Неокласичний напрям економічної теорії. Кембриджська та американська

Неокласичний напрям економічної теорії. Кембриджська та американська школи

1. А. Маршалл і започаткування неокласичного напряму. Особливості методології. 2. А. Маршалл як засновник неокласичної мікроекономіки. 3. Американська школа маржиналізму (Дж. Б. Кларк). 4. Неокласична теорія в Україні.

• Кембриджська школа на чолі з А. Маршаллом (1842 -1924) започаткувала в 90 -х рр. ХIХ ст. новий напрям економічної теорії - неокласичний. • Визначальною працею А. Маршалла є "Принципи економікс" (1890).

А. Маршалл виступив засновником: • по-перше, неокласики, оскільки як науковець відіграв вагому роль у формуванні неокласичної теорії як цілісного наукового напряму, що органічно поєднав теоретичні здобутки класичної школи (ринковий лібералізм, факторний витратний вартісний підхід) з тогочасними новітніми досягненнями ринкової економічної теорії (маржиналізмом, функціональним мікроекономічним аналізом); • по-друге, мікроекономічної теорії, заклавши її теоретичні основи, ввівши в науковий оборот її фундаментальні теоретичні положення, категоріальний апарат, використання функціонального аналізу та математичних методів економічних досліджень ринку; • по-третє, нової галузі економічної теорії - економікс (позитивістський, прагматичний, функціональний аналіз ринкової системи, механізму її функціонування).

Особливості методології А. Маршалла: • відмова від каузального (причинно-наслідкового) методу класиків, протиставлення йому функціонального методу, згідно з яким найбільш суттєвими вважались зв'язки взаємодії між досліджуваними ринковими факторами; • метод теоретичного синтезу (поєднання класичної теорії цінності (Д. Рікардо) з теорією граничної корисності (У. С. Джевонс); • частково рівноважний метод; • врахування фактору часу при вивченні динаміки та взаємодії ринкових факторів - попиту та пропозиції; • використання маржиналізму без надмірної суб'єктивної психологізації; • широке використання математичних методів та графічної інтерпретації функціональних залежностей; • розробка категоріального інструментарію мікроекономічного аналізу; • дотримання принципу історизму та еволюціонізму.

Засновником неокласики А. Маршалл вважається тому, що він зміг органічно синтезувати ► теоретичні основи класичної політекономії ►з новітніми на той час дослідженнями в галузі маржиналізму та мікроекономіки. Результатом такого підходу стала теорія ціноутворення А. Маршалла, що займає центральне місце в його науковій спадщині.

Теорія ціноутворення А. Маршалла: ► зняте питання про внутрішню природу, глибинну суть або субстанцію цінності (вартості), відмова від пошуку джерел вартості; ► аналіз факторів, що визначають ціну, передусім - попиту та пропозиції. Виявлення зв'язків їх взаємодії; ► розкриття ринкової рівноважної ціни як рівноваги між ціною попиту (покупця) та ціною пропозиції (продавця).

Теорія ціноутворення А. Маршалла: Ціна попиту визначається рівнем граничної корисності, ціна пропозиції - рівнем граничних витрат виробництва. Тому ринкова рівноважна ціна одночасно визначається обома цими факторами (граничною корисністю та граничними витратами). Таким чином, Маршалл зняв наукове протистояння двох підходів в теорії цінності - класичного та маржинального, синтезувавши обидва в єдиній неокласичній теорії ціноутворення.

Започаткування А. Маршаллом основ мікроекономічної теорії (1): • дослідження поняття та закону попиту; природи функції попиту; її графічного виразу; факторів, що обумовлюють її спадний характер; • аналогічне дослідження ринкової пропозиції, її закону, функції та графічного виразу; • вивчення ситуації ринкової рівноваги, умов її досягнення, графічного виразу (так званий маршалліанський хрест); • дослідження прямих і зворотних функціональних залежностей між динамікою ціни, попиту та пропозиції; обґрунтування її автоматичного регулюючого значення ціни в умовах надлишку та дефіциту ринкових благ;

Започаткування А. Маршаллом основ мікроекономічної теорії (2): • розробка проблеми еластичності ринкового попиту, її показника, величини та факторів динаміки; аналіз груп товарів за ступенем еластичності, споживчого надлишку; • врахування фактору часу та його впливу на динаміку попиту та пропозиції; • мікроекономічний аналіз підприємницької структури - репрезентативної фірми: зростаючої та спадної віддачі при зміні масштабів виробництва; структури виробничих витрат - постійних та змінних; співвідношення динаміки доходів та витрат.

Неокласична теорія А. Маршалла отримала розвиток у дослідженнях його учня і послідовника, представника кембріджської школи - А. Пігу (1877 -1969). Як автор праць "Багатство і добробут" (1912), "Економічна теорія добробуту" (1932) він основну увагу приділив розробці теорії добробуту: проблемам національного доходу, бюджетній політиці, оподаткуванню, теорії фінансів, відносинам розподілу. В роботі "Промислові коливання" (1926) вчений досліджував проблеми економічної циклічності та коливань ділової активності.

Американська школа маржиналізму Представником неокласичного напряму в США став Д. Б. Кларк (1847 -1938) - автор фундаментальної праці "Розподіл багатства" (1898), - глава американської школи маржиналізму, - творець своєрідного варіанту маржинальної теорії. Основною проблемою політичної економії він вважав розподіл суспільного продукту. Розробив метод економічної "статики" та "динаміки", розширив склад досліджуваних факторів виробництва.

Теорія граничної продуктивності факторів виробництва Д. Б. Кларка • Центральне місце в теорії Д. Б. Кларка посідає теорія граничної продуктивності факторів виробництва як частковий випадок теорії граничної корисності. На розгляд її змісту має бути спрямована основна увага студентів. • Вчений обґрунтував дію закону спадної продуктивності факторів виробництва, суть якого полягала у зниженні граничного продукту певного кількісно зростаючого фактору при незмінності інших. • Саме величину граничного продукту праці Кларк поклав в основу визначення її специфічної продуктивності та величини заробітної плати.

Неокласична теорія в Україні • Розвиток маржиналізму в Україні: Київська психологічна школа (Д. І. Піхно, А. Я. Антонович, О. Д. Білімович, Є. Є. Слуцький), Р. Орженцький та ін. • Започаткування неокласичного напряму: М. І. Туган-Барановський – теоретична спроба синтезу класичної та маржинальної теорій цінності.