Наша група працюючи над проектом Роль означення

Наша група , працюючи над проектом “Роль означення у мові” дійшла висновку: означення не від’ємна частина речення , яка робить його більш насиченим. Україна славиться своєю багатою , виразною мовою, саме цьому сприяє означення.

Означення • Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? (в усіх їхніх відмінкових формах). • Означення бувають: поширені, непоширені, узгоджені, неузгоджені, прикладки.

Означення, виражене одним словом, називається непоширеним, а дієприкметниковим чи прикметниковим зворотом - поширеним.

Узгоджене означення • Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід (в однині), число та відмінок, що й означуване слово. • Узгоджені означення виражаються: — прикметниками: Нам жорна ті (Зн. в. ) із кам'яного віку (Р. в. ) на танках варвари з Європи привезли (В. Симоненко);

— дієприкметниками: Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В. Симоненко); — прикметниковими та дієприкметниковими зворотами: Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко);

— займенниками: На цій землі все мужнє і натхненне, все пройняте любов'ю висоти (Р. Гамзатов); — числівниками: Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість).

Неузгоджені означення • Неузгоджені означення пов'язуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання. Неузгоджені означення виражаються формами різних частин мови, які вказують на ознаку або належність предмета: — іменниками в непрямих відмінках із прийменником або без нього: Година (яка? ) для праці настала (Леся Українка).

— займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він, вона, вони у значенні присвійного) Сили (чиї? ) його були вичерпані (І. Франко); — прислівниками: Зійшов над хатою місяць (який? ) уповні (Марко Вовчок);

— неозначеною формою дієслова: Спочатку у мене була думка (яка? ) відмовитись (О. Довженко); — словосполученням: Карета (яка? ) швидкої допомоги забрала її в лікарню (О. Копиленко).

Прикладка • Прикладкою називається означення, виражене іменником. Вона дає предмету нову назву: Не сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину сажає (Т. Шевченко); Коли стемніє, до яблуньки-дички приходить дикий кабансікач і, перевертаючи купи листя, шукає яблучка (І. Цюпа). Прикладками є власні назви при загальних словах: місто Харків, село Матусів, райцентр Шпола, річка Лопань, видавництво «Весна» .

Узгодження прикладки • Прикладки можуть узгоджуватися і не узгоджуватися з означуваним словом. • Узгоджені прикладки приєднуються до означуваного слова за допомогою слова як: Наталка як учениця, прапор як символ незалежності (кома у таких випадках не ставиться).

• Неузгоджені прикладки, що означають назви підприємств, установ, газет, журналів і под. , беруться в лапки і пишуться з великої літери: • журнал «Наталі» , завод «Іскра» , поема «Сон» , вафлі «Артек» ; • можуть приєднуватися до пояснюваного слова за допомогою слів імені, пам'яті, родом, на прізвище і под. і писатися з великої літери без лапок: • турнір імені Ірини Дерюгіної, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С Сковороди.

• Узгоджені та неузгоджені означення і прикладки можуть бути синтаксичними синонімами. • Золота обручка — обручка із золота; велосипедне колесо — колесо від велосипеда; майстер-шахіст — майстер із шахів; буковинські артисти — артисти з Буковини — артисти-буковинці.

ПРИКЛАДКА З ОЗНАЧУВАЛЬНИМ СЛОВОМ ПИШЕТЬСЯ ОКРЕМО АБО ЧЕРЕЗ ДЕФІС 1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.

2. Якщо узгоджуваний іменник, що має означальне значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: Вовк-жаднюга, дівчина-красу-ня, хлопець-богатир. Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга Вовк, красуня дівчина.

3. Пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями, між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник пейзажист і пейзажист-художник.

4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук короїд, заєць-русак, льон-дов-гунець.

НАПИСАННЯ ПРИКЛАДКИ В ЛАПКАХ І БЕЗ. В лапках пишуться умовні власні назви підприємств, установ, журналів, творів мистецтва, організацій. ● ●В лапки не беруться прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам’яті, на ім’я, по імені.

Тож, означення – це невід’ємна частина на нашу думку. Багато письменників славляться своєю творчістю, через вживання великої кількості епітетів. Більшість епітетів – означення.

Дякуємо за перегляд! Лепеха Анна, Хом’якова Марта, Метельова Марія, Тичиніна Анастасія.