lek_prez1.ppt
- Количество слайдов: 31
Навчальна дисципліна «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ» Кількість годин на вивчення: - лекцій – 10 - семінарів – 14 Вид контролю - залік
Лекція тема № 1 “Безпека життєдіяльності в сучасних умовах існування людини. Психофізіологічні аспекти безпеки людини”
ЗМІСТ ТЕМИ: Актуальність предмета «Безпека життєдіяльності» . Історія розвитку. Сфери діяльності людини та її безпека. Зв’язки БЖД з іншими науками. Теоретичні положення дисципліни. Основні поняття та їх визначення. Небезпечні, шкідливі, уражаючі фактори навколишнього середовища. Визначення, класифікації та ідентифікація небезпек. Поняття про ризик. Види ризиків та методи їх визначення. Прийнятий ризик та поняття про безпеку. Основні принципи забезпечення безпеки. Роль аналізаторів в забезпеченні безпеки людини. Будова та функції аналізаторів людини – органів слуху, зору, нюху; тактильна, больова та температурна чутливість. Спільні властивості аналізаторів. Адаптація та латентний період. Специфічні властивості зорового аналізатора. Фізіологічна дія кольорів на людину. Кольори у безпеці життєдіяльності людини. Межі сприймання звуку. Інфразвук та ультразвук. Пам’ять, мислення, емоції, увага. Визначення, види, оцінка. Вплив характеру та темпераменту на безпеку людини. Принципи формування та методи підтримання особистої психологічної стійкості в надзвичайних обставинах.
БЕЗПЕКОЗНАВСТВО МІЖДИСЦИПЛІНАРНА НАУКА, ЯКА ВИВЧАЄ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЕФЕКТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ВІДПОВІДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ОХОПЛЮЄ ШИРОКЕ КОЛО ПРОБЛЕМ: 1) РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ – БЕЗПЕКА НАЦІЇ; 2) ЗАГЛТБЛЮЄТЬСЯ В РІЗНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ, ПРАВО, ГЕОПОЛІТИКУ, КІБЕРНЕТИКУ, ПСИХОЛОГІЮ ТОЩО; 3) ЗАВДАННЯ - РОЗКРИТТЯ ПРИРОДИ БЕЗПЕКИ, ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. МАЄ ДЕКІЛЬКА НАПРЯМІВ: А) соціально-правовий (визначення цілей, які стоять перед системами безпеки, напрямів та методів їх досягн. ); Б) організаційно-управлінський (дослідження організ. -управл. системи забезпечення безпеки); В) науково-технічний (аналіз організаційної та функціональн. структур системи безпеки, інформаційно-аналітичне, технічне забезпечення); Г) психологічний (вивчення проблем впливу різних факторів на людину в процесі забезпеч. безпеки); Д) синергетичний (мається механізм самоорганізації).
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ Є ОДНИМ ІЗ НАПРЯМКІВ БЕЗПЕКОЗНАВСТВА
Безпека життєдіяльності як цілісна наукова дисципліна почала формуватися порівняно недавно, проте як система знань і адекватних заходів та засобів охорони життя людини, її здоров’я існує з тих часів, коли людина вперше усвідомила як зовнішні, так і створені безпосередньо нею загрози власному існуванню.
Актуальність проблем БЖД в теперішній час визначається рядом причин. Виділимо три основні: 1) Порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу; 2) Зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами; 3) Соціально-політична напруженість у суспільстві.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (БЖД) НАУКА, ЩО ВИВЧАЄ ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОГО ПЕРЕБУВАННЯ ЛЮДИНИ В ДОВКІЛЛІ В ПРОЦЕСІ РІЗНИХ ВИДІВ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ (В Т. Ч. ТРУДОВОЇ).
Система БЖД складається з п’яти основних підсистем: 1) Дії людини в екстремальних умовах; 2) Епідеміологія, санітарія, гігієна праці та побуту; 3) Пожежна, технічна, транспортна, ядерна безпека; 4) Екологія та охорона довкілля; 5) Охорона здоров’я.
Як нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і методи захисту від них.
БЖД, як наука, розглядає проблеми охорони здоров’я і безпеки людини у навколишньому середовищі, виявляє небезпечні та шкідливі фактори, розробляє методи і способи захисту людини шляхом зниження небезпечних і шкідливих факторів до допустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.
Функції БЖД: • • • Освітня; Виховна; Психологічна. Мета освітньої функції полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів (курсантів) про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людей та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища. Мета виховної функції – формувати у студентів новий науковий світогляд, активну соціальну позицію, творче мислення при вирішенні виробничих та життєвих проблем. Психологічна функція полягає у формуванні психологічної готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техногенного середовища.
Головна мета безпеки життєдіяльності полягає: • у тому, щоб сформувати в людини свідоме та відповідальне ставлення до питань особистої безпеки й безпеки тих, хто її оточує; • навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.
Безпека життєдіяльності – це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.
В словнику «безпека» визначена як «стан, при якому не загрожує небезпека кому-небудь, чому-небудь» . (С. І. Ожегов). Це саме твердження міститься і в Державному стандарті України 2293 -99 який визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
Безпека — це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» , який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Особиста безпека - це система організаційно-правових, фізичних і тактико-психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та здоров'я людини і підтримання високого рівня ефективності її життєдіяльності.
Небезпека - це стрес-фактор, який відображає ступінь усвідомлення людиною обставин, при яких поведінка інших людей (правопорушників), дія стихійних природних сил, техногенна аварія чи катастрофа тощо, можуть завдати йому фізичної або психологічної шкоди, призвести до нещасного випадку, можливо, й загибелі.
Види небезпеки: уявна реальна потенційна провокована
Вражаючий фактор – це чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводить до матеріальних збитків.
Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі й небезпечні. Шкідливі – це чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання. Небезпечні – чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
РИЗИК – кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. ТАКСОНОМІЯ НЕБЕЗПЕК – класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині.
КВАНТИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК – це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ: - ІНЖЕНЕРНИЙ, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек; - МОДЕЛЬНИЙ, який базується на побудові моделі впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи; - ЕКСПЕРТНИЙ, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених фахівців-експертів; - СОЦІОЛОГІЧНИЙ (соціометрична оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.
Концепція прийнятого (допустимого) ризику полягаєу прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може прийняти (дозволити) в даний період часу, і котрий може бути економічно виправданим.
За данними ООН найбільшу небезпеку для загибелі людини в промислово розвинених країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності:
Фізичні небезпеки: підвищена швидкість руху повітря; підвищена або понижена вологість; підвищений або понижений атмосферний тиск; недостатня освітленість; конструкції, що руйнуються; підвищений рівень статичної електрики та ін.
Хімічні небезпеки: хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому); які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покриви та слизові оболонки); які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію).
Біологічні небезпеки: макроорганізми (рослини та тварини); мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші).
Психофізіологічні небезпеки: фізичні перенавантаження (статичні, динамічні); нервово-психічні перенавантаження (розумові перенавантаження, перенавантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перенавантаження).
lek_prez1.ppt