з домішками трави, має наліпний орнамент. Столова — тонкостінна, сірого кольору, виготовлена з добре вимішаної глини, прикрашена лінійнострічковим орнаментом. Стиль візерунків досить складний і своєрідний. За своїми формами, технологією виготовлення та орнаментикою ця кераміка значно відрізняється від посуду інших культур, особливо місцевих, і становить одну з найвиразніших палеоетнографічних рис дунайських племен.
У племен КЛСК існувала віра в потойбічний світ. Був поширений обряд поховання покійників, яких часто посипали червоною вохрою. Основний обряд — скорчене на боці трупопокладання, кисті рук складені перед обличчям. На похованні в Незвисько виявлено близько 20 посудин з багатим лінійно-стрічковим орнаментом.
Дніпро-Донецька культура (др. пол. V - III тис. до н. е. ) Дніпро-донецька культура охоплює все Подніпровя, середню течію Сіверського Дінця, лісостепове Лівобережжя і Припять. Названа за місцем знаходження перших пам'яток у Подніпров'ї і на Сіверському Дінці. Об'єднує кілька різних за походженням археологічних культур різних ландшафтних регіонів.
n Склалася дніпро-донецька культура в середовищі пізньомезолітичних місцевих, насамперед дніпро-прип'ятських, донецьких й, можливо, пізньорогалицьких племен. Вплив до неолітичного розвитку, ймовірно, пішов від ранніх неолітичних культур, зокрема буго-дністровської культури (схожість орнаментальних мотивів на ранньому етапі розвитку культур) n Територіально дніпро-донецькі пам'ятки поділяються на кілька варіантів: азово-надпорізький, донецько-лівобережний, черкаський, києвоволинський і рогачівсткий. Дехто із дослідників, наприклад О. М. Титова, розглядає ці варіанти як окремі археологічні культури, що всі разом становлять одну дніпро-донецьку етнографічну культурну спільність. n На території України та Білорусі відомо понад 200 поселень і 20 могильників цієї культури. Значна кількість поселень і майже всі могильники розкопані. Найвідоміші з них: Вовчок і Cобачки у Надпоріжжі, Бондариха, Устя, Оскол на Сіверському Дінці, Бузьки на Черкащині, Микільська слобідка (нині в Києві), Грині на Тетереві, Литвин у Білорусі.
n Розрізняють три етапи розвитку культури: Ранный період характеризують гостродонні горщики з рослинною домішкою в тісті, орнамент — відбитки гребінчатого штампу, прокреслені прямі лінії. Кремінні знаряддя — мікроліти, сокири. n Середній період — розквіт культури. Горщик здобуває профільовану форму — перегин у верхній або середній частині посудини, виділяється віночок, з'являється плоске дно, у тісті домішка піску. Накольчатий орнамент покриває всю поверхню посудини (іноді й дно). Поширені крем'янні сокири, ножі, наконечники стріл і копій, сланцеві тесла, сокири, «човники» . З'являються більші могильники (Дереївський - 161 поховання, Микольський — 83), що не мають зовнішніх ознак. На середньому етапі відбувається розселення носіїв культури на північ, захід і схід. Пам'ятки розпадаються на кілька культурно-локальних варіантів: надпорізька, киево-черкаська, донецька, волинська, східнополіська, верхньодніпровська, лисогубівська субкультури. n Пізній період характеризують гостродонні й плоскодонні горщики із прямими або відігнутими вінчиками, зрідка — мисочки, орнамент — відбитки гребінки, ямки, «перлини» у верхній частині посудини, вертикальні зачеси на віночках; деякі знахідки кераміки свідчать про контакти із трипільськими племенами. В інвентарі відзначені крем'яні ножі, шкребки, наконечники списів, кам'яні тесла. На заключному етапі розвитку Дніпро-донецьких племен їхня територія значно скорочується, а пам'ятки розпадаються на окремі локальні типи.
Етапи розвитку матеріальної культури
Антропологічний тип людей дніпро-донецької культури вивчений добре. Це було високоросле, кремезне, широколице населення т. зв. пізньокроманьйонського типу. На поселеннях виявлені залишки заглиблених у землю жител, господарські ями, сліди відкритих вогнищ. Дніпро-донецькі племена займалися рибальством, полюванням, збиральництвом, розведенням свійських тварина (бик, свиня), землеробством. Роль скотарства була особливо значною на більш південних територіях Подніпров'я. Про зачатки землеробства свідчать відбитки зерен культурного ячменю, що були виявлені на кераміці з поселення Віта Литовська під Києвом та в комплексах на Волині. Знайдено знаряддя праці із кременя й каменю: сокири, наконечники стріл і списів, ножі, шкребки й інше.
n Культура характеризується так званою гребінцевонакольчастою керамікою, названою так за основними типами орнаменту. Горщики гостродонні, плоскодонні. рідко зустрічаються мисочки. У глину, з якої їх виготовляли, часто домішували траву або пісок.
n n Для дніпро-донецької культури характерні колективні могильники маріупольського типу. Маріупольський могильник являв собою довгу (28 м) і вузьку яму глибиною більше одного метра, де в ряд і кількома ярусами залягало більше 120 поховань, засипаних порошком червоної вохри. Покійники були покладені у випростаному стані на спині, біля них знайдено багато прикрас, вирізьблених з ікла кабана, кістки і каменю, крем'яні ножі, скребки, сокири тощо. У двох випадках при померлих виявлено кам'яні навершя булав досконалої роботи з циліндричним отвором для держака. Тут зустрічаються і перші прикраси з міді. У Микольському могильнику знайдені мідні вироби; кільце, пронизки, золота пластинчаста підвіска, сокири, ножі, наконечники списів, булави; кераміка в могильниках відсутня.
n Носії традицій Дніпро-донецької культури вплинули на формування донецької неолітичної, тшинецької культури доби бронзи Полісся та нео-енеолітичних культур лісостепового Лівобережжя, зокрема азовсько-дніпровської. Дніпро-донецька культурна спільність відіграла певну роль у складанні балто-слов’янського мовного ареалу. n На думку польського лінгвіста Т. Лер-Сплавінського, дніпро -донецька культура відіграла основну роль у становленні слов'янства і була одним із найдавніших компонентів у етногенезі слов'ян.
Скачать презентацию Неоліт n Загальна характеристика періоду n Особливості
N E O L I T H I c.ppt