Навчальна дисципліна Інтелектуальна власність Лектор Веретільник Тимофій Іванович

Навчальна дисципліна Інтелектуальна власність Лектор: Веретільник Тимофій Іванович завідувач кафедри механіки, поліграфічних машин і технологій, професор

Лекція № 1 Тема 1: Система інтелектуальної власності в Україні План 1. Основні поняття і визначення. 2. Роль інтелектуального капіталу в соціально-економічному розвитку України. 3. Структура державного управління системою інтелектуальної власності. 4. Законотворча діяльність у системі інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність – це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, міркування, образи, символи т. ін. , які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях (інтелект у перекладі з латинської означає розум, пізнання, розуміння). Для людини характерні два види творчості – художня і технічна. Результатом художньої є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості – винаходи, промислові зразки, комерційні таємниці тощо. Конституція України (ст. 41) декларує, що «кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної творчої діяльності» , (ст. 54) наголошує, «Громадянам гарантується свобода літературної, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди» .

Законом України «Про власність» від 07. 02. 1991 р. , розділ VI «Право інтелектуальної власності» , ст. 41: «Об’єктами права інтелектуальної власності» є твори, науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідницьких робіт та інші результати інтелектуальної власності» . Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є попередження правопорушень у сфері інтеелектуальної власності. Інспектори – це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.

Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності

Промислова власність – це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та географічні зазначення про походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції, передбачені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності. Винахід – це рішення утилітарного завдання (продукт творчої діяльності) в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільнокорисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компонентним державним органом. Відкриттям визнається встановлена невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Винахід є новим, якщо він не відомий із рівня техніки. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він явним чином не випливає із рівня техніки. Рівень техніки включає будь-які відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету винаходу. Корисна модель – результат творчої діяльності людини в галузі технології, яка пов’язана з конструктивним виконанням пристрою. Корисній моделі надається правова охорона, якщо вона є новою та промислово придатною. Корисна модель є новою, якщо сукупність її істотних ознак не відома із рівня техніки. Корисна модель у багатьох країнах світу, включаючи Україну, є «малим винаходом» . Промисловий зразок – результат творчої діяльності в галузі художнього конструювання.

Промисловому зразку надається правова охорона, якщо за своїми істотними ознаками він є новим і оригінальним. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його істотних ознак, які знайшли відбиття на зображеннях виробів не відомі із відомостей, які стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету промислового зразку. Промисловий зразок є оригінальним, якщо його істотні ознаки обумовлені творчим характером особливостей виробів. Товарний знак (знак для товарів і послуг, торговельна марка) – це один із засобів ідентифікації товарів і послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів і послуг іншої особи. Торгова марка (від англ. trade mark) використовується як синонім поняття «товарний знак» . Бренд (від англ. brand - марка) – термін в маркетинзі, що символізує комплекс інформації про компанію, продукт або послуги.

Логотип (від давньогреч. «слово, відбиток» ) – оригінальне зображення повного або скороченого найменування організації або знака. Логотип є словесною частиною товарного знаку. «Ноу-хау» - це конфіденційна інформація наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого характеру, що практично застосовується у діяльності, яка ще не стала загальним надбанням. Гудвіл (ділова репутація) – комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращого управлінського хисту, що мають домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій.

Франчайзинг – це особливе право спеціальних привілегій, пільга (у широкому розумінні слова). За договором франчайзингу одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без нього право використання в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав. Авторське право – частина цивільного права, яка визначає правовідносини (права і обов’язки), що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтв. Суміжні права – права на результат творчої діяльності виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, на що авторські права належать іншим особам ( - знак наявності суміжніх прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має суміжні права і вказівки року першої публікації фонограми).

© - знак охорони авторських прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має авторське право, і року першої публікації твору. Авторське право дається на такі об’єкти інтелектуальної власності: • твори науки – письмові твори наукового, технічного, прикладного характеру, переклади, бази даних. • твори літератури – письмові та усні твори, збірки обробленого фольклору. • твори мистецтва – музичні твори з текстом і без, драматичні, хореографічні, аудіовізуальні твори, твори творчого і прикладного мистецтва. Суб’єкти суміжних прав мають самостійний характер. Суб’єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на використання своїх об’єктів у будь-якій формі. Об’єктами суміжних прав є: • виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів; • записи виконання (фонограми, відеограми) та інші записи за допомогою технічних засобів; • трансляція в ефір або по кабелю.

Предмет «Інтелектуальна власність» охоплює наступні області знань: • • право; економіку; інформацію про інтелектуальну власність; управління інтелектуальною власністю. Інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та один із критеріїв визначення конкурентоспроможності організації. Він є сумою трьох складових: • людський капітал; • структурний капітал; • споживчий капітал. Інтелектуальний продукт – результат інтелектуальної творчої праці. Продукт може бути товаром, на який є попит на ринку.

Інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та один із критеріїв визначення конкурентоспроможності організації. Він є сумою трьох складових: • людський капітал; • структурний капітал; • споживчий капітал. Інтелектуальний продукт – результат інтелектуальної творчої праці. Продукт може бути товаром, на який є попит на ринку.

Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності

Законодавча база України, яка містить норми щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки: Загальне законодавство: • Конституція України, прийнята ВР України 28 червня 1996 р. , • • (статті 41, 54); Цивільний кодекс України, прийнятий ВР України 16 січня 2003 р. , введений в дію з 1 січня 2004 р. ; Цивільний процесуальний кодекс України (статті 126, 218, 374, 405, 422); Кримінальний кодекс України, прийнятий ВР України, вступив в дію з 1 вересня 2001 р. (176, 177, 229); Кримінально-процесуальний кодекс України; Арбітражний процесуальний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1643, 255); Кодекс законів про працю України (статті 42, 91, 126).

Соціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності: • Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від • • 15. 12. 1993 р. № 3687 -ХІІ; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15. 12. 1993 р. № 3688 -ХІІ; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15. 12. 1993 р. № 3689 -ХІІ; Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21. 04. 1993 р. № 3116 ХІІ; Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 05. 11. 1997 р. № 621/97 -ВР; Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16. 06. 1999 р. № 752 -ХІV; Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23. 12. 1994 р. № 3792 -ХІІ; Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07. 06. 1996 р. № 236/96 -ВР (статті 4, 6, 17, 18, 19, 25); Закон України «Про власність» від 07. 02. 1991 р. № 698 -ХІІ (статті 13, 41); Митне законодавство: • Митний кодекс України. • Та інші нормативно-правові акти з цих питань. Крім того, діють різні підзаконні акти.

У правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів Правова система інтелектуальної власності