Нематеріальні активи 1 Сутність і класифікація нематеріальних ресурсів

“Нематеріальні активи” 1. Сутність і класифікація нематеріальних ресурсів 2. Поняття та елементний склад нематеріальних активів 3. Механізм оцінки нематеріальних активів 4. Методи оцінки вартості нематеріальних активів 5. Сутність процесів комерціалізації інтелектуальної власності у фармації 1

Нематеріальні ресурси підприємства – складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа одержання прибутку (доходу) та не визначені майбутні розміри цього прибутку (доходу). По своїй природі нематеріальні ресурси (нематеріальні активи) виникають як результат нових унікальних знань у будь-якій формі, або як наслідок винятковості (природної або органічної). За складом нематеріальні активи розподіляються за такими напрямками: ü майнові права; ü інтелектуальна власність; ü відкладені, або відстрочені витрати; 2 ü гудвіл.

Нематеріальні ресурси Інтелектуальна власність Об’єкти промислової власності Винаходи Майнові права Відкладені або відстрочені витрати Об’єкти, що охоро– няються авторським правом або суміжними правами Гудвіл Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності Корисні моделі Комп’ютерні програми Промислові зразки Бази даних Фірмові найменування Товарні знаки Науково-технічна інформація Ноу-хау Комерційна таємниця Класифікація нематеріальних ресурсів 3

Інтелектуальна власність становить сукупність прав на інтелектуальний продукт і складається із промислової власності, авторського права і суміжних прав, а також об’єкти, які не мають спеціального правового захисту. Об’єкти промислової власності: ü винаходи, об’єктами яких можуть бути продукти (пристрої, речовини, мікроорганізми та ін. ); ü корисні моделі, об’єктами яких є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин; ü промислові зразки – нове художньо–конструктивне вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей; ü товарні знаки та знаки обслуговування – оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників. Основними вимогами до товарних знаків та знаків обслуговування являються: їх новизна, оригінальність і охоронопригодність, тобто можливість 4 офіційної їх реєстрації.

Майнові права – прав користування земельними ділянками, природними ресурсами, водяними об’єктами, підтвердженням яких є ліцензія, орендні права. Відкладені, або відстрочені, витрати – організаційноюридичні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т. ін. ). Гудвіл може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені. Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, 5 популярності торгової назви, товарного знаку.

Об’єктами винаходів можуть бути продукт і спосіб. Виділяють декілька основних видів продуктів, які можуть стати об’єктами винаходів: üпристрій (машина, механізм, прилад): üречовина (з’єднання, суміші, розчини, сплави); üштам мікроорганізмів, культура кліток рослинного і тваринного походження і ін. Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні установлені критерії: üнаявність новизни винаходу; üнаявність певного рівня винаходу; üпромислова придатність винаходу. 6

Об’єкти, що охороняється авторським або суміжними правами. До складу таких об’єктів відносяться твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в усній, образотворчій та об’ємно– просторовій формі. Суміжні права – це права, які примикають до авторського права і є похідними від нього. Вони поділяються на три види: права виконавців, права виробників, права організації радіомовлення і ін. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності до складу яких належить результати творчої діяльності людини, які не мають спеціального правового захисту: ü фірмові найменування - позначення підприємства або особи від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність; ü ноу–хау (знання чи досвід технічного організаційного, виробничого і економічного характеру, що можу бути практично використані і принести власникові певні переваги. Об’єктами ноу–хау являються посібники, рецепти, формули тощо, а також незапатентовані винаходи; ü комерційна таємниця - відомості безпосередньо пов’язанні з діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди 7 економічним інтересам підприємства.

За станом використання виділяють нематеріальні активи: ü функціонуючі (працюючі) – об'єкти, використання яких приносить підприємству доход у дійсному періоді; ü нефункціонуючі (непрацюючі) – об'єкти, що не використовуються з якихось причина, але можуть використовуватися в майбутньому; За тривалістю використання виділяють нематеріальні активи: ü поточні - об'єкти, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати підприємства; ü довгострокові - об'єкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року. Їх вартість частинами переноситься на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується); За ступенем відчуження нематеріальні активи поділяються на: ü відчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що здатні цілком передаватися при їх продажу, передаванні, оренді; ü невідчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на їх 8 використання;

За ступенем впливу на фінансові результати підприємства: üоб'єкти нематеріальних активів, здатні приносити доход безпосередньо, за рахунок упровадження їх в експлуатацію; üоб'єкти нематеріальних активів, які опосередковано впливають на фінансові результати; За ступенем правової захищеності: üнематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами); üнематеріальні активи, не захищені охоронними документами (авторськими правами); За ступенем вкладення індивідуальної працівниками даного підприємства нематеріальні активи поділяються на: ü власні - об'єкти, що розроблені особисто працівниками або засновниками підприємства; ü пайові - об'єкти, розроблені разом з іншими фізичними або юридичними особами на пайових умовах; ü придбані зі сторони - об'єкти, що отримані від інших фізичних або юридичних осіб, за плату або безоплатно. 9

Юридичний захист об’єктів інтелектуальної власності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки. Право власності на використання винаходів, корисних та промислових зразків засвідчується шляхом видачі державним органом (патентним відомством) спеціального охоронного документу патенту винахіднику, яким підтверджує право його власника на відповідний об’єкт інтелектуальної власності. Передача права власності на використання нематеріальних активів іншими суб’єктами здійснюється у формі ліцензійної угоди – договору, згідно з яким власник нематеріального активи передає іншій особі ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки та знаки обслуговування тощо. Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального активу протягом певного періоду за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це договір відповідно до якого власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знака, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо. У ліцензійній угоді встоновлюються терміни та обсяг використання комплексу інформації, що передбачається, умови й обсяг 10 оплати за передачу ліцензійного права, можуть зазначатися й інші умови.

Види ліцензій Залежно від підстави, на якій видається дозвіл використовувати об’єкт ліцензування Добровільна ліцензія Залежно від обсягу прав на використання ліцензії Залежно від характеру об’єкта, який передбачається за ліцензійною угодою Звичайна ліцензія Виключна ліцензія Примусова ліцензія Патентна ліцензія Безпатентна ліцензія Повна ліцензія Принципи класифікації та види ліцензій 11

Добровільна ліцензія – дозвіл використати об’єкт права, який ліцензіар передає ліцензіату на підставі угоди, в котрій регламетуються обов’язки кожної сторони на взаємовигідних засадах: обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника. У цьому випадку розміри винагороди встановлюються цим державним органом. Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія дає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія дає ліцензіату права особисто користуватися об’єктом ліцензії. При цьому ліцензіар зберігає за собою право користуватися технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Така угода позбавляє ліцензіара права користуватися об'єктом ліцензії протягом зазначеного в угоді періоду. Залежно від характеру об’єкта, який передається за угодою, ліцензії поділяються на патентні й безпатентні. Патентна ліцензія – технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно обсягу прав і строку дії в цьому випадку визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту. Безпатентна ліцензія – це ліцензії на право використання ОІВ не захищених патентами, наприклад, технічні досягнення, ноу-хау, виробничий досвід тощо. 12

Використання нематеріальних активів вимагає їх оцінки і визначення амортизації. Необхідність оцінки виникає коли: ü залучення або відчуження державою нематеріальних активів; ü включаються об’єкти нематеріальних активів в статутний капітал; ü визначається частка майна в статутному капіталі при реструктуризації підприємства; ü виникає необхідність оцінки і переоцінки нематеріальних активів з метою повного урахування усіх активів підприємства”; ü здійснюється оцінка вартості нематеріальних активів як застави при одержанні кредиту; ü здійснюється підготовка фінансової звітності підприємства; ü визначаються збитки від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності; ü здійснюється організація франчайзінга тощо. 13

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає наступні етапи: ü обслідування нематеріальних активів (інвентаризація); ü проведення правової експертизи; ü визначення типу вартості і вибір відповідного методу оцінки вартості; ü формування інформаційної бази для проведення оцінки вартості; ü розрахунок вартості нематеріальних активів за обраним методом; ü підготовки звіту про оцінку. 14

До складу інформаційної бази щодо оцінки вартості нематеріальних активів входять: üхарактеристика об’єктів інтелектуальної власності або товарів, які виготовлені за допомогою таких об’єктів; üджерела одержання прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності; üхарактеристику ринку об’єктів інтелектуальної власності; üрозрахунок витрат, пов’язаних з одержанням права і використання інтелектуальної власності; üрозрахунки собівартості і ціни одиниці товару з використанням об’єктів інтелектуальної власності; üоцінка ризиків, пов’язаннях з одержанням права і використанням об’єктів інтелектуальної власності; üрозрахунок чистого прибутку (доходу) від використання об’єктів інтелектуальної власності. Звіт (акт) про оцінку вартості нематеріальних активів. Звіт є офіційним документом, який складається згідно з установленим порядком за результатами оцінки і має розділи: üвступ, в якому відображається мета оцінки; üхарактеристика об’єктів інтелектуальної власності; üаналіз зібраної інформації про нематеріальні активи, а також обмеження відновно одержаного результату. üінші необхідні для оцінки вартості нематеріальних активів свідоцтва. 15

Механізм оцінки ОІВ Методи оцінки Принципи, які відображають інтереси споживача нематеріальних активів ü принцип корисності; ü принцип заміщення; ü принцип очікування Принципи, які враховують дію зовнішнього середовища Методи засновані на оцінці доходів Порівняльні (ринкові) методи ü принцип залежності; ü метод дисконтування грошових надходжень; порівняльних продажів; ü принцип мінливості ü метод капіталізації прибутку; ü метод експертних оцінок Інструменти оцінки Методи засновані на оцінці витрат ü метод первісних витрат (вартості створення нематеріаль них активів); ü метод заміщення; ü метод відновлюва ної вартості ü очікувані доходи (грошові надходження); ü фактичні (очікувані) витрати на створення (заміщення) нематеріальних активів ; ü ставки дисконтування; ü норми капіталізації; ü показники науково-технічного і комерційного потенціалу не матеріальних активів Схема механізму оцінки нематеріальних активів 16

Принципи оцінки нематеріальних активів: ü принцип корисності; який походить з того, що ринкову вартість мають лише ті ОІВ, які здатні задовольняти певні потреби користувачів при використанні протягом визначеного терміну; ü принцип заміщення, який передбачає, що ринкова вартість ОІВ не може перевищувати найбільш імовірні витрати на придбання об’єкту еквівалентної корисності; ü принцип очікуваних доходів полягає в тому, що вартість об’єкту оцінки залежить від очікуваного розміру, тривалості та імовірності одержання доходу (прибутку, грошових надходжень), який може бути одержаний за певний проміжок часу при найбільш ефективному використанні ОІВ; ü принцип залежності полягає в тому, що в процесі оцінки ОІВ слід враховувати усю сукупність факторів, які впливають на їх вартість і рівень науково-технічної і комерційної привабливості ОІВ, рівень потенціального попиту, потребу в інвестиційних ресурсів для комерціалізації ОІВ, рівень економічних і соціальних ризиків, рівень правої захищеності ОІВ, спосіб виплати винагороди за використанням ОІВ та ін. , ü принцип мінливості, який походить з того, що кожний ОІВ в процесі його розробки та комерціалізації проходить різні стадії життєвого циклу. В залежності від стадії життєвого циклу слід враховувати дію певних факторів в процесі 17 його оцінки. Отже, оцінка вартості ОІВ повинна проводитися на чітко визначену дату.

дисконтування майбутніх грошових потоків. Прибутковий (дохідний) метод використовується виходячи із того, що вартість об’єкта нематеріального активу може бути визначена як можливість дати прибуток у майбутньому. Оцінка вартості нематеріальних активів за допомогою методу капіталізації прибутку включає три етапи: ü виявлення джерел і об’ємів чистого прибутку, які утворюються відповідним активом; ü визначення ставки капіталізації чистого прибутку; ü розрахунок вартості активу, шляхом ділення прибутку на ставку капіталізації. При використанні методу дисконтування майбутніх грошових потоків додержується порядок: ü оцінюється майбутній об’єм грошових потоків, що складаються із чистого прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності і величина амортизації цього об’єкту; ü визначається ставка дисконтування; ü розраховується поточна вартість майбутнього прибутку; ü складається повний результат і вартість об’єкта інтелектуальної вартості, 18 приведений до поточного періоду.

Витратний підхід включає декілька методів (метод початкових витрат, метод вартості заміщення, метод відновленої вартості). Використовуючи метод первісних витрат, підприємство дотримується певного порядку розрахунку: ü виявляються усі фактичні витрати, пов’язанні із виготовленням або впровадженням об’єкта інтелектуальної власності; ü витрати корегуються (уточнюються) у відповідності до величини індексу цін на день оцінки; ü визначається величина амортизації об’єктів інтелектуальної власності на день оцінки; ü вартість об’єктів інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною уточнених витрат і нарахованою амортизацією. При використанні методу вартості заміщення, максимальна вартість нематеріальних активів визначається мінімальною ціною, яку необхідно відшкодувати за придбання активу аналогічної корисності або споживної вартості. На практиці найбільш привабливим способом розрахунку унікальних об’єктів нематеріальних активів являється метод відновленої вартості, яка визначається як сума витрат, необхідних для виготовлення точної копії активу який оцінюється. 19

Ринковий підхід включає метод зрівняльного аналізу продажу, метод звільнення від роялті. Метод порівняльного аналізу продажу здійснюється шляхом оцінки об’єкта інтелектуальної власності із вартістю аналогічних об’єктів, які реалізується на ринку. При використанні методу порівняльного аналізу підприємство: ü збирає інформацію відносно угод по реалізації аналогічних об’єктів інтелектуальної власності; ü визначає перелік показників, по яких зрівнюються об’єкти інтелектуальної власності; ü корегує фактичні ціни угод відносно об’єктів інтелектуальної власності з урахуванням знань показників зрівнювання; ü визначає вартість об’єкта інтелектуальної власності на основі скорегованих фактичних даних по реальних угодах. Використовуючи метод звільнення від роялті вартість активів визначається на основі умовного представлення, що вся використана підприємством інтелектуальна вартість йому не належить. Тоді частку своєї виручки підприємство повинно було б виплатити у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. 20

Під комерціалізацією інноваційних технологій і прав на об’єкти інтелектуальної власності слід розуміти науково та економічно обґрунтоване укладання угоди купівлі-продажу науково-технічної продукції, винаходів, ноухау або прав на використання ОІВ на базі ліцензійної угоди. Результатом процесу комерціалізації стає купівля і практичне впровадження продукту (технології) замовником, а також одержання винагороди розробником. Розрізняються три етапи комерціалізації, кожний з яких вирішує такі головні завдання: 1 -ий етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів А, здатних фінансувати створення дослідних розробок (ДР); щодо створення нового ЛЗ. 2 -ий етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів Б для фінансування створення технології виробництва ЛЗ; 3 -ій етап – вартісна оцінка ОІВ, пошук і відбір інвесторів В, здатних інвестувати кошти в організацію серійного виробництва ЛЗ. 21

Стадія комерціалізації Стадія підприємництва Ідеї Конструк-торський прототип Технологія виробни-цтва Організації та люди, здатні бути авторами ідей (фундаментальні і пошукові НДР) Організації, здатні розробити діючий прототип (ДКР) Організація серійного виробництва в умовах приватних (колективних) підприємств Організації, здатні розробити технологію виробництва Інвестори-А 1 -й етап комерціалізації 1 Формування бази даних про ідеї (відкриття, винаходи, пропозиції, задуми) майбутнього продукту 2 Створення команди експертів для відбору ідей 3 Конкурси ідей 4 Захист прав на ОІВ 5 Технологічний аудит 6 Конференції, симпозіуми 7 Пошук та відбір інвесторів А для інвестування у створення ОІВ. 8 Вартісна оцінка ОІВ Інвестори-Б 2 -й етап комерціалізації 1 Формування бази даних про ідеї, доведені до діючих розробок 2 Створення команди експертів для відбору ДР 3 Конкурси ДР 4 Захист прав на ОІВ 5 Технологічний аудит 6 Виставки, ярмарки 7 Пошук та відбір інвесторів Б для інвестування створення нових технологій 8 Вартісна оцінка ОІВ Організація виробництва і продажу ЛЗ Інвестори-В 2 -й етап комерціалізації 1 Формування бази да-них прототипи та комерційну завершеність технологій виробництва 2 Створення команди експертів для відбору проектів (ДР та технології) 3 Конкурси, тендери проектів 4 Захист прав на ОІВ 5 Сертифікація продукції. 6 Технологічний аудит 7 Виставки, ярмарки 8 Пошук та відбір інве-сторів В для інве-стування в організацію серійного вироб-ництва. 9 Вартісна оцінка ОІВ 10. Пошук підприємстворендодавачів засобів виробництва Склад робіт з комерціалізації ОІВ 22

Основні етапи інноваційного процесу зі створення нового ЛЗ Розробка концепції досліджень і одержання нової субстанції Види робіт, які можуть скласти ІВ Скрінинг і синтез нової субстанції Одержання і аналіз зразка субстанції Розробка аналітичних методів Науковий процес Маркетингові та патентні дослідження Оформлення результатів етапів як ОІВ Комерційна таємниця на підставі звітів про маркетингові і патентні дослідження Оформлення патенту на БАР Етапи комерціалізації ІВ в процесі створення нового ЛЗ 1 етап Комерціалізація БАР Оформлення патенту на способи аналізу речовини 2 етап Розробка технології Науковий, технічний, технологічний процеси Розробка складу лікарської форми Розробка технології одержання лікарської форми Фармацевтична розробка ЛЗ Доклінічні і клінічні дослідження Проведення доклінічних випробувань ЛЗ Проведення клінічних випробувань Експериментальнотехнологічний процес Нароботка зразків ЛЗ для клінічних випробувань Оформлення патенту на склад лікарської форми Оформлення патенту на спосіб одержання лікарської форми Оформлення бази даних як комерційної теємниці Формування бази даних доклінічних і клінічних випробувань як комерційної таємниці Оформлення патенту за новим призначенням ЛЗ Оформлення патенту на способи лікування Одержання дозволу на реалізацію промислових серій Експлуатаційнопідготовчий процес Передача ЛЗ до промислового виробництва Випуск перших 5 промислових серій, реєстрація ЛЗ Комерціалізація БАР і технології одержання лікарської форми 3 етап Комерціалізація ЛЗ, підтверджена результатами доклінічних і клінічних досліджень 4 етап Оформлення патенту на допрацьований ЛЗ Раціоналізаторські пропозиції на удосконалену технологію в певних умовах виробництва Реалізація ЛЗ Оформлення торгової марки, розробка бренда нового ЛЗ Комерціалізація нового бізнесу Схема поетапної комерціалізації ІВ, пов’язаної зі створенням нового ЛЗ 23

Форми комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності у фармації та їх правове й економічне забезпечення Об’єкти правової охорони Характеристика ОІВ і його економічні критерії 1 2 Винахід (нова молекула, нова лікарська форма, нова Результат творчої діяльності, який характеризується такими критеріями: світова новизна, винахідницький рівень, і є промислово придатним. Здібність приносити дохід підприємству. Довготривалий (більше року) характер використання. технологія) Зміст ОІВ Охоронний документ Форма комерціалізації ОІВ Правове та забезпечення комерціалізації економічне процесу 3 4 5 6 Повний опис винаходів, наявність патенту, технологічна та технічна документація, рецептура змісту та опис засобу його отримання, дані про випробування, засоби обробки сировини та ін. Технічна або технологічна документація; інформація до об’єкту винаходу (розрахунки, креслення, методики, данні про експерименти, рецептура та ін. ) Патент на 20 років від дати подання заяви до установи. Патент на ЛЗ може бути продовжено за клопотанням власника патенту на строк не більше 5 років Ліцензійний договір на право використання патенту. Ліцензійний договір про передачу виключного права на патент; авторський договір; договір про виконання НДДКР, який передбачає розподіл прав на промислову власність Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”; “Правила складання та подання заявки на отримання патенту України на винахід”; Положення “Про порядок сплати зборів за діями, пов’язаними з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем і знаки для товарі і послуг”; Національний стандарт “Загальні засади оцінки майна та майнових прав” 24

1 Корисна модель 2 3 4 5 6 Результат інтелектуальної діяльності людини, який Відповідає винаходу Патент на 10 років Ліцензійний договір на право використання патенту; ліцензійний договір про передачу виключного права на патент; авторський договір; договір про виконання НДДКР, який передбачає розподіл прав на промислову власність Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”; “Правила складання та подання заявки на отримання патенту України на винахід”; Положення “Про порядок сплати зборів за діями, пов’язаними з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем і знаки для товарі і послуг”; Національний стандарт “Загальні засади оцінки майна та майнових прав” Дослідний зразок, технологічна документація, правила та методи використання та виготовлення у промисловості Патент на 15 років від дати надання заяви до установи Ліцензійний договір на право використання промислового зразка; ліцензійний договір про передачу виключного права на промисловий зразок Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”; “Правила складання, подачі та розглядання заявки на отримання патенту на промисловий зразок”. Положення “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”; Національний стандарт 25 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав” характеризується такими критеріями: є новим і промислово придатним. Промисловий зразок (ПЗ) Нова упаковка Результат інтелектуальної діяльності людини у галузі художнього конструювання, який є новим

1 2 3 4 5 6 Торгівельна марка (ТМ) Об’єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень Зразок торгівельної марки Свідоцтво на 10 років з дати подання заяви до установи. Може бути продовжено щоразу на 10 років Договір про передачу права власності на знак для товарів та послуг та ліцензійного договору на використання знаку для товару та послуг Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”; “Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг”; Положення “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”; Національний стандарт “Загальні засади оцінки майна та майнових прав” Комерційне (фірмове) найменування (КН) Найменування, що дає можливість вирізнити один об'єкт з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності - Охороняється без обов’язкового подання заявки на комерційне найменування чи його реєстрації Передача здійснюється разом з підприємством або надається у тимчасове використання на підставі договору – франшизи або комерційної концесії Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. 26

Ефективність форм комерціалізації технологій у відповідності з механізмом їх реалізації Ефективність Механізм трансферту передачі Високоефективні Ефективні Помірно ефективні Мало ефективні ● передача підприємства “під ключ”; ● створення спільного підприємства; ● укладання ліцензійних угод з наступним ефективним навчанням персоналу; ● технічний обмін з наступними контактами; ● проведення спільних прикладних НДДКР. ● надання інжинірингової документації та технічних даних; ● консультування; ● укладання ліцензійних угод з передачею ноу-хау; ● надання комерційних пропозицій (документованих); ● кооперація виробництва; ● експорт промислового використання без ноу-хау; ● лізингові операції. ● укладання ліцензійних угод (без передачі ноу-хау); ● експорт продукції; ● комерційні пропозиції (недокументовані); ● передача комерційної літератури; ● участь у торговельних виставках та ярмарках. 27