Навчальна дисципліна: Стрілецька зброя та вогнева підготовка Тема № 1: ” Матеріальна частина стрілецької зброї, ручних гранат ”. Заняття 1. Основи стрільби.
Заняття № стрільби» . 1: «Основи Навчальні цілі: 1. Довести до студентів предмет, завдання та структуру розділу Стрілецька зброя та вогнева підготовка, його місце у загальній підготовці офіцерських кадрів. 2. Вивчити основні поняття із внутрішньої та зовнішньої балістики. 3. Ознайомити студентів з призначенням, класифікацією, загальною будовою та принципом дії стрілецьких прицілів. 4. Виховувати високу дисциплінованість, впевненість у своїй зброї, її висо ких бойових якостях та формувати прагнення до її вивчення, вмілого використан ня особистої зброї для захисту Батьківщини.
Література 1. Наставление по стрелковому делу Основи стрельбьі из стрелкового оружия. М. : Воениздат, 1983. 2. Кривошеев О. В. Огневая подготовка. X. : ХВУ, 1994. 3. Кривошеєв О. В. Стрілецька зброя та вогнева підготовка. X. : ХВУ, 2002. 4. Болотин Л. М. Советское стрелковое оружие. М. : Воениздат, 1983.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Предмет, завдання та структура розділу, його місце у загальній підготовці офіцерських кадрів. 2. Відомості про внутрішню та зовнішню балістику. Явище пострілу. Початкова швидкість кулі (гранати). Віддача зброї. 3. Траєкторія, її елементи та форми. Прямий постріл. 4. Призначення та класифікація прицілів. Загальна будова та принцип дії стрілецьких прицілів.
1. Предмет, завдання та структура розділу, його місце у загальній підготовці офіцерських кадрів. Предметом розділу "Стрілецька зброя та вогнева підготовка" є озброєння студентів знаннями основ стрільби із стрілецької зброї та прийомів і правил стрільби із неї, прищеплення їм навичок та умінь ведення влучного вогню, виховання рішучості, кмітливості, уміння відповідально та ефективно мислити і діяти у будь яких умовах сучасного бою. Розділ має мету навчити студентів умілому та ефективному використанню стрілецької зброї з метою нанесення поразки наземному противнику у будь яких умовах сучасного бою та підтримуванню стрілецької зброї на рівні, який забезпе чує високу постійну бойову готовність підрозділу та вирішення ним завдань мир ного часу, а також прищепити первинні навики організації навчання особового складу під час стрілецьких тренувань.
Розділ вивчається на протязі 36 годин в 5, 6 семестрах та під час проведення навчального збору на групових і практичних заняттях. При цьому на заняття під керівництвом викладача відводиться 24 години, на самостійні заняття 8 годин. 5 семестр 8 год. Тема 1. 3. 1. Матеріальна частина стрілецької зброї, ручних гранат. Основи стрільби. Загальна будова стрілецької зброї, боєприпасів і ручних гранат. Будова автомата АК 74 (ручного кулемета РКК 74). Взаємодія деталей і механізмів автомата АК 74 (ручного кулемета РКК 74). 6 семестр – 8 год. Тема 1. 3. 2. Матеріальна частина стрілецької зброї, ручних гранат. Будова пістолета Макарова. Взаємодія частин і механізмів пістолета Макарова. Прийоми і правила стрільби. Контрольна робота за темами 1. 3. 1 1. 3. 2. Навчальний збір 8 год. Тема 1. 3. 3. Виконання вправ стрільб із стрілецької зброї. Виконання початкової вправи стрільби із автомата АК 74. Виконання 1 ої вправи навчальних стрільб із пістолета Ма карова.
2. Відомості про внутрішню та зовнішню балістику. Явище пострілу. Почат кова швидкість кулі (гранати). Віддача зброї. Балістика (від грецького кидаю) наука про рух некерованих ракет, арти лерійських снарядів, авіаційних бомб, куль і т. п. Розрізняють внутрішню та зовнішню балістику. Внутрішня балістика це наука, що займається вивченням процесів, котрі ві дбуваютьсяпри пострілі, і особливо під час руху кулі (гранати, яка є зарядом гра натомету) по каналу ствола. Вона покликана вирішувати задачу як кулі додати найбільшу швидкість, не перевищуючи допустимого тиску порохових газів в каналі ствола зброї. Постріл - викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду тт. робота газів у каналу ствола.
Періоди пострілу
Попередній період - триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Перший, або основний, період - триває від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду. Другий період - триває від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. Третій, або період післядії газів - триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту закінчення дії порохових газів на кулю.
При пострілі із стрілецької зброї від удару по капсулю бойового патрона миттєво вибухає ударна суміш капсуля. Сильне полум'я, що виникає при цьому, через отвори на дні гільзи проникає в товщу порохового заряду, запалюючи зерна пороху. Пороховий заряд, згораючи майже одночасно, виділяє велику кількість сильно нагрітих газів, які утворюють у каналі ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола і затвора. Зустрічаючи опір міцних стінок ствола і дна гільзи, що упирається в затвор, порохові гази розповсюджу ються у бік найменшого опору, штовхаючи кулю перед собою. Та врізається в на різи, обертаючись, проходить з безперервно зростаючою швидкістю каналом ствола і викидається назовні. Тобто відбувається постріл.
Характеристики кулі Початковою швидкістю (Уо) називається швидкість руху кулі біля дулового зрізу ствола. Початкова швидкість є однією з головних характеристик бойових властивос тей зброї. При збільшенні початкової швидкості збільшується: дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, убійна та пробивна дія кулі, траєкторія польоту кулі стає більш пологою, а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ. Величина початкової швидкості кулі залежить від: довжини ствола; маси кулі; маси, температури і вологості порохового заряду, форми і розміру зерен пороху і щільності заряджання.
Убійність кулі характеризується її енергією в момент зустрічі з ціллю. Для нанесення ураження людині (виводу її зі строю) достатньо енергії, що дорівнює 10 кг/м. Пробивна дія кулі характеризується її здатністю пробивати перешкоду (ук риття) певної щільності і товщини. Якщо тиск у стволі чомусь перевищить величину, на яку розрахована міцність ствола, то він може зазнати залишкової деформації, яка спостерігається у вигляді роздуття ствола, а іноді і його розриву. Роздуття ствола відбувається в тих випадках, коли в стволі зброї на шляху руху кулі знаходиться стороннє тіло (пакля, що залишилася після чищення, ганчірка, мастило, зібране в краплю, пісок, бруд).
У процесі стрільб ствол піддається зносу. Причини, що викликають зношення ствола можна розділити на три основні групи - хімічного, механічного і термічного характеру. У результаті причин хімічного характеру в каналі ствола утворюється нагар. Якщо після стрільби не вичистити весь пороховий нагар, то канал ствола, протягом короткого часу в місцях сколювання хрому покриється іржею, після видалення якої залишаються сліди. Негайне чищення і змащування каналу ствола після стрільби запобігають йо го ураженню іржею. Причини механічного характеру удари і тертя кулі об нарізи, неправильна чистка приводять до стирання полів нарізів чи округлення кутів полів нарізів, особливо їх лівої грані, викришуванню і сколюванню хрому в місцях сітки розгару. Причини термічного характеру висока температура порохових газів, періодичне розширення каналу ствола і повернення його в початковий стан призводять до утворення сітки розгару і оплавлення поверхні стінок ствола в місцях ско лювання хрому.
Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів, яка може бути зроблена за визначений проміжок часу без шкоди для матеріальної частини зброї, порушень заходів безпеки і без зниження результатів стрільби. Невиконання режиму вогню приводить до надмірного нагрівання ствола, передчасного його зносу, а також до різкого зниження результатів стрільб. Живучістю ствола називається можливість ствола витримувати визначену кількість пострілів, після чого він зношується і втрачає свої якості (значно збіль шується розкид куль, зменшується початкова швидкість і стійкість польоту кулі). Живучість хромованих стволів стрілецької зброї досягає 10 20 тис. пострілів.
Віддачею зброї називається рух зброї назад в момент пострілу. Віддача від чувається як поштовх в плече, руку або ґрунт. Дія віддачі зброї характеризується величиною швидкості та енергією, яку вона має при русі назад. Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі (упора при клада, центр ваги зброї і таке ін. ) розташовані не на одній прямій і направлені в протилежні боки. Вони утворюють пару сил, під дією яких дулова частина ствола зброї відхиляється вгору. Величина відхилення дулової частини ствола тим більша, чим більше плече цієї пари сил. Віддача зброї
Сполучення впливу вібрації ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола до пострілу та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу стволу. Кут, утворений напрямом осі каналу ствола до пострілу і в момент вильоту кулі, називається кутом вильоту (у). Кут вильоту вважається додатним (+), коли вісь каналу ствола в момент вильоту вище її положення до пострілу, і від'ємним ( ), коли вона нижче. Розмір кута вильоту дається в таблицях стрільби. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілецької зброї (наприклад, автомат Калашникова) застосовують спеціальні пристрої компенсатори.
3. Траєкторія, її елементи та форми. Прямий постріл. Зовнішня балістика це наука, що вивчає рух кулі після припинення дії на неї порохових газів. Зовнішня балістика вирішує завдання під яким кутом до горизонту і з якою початковою швидкістю треба викидати кулю певної ваги і форми, щоб вона досягла цілі. Крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті, називається траєкторією. Дія сили тяжіння і опору повітря на політ кулі
Для вивчення траєкторії кулі прийняті наступні визначення. Траєкторія та її елементи Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї, називається лінією піднесення. Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі, називається лінією кидання.
Кут, утворений лінією піднесення і лінією кидання, називається кутом вильоту. Центр дулового зрізу ствола називається точкою вильоту. Точка вильоту є початком траєкторії. Горизонтальна плоскість, яка проходить через точку вильоту, називається горизонтом зброї. Траєкторія двічі перетинає горизонт зброї: в точці вильоту і в точці падіння. Вертикальна плоскість, яка проходить через лінію піднесення, називається площиною стрільби. Кут, утворений лінією піднесення і горизонтом зброї, називається кутом піднесення (ф). Якщо цей кут від'ємний, то він називається кутом схилення (зниження). Кут, утворений лінією кидання і горизонтом зброї називається кутом кидання (во). Точка перетину траєкторії з горизонтом зброї називається точкою падіння. Кут, утворений дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї, називається кутом падіння (в). Відстань від точки вильоту до точки падіння називається повною горизонтальною дальністю (X). Швидкість кулі в точці падіння називається кінцевою швидкістю (У<). Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння називається повним часом польоту (Т). Найвища точка траєкторії називається вершиною траєкторії.
Найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї називається висотою траєкторії (У). Частина траєкторії від точки вильоту до вершини називається висхідною гілкою; частина траєкторії від вершини до точки падіння називається низхідною гілкою траєкторії. Точка на цілі чи поза нею, в яку наводиться зброя, називається точкою прицілювання (наведення). Пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (нарівні з його краями) і вершину мушки в точку прицілювання, називається лінією прицілювання. Кут, утворений лінією піднесення і лінією прицілювання називається кутом прицілювання (а). Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання, називається прицільною дальністю (Д„). Найкоротша відстань від будь якої точки траєкторії до лінії прицілювання називається перевищенням траєкторії над лінією прицілювання.
Постріл, при якому траєкторія не підіймається над лінією прицілювання вище за ціль на всій своїй довжині, називається прямим пострілом. Прямий постріл Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності (продольності) траєкторії. Чим вища ціль і чим настильне траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і тим на більшій протяжності місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу. При цьому точка прицілювання за ви сотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі. Відстань на місцевості, на протязі якої низхідна гілка траєкторії не переви щує висоти цілі, називається ураженим простором (глибиною ураженого прос тору).
Прикритий, мертвий та уражений простір Простір за укриттям, що не пробивається кулею, від його гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором. Прикритий простір буде тим більший, чим вища висота укриття і чим настильне траєкторія. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути вражена при даній траєкторії, називається мертвим (неураженим) простором. Мертвий простір буде тим більший, чим більша висота укриття, менша висота цілі та настильне траєкторія. Друга частина прикритого простору, на якій ціль може бути уражена, являється ураженим простором.
4. Призначення та класифікація прицілів. Загальна будова та принцип дії стрілецьких прицілів. Надання вісі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення у просторі називається прицілюванням або наведенням. Надання вісі каналу ствола потрібного положення у горизонтальній площині називається горизонтальним наведенням. Надання вісі каналу ствола потрібного положення у вертикальній площині називається вертикальним наведенням. Наведення здійснюється за допомогою прицільних пристроїв та механізмів наведення. Приціли це прилади та пристосування, що призначені для наведення зброї на ціль, які також можуть застосовуватися для спостереження за полем бою і визначення дальності до цілі.
Приціли класифікуються: 1. По належності до зброї на артилерійські (мінометні, зенітні), авіаційні, стрілецькі, танкові, ракетних комплексів та інші. 2. По принципу дії основних візирних пристроїв на механічні, оптичні (в тому числі інфрачервоні), телевізійні, лазерні, радіолокаційні. 3. По ступеню прийняття участі людини - на автоматичні, напівавтоматичні, неавтоматичні. Прицільні пристосування повинні відповідати наступним вимогам: 1. Встановлення прицілу для стрільби на різні відстані повинне бути звичайним і не повинне змінюватися під час стрільби. 2. Приціл повинен забезпечувати як може більшу точність наводки. 3. Приціл повинен бути стійким і по можливості нескладним. 4. Приціл повинен мати якнайменше виступаючих частин. 5. Конструкція прицілу повинна легко допускати вивірку прицільних пристосувань.
В сучасній зброї будова прицілів різноманітна внаслідок її різного застосування. Приціли стрілецької зброї бувають механічні і оптичні. Механічні приціли являють собою сукупність двох пристроїв, які нази ваютьсяприцілом та мушкою. Приціли, в яких для наведення використовується проріз напівкруглої або прямокутної форми на гривці прицільної планки або цілика, називаються відкритими. Приціли, в яких для наведення використовується таріль (цілик), який має маленький круглий отвір (діоптр), називаються діоптрич ними ( ртоптичними). о Оптичні приціли складаються з оптичної і механічної частин. Для освітлення сітки прицілу при стрільбі у сутінках і вночі застосовують пристрій освітлення сітки. Оптична частина прицілу включає: об'єктив, обертальну систему, сітку і окуляр, а також може мати люмінесцентний екран, захисні скельця, світлофільтри та ін.
оптичний приціл (оптика) Оптичний приціл (оптика).
Скачать презентацию Навчальна дисципліна Стрілецька зброя та вогнева підготовка Тема
Вогнева Т1.ppt