Неклеточные формы Все организмы живые

Неклеточные формы

Все организмы — живые системы, имеющие сходные черты строения и жизнедеятельности; у них единый генетический код, химический состав, строение молекул, клеток, однотипное строение тела на одинаковых уровнях организации. Это единство живых организмов дает возможность построить общую систему уровней организации живой материи от молекулярного до биосферного (схема).

У всьому розмаїтті органічного світу можна ви ділити дві форми - неклітинну і клітинну. Неклітинні форми органічного світу. До не клітинних належать віруси, які утворюють групу Віра (Vira). Віруси проявляють життєдіяльність тільки у стадії внутрішньоклітинного паразитизму. Дуже малі розміри дозволяють їм легко проходити крізь будь-які фільтри, у тому числі каолінові, з най-дрібнішими порами, тому спочатку їх називали фільтрівними вірусами. Існування вірусів було до веденов 1892 р. російським ботаніком Д. І. Івановським (1864 -1920), але побачили їх багато пізніше. Більшість вірусів субмікроскопічних розмірів, тому для вивчення їхньої будови користуються електронним мікроскопом. Найдрібніші віруси наприклад, збудник ящуру ненабагато перевищують розміри молекули яєчного білка, проте зустрічаються і такі віруси (збудник віспи), які можна бачити у світловий мікроскоп.

Что такое вирусы? Ви рус (от лат. virus — яд) — микроскопическая частица, способная инфицировать клетки живых организмов. Вирусы являются облигатными паразитами — они не способны размножаться вне клетки. В настоящее время известны вирусы, размножающиеся в клетках растений, животных, грибов и бактерий (последних обычно называют бактериофагами).

Разнообразие размеров вирусов Мельчайшие живые организмы Размеры варьируют от 20 до 300 нм В среднем в 50 раз меньше бактерий Нельзя увидеть с помощью светового микроскопа Проходят через фильтры, не пропускающие бактерий

ИСТОРИЯ ИЗУЧЕНИЯ ВИРУСОВ В 1852 году русский ботаник Ивановский Дмитрий Иосифович получил инфекционный экстракт из растений табака, пораженных мозаичной болезнью Палочковидная частица вируса табачной мозаики. Цифрами обозначены: (1) РНК-геном вируса, (2) капсомер, состоящий всего из одного протомера, (3) зрелый участок капсида.

В 1898 году голландец Бейеринк Мартин Виллем ввел термин «вирус» (от латинского – «яд» ), чтобы обозначить инфекционную природу определенных профильтрованных растительных жидкостей.

СТРОЕНИЕ ВИРУСА

СВОЙСТВА ВИРУСОВ Вирусы - мельчайшие живые организмы; Вирусы не имеют клеточного строения; Вирусы способны жить и воспроизводиться, паразитируя внутри других клеток; Большинство вирусов вызывают болезни; Вирусы устроены очень просто; Вирусы находятся на границе живого и неживого; Каждый тип вируса распознает и инфицирует лишь определенные типы клеток.

Зрілі частинки вірусів — віріони, або віроспори, складаються з білкової оболонки і нуклеокапсиду, в якому зосереджений генетичний матеріал - нуклеї нова кислота. Одні віруси містять дезоксирибонук леїнову кислоту (ДНК), інші -рибонуклеїнову (РНК). На стадії віроспори ніяких проявів життя не спосте рігається. Тому немає єдиної думки, чи можна віруси на цій стадії вважати живими. Деякі віруси можуть утворювати кристали подібно до неживих речовин, проте, коли вони проникають у клітини чутливих до них організмів, то виявляють всі ознаки живого. Таким чином, у формі вірусів проявляється ніби "перехідний міст", що зв'язує в єдине ціле світ організмів і неживі органічні речовини. Вірус являє собою діалектичну єдність живого і неживого: поза клітиною це речовина, у клітині це істота, тобто він одночасно і нежива речовина, і жива істота.

Віроспора - лише одна із стадій існування вірусу. У житті вірусів можна виділити такі етапи: прикріплен нявірусу до клітини, вторгнення в неї, латентну ста дію, утворення нового покоління вірусів, вихід віро-спор. У період латентної стадії вірус ніби зникає Його не вдається побачити або виділити з клітини, але в цей період вся клітина синтезує необхідні для вірусу білки і нуклеїнові кислоти, в результаті чого утворюється нове покоління віроспор. Описано сотні вірусів, які викликають захворю вання у рослин, тварин і людини. До вірусних хво роб людини відносять сказ, віспу, тайговий енцефа. 7 : грип, епідемічний паротит, кір, СНІД та ін.

КЛАССИФИКАЦИЯ ВИРУСОВ ДЕЗОКСИВИРУСЫ РИБОВИРУСЫ 1. ДНК двухнитчатая 2. ДНК однонитчатая 1. РНК двухнитчатая 2. РНК однонитчатая 1. 1. Кубический тип симметрии: 1. 1. 1. Без внешних оболочек: аденовирусы 2. 1. Кубический тип симметрии: 2. 1. 1. Без внешних оболочек: крысиный вирус Килхама, аденосателлиты 1. 1. Кубический тип симметрии: 1. 1. 1. Без внешних оболочек: реовирусы, вирусы раневых опухолей растений 2. 1. Кубический тип симметрии: 2. 1. 1. Без внешних оболочек: вирус полиомиелита 1. 1. 2. С внешними оболочками: герпес-вирусы 1. 2. Смешанный тип симметрии: Т-четные бактериофаги энтеровирусы, риновирусы 2. 2. Спиральный тип симметрии: 2. 2. 1. Без внешних оболочек: вирус табачной мозаики 2. 2. 2. С внешними оболочками: вирусы гриппа 1. 3. Без определенного типа симметрии: оспенные вирусы бешенства, онкогенные РНК-содержащие

ЗНАЧЕНИЕ ВИРУСОВ 1. ЗАБОЛЕВАНИЯ ЧЕЛОВЕКА Корь, свинка, грипп, полиомиелит, бешенство, оспа, желтая лихорадка, трахома, энцефалит, некоторые онкологические (опухолевые) болезни, СПИД, бородавки, герпес.

СПИД. ВИЧ. Вирус иммунодефицита человека Смертельно опасный вирус СПИДа Многие путают два совершенно различных понятия - ВИЧинфицированный и больной СПИДом. Разница заключается в том, что человек, инфицированный вирусом иммунодефицита, может в течение многих лет оставаться работоспособным, относительно здоровым человеком. Такой человек не представляет никакой опасности для окружающих. Трехмерное изображение вируса СПИДа

2. ЗАБОЛЕВАНИЯ ЖИВОТНЫХ И НАСЕКОМЫХ 1. У животных вирусы вызывают ящур, чуму, бешенство; 2. У насекомых полиэдроз, грануломатоз. Вирус бешенства

3. ЗАБОЛЕВАНИЯ РАСТЕНИЙ У растений – мозаику или иные изменения окраски листьев либо цветков, курчавость листьев и другие изменения формы, карликовость; наконец, у бактерий – их распад. Пестролепестость, как и другие вирусные заболевания, не излечиваются.

4. БАКТЕРИОФАГИ – «ПОЖИРАТЕЛИ БАКТЕРИЙ» 1. Открыты в 1917 году одновременно во Франции и Англии. 2. Используются при лечении заболеваний, вызываемых некоторыми бактериями (чума, тиф, дизентерия). Схематичное строение Т-фага кишечной палочки со смешанным типом симметрии: 1 - кубоидальная капсидная головка; 2 - двухнитчатая ДНК; 3 – стержень; 4 - спиралеобразный сокращающийся капсид (чехол); 5 - базальная пластинка; 6 - хвостовые фибриллы.

Віруси, які пристосувалися до паразитувак клітині бактерій, називаються фагами. За с; будовою фаги складніші від вірусів, що паразиг ють у клітинах рослин і тварин. Багато фагів м; ють пуголовкоподібну форму, складаються з голов ки і хвоста. Внутрішній вміст фага - це переваж-ДНК, а білковий компонент зосереджений в основ номуу так званій оболонці. Фаги проникаючи у пев: -види бактерій, розмножуються і викликають р чинення (лізис) бактеріальної клітини. Іноді проникання фагів у клітину не супр< джується лізисом бактерії, а ДНК фага включаєть ся у спадкові структури бактерії і передається її на щадкам. Це може продовжуватися впродовж ба гатьох поколінь бактеріальної клітини, яка сприйня ла фаг. Такі бактерії називають лізогенними.

Під впливом зовнішніх факторів, особливо іонізуючого випромінювання, фаг у лізогенних бактеріях починає проявляти себе, і бактерії зазнають лізису, їх використовують для вивчення явищ спадковості на молекулярному рівні. Походження вірусів не з'ясоване. Одні вважа ють їх первинно примітивними організмами, які є основою життя. Інші схиляються до думки, що віру си походять від організмів, які мали більш високий ступінь організації, але дуже спростилися у зв'язку з паразитичним способом життя. з гла до біологічного прогресу. Нарешті існує і третя точка зору: віруси група генів або фрагментів інших клітинних структур, які набули автономності.