НАТО як міжнародна організація безпеки і оборони

Емблема НАТО ухвалена Північноатлантичною радою у жовтні 1953 року як символ Атлантичного альянсу. Коло символізує єдність і співпрацю, а розетка компасу вказує на спільний шлях до миру, обраний країнами — членами Альянсу.

Суть НАТО Військовополітичний альянс Колективна безпека Трансатлант ичний зв'язок

Головні завдання і принципи Забезпечення свободи і безпеки всіх її членів політичними і військовими засобами Країни – члени НАТО формують унікальну спільноту цінностей. Альянс твердо дотримується цілей і принципів Хартії ООН та Вашингтонського договору . Політичні і військові зв’язки між Європою і Північною Америкою куються з часу заснування Альянсу. Безпека членів НАТО по обидва боки Атлантики є нероздільною

З метою забезпечення безпеки населення НАТО, Альянс виконує такі головні три завдання: • а) колективна безпека • б) кризовий менеджмент • в) кооперативна безпека НАТО – виключний і надважливий трансатлантичний форум Безперервний процес реформ, модернізації і трансформації

Історія розвитку Альянсу 4 квітня 1949 Вашингтонський договір і утворення НАТО Липень 1948 – лютий 1949 переговори США, Канади, Західних держав 17 березня 1948 р. Брюссельський договір березень 1947 р. Дюнкерський договір

Основні положення Північноатлантичного договору 1). вирішувати всі міжнародні спори мирними засобами, утримуватись від погроз силою чи застосування сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями ООН (ст. 1) 2). сприяти розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин (ст. 2) 3). підтримувати і розвивати оборонні можливості як індивідуальні, так і колективні, як здатність протистояти збройному нападу (ст. 3) 4). проводити консультації в разі загрози безпеці будь-якої із сторін (ст. 4) 5). збройний напад на одну або кількох із країн-учасниць у Європі чи у Північній Америці вважається нападом на всіх членів Альянсу. Надання допомоги, включаючи застосування збройної сили (ст. 5) 6). Договір не зачіпає права і обов'язки сторін, які випливають для них як державчленів із Статуту ООН (ст. 7) 7). Кожна сторона заявляє, що жодна з чинних міжнародних угод між нею та будь-якою іншою із Сторін не суперечить положенням цього Договору, і зобов'язується не укладати жодних міжнародних угод, що суперечать цьому Договору. 8). країни-учасниці можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні (ст. 10) 9). через десять років після набуття чинності можливість перегляду цього Договору (ст. 12) 10). через двадцять років після набуття Договором чинності будь-яка із Сторін має право припинити свою участь (ст. 13. )

Країни-члени НАТО 1949 р. Альянс сформували 12 країнзасновників: США, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Велика Британія, Данія, Ісландія, Португалія, Італія, Норвегія.

* Етапи розширення НАТО 18 лютого 1952 р. – Греція, Туреччина (загальна кількість членів - 14). 6 травня 1955 р. – Німеччина (загальна кількість членів - 15). 30 травня 1982 р. – Іспанія (загальна кількість членів – 16). 12 березня 1999 р. – Польща, Угорщина, Чехія (загальна кількість членів – 19). 2 квітня 2002 р. – Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія (загальна кількість членів – 26). 1 квітня 2009 р. – Албанія, Хорватія (загальна кількість членів – 28).

Країни-члени НАТО на карті світу

* Вимоги щодо вступу країн до НАТО: - політичні та економічні вимоги; - військові вимоги; - питання коштів; - питання безпеки; - правові питання.

Стратегічна концепція Це офіційний документ, в якому визначені довгострокові цілі, характер та основоположні завдання НАТО у галузі безпеки. Загалом Стратегічна концепція готує Альянс до подолання викликів безпеці та скеровує його подальший політичний і військовий розвиток.

Липень 1990 р. - Лондонський саміт Альянсу НАТО вступило у новий етап своєї історії. Розпочався процес постбіполярної трансформації Альянсу як необхідністі пристосування до нової стратегічної ситуації та нового середовища безпеки. І як результат, у листопаді 1991 р. було ухвалено нову стратегічну концепцію НАТО.

Лісабонський самміт листопад 2010 р. Нова Стратегічна концепція, в якій відображаються зміни, що відбулися в сфері безпеки, та перетворення, що їх зазнав Альянс. Нові та такі, що формуються, загрози безпеці, зокрема після терактів 11 вересня, досвід НАТО у галузі кризового врегулювання на Балканах і в Афганістані, а також цінність й важливість спільної роботи з партнерами в усьому світі – все це підштовхнуло НАТО до переоцінки та аналізу своєї стратегічної побудови

Структура НАТО

NATO ПАР Північноатлантична рада Найвищий політичний орган, що ухвалює рішення в НАТО. Кожна країна-член має свого представника у складі ПАР. На чолі ПАР стоїть Генеральний секретар.

NATO КОП Комітет оборонного планування Складається з постійних представників, але засідає на рівні міністрів оборони принаймні двічі на рік і займається більшістю оборонних справ та питань, пов’язаних з плануванням колективної оборони. Комітет оборонного планування дає вказівки військовому керівництву НАТО.

NATO ГЯП Група ядерного планування Приймає рішення з питань ядерної політики Альянсу, яка піддається постійному аналізу, коригується або адаптується в світлі останніх подій. ГЯП є вищою інстанцією в НАТО, уповноваженою приймати рішення з питань ядерної політики.

Штаб-квартира НАТО (Брюссель, Бельгія)

НАТО Постійні представники та члени національних делегацій Кожна держава-член організації представлена в Північноатлантичній раді послом або національним представником, якому допомагає національна делегація, що складається з радників та інших працівників, котрі представляють свою країну в різних комітетах і структурних підрозділах Альянсу. Національна делегація кожної країничлена НАТО має статус посольства й очолюється послом(постійним представником), який діє на підставі інструкцій, отриманих зі своєї столиці, і звітує перед керівництвом своєї держави.

НАТО Міжнародний секретаріат Формується з громадян країн-членів організації, запрошених на роботу безпосередньо НАТО або відряджених національними урядами. Головна роль Міжнародного секретаріату полягає в наданні порад, рекомендацій та адміністративної підтримки національним делегаціям у штаб -квартирі НАТО. Він виконує рішення комітетів НАТО і забезпечує процес досягнення консенсусу та прийняття рішень.

НАТО Військовий комітет Вищий військовий орган НАТО. Він є невід’ємним елементом апарату політики і прийняття рішень в Альянсі й забезпечує необхідний зв’язок між політичним процесом прийняття рішень у Північноатлантичній раді, Комітеті оборонного планування і Групі ядерного планування та інтегрованими командними структурами НАТО, які відповідають за проведення військових операцій і подальшу військову трансформацію Альянсу

НАТО Міжнародний військовий штаб Виконавчий орган Військового комітету НАТО. Міжнародний військовий штаб очолюється генералом або адміралом. Під його керівництвом МВШ відповідає за планування і оцінку політики з військових питань та внесення відповідних рекомендацій на розгляд Військового комітету. МВШ також стежить за належною практичною реалізацією політики і рішень Військового комітету.

Бюджетування НАТО Цивільне бюджетування Військове бюджетування

Діяльність НАТО. )Ухвалення рішень та консультація. 2). Операції та місії 3). Партнерство 4). Засоби для реагування та новітні загрози

Ухвалення рішень і консультацій Всі рішення НАТО приймаються на основі консенсусу, після обговорення і консультацій між країнами членами

Партнерство – спільний підхід до безпеки За два останні десятиліття Альянс створив мережу структурованих партнерських відносин з країнами Євро-Атлантичного регіону, Середземномор’я, Перської затоки, а також індивідуальних відносин з іншими партнерами по всьому світу. Сьогодні НАТО проводить діалог і практичне співробітництво з 41 країнамипартнерами, активно взаємодіє з іншими міжнародними організаціями.

Засоби реагування на новітні загрози Ø Протиракетна оборона (ПРО) Ø Кіберзахист Ø Стабілізація та відновлення Ø Інформаційна перевага Ø Об’єднанні системи розвитки спостереження Ø Паланування мобілізації цивільних ресурсів у разі війни (надзвичайної ситуації)

Операції та місії Операції НАТО з врегулювання криз здійснюються відповідно до статті 5 Вашингтонського договору або згідно з мандатом ООН. Наразі близько 135 тисяч військовослужбовців залучені до виконання завдань НАТО в усьому світі і успішно виконують складні наземні, повітряні та морські операції за усіх типів обстановки. Ці війська зараз діють в Афганістані, Косові, Іраку, Лівії, Середземному морі, біля узбережжя Африканського Рогу та у Сомалі.

НАТО у Боснії та Герцеговині Із 1995 до 2004 року під проводом НАТО здійснювалася операція з підтримання миру в Боснії і Герцеговині, що допомагала гарантувати безпеку та сприяла відновленню країни після війни 1992 – 1995 рр

НАТО в Афганістані Операція НАТО в Афганістані є найзначнішою з усіх, що до теперішнього часу виконувалися Альянсом. Сформовані відповідно до мандата ООН у 2001 році, Міжнародні сили сприяння безпеці (МССБ) діють під керівництвом НАТО з серпня 2003 року

НАТО і Косово Вступивши на територію Косова в червні 1999 року війська продовжують забезпечувати відчутну присутність на усій території та зберігати мир, встановлений зусиллями НАТО. Після проголошення Косовим своєї незалежності в лютому 2008 року НАТО погодилася зберегти свою присутність на основі Резолюції РБ ООН

Нагляд за Середземним морем Операції з морського спостереження «Активні зусилля» у жовтні 2001 року, які мають на меті виявлення та стримування терористичної діяльності в Середземному морі

Боротьба з піратством біля узбережжя Африканського рогу Операція «Океанський щит» ґрунтується на попередніх операціях НАТО з боротьби з піратством (операції «Елайд провайдер» та «Елайд протектор» ) та має на меті вжиття заходів з боротьби з піратством на морі біля узбережжя Африканського Рогу

Підтримка Африканського союзу Північноатлантичний альянс продовжує надавати підтримку Африканському союзу (АС) у виконанні його миротворчих завдань на Африканському континенті.

НАТО та Ірак На Стамбульському саміті в червні 2004 року союзники по НАТО забули про свої розбіжності та погодилися взяти участь у міжнародній діяльності, спрямованій на надання допомоги Іраку в формуванні боєспроможних і підзвітних демократичним структурам сил безпеки. Результатом цього стало утворення Навчальної місії НАТО в Іраку

Держави – члени Альянсу переконані, що суверенна, незалежна і стабільна Україна, неухильно віддана демократії і верховенству права, має першорядне значення для євроатлантичної безпеки. Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися ще на початку 90 -х років XX ст. і відтоді стали одним з найбільш значущих партнерств НАТО. Починаючи із 2014 року, внаслідок російськоукраїнського конфлікту, співробітництво між Україною і НАТО у низці ключових галузей було активізовано.

I. III. IV. V. Діалог і співпраця розпочалися відразу після закінчення холодної війни, коли Україна, яка щойно набула державної незалежності, вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (1991 рік) і програми «Партнерство заради миру» (1994 рік). Відносини набули подальшого розвитку внаслідок підписання у 1997 році Хартії про особливе партнерство, на основі якої було започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН), що мала опікуватися розвитком співпраці. Надалі співпраця продовжувала поглиблюватися на взаємовигідних засадах, причому Україна є єдиною серед держав -партнерів, яка брала активну участь в усіх операціях і місіях під проводом НАТО надає першорядного значення підтримці всеосяжних перетворень у галузі безпеки і оборони в Україні. Ці реформи мають вирішальне значення для демократичного розвитку України й зміцнення її здатності забезпечувати власну оборону. Внаслідок російсько-українського конфлікту НАТО розширила підтримку, що надається Україні у галузі розвитку потенціалу і розбудови можливостей.

Список використаної літератури Ø Північноатлантичний договір. Режим доступу: http: //zakon 4. rada. gov. ua/laws/show/950_008 Ø Офіційний сайт НАТО. Режим доступу: http: //www. nato. int/cps/uk/natohq/index. htm Ø Довідник НАТО – Брюсель, Бельгія, 2006. Режим доступу: http: //www. nato. int/docu/handbook/2006/hb-ukr-2006. pdf Ø Головіна К. Г. Три хвилі розширення НАТО на СХ Європи/Історичні і політологічні дослідження № 3(53), 2013 Ø Д. Дзвінчук. Північноатлантичний Альянс: історія, функції, труктура. – Івано-Франківськ, 2012. Ø Брежнєва Т. В. Трансформація стратегії НАТО. Режим доступу: http: //www. db. niss. gov. ua/docs/polmil/Brezhneva. pdf Ø Киссинджер Г. Дипломатия. – М. , 1997.

v 1. Тетяна Самар v 2. Юлія Макаренко v 3. Яна Баранкова v 4. Юлія Кузнецова v 5. Олександр Кукуруза

Дякуємо за увагу!