Населення Загальними рисами населення африканського регіону є Демографічний

Населення Загальними рисами населення африканського регіону є «Демографічний вибух» , велике етнічне розмаїття, переважання сільського населення та повільніше зростання міст, ніж в інших регіонах світу, де більшість становлять країни, що розвиваються. До європейської колонізації в Африці проживало понад 20% населення планети. Работоргівля, голодування та епідемії значно знизили цей показник. Проте із середини ХХ ст. Помітно знизилася смертність почалося стрімке зростання населення.

Нині Африка перебуває на піку «Демографічного вибуху» . Для її демографічної ситуації характерний другий тип відтворення населення з дуже високими показниками природного приросту – майже 30 чол/тис. За темпами приросту населення Африка випереджає всі інші регіони світу. Тож для вікової структури характерні: дуже велика частка дітей (понад 40%) та незначна – людей літнього віку (3 -5%). Усе це змушує уряди країн проводити демографічну політику, але її ефективність незначна. Людей працездатного віку – близько 50%. Більшість їх зайнята у сільському господарстві. Рівень безробіття дуже високий: у деяких країнах до 40%. Для Африки характерне від’ємне сальдо міграції.

Расова, національна та релігійна структура населення Африки дуже складна. Особливо відзначаються щодо цього Північна і Тропічна Африка. На півночі регіону живуть представники європеоїдної раси – араби, бербери, сомалійці, амхара. Більшість країн тут (окрім Ефіопії) – однонаціональні. Домінуюча релігія – іслам. В Ефіопії поширене християнство.

Незважаючи на стрімке зростання кількості населення Африки, його середня густота низька – 29, 4 чол. /км 2. . На величезних просторах пустель та вологих екваторіальних лісів цей показник зменшується менш ніж до 1 чол. /км 2. Найгустіше заселені долина Нілу (400 -700 чол. /км 2), невеликі острови (150 -500 чол. /км 2) та деякі морські узбережжя.

Рівень урбанізаціі в Африці середній – 30 -35%. Найбільш урбанізованими є арабські країни Північної Африки: Лівія(86%), Туніс(57%), Алжир(56%). Найменший рівень урбанізації характерний для сіхдної частини континенту: Руанда(6%), Бурунді(8%), Уганда(13%), Ефіопія(13%), а також для сахарських країн: Нігер(17%), Чад(21%). В Африці виникло понад 150 міст. Проте і досі навіть у великих африканських містах значна частина жителів зайнята у сільському господарстві. Це свідчить про хибний характер урбанізації в регіоні. Нині міст мільйонників в Африці понад 20.

Господарство Характерною ознакою господарства більшості країн Африки є колоніальна галузева і територіальна структура їх економіки. У галузевій структурі переважають малоефективне, часто монокультурне сільське господарство та добувна промисловість. Континент, на якому проживає майже сьома частина населення планети, виробляє лише 5% сільгосппродукції та 2% товарів обробної промисловості світу. До сьогодні в економіці більшості країн регіону домінують натуральнее господарство та кустарні ремесла. Від порівняно розвинених районів, які виробляють експортну продукцію, прокладені дороги до великих портів на узбережжях, звідки продукція вивозиться на світовий ринок. Таке розміщення господарських об'єктів зберігається в Африці з колоніальних часів.

Сільське господарство є основою економіки переважної більшості африканських країн. Незважаючи на те, що в ньому працює абсолютна більшість людей, країни змушені імпортувати продовольство. Близько 1/3 селян вирощують продукцію для власного споживання. Великі плантації та ферми, які вирощують екпортні культури, відіграють важливу роль у ПАР, Кенії, Кот-д'Івуарі, Нігерії, Єгипті та ряді інших країн.

Рослинництво дає 80% сільгосппродукції, хоча під ріллею зайнято менш ніж 1/5 площ сільгоспугідь. Для власного споживання культивують просо, сорго, кукурудзу, тропічні коренеплоди (маніок, ямс, таро, батат). Високотоварний сектор вирощує експортні технічні культури: Какао , каву, арахіс, олійну пальму, бавовник, цукрову тростину, тютюн, чай. Для крайніх північних і південних частин Африки важливе значення мають виноградарство та садівництво. Експортом цитрусових вирізняються Єгипет, Марокко, ПАР.

Тваринництво Африки низькопродуктивне. Воно дає лише 20% сільгосппродукції регіону, хоча під пасовищами зайнято понад 80% сільгоспугідь. Переважає кочове, напівкочове та відгінно-пасовищне тваринництво. У саванах розводять велику рогату худобу, в напівпустелях та горах – овець, у пустелях – верблюдів. Головною продукцією тваринництва є шкури, вовна, мохер. Молочний напрям майже не розвинутий.

Африка – промислово слабко розвинутий регіон. Основними галузями промисловості є гірничодобувна, харчова та легка. Новітні галузі промисловості представлені (крім ПАР) лише окремими підприємствами. Електроенергетика розвинута слабко. Близько 2/3 електроенергії дають гідроелектростанції. Для ПАР основним джерелом електроенергії є ТЕС. Тут також працює перша в Африці атомна електростанція.

Чорна металургія повного циклу представлена лише в ПАР (виробляє 80% сталі регіону), Єгипті, Алжирі, Тунісі та Зімбабве. Кольорова металургія базується на багатих русурсах і має високий рівень розвитку в ряді країн. Заводи мідної промисловості працюють у Замбії, ДРК, ПАР; алюмінієвої – ПАР, Єгпиті, Камеруні, Гані; свинцево-цинкової – в Марокко, Тунісі, Намібії; олов'яної – в Нігерії. Багатопровільне машинобудування посіло провідне місце в економіці лише ПАР. Тут випускають гірниче обладнання, військову техніку, сільськогосподарські машини, залізничні вагони, складають автомобілі, ремонтують річкові судна. Окремі галузі машинобудування (електротехніка, верстатобудування, автоскладання) є також в економіці Єгипту, Алжиру,

Хімічну промисловість середнього розвитку мають ПАР, Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет, Нігерія. Основним виробництвом є синтез мінеральних добрив. У Замбії, Конго, ПАР, Зімбабве важливого значення набуло виробництво вибухових речовин для добувної промисловості. Лісова промисловість країн екваторіальної Африки дає на експорт деревину в непереробленому стані. Головною галуззю текстильної промисловості африканських країн є бавовняна. Провідну роль за її рівнем розвитку посідає Єгипет. Бавовняні фабрики працюють також у Судані, Нігерії, Сенегалі, Уганді, ПАР та деяких інших країнах.

Швидкими темпами розвивається харчова промисловість. Розширилося експортне значення консервованої продукції. Основними галузями харчової промисловості є олійна, цукрова, фасування какао та кави, рибна, виноробна та плодоовочеконсервна. Транспорт в Африці розвинутий слабко. Фактично регіон не має сучасної транспортної мережі. У багатьох країнах велика роль належить гужовому та в'ючному транспорту, а в районах поширення мухи цеце часто використовують працю носіїв. Деякі країни не зв'язані між собою транспортом. Найкраще транспортна система розвинута в ПАР, Зімбабве, Єгипті та прибережних частинах країн Північної Африки.

Більш як половину вантажопотоків у межах материка забезпечуе залізничний транспорт. Проте він має низький рівень технічного оснащення, різну ширину колій. В Африці немає трансконтинентальних залізниць. Найінтенсивніше розвиваються автомобільний і трубопровідний транспорт. Близько 1/3 доріг припадає на ПАР. Більшість зовнішніх перевезень здійснює морський транспорт. Великими морськими портами є Александрія(Єгипет), Алжир, Касабланка(Марокко), Лагос(Нігерія), Дакар(Сенегал), Дар-ес-Салам (Танзанія), Кейптаун і Дурбан ( ПАР). В Африці є близько 300 аеропортів. Найбільші з них – Каїр (Єгипет), Рабат (Марокко), Дакар (Сенегал), Лагос (Нігерія), Найробі (Кенія), Йоганнесбург (ПАР).